Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Частина 2. Раритетні лісові фітоценози Північно-східного макросхилу Українських Карпат (реферат)

Синтаксон: субформація смереково-соснові ліси; асоціація смереково-сосновий субір чорницево-зеленомоховий Рісееto-Pinetum myrtilloso hylocomiosum. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: рідкісні острівні реліктові угруповання, які збереглися в Карпатах з раннього голоцену.

Поширення в регіоні: Горгани та Покутсько-Буковинські Карпати. Виявлені в кв. 5 Зеленського л-ва Надвірнянського ДЛГ; кв. 30, 33, 120 Микуличинського та кв. 15, 16 Дорівського л-в Делятинського

ДЛГ; кв. 1 Татарівського, кв. 8 Підліснівського, кв. 22 Женецького лв Карпатського НПП; кв. 12 Брустурського л-ва Коломийського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: від помірної до холодної кліматичної зони, на висотах 560-1250 м н. р. м., на південних схилах із гірськолісовими підзолистими сильноскелетними супіщаними та легкосуглинистими грунтами в смугах проходження пісковиків ямненської світи. Ділянки ці оточують, як правило, чисті соснові ліси.

Ценотична будова та флористичне ядро: слабоі середньозімкнені деревостани (0,5-0,7), склад яких від 9Сзв ІСм до 5Сзв 5См + Бер п, бонітет III-IV, висота 15-22 м, діаметр 20-32 см. У чагарниковому ярусі поодиноко трапляються Sorbus aucuparia, Sambucus racemosa, Salix caprea, Rubus idaeus. Флористичне ядро становлять оліготрофні, рідше евтрофні, переважно ацидофільні бореальні, рідше неморальні види Vaccinium myrtillus (35-95%), V. vitis-idaea (1-5%), Maianthemum bifolium, Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, Luzula luzuloides, Lycopodium annotinum, Oxalis acetosella, Pteridium aquilinum. Моховий ярус суцільний, його формують Pleurozium schreberi, Hylocomium splendens.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вирубування корінних деревостанів у минулому, лісові пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне, еталонне, протиерозійне, водоохоронне.

Заходи охорони: охороняються в Карпатському НПП, у резерваті "Бредулець" у Зеленському л-ві; не охороняються в урочищі Цебіт у Брустурському л-ві, де необхідно організувати заказник.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксони: субформація ялицево-смереково-соснові ліси Abieto-Piceeto-Pineta; асоціація ялицево-смерековососновий субір чорницево-зеленомоховий AbietoPiceeto-Pinetum myrtilloso-hylocomiosum. Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: фітоценози з рідкісним типом асоціювання деревних порід і пануванням реліктової для Карпат сосни звичайної.

Поширення в регіоні: Горгани, зокрема, кв. 12, 13 Ямненського, кв. 7 Яремчанського, кв. 1, 2 Татарівського л-в Карпатського НПП.

Екологічна приуроченість: така ж, як ценозів попереднього типу.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани 11—III бонітету, складу 7Сзв 2См ІЯц поод. Бер. п., зімкненість крон 0,5-0,7. У чагарниковому ярусі поряд із видами, які характерні для ценозів попереднього типу, зростають також Corylus avellana, Rubus hirtus. Флористичне ядро як у ценозах попереднього типу.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вирубування корінних деревостанів у минулому, лісові пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: таке ж, як ценозів попереднього типу.

Заходи охорони: охороняються в Карпатському НПП.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксони: субформація смереково-кедрові ліси PiceetoCembreta; асоціації: смереково кедровий субір чорницево-моховий Piceeto-Cembretum myrtilloso-muscosum; смереково кедровий субір лишайниковий Piceeto Cembretum cladinosum. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні реліктові угруповання, що збереглися в Карпатах з раннього голоцену й трапляються острівними локалітетами на східній межі ареалу Pinus cembra.

Поширення в регіоні: верхні частини схилів Горган і Чорногори. Знайдені в басейнах рік Лімниці, Бистриці Солотвинської, Бистриці Надвірнянської, Пруту та Чорного Черемошу, зокрема в урочищі Заплата кв. 39 Гриньківського л-ва, урочищі Малий Канюсяк кв. 1 Довго-Полянського л-ва, урочищі Зелена Яворина кв. 26 Менчільського л-ва та урочищі Яйце кв. 35 Мшанського л-ва Осмолодського ДЛГ; урочищі Ігровище Гутянського л-ва Солотвинського ДЛГ; урочищі Джурджі кв. 9 та урочищі Садки кв. 18-26 Горганського заповідника (Надвірнянський ДЛГ); на північному схилі хребта з вершинами Хом'як і Синяк у Женецькому л-ві, в урочищі Кедруватий кв. 6,8 Бистренького л-ва Карпатського НПП; у Закарпатті в урочищі Кедрин, на горі Попадя та горі Талпіш у Горганах.

Екологічна приуроченість: схили різної орієнтації та крутизни з торф'янистими дуже кислими грубоскелетними літосолями на невапнистих кварцових пісковиках ямненської світи в межах висот 1250-1575 м н. р. м. у холодній кліматичній зоні з середньорічною сумою активних температур до 1000 °С і середньорічною сумою опадів 1200-1400 мм.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани низькобонітетні (II1-IV), з середньою зімкненістю крон (0,4-0,7) із участю сосни кедрової від 60% до 90%. Сосна кедрова у віці 100-150 років сягає висоти 8-22 м і має діаметр 12-24 см. Підлісок зімкненістю 0,3-0,6 утворюють Pinus mugo, Juniperus sibirica, поодиноко трапляються Betula pendula, Salix caprea, S. silesiaca, Sorbus aucuparia. У трав'яно-чагарничковому ярусі переважають бореальні та монтанні оліготрофні ацидофільні види: Vaccinium myrtillus (50-90%), V. vitis-idaea (1-5%), Lycopodium annotinum, L. clavatum, Homogyne alpina, Soldanella hungarica, трапляються й загально-

карпатські ендеміки Leucanthemum rotundifolium, Melampyrum herbichii. Моховий ярус утворюють Dicranum scoparium, рідше Pleurozium schreberi, Hylocomium splendens, Leucobryum glaucum.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пошукові вирубування сосни кедрової в минулому, знищення її насіння горіхівкою, пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне, лісогосподарське (джерело цінної сировини), еталонне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: охороняються в Карпатському НПП та в басейні Бистриці Надвірнянської (урочища Джурджі та Верх-Черник) у складі Горганського заповідника, у резерватах "Яйце", "Кедрин", "Попадя". У решті місцезростань ділянки кедрачів включені до І групи лісів як ґрунтозахисні. Необхідна організація резерватів.

В умовах меншої зволоженості трапляються фрагменти смереково кедрових суборів лишайникових (Р.-С. cladinosum), зокрема в Горганах, на північному схилі хребта з вершинами Хом'як і Синяк (Женецьке л-во Карпатського НПП). На наявність таких угрупувань у Карпатах вказував також В. І. Комендар.

Екологічна приуроченість: схили північної експозиції крутістю до 25° на висоті близько 1250 м н. р. м.; на великобриловій торф'янистій літосолі в смузі проходження пісковика ямненської світи.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан слабозімкнений (0,4), низькобонітетний (IV), складу 8С к 2См висотою 6-8 м, дуже добре самовідовлюється. У чагарниковому ярусі поодинокі особини Sorbus aucuparia. У покриві панує Vaccinium myrtillus, з участю Vaccinium vitis-idaea, Huperzia selago, Luzula luzuliodes, які становлять флористичне ядро. У мохово-лишайниковому ярусі панують види родів Cladonia й Cetraria.

Угруповання ценотично стабільне.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: обмеженість відповідних едатопів, пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторічне, протиерозійне, ґрунтозахисне.

Заходи охорони: не охороняється (не відображене навіть у таксаційному описі лісництва). Необхідна організація резервату.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: субформація ялицево-смереково-кедрові ліси Abieto-Piceeto-Cembreta; асоціація ялицево-смереково-кедровий субір чорницево-моховий Abieto-Piceeto-Cembretum myrtilloso-muscosum. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: острівні корінні реліктові угруповання, що збереглися в Карпатах із раннього голоцену, у головному ярусі яких спостерігається панування Pinus cembra; як рідкісний тип асоціювання деревних порід.

Поширення в регіоні: в урочищі Садки кв. 18 Горганського заповідника ( Надвірнянський ДЛГ). Описані також у Татрах.

Екологічна приуроченість: верхів'я Горган; на схилах північних румбів у межах висот 1200-1300 м н. р. м. у холодній кліматичній зоні на брилово-скелетному гірсько-лісовому підзолистому грунті в смузі проходження пісковиків ямненської світи.

Ценотична будова та флористичне ядро: середньозімкнений (0,6-0,7) деревостан складу ЮС к + См од. Яц, середня висота 18 м, середній діаметр 24 см у віці 120 років. Чагарники відсутні. У покриві панують ацидофільні оліготрофні бореальні та альпійські види: Vaccinium myrtillus (60-90%), V. vitis-idaea (5-6%), Lycopodium annotinum, Listera cordata, Homogyne alpina, Soldanella hungarica, які утворюють флористичне ядро ценозів. У суцільному моховому ярусі домінує Dicranum scoparium, рідше трапляються Polytrichum formosum, P. commune, Sphagnum girgensohnii.

Угруповання ценотично стабільне.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: пошукові рубання сосни кедрової в минулому, поїдання її насіння горіхівкою.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне, еталонне, протиерозійне.

Заходи охорони: охороняються в Горганському заповіднику.

Ступінь загрози зникнення У.

Синтаксон: асоціація кедрово-ялицева смеречина чорницевомохова Cembreto-Abieto-Piceetum myrtilloso-muscosum.

Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні корінні острівні реліктові ценози, які збереглися в Карпатах із раннього голоцену, відзначаються участю реліктового монтанного виду Pinus cembra, що занесений до "Червоної книги України", та рідкісним типом асоціювання деревних порід.

Поширення в регіоні: у Горганах, Покутсько-Буковинських Карпатах; зокрема в урочищі Великий Паленик кв. 5 Дарівського л-ва Осмолодського ДЛГ; в урочищі Бистрик Гутянського л-ва Солотвинського ДЛГ; в урочищі Садки Горганського заповідника (Надвірнянський ДЛГ), в урочищі Синява Верховинського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: на висоті 1120-1250 м н. р. м., на схилах південної та західної експозиції крутизною 20-25° з гірсько-лісовими підзолистими, дуже кислими суглинистими сильноскелетними грунтами (урочища Синява та Бистрик), рідше на дуже кислих опідзолених, дуже скелетних буроземах у смугах проходження пісковиків ямненської світи.

Ценотична будова та флористичне ядро: середньозімкнені деревостани складу від 6См 4Яц + С к до 9См ІЯц + С к (урочище Великий Паленик), а також 6См 4С к + Яц (урочище Бистрик) II-V бонітетів; добре самовідновлюються в природних умовах.У чагарниковому ярусі поодинокі особини Sorbus aucuparia, Rubus idaeus. Флористичне ядро утворюють переважно бореальні ацидофільні види: Vaccinium myrtillus (50-75%), V. vitis-idaea (1-2%), Calamagrostis sp., Luzula luzuloides. У майже суцільному моховому покриві, що переривається виходами на денну поверхню брил пісковика, неподільно панує Dicranum scoparium, досить рясно представлений Pleurozium schreberi, рідше трапляються Hylocomium splendens, Bazzania trilobata, Sphagnum girgensohnii.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вибіркове вирубування в минулому, під час якого з деревостанів вилучалася сосна кедрова; масове поїдання її насіння горіхівкою, лісові пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне, протиерозійне, водоохоронне, еталонне.

Заходи охорони: охороняються в урочищі Садки, не охороняються в урочищах Великий Паленик, Синява, де необхідно створити резервати.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксон: асоціація кедрово-ялицева смеречина австрійськощитникова Cembreto-Abieto-Piceetum dryopteridosum (austriacae).

Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: острівні фітоценози з участю реліктового виду Pinus cembra та рідкісним типом асоціювання в панівному та підлеглому ярусах.

Поширення в регіоні: лише в Горганах; збереглися у двох місцях в урочищі Садки Горганського заповідника (Надвірнянський ДЛГ) та в урочищі Котелець кв. 38 Осмолодського л-ва Осмолодського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: на висоті 1020-1250 м н. р. м. на схилах північної та західної орієнтації стрімкістю 15-35° з гірсько-лісовими підзолистими сильноскелетними легкосуглинистими фунтами в смугах проходження пісковиків ямненської світи.

Ценотична будова та флористичне ядро: склад середньозімкненого (0,6-0,7) деревостану від 6См 4Яц + С к до ЮСм + Яц поод. С к, бонітет II-1II. У чагарниковому ярусі поодинокі особини Sorbus aucuparia, Rubus idaeus. Флористичне ядро утворюють оліготрофні, рідше евритрофні бореальні, альпійські, а також неморальні види: Dryopteris austriaca (25-50%), Vaccinium myrtillus (10-25%), Oxalis acetosella, Homogyne alpina, Luzula sylvatica, Phegopteris connectilis. У моховому ярусі (70%) панує Dicranum scoparium (65%), трапляються Bazzania trilobata, Leucobryum glaucum, Sphagnum girgensohnii.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: ті ж, що й для попередніх ценозів.

Наукове та народногосподарське значення: пошукове вирубування сосни кедрової, пожежі.

Заходи охорони: охороняються в урочищі Садки, але не охороняються в урочищі Котелець. Необхідно вивести ліси цього урочища з експлуатаційного фонду.

Ступінь загрози зникнення -1.

Синтаксони: субформація кедрово-смерекові ліси Cembreto Piceeta; асоціація кедрова смеречина чорницево-моховаCembreto-Piceetum myrtilloso-muscosum. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: рідкісні ценози, які збереглися в Карпатах з раннього голоцену.

Поширення в регіоні: займають загальну площу в Карпатах понад 5000 га, трапляються в основному в районі Горган, рідше в Покутсько-Буковинських Карпатах, у Чорногорі та Чивчинах. Більша частина місцезростань є в басейнах Лімниці і Мізунки в кв. 26-28 Свічівського та в кв. 14 Правицького л-в Вигодського ДЛГ; у кв. 1, 4, 14, 19, 21, 25, 29, 31, 38 Довго-Полянського, кв. 33, 39, 43, 45, 47 Гриньківського, кв. 3-5, 8-10, 12, 13, 23-26 Менчільського, кв. 1-11, 15, 16,18, 19, 26-29, 33, 35, 38 Мшанського, кв. 25, 30, 33, 34, 36 Осмолодського, кв. 1-7, 13, 18, 29, 22, 23, 25-35, 37-41 Бистрицького, кв. 4, 7, 15 Піскавського, кв. 1, 3, 9, 10, 12 Різарнянського, кв. 1, 3-7, 10, 14, 15 Дарівського л-в Осмолодського ДЛГ, де ліси із сосною кедровою займають площу понад 3000 га; у кв. 41, 44, 45, 47 Гутянського, кв. З, 20, 22-24 Сивульського, кв. 36, 41, 43 Межиріцького л-в Солотвинського ДЛГ; у кв. 5, 6, 9, 20, 22, 23, 39, 53 Зеленського, кв.39, 42, 53, 57, 58 Бистрицького, кв. 18, 19, 22 Довбушанського, кв. 4 Хрипелівського л-в Надвірнянського ДЛГ; кв. 11, 16, 17, 19-21 Горянського заповідника; кв. 34 та 36 Кременцівського л-ва Ворохтянського ДЛГ; кв. 11, 12, 15-19 Женецького та у кв. 8, 10 Бистрецького л-в Карпатського НПП; у кв. 15, 37 Поляницького та кв. 15 Горганського л-в Ділятинського ДЛГ; в урочищі Чорний Діл у витоках Білого Черемошу. Поодинокі дерева сосни кедрової трапляються також у смерекових лісах, що у витоках р. Брустурки (Коломийський ДЛГ).

Екологічна приуроченість: поширені на схилах різної експозиції та стрімкості в межах 800-1600 м н. р. м., тобто від прохолодної (зі сумою активних температур 1400-1800 °С) до холодної кліматичних зон, де зосереджені на гірсько-лісових підзолистих дуже скелетних, переважно брилово-скелетних легкосуглинистих і супіщаних грунтах, рідше на торф'янистих літосолях у смугах проходження потужних невапнистих кварцових пісковиків, гравелітів та конгломератів ямненської та чорногірської світ. В урочищі Чорний Діл смеречники зростають на буроземно-підзолистому грунті, який сформувався на практично невапнистих кристалічних сланцях. Найнижчі їх місцезростання знаходяться в урочищі Черник кв. 20 Зеленського л-ва Надвірнянського ДЛГ (нижче 750 м н. р. м.) та урочищі Мшана кв. 33 Міланського л-ва Осмолодського ДЛГ (близько 800 м н. р. м.).

Ценотична будова та флористичне ядро: різновікові деревостани II-V бонітетів, складу від 6См 4 С к до ЮСм поод. С к з різною (0,7-0,4) зімкненістю крон, добре самовідновлюються в природних умовах. У чагарниковому ярусі представлені поодинокі особини Betula pendula, Rubus idaeus, Sorbus aucuparia. На верхніх гіпсометричних рівнях трапляються угруповання з підліском із Pinus mugo. Флористичне ядро утворене ацидофільними олігота мезотрофними бореальними, альпійськими, аркто-альпійськими та монтанними видами: Vaccinium myrtillus (50-90%), V. vitis-idaea (1-5%), Athyrium distentifolium, Dryopteris austriaca, Homogyne alpina, Huperzia selago, Lycopodium annotinum, Luzula luzuloides, L. sylvatica, Senecio fuchsii. Моховий покрив утворюють в основному Pleurozium schreberi з домішкою Polytrichum commune, P. formosum, P. juniperinum, Hylocomium splendens, Ptilium crista-castrensis.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вибіркове вирубування сосни кедрової в минулому, масове поїдання її насіння горіхівкою, лісові пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, фітоісторичне, лісогосподарське, протиерозійне. Угруповання є потенційним джерелом цінної деревини сосни кедрової, виконують фунтозахисну, водорегулюючу та водоохоронну функцію, є еталонами для відновлення лісового покриву у відповідних екологічних умовах як найбільш вітростійкі.

Заходи охорони: охороняються в Горганському заповіднику (Надвірнянський ДЛГ), у Карпатському НПП, в урочищі Чорний Діл. У більшості випадків включені до І групи як ґрунтозахисні ліси й виключені з лісоексплуатаційного фонду. У Сивульському л-ві ці деревостани місцями належать до експлуатаційних.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: група асоціацій мішаних смеречин листовикових;

асоціації: ялицево-яворова смеречина листовиковопереліскова Abieto-Acereto-Piceetum phyllitidosomercurialidosum; букова смеречина листовиково-чоловічощитникова Fageto-Piceetum phyllitidoso dryopteridosum (filix-mas); букова смеречина листовиково-переліскова Fageto-Piceetum phyllitidoso-mercurialidosum.

Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: рідкісні угруповання зі співдомінуванням у покриві Phyllitis scolopendrium рідкісного виду, що пропонується для включення до "Червоної книги" Українських Карпат, дуже широко використовується в народній медицині й тому інтенсивно винищується.

Поширення в регіоні: Сколівські Бескиди; є в кв. 38 Сколівського, кв. 7 та 10 Дубинського, кв. 14,15 Рожанського л-в Сколівського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: у прохолодній кліматичній зоні на висотах 650-1000 м н. р. м. на схилах різних експозицій і крутизною 20-30°, переважно на темно-бурих суглинистих дуже скелетних буроземах.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани різновікові складу від 5См 5Бк до 6См 4Яв + Яц, поод. Бк. Чагарниковий ярус багатий у видовому відношенні: Sorbus aucuparia, Lonicera nigra, Corylus avellana, Sambucus racemosa, Ribes alpinum, Grossularia reclinata. Флористичне ядро представлене монтанними, неморальними та азональними видами: Mercurialis perennis (50%), Phyllitis scolopendrium (25%), Dryopteris filix-mas (30%), D. austriaca, Salvia glutinosa, Polystichum braunii, Stellaria nemorum, Symphytum cordatum, Athyrium filix-femina, Phegopteris connectilis, Gymnocarpium dryopteris, Cystopteris montana, Geranium robertianum, Festuca drymeja, Lunaria rediviva, Aconitum moldavicum. Моховий ярус слабо розвинений, його формують Rhizomnium punctatum, Hylocomium splendens.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: інтенсивне вирубування мішаних смерекових лісів і заміна їх монокультурами смереки; безсистемне трелювання деревини та наземний спуск її зі схилів, під час яких знищується підріст і трав'яний покрив лісових угруповань та поверхневий шар фунту; масове знищення Phyllitis scolopendrium місцевим населенням.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, ґрунтозахисне, а також як локалітет лікарського виду, що заслуговує апробації в офіційній медицині.

Заходи охорони: охороняються в Дубинському та Рожанському л-вах. У Сколівському л-ві слід організувати пам'ятку природи.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксони: субформація сосново-ялицево-смерекові ліси Pineto-Abieto-Piceeta; асоціація сосново-ялицева смеречина чорницево-зеленомохова Pineto-Abieto-Piceetum myrtilloso-hylocomiosum Созологічна категорія 2.

Мотиви охорони: острівні угруповання, які відрізняються рідкісним типом асоціювання та наявністю реліктової для Карпат сосни звичайної в панівному ярусі.

Поширення в регіоні: Горгани, а саме: кв. 34 Ангелівського л-ва Осмолодського ДЛГ; кв. 1 Довжинецького, кв. 6 Зеленського л-в Надвірнянського ДЛГ; кв. 6 Яремчанського, кв. 12 Ямненського, кв. 1,2 Татарівського л-в Карпатського НПП.

Екологічна приуроченість: локально в межах помірної та помірнохолодної кліматичних зон на висотах 600-1200 м н. р. м. на схилах південних румбів з гірсько-лісовими підзолистими сильноскелетними легкосуглинистими грунтами в смугах проходження пісковиків ямненської світи.

Ценотична будова та флористичне ядро: різновікові деревостани складу від 7См ЗС зв + Яц до 9См 1С зв + Яц із зімкненістю крон 0,5-0,7, II, рідше III бонітетів. У чагарниковому ярусі поодинокі кущі Sorbus aucuparia, Salix caprea, Rubus idaeus, Sambucus racemosa. Флористичне ядро утворюють ацидофільні, переважно бореальні, рідше неморальні та азональні види: Vaccinium myrtillus (50-70%), V. vitis-idaea (1-10%), Maianthemum bifolium, Dryopteris austriaca, D. filixmas, Pteridium aquilinum, Athyrium filix-femina, Solidago virgaurea. У суцільному моховому ярусі переважає Pleurozium schreberi з участю Hylocomium splendens, Ptilium crista-castrensis, Dicranum scoparium, Leucobryum glaucum.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вирубування корінних деревостанів, лісові пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: фітоісторичне, лісогосподарське, еталонне, ґрунтозахисне, водоохоронне.

Заходи охорони: охороняються в резерваті "Сокіл" (Ангелівське лісництво), у резерваті "Бредулець" (Зеленське л-во) та в Карпатському НПП.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксон: асоціація соснова смеречина чорницево-зеленомохова Pineto-Piceetum myrtilloso-hylocomiosum. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: острівні рідкісні корінні угруповання з участю реліктової сосни звичайної.

Поширення в регіоні: Горгани, а саме: кв. 35 Ангелівського л-ва Осмолодського ДЛГ; кв. 5 Зеленського л-ва Надвірнянського ДЛГ; кв. 14 Ямненського, кв. 2 Татарівського л-в Карпатського НПП.

Екологічна приуроченість: така ж, як попереднього синтаксону.

Ценотична будова та флористичне ядро: склад деревостанів від 6См 4С зв до 4См ЗС зв ЗБер п, зімкненість крон 0,5-0,7, бонітет III. Решта таксаційних показників як попереднього синтаксона.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: вирубування корінних деревостанів у минулому, лісові пожежі.

Наукове та народногосподарське значення: як попереднього синтаксону.

Заходи охорони: охороняються в резерваті "Бредулець" (Зеленське л-во) та в Карпатському НПП.

Ступінь загрози зникнення II.

Синтаксони: асоціації: соснові смеречини: чорницево-сфагнова Pineto-Piceetum myrtilloso-sphagnosum та чорнице во-рунянкова Р.-Р. myrtilloso-polytrichosum. Созологічна категорія 1.

Мотиви охорони: як попереднього синтаксону.

Поширення в регіоні: Горгани урочище Осмолода (кв. 6 Осмолодського л-ва Осмолодського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: у прохолодній кліматичній зоні на торф'янисто-перегнійному грунті терасового торфовища, на висоті близько 700 м н. р. м.

Ценотична будова та флористичне ядро: склад деревостану 6См 4С зв, бонітет III, зімкненість крон 0,7. У чагарниковому ярусі поодинокі особини Sorbus aucuparia, Rubus idaeus. Флористичне ядро утворене ацидофільними видами: Vaccinium myrtillus (30-40%), V. vitis-idaea (5-10%), Maianthemum bifolium, Carex brizoides, Dryopteris austriaca, Luzula luzuloides, Oxycoccus palustris.

Угруповання ценотично нестабільні, оскільки в підрості явно переважає смерека, відбувається витіснення сосни.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільні рубки в минулому.

Наукове та народногосподарське значення: аналогічне попередньому.

Заходи охорони: не охороняються. Необхідно вивести ділянку з експлуатаційного фонду й надати їй статус пам'ятки природи, а також сприяти поновленню сосни.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксони: субформація ялицево-смерекові ліси Abieto-Piceeta; асоціація ялицева смеречина чорницево-мохова Abieto-Piceetum myrtilloso-muscosum. Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: корінні угруповання, що знаходяться на внутрішній межі поширення ялиці в Карпатах.

Поширення у регіоні: збереглися в Гринявських горах кв. 8 та 36 Яловичорського л-ва Кутського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: у помірно холодній кліматичній зоні на схилах різної експозиції та крутизни, на висоті 970-1020 м н. р. м., на гірсько-лісових підзолистих сильноскелетних легкосуглинистих грунтах, рідше на кислих скритопідзолистих буроземах.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостани однодвоярусні, складу від 8См 2Яц до ЮСм поод. Яц, І бонітету, зімкненість крон 0,7. У чагарниковому ярусі поодинокі кущі Lonісега nigra, Spiraea ulmifolia, Daphne mezereum. Флористичне ядро утворюють бореальні та азональні ацидофільні олігота евритрофні види: Vaccinium myrtillus (50-70%), Lycopodium clavatum, Oxalis acetosella; у моховому ярусі панує Dicranum scoparium.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільне вирубування корінних мішаних лісів у минулому та заміна їх монокультурами смереки.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, еталонне.

Заходи охорони: не охороняються. Необхідно перевести ділянки ялицевих смеречин до І групи лісів як еталонні лісові резервати.

Ступінь загрози зникнення -1.

Синтаксони: субформація ялицево-буково-смерекові ліси AbietoFageto-Piceeta; асоціації: ялицево-букова смеречина квасеницева Abieto-Fageto-Piceetum oxalidosum; ялицево-букова смеречина жіночобезщитникова A.-F.-P. athyriosum (filix-feminae). Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: корінні фітоценози, що знаходяться на межі поширення бука в Карпатах.

Поширення в регіоні: збереглися на внутрішньому хребті Гринявських гір у кв. 19 Гостівецького л-ва Кутського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: схил західної експозиції стрімкістю до 20 ° у помірно холодній кліматичній зоні на висоті 1020 м н. р. м.; на бурому середньопотужному суглинистому фунті.

Ценотична будова та флористичне ядро: деревостан двоярусний різного складу від 5См 4Бк ІЯв поод. Яц, до 8Бк 2См поод. Яц, II бонітету, зімкненість крон 0,7. У чагарниковому ярусі поодинокі кущі Spiraea ulmifolia, Lonicera nigra, Ribes carpaticus, моховий ярус відсутній. Флористичне ядро утворюють бореальні та азональні види широкої екології: Athyrium filix-femina (50%), Oxalis acetosella, а також неморальні, монтанні та азональні види типові компоненти карпатських букових лісів: Mercurialis perennis, Actaea spicata, Dentaria glandulosa, Paris quadrifolia, Symphytum cordatum, Polystichum braunii, Stellaria nemorum, трапляється ендемік Ranunculus carpaticus.

Угруповання ценотично стабільне.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільне вирубування корінних деревостанів, монокультурне господарство.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, еталонне для відновлення корінної структури рослинного покриву.

Заходи охорони: не охороняються, потрібно створити лісовий резерват.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксони: субформації: буково-смереково-ялицеві Fageto Piceeto Abieta та смереково-буково-ялицеві ліси Piceeto-Fageto-Abieta; асоціації: буково-смерекова та смереково-букова яличини гайовоожикові Fageto-Piceeto-Abietum et Piceeto-Fageto-Abietum luzulosum (luzuloidis); буково-смерекова яличина чорницева -F.-P.-A.myrtillosum; буково-смерекова яличина квасеницева F.P.-A. oxalidosum; буково-смерекова яличина жіночобезщитникова F.-P.-A. athyriosum (filix-feminae). Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: залишки корінних фітоценозів, що збереглися на межі поширення ялицевих лісів у Карпатах, на контакті з поясом смерекових лісів.

Поширення в регіоні: у Чорногорі та Буковинських Карпатах, а саме: кв. 12 Говерлянського л-ва Карпатського НПП; кв. 30 Яловичорського та кв. 18 Гостівецького л-в Кутського ДЛГ; кв. 39,43 Селятинського та кв. 36 Черемоського л-в Путильського ДЛГ.

Екологічна приуроченість: у помірно холодній кліматичній зоні, на висотах від 860 до 1100 м н. р. м., на схилах південних експозицій і крутизною 20-40°.

Ценотична будова та флористичне ядро: двоярусні різновікові деревостани І II бонітетів, складу 8Яц ІСм ІБк і зімкненістю крон 0,7. У віці 90 років мають висоту 28-30 м і діаметр 28-40 см. У чагарниковому ярусі поодинокі особини Lonicera nigra, Sorbus aucuparia, Sambucus racemosa. Флористичне ядро утворюють ацидофільні бореальні, рідше неморальні, азональні та монтанні види: Luzula luzuloides (1-30%),

Vaccinium myrtillus (1-10%), Oxalis acetosella (1-30%), Dryopteris carthusiana, D. filix-mas, D. austriaca, Maianthemum bifolium, Moneses uniflora, Athyrium filix-femina, зрідка трапляються Ajuga reptans, Dentaria glandulosa, Paris quadrifolia. Моховий покрив переважно відсутній.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільне вирубування корінних мішаних деревостанів і заміна їх монокультурами смереки.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, лісогосподарське; цінні еталони корінних деревостанів.

Заходи охорони: охороняються в Карпатському НПП, решту ділянок необхідно виділити як резервати.

Ступінь загрози зникнення І.

Синтаксон: асоціація смерекова яличина австрійськощитникова Ріceeto-Abietum dryopteridosum (austriacae) Созологічна категорія 3.

Мотиви охорони: острівні фітоценози формації ялицевих лісів (Abieta), рідкісні для Карпат.

Поширення в регіоні: Сколівські Бескиди, Горгани кв. 13 Дубинського л-ва Сколівського ДПГ; урочище Кам'янистий у Карпатському НПП; Буковинські Карпати кв. 25 Гільчанського л-ва Сторожинецького ДПГ.

Екологічна приуроченість: у помірній та прохолодній кліматичних зонах на гірсько-лісових підзолистих дуже скелетних суглинистих грунтах, що сформувалися на потужних невапнистих кварцових пісковиках ямненської світи.

Ценотична будова та флористичне ядро: склад різновікового деревостану від 6Яц 4См до 8Яц 2См, зімкненість крон 0,7, бонітет І-ІІ. У чагарниковому ярусі поодинокі кущі Sorbus aucuparia, Sambucus racemosa. Флористичне ядро утворюють бореальні та монтанні, рідше неморальні ацидофільні види: Dryopteris austriaca (40%), Vaccinium myrtillus (10-20%), Oxalis acetosella, Luzula luzuloides, L. sylvatica. У моховому ярусі панує Dicranum scoparium, рясно представлені Polytrichum commune, Hylocomium splendens.

Угруповання ценотично стабільні.

Фактори, що зумовлюють зменшення поширення: суцільне вирубування корінних деревостанів у минулому.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, лісогосподарське, еталонне для відновлення корінного рослинного покриву у відповідних екологічних умовах.

Заходи охорони: охороняються в резерваті "Журавлиний" (Дубинське л-во) та в Карпатському НПП.

Ступінь загрози зникнення V.

Синтаксон: асоціація смеречина сфагнова Piceetum sphagnosum.

Созологічна категорія 4.

Мотиви охорони: унікальне для Карпат угруповання північно-тайгового типу.

Поширення в регіоні: в урочищі Рудяк на лівобережжі р. Прут кв. 23 Ворохтянського л-ва Карпатського НПП на висоті близько 900 м н. р. м. Займає площу до 5 га.

Екологічна приуроченість: у помірній кліматичній зоні на глибокому верховому сфагновому торфовищі, яке утворене переважно оліготрофними видами мохів: Sphagnum fuscum, S. rubellum, S. magellanicum.

Ценотична будова та флористичне ядро: склад деревостану ЮСм поод. Бер п, зімкненість крон 0,3. У віці до 100 років висота деревостану 8-10 (12) м. У наземному ярусі ценозу, крім сфагнових мохів, панують бореальні оліготрофи ацидофіли: Vaccinium myrtillus, V. vitis-idaea, Oxycoccus palustris, Andromeda polifolia, Drosera rotundifolia, Eriophorum vaginatum, трапляється аркто-альпійський вид Empetrum nigrum, а також рідкісні арктоальпійські та монтанно-бореальні види, що занесені до "Червоної книги України" і потребують індивідуальної охорони: Huperzia selago, Carex pauciflora, Dactylorhiza majalis.

Угруповання ценотично стабільне.

Фактори, що зумовлюють скорочення поширення: підсушення сфагнових торфовищ.

Наукове та народногосподарське значення: ботаніко-географічне, водорегулююче.

Заходи охорони: охороняється в Карпатському НПП.

Ступінь загрози зникнення V.

Використана література:

1. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга”). – Львів, "Поллі”, 1998. – 189 с.





Реферат на тему: Частина 2. Раритетні лісові фітоценози Північно-східного макросхилу Українських Карпат (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.