Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Добові та сезонні зміни фітоценозів (реферат)

Фітоценози постійно змінюються у часі, тому що їх структура та функції пристосовуються до добових, сезонних, різнорічних змін умов середовища. Т.О.Работнов (1978), Б.М.Міркін та Л.Г.Наумова (1998) називають ці явища циклічними змінами рослинних угруповань.

Добові зміни відіграють порівняно незначну роль в житті угруповань і проявляються, здебільшого, у зміні їх архітектоніки за рахунок рухів листків, суцвіть та ін. У багатьох видів рослин існують певні добові ритми цвітіння, що зумовлює їх біологічну ізоляцію, знижує конкуренцію за комах-запилювачів: одні рослини розкривають квітки у першій, а інші - у другій половині дня.

Особливі зміни відбуваються в угрупованнях річкового планктону: вдень захищаючись від прямих сонячних променів, рослини розміщуються у товщі води, а по мірі зниження освітленості - ввечері та вранці - концентруються у верхньому шарі води.

Більш важливе значення для наземних фітоценозів має сезонна мінливість навколишнього середовища, яка викликає відповідні зміни в угрупованнях.

Сезонна форма динаміки фітоценозів - це адаптивні реакції на зміни стану екотопу та тваринного населення фітоценозу. Особливістю таких процесів є зворотність.

До складу рослинних угруповань входять групи видів з різними циклами сезонного розвитку, що є причиною багаторазової зміни зовнішнього вигляду угруповань протягом сезону. Ця особливість фітоценозів добре виражена у широколистяних лісах, де до розпускання листків на деревах надземний покрив складається з ефемероїдів. Для лук і степів характерна неодночасність зацвітання рослин. Наприклад, у заповіднику "Стрілецький степ", що зберіг залишки барвистих північних лучних степів на чорноземах, почергово зацвітають сон-трава (Pulsatilla nigricans Storck.) з фіолетовими квітками, горицвіт весняний (Adonis vernalis L.) - з жовтими, шавлія лучна (Salvia pratensis L.) - з синіми, королиця звичайна (Leucanthemum vulgare Lam.) - з білими квітками. Таким чином, зацвітаючи почергово, ценопопуляції знижують конкуренцію за комах-запилювачів і рівномірно використовують ресурси середовища. Фенологічні зміни - важлива ознака, яка є проявом адаптації до клімату та ґрунтових умов.

Вивчення сезонної ритміки фітоценозів важливе при організації сінокісного та пасовищного господарства. Відомо, що накопичення поживних речовин у рослин тісно пов'язане з циклами сезонного розвитку. До моменту цвітіння у рослин відмічається найвищий вміст протеїну - важливого елементу корму тварин. В період плодоношення поживні речовини концентруються в насінні, а листки та стебла грубіють, їх поживна цінність знижується. Саме тому визначення оптимального строку першої сіножаті проводиться з урахуванням сезонної ритміки рослин, що за масою переважають в угрупованні.

Зміна сезонного стану фітоценозів у період посухи та високих температур особливо виражена у саванах. Аналогічні зміни відбуваються у "напівсаванах" Середньої Азії, де весною формується зімкнутий трав'янистий покрив з ефемероїдів, головним чином - з осоки роздільної (Carex divisa Huds.) та тонконогу бульбистого (Poa bulbosa L.), а під час посухи ефемероїди переходять у стан сезонного спокою. Вегетацію продовжують тільки деякі посухо- та жаростійкі види рослин. Тобто, за сезонами змінюється кількість видів, що знаходяться у стані спокою (сезонні зміни спектрів життєвих форм).

Навіть у тропічних дощових лісах, де умови зростання (тривалість дня, температура, зволоження) залишаються майже незмінними протягом року, прослідковується періодичність у життєдіяльності окремих видів. П.Річардс (1961), відмічає, що у тропічних лісах більшість видів є вічнозеленими тому, що листки в них ніколи не опадають повністю і багато з них цвіте майже цілий рік. Не зважаючи на це, багато видів мають періоди "спокою" та видимої активності.

За І.В.Борисовою (1972), розрізняють такі основні феноритмотипи, тобто типи рослин, що відрізняються за строками проходження фенологічних фаз:

І. Триваловегетуючі:

1. Вічнозелені (листки функціонують більше року).

2. Літньо-зимньозелені (на протязі сезону відбувається зміна листків, але зимують рослини під снігом із зеленими листками, здатними до життєдіяльності, коли настануть теплі дні).

3. Літньо-зимньозелені з короткочасним періодом осіннього спокою.

4. Осінньо-зимово-веснянозелені з короткочасним періодом літнього спокою.

5. Весняно-літньо-осінньозелені з періодом зимового спокою.

II. Коротковегетуючі:

6. Весняно-осінньозелені з періодом літнього та зимового спокою.

7. Весняно-ранньолітньозелені з періодом літньо-осінньо- зимового спокою (геміефемероїди).

8. Літньо-осінньозелені з періодом зимово-весняного напівспокою.

III. Ефемерні:

9. Веснянозелені з періодом літньо-осінньо-зимового спокою (справжні ефемери та ефемероїди)

10. Літньозелені з періодом осінньо-зимово-весняного спокою.

Т.О.Работнов запропонував виділяти три групи рослин, що розрізняються між собою за сезонною стійкістю у визначенні структури фітоценозів:

1) рослини, що мають незмінні надземні органи, включаючи листки та утвори, що їх замінюють, - вічнозелені дерева, кущі, кущики, а також мохи та лишайники. Структура ярусів, утворених рослинами цієї групи, залишається сталою протягом року або змінюється дуже мало;

2) рослини, що мають сезонно стійкі системи осьових органів, у яких різко змінюється наявність листків - листопадні дерева, кущі, кущики. Такі види круглий рік приймають участь у визначенні структури ярусів, але їх роль залежить від того, в якому стані вони знаходяться (з листками чи без них);

3) рослини, які щорічно заново утворюють надземні органи. Дана група представлена трав'янистими рослинами багатьох феноритмотипів.

Протягом вегетаційного сезону флористичний та екобіоморфний склад фітоценозів не змінюється, але чисельність особин та вікова структура ценопопуляцій - компонентів фітоценозів, істотно коливаються. Це зумовлено нерівномірною появою та відмиранням особин протягом року, а також переходом з одного вікового стану в інший, з активного стану в стан спокою і навпаки. Особливо різкі коливання чисельності і складу ценопопуляцій у однорічників.

Для трав'янистих фітоценозів та синузій характерні сезонні зміни продуктивності: наростання маси надземних органів до певної межі (кульмінація формування травостою), а потім її поступове зниження.

Вивчення зміни сезонного стану фітоценозів має важливе господарське значення, особливо при використанні кормових угідь.

Використана література:

1. Фельбаба-Клушина Л.М. Комендар В.І. Фітоценологія з основами синфітосозології.- Ужгород. 2001

2. Григора І.М., Соломаха В.А. Основи фітоценології. - Київ: Фітосоціоцентр, 2000. - 240 с.

3. Миркин Б.М., Розенберг Г.С., Наумова Л.Г. Словарь понятий и терминов современной фитоценологии. - М.: Наука, 1989.-223 с.

4. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Парадигма фітоценології // Укр.ботан. журн. - 1989. - Т. 46, №5. - С. 5-14.





Реферат на тему: Добові та сезонні зміни фітоценозів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.