Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Букові та змішані буково-хвойні насадження. Формування лісу на вирубках (реферат)

Найчастіше бук росте по сусідству і в суміші з хвойними, тому розглянемо їх основні корінні формації разом.

В розселенні рослинних угруповань існують певні історичні закономірності. Процес формоутворення підсилюється і ускладнюється від центру ареалів до їх периферії. Крім генетичного еволюційного добору екотипів, в лісі відбуваються постійні структурні перетворення: зміна складу, ярусності, показників росту і продуктивності.

Для вивчення особливостей формування можна застосувати два методи. Найбільш достовірну картину змін дає стаціонарний метод, коли в одних і тих же насадженнях протягом якогось часу вивчається динаміка формування таксаційно-структурних елементів. В одному типі лісу порівнюються варіанти різної густоти і складу, а також окремі, найбільш поширені типи порівнюються між собою. Другий метод базується на масовій інформації, зібраній в зафіксованих еталонах за віком, складом та іншими структурними ознаками. Це так звані тимчасові пробні площі, що закладалися в порушених і непорушених деревостанах з урахуванням впливу господарських заходів.

В сучасному держлісфонді одною з найбільш поширених лісоутворюючих порід стає бук, який вже займає близько 40% площі (453 тисячі гектарів). Слід відмітити, що близько 70% бучин розташовано в Закарпатській області. За вертикальним профілем бук можна знайти майже на всіх абсолютних відмітках (від 250 до 1350 м над рівнем моря), оптимальна зона порівняно локальна (700-900 м).

Типологічна структура букових лісів досить складна. Зафіксовано близько 20 корінних типів лісу, з яких частіше зустрічаються чисті субучини й бучини (156 тис. га), ялиново-ялицеві (110 тис. га), дубові й дубово-грабові (80 тис. га), грабові (68 тис. га), дубово-ялицеві (20 тис. га). Приполонинні яворові субучини займають 15 тис. га.

За віковою будовою всі букові ліси можна віднести до умовно-різновікових. Коливання віку 60-330 років. Ліси переважно природні, період пригнічення 120-145 років, з них молодняків 36%, середньо-вікових 31%, пристигаючих 5 %, стиглих 27 %.

Спостерігається значний перепад продуктивності, на 2-4 класи бонітету, з коливанням запасу 350-900 м3 на 1 га. Пояснюється це різноманітністю, родючістю та скелетністю грунтів. У високогір'ї на стрімких кам'янистих ділянках (800-1200 м над рівнем моря) формуються порівняно малопродуктивні екотипи. В оптимальних умовах на дрібноземистих глибоких грунтах продуктивність бучин значно збільшується, що характеризується активним нарощуванням приросту, запасів, діаметрів та висот. Згідно з таблицями ходу росту букових насаджень за І.П. Дмитрієвим, запас стовбурової деревини деревостанів Іа бонітету досягає в 120-річному віці 798 м3 при середній висоті 38,3 м, середньому діаметрі 49,3 см. Заданими І.П. Дмитрієва, загальний запас стиглих деревостанів Іа бонітету досягає 1145 м3. В умовах Північної Буковини він виділяє декілька типів росту.

Для букових деревостанів Карпат перші таблиці ходу росту склав М.В. Давидов (1958), згідно з якими продуктивність стиглих бучин Іа бонітету досягає 1147 м (дані збігаються з результатом 1.П. Дмитрієва).

Отже, як видно з наведеної інформації, продуктивність букових лісів коливається в значних межах. При цьому велика частина деревини (близько 50%) протягом усього віку формування, від молодого до стиглого, переходить у відпад і вибирається проміжними рубками. Мінливість продуктивності свідчить про високу екологічну ємність букових формацій. Між іншим, М.В. Давидову пощастило знайти й протаксувати суху бучину із запасом стовбурової деревини 368 м3 в стиглому 130-річному віці. На жаль, таких насаджень в Карпатах більше не існує.

Тип лісу накладає свій відбиток не тільки на процеси відновлення та формування насаджень, але й лімітує їх продуктивність. Наприклад, дуже розповсюджені карпатські субучини (197,8 тис. га; 43,6% від всіх бучин), запас яких значно поступається перед бучинами. Будова субучин порівняно нескладна, таксація проводиться систематично без виділення підлеглої частини та вікових поколінь. Структурні елементи змінюються з віком, густота також зменшується. При цьому треба зважити на те, що більшість бучин зазнала впливу вибіркових та поступових рубок. Біля верхньої межі лісу, на високих привододільних позиціях густота та продуктивність букових деревостанів ще більше зменшується. Це пов'язано з кліматичними факторами і особливостями природного відновлення. В приполонинних лісах скорочується і вікова амплітуда, різновіковість лісів. Вік коливається в межах 15-160 років. Спорадично зустрічаються перестиглі ліси (180-200 років) з домішкою явора умовно різновікового типу, підвищеної життєздатності. У верхній частині поясу структура їх значно порушена, продуктивність зменшується (III-IV клас бонітету із запасами 210 - 415 м/га).

З віком істотно змінюється і склад насаджень (табл. 1), що є характерним для багатьох типів лісу. В суяличинах збільшується домішка ялиці, в сураменях зростає кількість ялини. Остання займає панівне положення з наростанням абсолютних відміток, хоча за запасами ялина поступається перед ялицею. Продуктивність субучин також невелика (360-415 м3/га).

Слід відмітити, що бонітети насаджень названих типів збільшуються з віком. Зміни порід не спостерігається, переважають корінні деревостани. Але в букових лісах зустрічається багато штучних похідних ялинників. За даними О.І. Пітікіна, їх площа становить 53 тис. га, запас 15,67 млн. м3. Ці деревостани вже в середньому віці досягають значної продуктивності (750-880 м3/га), але пошкоджуються вітровалами, мають крихку деревину. Звичайно, такі насадження недовговічні, потребують заміни на корінні.

Таблиця 1

Зміна складу і продуктивності з віком в різних типах лісу

Тип лісу

Висхідна

густота (в 10 років)

Вік, років

молоді 10-20

середні 30-60

пристигаючі і стиглі 60-100

Межі бонітетів

Волога ялинова

суяличина

18-20

ЗЯц7Ял

6Яц4Ял

7ЯцЗЯл

ІІ-І6

165-190

320-680

750-950

Волога букова

сурамінь

15-10

5Ял5Бк

6Ял4Бк

8Я 2Бк

ІІ-Іа

50-160

210-540

650-880

Волога яворова

субучина

8-10

6Бк4Яв

8Бк2Яв

ЮБк

IV-Ia

30-100

170-350

360-415

Примітка: в чисельнику - склад насаджень, в знаменнику - запаси (м3).

З усієї вкритої лісом площі переважну частину складають буково-хвойні (змішані буково-ялицево-ялинові) та хвойні (ялинові) формації.

Група гірських експлуатаційних буково-ялицево-ялинових лісів досить локалізована в територіальному відношенні (гірська зона Карпат) і являє собою, по суті, єдиний природно-екологічний комплекс. М.А. Голубець асоціації за однаковим складом домінантів в межах грунтово-гідрологічних та кліматичних аналогів поєднує в екологічні групи за принципом екологічної та генеративної спорідненості. Зокрема, П.С. Погребняк велике значення приділяв екологічним (трофогенним) рядам, коли зміна в складі рослинності виникає внаслідок кількісної зміни якогось одного ведучого екологічного фактора, наприклад механічного складу грунту.

Природні змішані пралісові угруповання, яких вже майже не лишилось в Карпатах, дуже близькі за своєю будовою (табл. 2). Мінливість віку значна. В найбільших межах змінюється вік ялиці. Домішка бука менш різновікова, хоча запас її іноді більший, ніж у породи едифікатора. Ялина в своїх корінних типах (сураменях та раменях) переважає за складом, запасом. За віковою будовою наближається до асиметрично-різновікового типу. Дерева при розподілі їх за природними ступенями віку переважно концентруються в початкових та центральних ступенях. Найбільша кількість стовбурів ялини розташована в природних ступенях.

Коефіцієнт мінливості віку, як і характер розподілу дерев - це основні ознаки типу вікової будови. В перестиглих насадженнях вона досить складна, але покоління чітко не виділяються і таксувати їх окремо неможливо. У кращому випадку можна застосувати роздільну таксацію другого та першого ярусів, або таксувати деревостани в цілому, використовуючи значення середнього дерева.

Таблиця 2

Будова природних змішаних корінних лісів перестиглого віку

Типи лісу

Склад

Густота, шт./ га

Запас,

М3

Коливання віку, років

Статистики

Кореляційні відношення між значеннями

по віку

по діаметру, см

по висоті, м

М ±ш

С

М ±т

С

М ±т

С

вік - діаметр

вік - висота

діаметр - висота

Волога букова рамінь

6Ял

314

375

58-158

94 ± 4,0

31,6

30,6 ±1,19

48,6

29,4 ±1,49

34,0

0,866

0,894

0,726

ЗБк

98

204

133-176

124 ±5,0

21,1

41,7 ±2,60

43,7

29,2 ±1,03

24,6

0,974

0,955

0,912

1 Яв

16

70

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+Яц

6

3

78-80

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Весь деревостан

 

434

652

58-176

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Волога буково-ялинова яличина

5Бк

232

404

135-250

156 ±6,0

33,8

38,5 ±1,75

48,1

32,5 ±0,78

19,1

0,936

0,931

0,934

4Яц

144

362

45-425

160 ±9,0

52,4

45,2 ±3,10

57,6

34,5 ±1,38

54,2

0,669

0,644

0,903

ІЯл

60

89

88-165

110 ±3,0

23,1

33,8 ±2,71

43,9

30,8 ±0,65

16,4

0,958

0,968

0,983

+Яв

16

11

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Весь деревостан

 

452

866

45-425

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Волога буково-ялицева сурамінь

6Ял

224

478

55-235

101 ±6,0

43,7

40,5 ±1,57

40,6

36,0 ±0,93

20,1

0,963

0,951

0,901

2Яц

88

211

80-260

198 ±8,0

24,1

47,3 ±2,94

42,9

35,5 ±0,88

16,1

0,917

0,960

0,907

2Бк

120

209

56-202

143 ±5,0

25,2

38,9 ±2,23

43,6

28,5 ±0,94

25,3

0,975

0,972

0,943

Весь деревостан

 

432

898

56-260

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зв'язок окремих порід між корелюючими таксаційними ознаками "вік-діаметр", "вік-висота", "діаметр - висота" досить високий. У більш різновікових групах деревостану яличини кореляційне відношення помітно зменшується. Рівень кореляції між діаметром і висотою в усіх випадках вищий, ніж у співвідношенні віку з діаметром та висотою.

Для аналізу динаміки продуктивності з віком особливе значення має співвідношення "вік - висота". Ці величини є висхідними для визначення бонітетів. У більшості насаджень, починаючи з молодого віку, зміна висот з віком відбувається по S-подібній кривій. Відповідно змінюються і бонітети. Спочатку йде повільне зростання бонітетів, потім (в середньому віці) - значний "спалах" (до певного активного віку), а потім повільне затухання.

В стиглих і пралісових природних еталонних деревостанах криві зміни висот з віком мають опуклий характер.

Розподіл дерев за діаметром в різних типах лісу нерівномірний. Тонкомірна частина добре прослідковується у яличинах. Багатовершинні криві ступінчасті, що свідчить про неоднорідність рядів розподілу.

У сураменях мінливість висот значно нижча, ніж діаметрів. Найбільше вона помітна в яличинах. Але окремий облік піднаметної і панівної частин деревостанів показав, що запас тонкоміра його (при натурній таксації) не має практичного значення. За кількістю стовбурів другий ярус досягає істотних величин. Якщо прослідкувати зміну висот в пралісах з віком, то наявність підлеглих ярусів очевидна (рис. 1). Криві висот змішаних природних насаджень мають стрімко зростаючий характер, особливо у більш молодих груп дерев з малопомітним періодом пригнічення. Поряд з цим в насадженнях можна завжди знайти досить багато старих екземплярів. Тому співвідношення віку з діаметром і висотою має взаємопроникаючий характер.

Рис.1 Зміна діаметрів та висот з віком у змішаних за складом пралісах

У карпатських аборигенних тіневитривалих порід буває досить тривалий період пригнічення. У ялиці - 265, бука - 20, ялини - до 110 років. Вузькі річні кільця звичайно розміщені в центрі перетину, але зустрічаються і на периферії. Уповільнений ріст відповідає малій площі перетину. Від періоду пригнічення, який мають дерева повного ступеня товщини, залежить коливання віку в межах цього ступеня. В цілому за кількістю років період пригнічення становить 50-65%, а за площею перетину - всього декілька процентів. Після усунення пригнічення дерева невеликих розмірів починають активно рости. Життєва активність пов'язана не з віком, а з розмірами стовбура. Тонкі дерева в природному лісі відрізняються більшою енергією росту. Тому треба погодитись з існуючою думкою про те, що тонкомір не обов'язково відносити до останнього (безнадійного V класу росту), а слід лишати на дорощування при вибіркових рубках, використовуючи світловий приріст.

Питання про розміри і характер світлового приросту вивчалось у зв'язку з головними рубками, зокрема поступовими. Під час обчислень зручно користуватись відомою в таксації прямолінійною залежністю між площами перетину і поточним приростом деревини. Величина останнього між прийомами рубок досягає (за 7-річний період) у ялини 3,54, ялиці - 9,48, бука - 18,10 м на 1 га (ялиново-букова суяличина, де ялина була пригнічена). Середня величина поточного приросту становила відповідно у досліджуваних порід 6,5; 1,35; 2,58 м3 на 1 га. У чистому стиглому (80-річному) ялиновому насадженні за 10-річний період після великого зрідження (більше 50% запасу) додатково приросло 26,76 м на 1 га. Інтенсивність відкладення приросту по діаметру і об'єму значна. Наростання річних кілець починалося в перший рік після зріджування і продовжувалось протягом усього періоду між прийомами рубок. Однак процент приросту був вищий у дрібних (8-20 см) ступенях товщини. Зміна величини приросту по стовбуру від його основи до вершини також мала свої особливості. Лінійний приріст у кожної породи виявився своєрідним: у ялиці і ялини він був спадаючим, для бука характерна змішана форма з великим наростанням у комплексній частині.

Хід росту буково-хвойних насаджень основних типів різної густоти виявив перевагу зріджених варіантів. Треба відмітити, що загальна продуктивність деревостанів значно вища.

За продуктивністю зріджені насадження не поступаються перед пралісами, а часто навіть перевищують їх (Молотков П.І.). За даними О.І. Пітікіна і В.В. Косолапова, корінні ялинники середньої густоти та більш зріджені досягають дуже високої загальної продуктивності 1118- 1122 м на 1 га в 100-річному віці. Тому, очевидно, своєчасне втручання людини, особливо на першому етапі формування лісу, коли йдеться про його склад, бажане. Досвід показує, що стійкість змішаних відносно-різновікових лісів значно перевищує чисті угруповання. Зріджені яличини (В.П. Кічура, Я.О. Сабан) мають запас 1140 м3 (в 110 років), а зімкнуті - 1252 м3 на 1 га, а загальна продуктивність їх досягає відповідно 1561-1643 м3 на 1 га. З віком насаджень тісно пов'язані зміни поточного приросту по запасу. В молодому віці приріст поступово зростає і досягає максимуму в певному віці. Кульмінація приросту в буковій сурамені і ялиново-буковій суяличині настає в 40 років, а потім поступово він зменшується. Абсолютна величина поточного приросту по запасу виявилась більшою в ялинових насадженнях (максимум 21,6 м3), в яличинах вона значно менша (15,4 м3), що залежить від біологічних особливостей порід і будови насаджень. Так, в ялинниках приріст по запасу скоріше затухає, накопичення запасів припиняється раніше, ніж у яличниках.

Існує також взаємозв'язок між приростом і сумою площ перетинів. Згідно з розробками В. Ассмана (1961), максимальний поточний приріст пов'язаний з оптимальною сумою площ перетинів, яка, в свою чергу, впливає на повноту насадження. Від визначення закономірних зв'язків між усіма названими показниками залежать, як відомо, основні господарчі заходи.

Список використаної літератури:

1. В.І. Гніденко Відновлення і формування лісу на вирубках / Ужгород: "Патент", 1997, - 123 с.

2. Гниденко В.И., Чернявский Н.В. Естественное возобновление на различных типах вырубок в Украинских Карпатах / /Лесоводство и агролесомелиорация. Вып. 46.К.: Урожай, 1976. С.52-58.

3. Дылис Н.В. Система почва - фитоценоз. //Лесоведение. № 1. Наука, 1987. С.3-11.





Реферат на тему: Букові та змішані буково-хвойні насадження. Формування лісу на вирубках (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.