Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Дослідження хвороб лісу на типологічній основі (реферат)

Як відомо, тепер у боротьбі з хворобами лісу (крім розсадників) найважливішу роль відіграють лісогосподарські заходи і лише в незначній мірі — хімічні.

При великій різноманітності лісів, наявності значної кількості грибів — збудників хвороб працівники лісового господарства не завжди мають змогу охопити всі ліси профілактичними заходами, та й немає потреби проводити їх у всіх місцях з однаковою інтенсивністю, тому що характер ураження буває різний.

В літературі є окремі праці, де наводяться матеріали по вивченню поширення грибів з урахуванням типологічної належності тієї чи іншої ділянки лісу.

Так, професор О. Т. Вакін ще в 1927 р. вивчав серцевинну гниль ялини в колишній Тверській губернії залежно від типів лісу; Д. В. Соколов (1964) наводить дані про такого шкідника, як опеньок, у різних типах лісу Ленінградської області; А. П. Кару (1955) вивчав поширення кореневої губки в різних типах ялинових лісів Естонії; В. І. Носков (1958) спостерігав стійкість сосни проти соснового вертуна; С. Ф. Негруцький (1961) — проти кореневої губки залежно від типів лісу; В. М. Соломахіна (1957, 1960) вивчала поширення фітопатогенних грибів у лісах західної частини Полісся.

Всі ці дослідження, крім робіт В. М. Соломахіної, базувались на фітоценологічній типології, при застосуванні якої на бідних грунтах в один тип лісу об'єднувалися ділянки з різними екологічними умовами, а на багатих грунтах, у подібних екологічних умовах, виділялось кілька типів лісу. Тому при проведенні досліджень одержано багато суперечливих результатів і висновків, які мало придатні для виробництва. І, мабуть, така причина не сприяла поширенню цього напрямку в лісовій фітопатології для більш широких досліджень.

Опеньок осінній в Карпатах зустрічається у всіх лісорослинних районах, але місця його вогнищ, масового поширення досить чітко обмежені районами

Прикарпаття та західної частини Закарпаття — за межами природного поширення ялинових лісів. Екологічний ареал його на Прикарпатті охоплює типи умов місцезростання Сг—С4 і Д2—Д4, але найбільше завдає шкоди і викликає епіфітотії в ялинових монокультурах свіжих субучин, бучин, супіхтачів, піхтачів, особливо на схилах південних експозицій, де спостерігається більша контрастність зволоження і пересихання грунту в посушливі роки. Північні схили з вологими типами лісу, де зволоження більш стабільне, мають сприятливіші умови для вирощування ялини і навіть в умовах Прикарпаття, в місцях сильного розвитку опенька, чисті ялинові насадження живуть на 20—30 років довше, ніж на тій же висоті в південній експозиції.

В соснових та модринових культурах, створених на лісосіках після вирубки букових та змішаних хвойно-букових насаджень, також найбільше ураження опеньком спостерігається в свіжих типах лісу (С2, D2).

Коренева губка — це одна з найбільш небезпечних хвороб соснових культур, посилює свою шкідливу діяльність і в лісах Карпат. ЇЇ екологічний ареал майже покривається ареалом ялини, крім заболочених місць та кам'янистих розсипів, але найбільша шкідливість спостерігається в свіжих та частково вологих типах лісу, головним чином, в ялинових культурах, створених на пасовищах, староорних землях (Сг, Сз), а також в багатих умовах (D2, Ds) букових лісів.

Коренева губка завдає значної шкоди і ялицевим лісам, найчастіше в чистих похідних ялицевих насадженнях ялицевих дібров і судібров Прикарпаття (С2, Сз, D2).

Сосновий вертун особливо небезпечний у вологих та мокрих судібровах (субучинах) та суборях, де природно росте осика. В умовах Карпат найбільше ураження цією хворобою спостерігається у вологих районах Прикарпаття, де створені значні площі соснових культур, і епіфітотії хвороби виникають досить часто.

Звичайне гниття сосни виявлене в свіжих та вологих, відносно багатих умовах (Сг, Сз, Вг, Вз) та в культурах сосни трудових типів. Посиленню хвороби

сприяє затінення культур порослю листяних порід, трав'янистою рослинністю. Такі умови зустрічаються в багатьох районах Карпат, де сосну нерідко висаджували на надмірно родючих для неї грунтах. Хвороба з року в рік посилюється.

Екологічні умови для розвитку рака-сірянки найбільш сприятливі при хорошому освітленні, на відносно сухих місцеположеннях типів умов місцезростання (Аі, Аг, В і, Вг). В Карпатах у природних реліктових насадженнях найчастіше спостерігається на південних експозиціях у свіжих суборях. Нестійкою проти рака-сірянки виявилась сосна, висаджена на лісосіках у свіжих та вологих ялицевих судібровах.

Подібні закономірності можна спостерігати і при дослідженні хвороб листяних порід. Так, некроз і всихання бука спостерігається на найнижчій межі його поширення в смузі буково-дубових лісів у свіжих та сухуватих типах лісу. Голландська хвороба поки ще відсутня в раменях пасма хвойних лісів, коли в нижчих місцеположеннях ільмн знаходяться на грані вимирання. Помітні деякі закономірності в поширенні борошнистої роси дуба, поперечного рака дуба, цито-спорозу тополі та деяких інших хвороб.

З наведених прикладів видно різну реакцію насаджень на дію збудників хвороби в різних типах лісу, що викликає необхідність диференційованого застосування різних лісогосподарських заходів по оздоровленню лісів. Крім того, вивчення поширення та шкідливості фітопатогенних грибів на типологічній основі дає можливість:

- своєчасно передбачати місця масового розвитку грибів (епіфітотій) і застосовувати відповідні заходи боротьби;

- опрацювання довготермінових прогнозів розвитку хвороб;

- опрацювання картограм при грунтово-типологічних дослідженнях лісів — найбільш небезпечних місць з точки зору розвитку хвороб. Це може виконуватись і при лісовпорядженні, коли воно проводитиметься на лісотипологічнійоснові;

- допоможе в опрацюванні систем лісогосподарських заходів при вирощуванні новостворюваних насаджень в місцях, де можливий розвиток хвороб (правильний добір стійких деревних порід, відповідна агротехніка тощо);

- допоможе в опрацюванні заходів по реконструкції нестійких ялинових монокультур та веденні господарства в «потенціальних» вогнищах хвороби (фітомеліоративні заходи, відповідні рубки догляду, своєчасна окоровка пнів, сезон рубки з урахуванням біології грибів — збудників хвороб і т. п.).

При веденні лісового господарства в місцях масового поширення хвороб питання захисту лісу повинні стояти на першому місці у всіх ланках лісогосподарської діяльності, спрямовувати всі заходи на підвищення продуктивності, стійкості та довговічності лісів.





Реферат на тему: Дослідження хвороб лісу на типологічній основі (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.