Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Дослідження гідрофільної флори верхів’я басейну р. Вича у Закарпатській області (дипломна робота)

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ..............................................................................5

2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ДОСЛІДЖУВАНОГО РАЙОНУ.................................................................7

2.1. Географічне положення.........................................................................7

2.2. Геоморфологія........................................................................................8

2.3. Клімат....................................................................................................9

2.4. Ґрунти....................................................................................................13

2.5. Гідрографія...........................................................................................15

3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОСЛИННОСТІ

ДОСЛІДЖУВАНОГО РАЙОНУ..........................................................17

4. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ.........................................19

5. ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНИХ ЕКОТОПІВ...................20

6. ГІДРОФІЛЬНА ФЛОРА ВЕРХІВ Я БАСЕЙНУ Р. ВИЧА..................22

6.1. Конспект гідрофільної флори верхів'я басейну р. Вича 25

6.2. Систематичний аналіз флори 34

6.3. Географічний аналіз флори 38

6.4. Біоморфологічний аналіз флори 40

7. ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ГІДРОФІЛЬНОЇ ФЛОРИ ВЕРХІВ'Я БАСЕЙНУ Р. ВИЧА .............................................................................................42

В И С Н О В КИ. 44

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................46

 
. . . . . . . .
 
6. ГІДРОФІЛЬНА ФЛОРА ВЕРХІВЯ БАСЕЙНУ Р. ВИЧА

До гігрофітів відносять рослини вологих місцезростань: боліт, берегів рік і озер, сирих і вологих лук і лісів. Ці рослини не переносять водного дефіциту. В умовах з низькою вологістю швидко втрачають воду, що може призвести до їх загибелі.

У вологих екотопах, які були об'єктом наших досліджень, ми зібрали гербарій, який налічує 114 видів рослин (табл. 3)

6.1. Конспект гідрофільної флори верхів'я басейну р. Вича

Таблиця 3 Конспект гідрофільної флори

Назва виду

 

 

 

 

 

1

2

3

4

5

6

7

Equisetaceae

 

 

 

 

 

1

Equisetum fluviatile L.

Хвощ річковий

2/

П

1-5

в

IV

2

Е. hiemale L.

Хвощ зимовий

2/

П

2,3

н,м

III

. . . . . .  . .

Умовні позначення:

1 - Закарпатська рівнина,

2 - передгірний пояс,

3 - нижній гірський пояс,

4 - верхній гірський пояс,

5 - високогірний пояс;

a - на луках

6-у посівах

в - на болотах і заболочених місцях

г - в лісах

д - серед чагарників

є - у криволіссі

ж - на скелях

і - на перелогах і пустирях

к - на лісосіках

л - у водоймах

м - на узліссях

н - по берегах гірських річок

Типи ареалів:

К - космополіти (рослини зростають на всіх континентах земної кулі), Ар -- арктоальпійський тип ареалу (рослини зростають в Арктиці, а також на вершинах окремих гір північної півкулі),

П Панбореальний тип ареалу (рослини поширені у помірній і субарктичній зоні галарктики, в основному серед хвойних лісів),

Єр - євразіатський тип ареалу (пов'язаний з лісами та степом помірного, частково субмедитерального поясів, у вузькому зв'язку з широколистяними та змішаними лісами),

Є - європейський тип ареалу (в основному, в Європейському континенті, не враховуючи арктичну, атлантичну та медитеральну його частини),

Ср - середньоєвропейський тип ареалу (в основному, належать до зони широколистяних лісів Середньої Європи і Прибалтики),

Кн континентальний тип ареалу (пов'язаний з континентальною частиною Євразії),

М медитеральний тип ареалу (пов'язаний з півднем, зоною вічнозелених рослин),

Кр - карпатський тип ареалу (в основному належать до Карпатського прогину),

Ск - східно-карпатський,

Б - балканський тип ареалу, прив'язаний до Балканського півострова.

Життєва форма:

О - однорічник, О - дворічник, h - кущі, fi - дерева, 21 - багаторічник.

6.2. Систематичний аналіз флори

Як видно з таблиці 3 і 4, за кількістю родів найбільшою є родина Asteraceae, яка включає 10 родів (Achillea, Astrantia, Bellis, Bidens, Centaurea, Cirsium, Eupatorium, Leontodon, Matricaria, Mycelis), що становить 16,9 % від їх загальної кількості. Другою за чисельністю є родина Fabaceae, яка об'єднує 7 родів (Coronilla, Lathyrus, Lotus, Medicago, Ononis, Trifolium, Vicia) - 11,8 %. Родина Роасеае включає 6 родів (Agrostis, Briza, Festuca, Holcus, Phleum, Poa), що складає 10,1 %. Таку ж саму частку родів містить родина Lamiaceae - - 6 родів (Clinopodium, Origanum, Mentha, Prunella, Scutellaria, Salvia). Родини Сурегасеае і Rosaceae включають по 3 роди, що становить 5 %. Родини Juncaceae, Onagraceae і Scrophulariaceae містять по 2 роди, що складає 3,4 % від загальної кількості родів. Інші родини включають по 1 рід (1,7%).

До двох відділів спорових рослин Equisetophyta і Polypodiophyta належать усього 6 видів 4,4 % від загальної кількості видів (табл.4).

Фото 3. Лісове болото з Salix silesiaca і Caltha palustris (урочище Вершок)

Фото 4. Бобівниково-сфагнове болото під горою Темнатик


Таблиця 4 Кількісне та відсоткове співвідношення родів та видів по родинах

№ п/п

Родина

К-сть родів

Відсоток від загальної к-сті родів

К-сть видів

Відсоток від загальної к-сті видів

1

2

3

4

5

6

1

Equisetaceae

1

1,4

3

2,6

2

Juncaceae

1

1,4

5

4,4

3

Cyperaceae

2

2,8

16

14,0

4

Salicaceae

1

1,4

6

5,3

5

Rubiaceae

1

1,4

3

2,6

6

Urticaceae

1

1,4

1

0,9

7

Lamiaceae

6

8,5

8

1 7~0

8

Rosaceae

5

7,0

7

6,1

9

Primulaceae

2

2,8

3

2,6

10

Valerianaceae

1

1,4

1

0,9

11

Cannabaceae

1

1,4

1

0,9

12

Ranunculaceae

4

5,6

6

5,3

13

Asteraceae

7

9,8

8

7,0

14

Euphorbiaceae

1

1,4

3

2,6

15

Oleaceae

2

2,8

2

1,7

16

Celastraceae

1

1,4

1

0,9

1

2

3

4

5

6

17

Caprifoliaceae

3

4,2

3

2,6

18

Liliaceae

4

5,6

4

3,5

19

Caryophyllaceae

1

1,4

5

4,4

20

Saxifragaceae

1

1,4

1

0,9

21

Betulaceae

4

5,6

5

4,4

22

Brassicaceae

4

5,6

4

3,5

23

Violaceae

1

1,4

2

1,7

24

Plantaginaceae

1

1,4

1

0,9

25

Orobanchaceae

1

1,4

1

0,9

26

Amaryllidaceae

1

1,4

1

0,9

27

Apocynaceae

1

1,4

1

0,9

28

Geraniaceae

1

1,4

1

0,9

29

Cypressaceae

1

1,4

1

0,9

30.

Fabaceae

1

1,4

1

0,9

31

Boraginaceae

2

2,8

2

1,7

32

Poaceae

1

1,4

1

0,9

33

Orchidaceae

1

1,4

1

0,9

34

Taxaceae

1

1,4

1

0,9

35

Aceraceae

1

1,4

1

0,9

36

Rhamnaceae

1

1,4

1

0,9

37

Pinaceae

1

1,4

1

0,9

38

Solanaceae

1

1,4

1

0,9

 

Всього

71

=100

114

=100


З даних таблиці 4 видно, що найбільше видів нараховують родини: Cyperaceae - 16 видів, Lamiaceae - 8 видів, Asteraceae - 8 видів, Rosaceae – 7 видів, Salicaceae та Ranunculaceae - по 6 видів; частка цих видів складає 44,7% від загальної кількості видів.

Решта родин містить від одного до п'яти видів.

Найбільшою родовою різноманітністю характеризуються родини Asteraceae - 7 родів, Lamiaceae - 6 родів та Rosaceae - 5 родів. Решта родин представлені одним-чотирма родами.

6.3. Географічний аналіз флори

Групи видів з ареалами, які більш-менш співпадають представляють певні елементи флори, причому кожна група - це окремий елемент (Алехин и др., 1961). В даному випадку це географічний елемент, оскільки для згрупування видів критерієм є географічне розміщення їх ареалів.

Географічний елемент флори встановлюють на основі сучасних ареалів видів, незалежно від їх генезису, але він є відправним пунктом для подальшого аналізу флори з точки зору її походження.

В таблиці 6 наводимо географічний аналіз флори досліджуваної нами території.


Таблиця 5 Географічний аналіз флори досліджуваного району

№ п/п

Тип ареалу

Кількість

№ від загальної кількості

1

2

3

4

1

Євроазіатський

30

26,3

2

Панбореальний

29

25,4

3

Європейський

19

16,7

4

Середньоєвропейський

18

15,8

5

Медитеральний

2

1,8

6

Космополіти

9

7,9

7

Східно-карпатський

2

1,8

8

Карпатський

2

1,8

9

Арктоальпійський

1

0,9

10

Континентальний

1

0,9

11

Балканський

1

0,9

 

Разом

114

100


З таблиці 5 видно, що в досліджуваній нами флорі переважають представники Євроазіатського та Панбореального типів ареалів (26,3% та 25,4% відповідно). Друге місце посідають представники Європейського та Середньоєвропейського типів ареалів (16,7% та 15,8% відповідно). Досить чисельну групу становлять космополіти 7,9%. Частка інших шести елементів флори складає також 7,9%.

6.4. Біоморфологічний аналіз флори

Життєва форма є основною одиницею в екології рослин.

Існує кілька класифікацій життєвих форм, найпоширеніша -- класифікація датського ботаніка К. Раункієра, в основу якої покладено характер розташування на рослині органів поновлення та захищеність їх від несприятливих умов. За цією ознакою виділено п'ять груп життєвих форм:

- фанерофіти (дерева, кущі),

- хамефіти (напівкущі чи кущики),

- гемікриптофіти (більшість багаторічних трав'янистих рослин),

- криптофіти (багаторічні трав'янисті геофіти або гідрофіти),

- терофіти (однорічники).

В таблиці 4 наведено дані щодо життєвих форм рослин, які представляють досліджувану нами флору.

Таблиця 6 Аналіз життєвих форм рослин досліджуваної флори

Життєві форми

Кількість

% від загальної кількості видів

Дерева

10

8,8

Кущі

15

13,1

Багаторічники

85

74,6

Однорічники

3

2,6

Дворічники

1

0,9

Разом

114

100

Проведений біоморфологічний аналіз флори показав, що переважаючу більшість складають багаторічники 85 видів (74,6%), значна частка належить деревам та кущам - 25 видів (21,9%) і лише 3,5% - однорічним рослинам та дворічникам.

Фото 5. Мезотрофна водойма із заростями Callitriche cophocarpa (верхів'я потоку Гукливий – притоки р.Вича)

7. ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ГІДРОФІЛЬНОЇ ФЛОРИ ВЕРХІВ'Я БАСЕЙНУ Р. ВИЧА

У досліджуваному районі до цього часу збереглася значна флористична і ценотична різноманітність перезволожених екосистем. Проте перезволожені екосистеми до цього часу не були охоплені охороною, оскільки вони не займають значних площ. Тут були відмічені лише окремі трав'янисті фітоценози, включені до «Зеленої книги України» (2009), зокрема, болота з пануванням Carex paniculata та заболочені вільшняки угорсько-бузкові. До цієї когорти необхідно включити заболочені вільшняки з Leucojum vernum Allium ursinum, пухівково-осокові болота, болота з переважанням Carex nigra C. rostrata, C. panіcea, що включені до переліку пріоритетних біотопів у Додатку 1 Директиви 92/43 ЕЕС як «Плащові болота», як і пухівково - осокові болота з участю, наприклад, Blysmus compressus та кальцефільними мохами – під назвою «Алкалітрофні болота» На цій території на перезволожених екотопах відмічено низку видів, що включені до «Червоної книги України» (2009): Dactylorhyza majalis, D. incarnata, D. maculata, Listera ovata, Epipactis palustris, Glagiolus imbricatus, Leucojum vernum та інші види, що потребують охорони.

Досліджувані екотопи зазнають посиленого антропогенного впливу насамперед через вирубування лісів і зміну гідрологічного режиму річки Вича. Разом з тим, притерасні ділянки ріки, що є місцями акумуляції стічних і дощових вод і є відповідно найбільш заболоченими – розорюються з метою прокладання доріг, забудов та інше. Тому важливим є перший крок – інвентаризація місцезростань, де зосереджені види, що включені до Червоної книги України, або ж є регіонально рідкісними та встановлення такого режиму природокористування, який не завадить нормальному розвитку популяцій цих видів. Наприклад, впровадження сінокісного режиму за ковзаючим із року в рік графіком, заборона спорудження дренажів на заболочених ділянках, заборона випалювання купинних осок (Carex paniculata), що часто спостерігається у досліджуваному районі. Важливою є еколого-освітня робота з населенням і відповідний менеджмент перезволожених територій, якіий базується на тому, що перезволожені екосистеми є найкращими природними фільтрами для очистки води, регуляторами гідрологічного балансу територій, пристанищем виликої кількості представників фауни і флори та на інших функціях, що особливо важливі у верхів'ях гірських рік і потоків.

Поки-що у верхів'ї р. Вичі у 2009 році було створено лише один лісовий заказник «Темнатик» (площа 1250 га) з метою охорони лісових екосистем, близьких за структурою до пралісових. Це значною мірою буде сприяти підтриманню гідрологічного балансу р. Вича.

З нашої точки зору, необхідно провести ренатуралізацію вологолюбної рослинності притерасних ділянок вздовж р. Вичі від її верхів'я до с. Неліпино, де вона впадає у р. Латорицю, оскільки саме ці ділянки є оселищем заболочених вільшняків і боліт з великою кількістю рідкісних і зникаючих видів. Ці ділянки значною мірою змінені через розбудову доріг і розорювання під сільськогосподарські угіддя, адже саме прирічкові долини у гірських регіонах є найпридатнішими для проживання і господарювання людини. Однак, необхідно віднайти шляхи хоча б часткової ренатуралізації цих ландшафтів з метою збереження цінних природних комплексів.


ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень зроблено такі висновки:

1. Гідрофільна флора району досліджень характеризується значним різноманіттям, однак зазнає посиленого антропогенного впливу, тому потребує інвентаризації місцезростань для встановлення природоохоронного режиму.

2. Досліджувані біотопи поділено на такі типи: заболочені вільшняки, евтрофні болота, водойми, яри і потічки, екотони.

3. Найбагатшими на кількість видів досліджуваної вибірки флори є евтрофні болота, на яких налічується близько 30 видів.

4. Мала кількість повітряно- водних рослин, характерних для передгірь і низовини, пояснюється малою кількістю водойм і особливою структурою водних русел (стрімкі береги, швидка течія)

5. Весною тимчасовими домінантами вологих рослинних угруповань є: Caltha palustris, Chrysosplenium alternifolium, Ficaria verna, Leucojum vernum. Серед вологих екотопів найбільш поширені вільшаники з Alnus incana, що зустрічаються, переважно, вздовж річки Вича. На болотах переважають зарості Scirpus sylvestris, Carex vulpina та С. acuta.

6. В результаті досліджень нами зібрано 114 видів рослин, які належать до 38 родин. Проведений систематичний аналіз гігрофільної флори показав, що найбільше видів нараховують родини: Сурегасеае - 16 видів, Lamiaceae та Asteraceae - по 8 видів, Rosaceae - 7 видів, Salicaceae та Ranunculaceae - по 6 видів; частка цих видів складає 44,7% від загальної кількості. Решта родин нараховує від п'яти до одного виду.

Найбільшою родовою різноманітністю характеризуються родини: Asteraceae - 7 родів, Lamiaceae - 6 родів та Rosaceae - 5 родів. Решта родин представлені одним-чотирма родами.

7. Результати географічного аналізу флори показують, що в досліджуваній флорі переважають представники Євроазіатського та Панбо-реального типів ареалів (26,3% та 25,4% відповідно). Друге місце посідають представники Європейського та Середньоєвропейського типів ареалів (16,7% та 15,8% відповідно). Досить чисельну групу становлять космополіти - 7,9%. Частка інших шести елементів флори складає також 7,9%.

8. Проведений біоморфологічний аналіз флори показав, що переважаючу більшість складають багаторічники 85 видів (74,6%), значна частка належить деревам та кущам - 25 видів (21,9%) і тільки 3,5% - однорічним рослинам та дворічникам.

9. На території досліджуваного району зустрічаються рослини, які взяті під охорону: аконіт міцний (Aconitum firmum Rchb.), лілія лісова (Lilium martagon L.), підсніжник звичайний (Galanthus nivalis L.), білоцвіт весняний (Leucojum vernum L.) та низка видів родини Orchidaceae.

10. Необхідно провести ренатуралізацію вологолюбної рослинності притерасних ділянок вздовж р. Вичі від її верхів'я до с. Неліпино, де вона впадає у р. Латорицю, оскільки саме ці ділянки є оселищем заболочених вільшняків і боліт з великою кількістю рідкісних і зникаючих видів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРА

1. Алехин В.В., Кудряшов Л.В., Говорухин B.C. География растений с основами ботаники.- М., 1961.- С. 224-225.

2. Анучин В.А. География Советского Закарпатья.- М.: Географгиз, 1956.

3. Білик Г.І. Лучна рослинність Притисянської низовини та гірсько-лісового поясу /В кн.: Рослинність Закарпатської області УРСР.- К.: Вид-во АНУРСР, 1954.

4. Вернандер Н.Б. Почвы Закарпатской области /Почвоведение.- М., 1947.

5. Визначник рослин України.- К.: Наук. Думка, 1965.- 875 с.

6. Визначник рослин Українських Карпат.- К.: Вища школа, 1977-547с.

7. Данилюк М.М. Кліматичні умови. // Природні багатства Закарпаття.- Ужгород: Карпати, 1987.- С. 50-67.

8. Демидюк М.С. Геологія і геоморфологія // Природні багатства Закарпаття.- Ужгород: Карпати, 1987.- С. 32-49.

9. Кричфалуший В.В., Комендар В.И. Биоэкология редких видов растений (на примере эфемероидов Карпат).- Львов: Свит, 1990.- 160 с.

10. Ліси Закарпаття. Сучасний стан, використання та охорона /Колектив авторів.- Ужгород, 1997.- 53 с.

11.Луки Карпат: довідник.- Ужгород: Карпати, 1981.- 252 с.

12. Лукопасовищне господарство в Карпатах: довідник /С.В.Колесников, М.В. Хомик, B.C. Ющак, О.Й. Мальків.- Ужгород: Карпати, 1986.-232с.

13. Малиновський К.А. Рослинність високогір'я Українських Карпат.-К.: Наук, думка, 1980.- 277 с.

14. Маргиттай А. Взносы к флоре Подкарпатской Руси. Квартальник IV-ой секции.- Мукачево: Паннония, 1923.- Ч. 1.- С. 8-99.

15. Попов М.Г. Очерк растительности и флоры Карпат.- М.: Изд-во МОИП, 1949.

16. Природа Закарпатської області /Під ред. K.I. Геренчука.- Львів, 1981.- 156с.

17. Руденко Х.Ю., Фодор С.С., Резниченко О.П. Матеріали до флори Закарпатської області. // Наук. зап. УжДУ.- Сер. біол., Т. 4, 1966.

18. Стойко С.М. Карпатам зеленіти вічно.- Ужгород: Карпати, 1977.-172с.

19. Стойко С.М. Охрана важнейших ботанических объектов Украины, Белоруссии, Молдавии.-К.: Наук, думка, 1980.- С. 243-244.

20. Стойко С.М. Екологічні засади сталого розвитку лісового господарства в Карпатах / Лісовий комплекс Закарпаття: сучасний стан, проблеми стабілізації та перспективи розвитку.- Ужгород: Патент, 1998.-С.93-99.

21. Фельбаба-Клушина Л.М. Фітоценотична характеристика та охорона угруповань Syringa Josikaea Jacq. (Oleaceae) в Українських Карпатах // Укр. ботан. журн., № 4, 2005.

22. Фельбаба-Клушина Л. М. Рослинний покрив боліт і водойм верхів'я басейну р. Тиса (Українські Карпати) та фловіальна концепція його охорони. – Ужгород: Поліграф-центр «Ліра», 2010. – 192 с.

23 Фодор С.С. Растительный покров Закарпатской области // Науч. зап. Ужгород, ун-та, 1956.-Т.17.-С. 116-141.

24. Фодор С.С. Про походження розвитку флори Закарпатської рівнини. Матеріалу IV з'їзду Українського ботанічного товариства.- К.: Наук, думка, 1969.

25. Фодор С.С. Флора Закарпаття.- Львів: Вища школа, 1974.- 207 с.

26. Фодор С.С., Комендар В.І. Про ранньовесняні трав'янисті рослини природної флори Закарпаття та їх використання. В кн.: Тезисы докладов и сообщений на XVIII научной конференции (май, 1964). Серия биологическая.- Ужгород, 1964.- С. 16-28.

27. Чопик В.И. Редкие и исчезающие растения Украины: справочник.-К.: Наук, думка, 1978.- 216 с.

28. Bllatny Т.A. Syringa Josikaea Jacq, elterledese, Botanikai Kozlemenyek, Budapest, 1910, Kot. 9, Fuz. 3.

29. Domin K. Vrcholova kvetena Velke Bliznice na Svidovci, Veda Prirodni.- Praha, 1930, Roc. 11.

30. Thaisz L. Adatok Beregvarmegye florajahos. Magyar Bot. Lapok, Budapest, 1909, N8.





Реферат на тему: Дослідження гідрофільної флори верхів’я басейну р. Вича у Закарпатській області (дипломна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.