Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Букові ліси Ужанського національного природного парку (дипломна робота)

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................2

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ..............................................................................6

2. ПРИРОДНІ УМОВИ РАЙОНУ. ДОСЛІДЖЕНЬ..................... 7

2.1. Географічне положення.........................................................................6

2.2. Геоморфологія........................................................................................8

2.3. Геологія...................................................................................................9

2.4. Клімат....................................................................................................11

2.5. Гідрографія...........................................................................................13

2.6. Грунти....................................................................................................15

2.7 Рослинність............................................................................................16

3. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ ТА МАТЕРІАЛИ..................................17

4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОСЛИННОГО ПОКРИВУ........18

5. ЕКОЛОГО-ЦЕНОТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БУКОВИХ

ЛІСІВ............................................ ..25

6. КОНСПЕКТ ФЛОРИ..............................................................................38

7. ФУНКЦІЇ ЛІСІВ ТА ЇХ НАРОДНО-ГОСПОДАРСЬКЕ

ЗНАЧЕННЯ......................................... 50

ВИСНОВКИ.................................................................................................53

ЛІТЕРАТУРА . ........................................................................................... 54

 

. . . . . . . . .
 

5. ХАРАКТЕРИСТИКА БУКОВИХ ЛІСІВ

Букові ліси є домінуючими на території НПП серед інших лісових формацій і займають площу 9848 га, утворюючи рослинний пояс 600-700 м завширшки (рис.2).

Кліматичні і едафічні умови на території парку сприяють утворенню букових деревостанів із значною домішкою, а іноді і переважання явора. Смерека не утворює чистих насаджень, є домішкою в букових та яворово-букових лісах. Останні різновікові, дво-триярусні, високоповнотні і високобонітетні. Флористичний склад букових лісів представлений видами, що пристосувались до специфічного екологічного режиму. Це переважно багаторічники, що розмножуються вегетативно, у лісових фітоценозах відіграють роль асектаторів – Carex sylvatica, Athyrium filix-femina, Dryopteris fdix-mas, Carex pillosa, Festuca altissima, Mercurialis perennis, Dentharia bulbifera, D. glandulosa, Lunaria rediviva, Symphytum cordatum, Betonica officinalis, Prenanthus purpurea, Salvia glutinosa, Senecio fuchsii, Oxalis acetosella, Actea spicata та інші.

Для бучин парку, як і для бучин Українських Карпат в цілому, внаслідок сезонних особливостей світлового режиму характерною є весняна синузія ефемероїдів: Anemone nemorosa L., A. ranunculoides L., Corydalis cava Schweigg. et Korte, C. solida (L.) Clairv., Galanthus nivalis L., Crocus heuffelianus L., Leucojum vernum L., Scilla bifolia L. subsp. subtriphylla (Schur) Domin та інші (рис. 8).

В північній частині в межах висот 800-1200 м н.р.м. уздовж державного кордону тягнуться смугою угруповання асоціацій Acereto (pseudoplatani)-Fagetum (sylvaticae) ruboso (hirti)-dryopteridosum (fdix-maris) та А.-F.dryopteridosum (fdix-maris). Як правило, вони формуються на крупнощебенистих осипах, пересипаних вологим дрібноземом, покритих слабо-розкладеною підстилкою, і трапляються на схилах південної експозиції різної крутості. Деревний ярус формують Fagus sylvatica і Асе? pseudoplatanus з незначною домішкою Ulmus glabra. Висота 80-120-річних дерев - 22-24 м, діаметр - 36-44 см, зімкненість крон 0,5-0,6. В цих умовах деревостан характеризується досить високою продуктивністю і відносяться до І-ІІ бонітетів. Склад едифікаторів відображає формула 8Бк2Яв або 7БкЗЯв + Вз.г. В ярусі підліску зростає переважно Rubus hirtus від 0,3 до поодиноких особин. Проективне покриття травостою на всьому протязі неоднорідне і коливається в межах 30-70%. Основу травостою складають папороті Dryopteris filix-mas (25-40%), D.carthusiana (3-5%), Athyrium filix-femina (5%), A. distentifolium. Поодиноко трапляються Galeobdolon luteurn, Oxalis acetosella, Senecio Juchsii та ін. Видова насиченість цих ценозів становить 7-10 видів. Угруповання ценотично стабільні, природне відновлення задовільне.

В північно-східній частині Стужицького масиву висота гір зменшується, як і кількість явора в деревостані, а тому вищеописані угруповання змінюються фітоценозами Fagetum (sylvaticae) ruboso (hirti)-dryopteridosum (fllix-maris). Ці угруповання є пануючими на більшій частині масиву, починаючи з висот близько 800 м н.р.м. і спускаючись до підніжжя гір.

Молодняки та середньовікові насадження займають. значні площі. Вони відзначаються найбільш високоповнотним деревостаном серед усіх лісостанів масиву, внаслідок чого тут загальмований процес мінералізації підстилки, її потужність становить 5-8 см, що є перешкодою для проростання не тільки трав'яних рослин, а й самого бука. В таких умовах формуються угруповання асоціацій Fagetum nudum. Найбільші їх площі зосереджені в західній частині на крутих схилах гір Равка і Кременець. Трапляються вони і в центральній частині масиву на крутих північних та східних схилах. У трактуванні даної асоціації є певні розбіжності. Деякі дослідники називають їх рідкотравними або відносять до асоціації F. dentariosum (glandulosae), хоча при цьому вказують, що Dentaria glandulosa у вегетативний період має покриття всього 10-15 % і навіть 1-2%.

Серед букових лісів, переважно до висоти 900 м н.р.м. трапляються ділянки смереково-букових (Piceeto-Fagetd) лісів. Від монодомінантних букових угруповань вони мало чим відрізняються, оскільки Picea abies в їх деревостані з'являється виключно під антропогенним впливом. На схилах крутістю 10-25° формуються лісостани віком 30-100 років, І-ІІ бонітету із зімкнутістю крон 0,5-0,7 залежно від віку деревостану. Бук в угрупованнях панує кількісно, має висоту 20-22 м, смерека вища на 2-3 м і утворює перший ярус зімкненістю 0,2. В дерево стані зростає і явір. Склад деревостану можна виразити формулою 8Бк2Ял+Яв. Флора включає практично всі види, які трапляються і в чистих букових лісах. Безперечним лідером серед домінантів травостою даної субформації за зайнятою площею є Dryopteris filix-mas. Тут сформувались фітоценози Piceeto (abietis)-Fagetum(sylvaticea) dryopteridosum (filix-maris), P.-F. ruboso (hirti) dryopteridosum (filix-maris), Piceeto (abietis) -Acereto (pseudoplatani) -- Fagetum (sylvaticea) dryopteridosum(filix-maris). У центральній і східній частинах заповідного масиву сформувались фітоценози P.-F.festucosum(altissimae), а в західній, на більш пологий схилах -- Piceeto (abietis) -Acereto (pseudoplatani) -Fagetum (sylvaticae) mercurialidosum (perennis).

У нижніх частинах схилів формуються фітоценози F.festucosum (altissimae) і F.ruboso (hirti) festucosum (altissimae), які трапляють повсюдно, але найбільші їх площі зосереджені в західній та східній частинах в підніжжі гір Кременець, В.Равка . Лісостани сформовані буком, який у віці 60-70 років досягає висоти 18-20 м і росте за II бонітетом. До бука домішується явір. Зімкненість крон 0,7. В ярусі підліску зростає Rubus hirtus від поодинокої участі до 0,3. Травостій рівномірно вкриває грунт і має покриття 75-80 %. В ньому домінує Festuca altissima (60-65%), видова насиченість - 10 видів.

Висотна диференціація рослинності зображена на рис. 3.

Рис.3. Висотна диференціація рослинності на східному схилі г. Кременець [14]:

І- комплекс рослинності Calamagrostidetum (villosae) athyriosum (distentifolii), Athyridetum (distentifolii) luzulosum (sylvatici), Vaccinietum (myrtilli) deschampsiosum (caespitosae); II Acereto (pseudoplatani) Fagetum (sylvaticae) ruboso (hirti) dryopteridosum (filix-maris); III Acereto (pseudoplatani) - Fagetum (sylvaticae) mercurialidosum (perennis); IV - Piceeto (abietis) Fagetum (sylvaticae) dryopteridosum (filix-maris); V Acereto (pseudoplatani) -- Fagetum (sylvaticae) nudum; VI - Acereto (pseudoplatani) -Fagetum (sylvaticae) lunariosum (redivivae); VII Nardetum strictae agrostidosum (tenuis); VIII Fagetum (sylvaticae) festucosum (altissimae) в комплексі з Acereto (pseudoplatani) Fagetum (sylvaticae) festucosum (altissimae) ; IX Acereto (pseudoplatani) Fagetum (sylvaticae) coryloso (avellanae) -- athyriosum (filix-feminae); X -- Agrostidetum (tenuis) festucosum (pratensis) в комплексі з A. festucosum (rubrae).

Лучна рослинність лісового поясу сформувалась в умовах сінокісного режиму. Справжні луки представлені як крупно-, так і дрібно злаковими. В угрупованнях крупно злакових лук домінують Festuca pratensis і Calamagrostis epigeios. Травостій цих лук досить густий (80-90%) і високий (70-75 см). Перший його під'ярус утворює один з домінантів (40-50%), другий складається із співдомінуючих видів злаків (Agrostis tennis) та мезофільних видів різнотрав'я і бобових (Centaurea jacea, Campanula patula, Lotus corniculatus, Trifolium pratense, Ranunculus repens та інші). Третій ярус розріджений і представлений невисокими видами різнотрав'я, зокрема Potentilla anserina, P. erecta, Prunella vulgaris тощо. Мохове покриття складає 50-70%). Видова насиченість ценозів складає 38 видів. Для дрібно злакових лук, домінантами яких є Agrostis tennis, Festuca rubra, Antoxanthum odoratum, характерний середньо густий травостій висотою до 70 см, диференційований на три під'яруси. Моховий ярус має покриття 70-80%о. Видова насиченість цих ценозів складає близько 35 видів.

Завдяки різноманітним геолого-геоморфологічним та ґрунтовим умовам букові ліси відзначаються фітоценотичною різноманітністю. Найбільшу площу займають бучини зубницеві (Dentario Fagetum), які є фітоценотичним ядром в союзі букових лісів.

В межах формації букових лісів Fagetalia sylvaticae Pawl. 1928, на території національного парку виділено 47 асоціацій [14, 15].

1. Fagetum (sylvaticae) alliosum (ursini), Ст.,1977а, б, 1980,1991

2. F. athyriosum (filix-feminae), Ст .,1977а, 1980

3. F. calamagrostidosum (arundinaceae), Уст., Поп.

4. F. caricosum (brizoiditis), Уст.

5. F. caricosum (pilosae), Ст.,1977а,1980, 1991

6. F. dentariosum (glandulosae), Ст.,1977а,1980, 1991

7. F. dryopteridosum (carthusianae), Уст.

8. F. dryopteridosum (filix-maris), Поп., Уст.

9. F.festucosum (altissimae), Поп.,Уст.,Вак. IQ.F.galeobdolosum (lutei), Уст. \\.F.galiosum (odorati), Ст., 1977а,б, 1980,1991 \2.F.mercurialidosum (perennis), Вак.,Уст. \3.F.nudum, Поп.,Уст. \4.F.petasidosum (albae), Вак. \5.F.salviosum (glutinosae), Вак.

\6.F.symphytosum (cordatae), Ст., 1977а,б, 1980,1987,1991. \1 .F.vacciniosum (myrtilli), Cr.,1977a,1980,1991. l&.F.coryloso (avellanae) - calamagrostidosum (arundinaceae), Уст.

19. F.coiyloso (avellanae) - caricosum (pilosae), Вак.,Уст.

20. F.ruboso (hirti)-calamagrostidosum (arundinaceae), Поп.,Уст.

21. F.ruboso (hirti)— dryopteridosum (carthusianae), Уст.

22. F.ruboso (hirti)-dryopteridosum (filix-maris), Уст.,Поп.

23. F.ruboso (hirti) nudum, Ст.,1977а.

24. F.ruboso (hirti) - seneciosum (fuchsii), Уст.

25.Abieto (albae) -Fagetum (sylvaticae) athyriosum (jilix-feminae),

Ст.,1977а,1980.

26. A. -F.festucosum (altissimae), Поп.

21.A.-F.oxalidosum (acetosellae), Ст., 19776,1980.

28.A.-F. vacciniosum (myrtilli) (Fageto-Abietum myrtillosum, Ст..,1977а, 1980).

29.Acereto (pseudoplatani) - Fagetum (sylvaticae) athyriosum (filix-feminae},

Ст..,1977а,1980 (Fageto- Aceretum athyriosum ,Ст. ,19776/

30.A.-F.caricosum (pilosae) (Acereto-Ulmeto-Fagetum caricosum (pilosae),

Ст..,1977а,1980.

31.A-F. dryopteridosum (filix-maris), Поп.,У ст.

32.A.-F. mercurialidosum (perennis), Поп.,Уст. (Fageto-Aceretum

(pseudoplatani) mercurialidosum, Ст., 1977a, A.-F.petasitoso-mercurialidosum,

Ст.,1977а, 1980.

33.A.-F.nudum, Уст.,Поп.

34.A.-F. salviosum (glutinosae), Уст.

35.A.-F. vacciniosum (myrtilli), Ст..,1977а,1980,1991.

36.A.-F. ruboso (hirti)-dryopteridosum (filix-maris), Поп.

31.A.- F.ruboso (hirti) nudum, Уст.

38.Quercetum (roboris)- Fagetum (sylvatici) ruboso (hirti) nudum, Уст.

39.Piceeto (abietis)-Fagetum (sylvaticae) ruboso (hirti) festucosum (altissimae), Поп.,Уст.

40. P.-F. ruboso (hirti) nudum, Поп.,Уст.

41. Piceeto (abietis)-Abieto (albae)- Fagetum (sylvaticae) nudum, Поп.

42. Piceeto (abietis)- Acereto (pseudoplatani) - Fagetum (sylvaticae) festucosum (altissimae), Поп.

43. P.- A.- F. nudum, Поп.

44. P.- A.- F. ruboso (hirti)-dryopteridosum (filix-maris), Поп.

45. Sorbeto (aucupariae)-Fagetum (sylvaticae)-calamagrostidosum (arundinaceae), Поп.

46. S.- F. calamagrostidosum (villosae), Уст.

47. S.-F. vacciniosum (myrtilli), Ст.,1977а, 1980, 1991

Субформація чисті букові ліси об'єднує фітоценози моно- і олігодомінантних бучин. Ліси даної субформації приурочені до свіжих і вологих еутрофних і мезотрофних типів рослинних умов.

Свіжа бучина (еутрофна бучина) займає центральне положення у типологічному спектрі даної субформації. На родючих буроземних грунтах фітоценози відзначаються високою продуктивністю і ценотичною стабільністю. Під густими кронами свіжих бучин влітку не зберігається майже ніякого рослинного покриття, тільки на провесні можна знайти до 16 рослин з перевагою підмаренника пахучого, анемони, зубниці бульбастої та залозистої, осоки волосистої, підлісника та ін.

З підвищенням рельєфу і кількості опадів свіжі бучини поступово переходять у вологі. Саме перехідні свіжо-вологі бучини є найбільш сильними едифікаторами, які в зрілому віці не залишають в своєму складі жодної іншої породи, особливо на північних більш пологих схилах. Свіжо-вологі бучини знаходяться в оптимумі бука, їх продуктивність у віці 140 років доходить до 800 м3 , але з переходом до більш вологих бонітетів поступово падає. У вологих бучинах (рис. 6) рослинне покриття густіше та різноманітніше, нараховує до 40 видів з перевагою папороті, цирцеї, переліски багаторічної та ін.

Нижче подаємо описи бучин на території Ужанського природного парку.

Ass. Fagetum symphytosum (cordatae)

Угруповання поширене у кварталі 2 Н.Стужицого лісництва на південному схилі крутизною 15° на висоті 950 м над р.м. Склад лісостану 10 Бк+Яв., вік 140 років, середня висота 35 м, середній діаметр 50 см, повнота 0,7, бонітет II. Чагарниковий ярус відсутній. Покриття трав'яного ярусу 60 (80%). Основний фон утворюють Symphytum cordatum (35), Dentaria bulbifera (5), Cardamine amara (2), Dryopteris filix-mas (5), Mercurialis perennis (5), Stellaria nemorum (2). Рідше трапляються Petasites albus (1), Rubus hirtus (1), Oxalis acetosella (1), Asperula odorata (+), Actea spicata (+), Lunaria rediviva (+). Природне відновлення незадовільне. На 1 га кількість букового підросту віком 6 і більше років становить 4-5 тис. штук, а явора віком 2-5 років - до 1 тис. штук.

Ass. Fagetum alliosum ursinae

Угруповання занесене у Зелену книгу України. Поширене у кварталі 7 Стужицького лісництва на південному слабо спадистому схилі на висоті 950 м на площі 1,5 га в евтрофних едафічних умовах (вологий грунт). Склад лісостану 10 Бк + Яв. Середня висота 30-річних дерев становить 12 м, середній діаметр 14 м, повнота 1,0. Чагарниковий ярус відсутній, зрідка трапляються вовчі ягоди звичайні. Покриття трав'яного ярусу 100%. Найбільш поширені Allium ursinum (6), Symphytum cordatum (10), Mercurialis perennis (5), Athyrium filix-femina (2-5), Sanicula europaea (1). У флористичному складі понад ЗО видів. Ass. Dentario glandulosae -Fagetum

Належить до евтрофних угруповань, поширених у межах висот 500-800 м.н.р.м. Деревостан 2-3 ярусний, у складі 100% бука. Ярус підліску утворений буком, поодиноко трапляються Corylus avellana, Viburnum opulus. Найбільш характерні види трав'яного покриву Dentaria glandrosa, D. bulbifera, Symphytum cordatum, Galium odoratum, Salvia glutinosa, Galeobdolon luteum. Угрупування ценотично стабільне, має клімаксовий характер.

Ass. Carici pilosae -Fagetum

Фітоценоз поширений в межах 300-600 м здебільшого на південних схилах у свіжих мезо - і евтрофних едатопах. Лісостан 2-3 ярусний. Перший ярус формує бук, до якого поодиноко домішуються Acer pseudolatanus, A.platanoides, Cerasus avium. У другому ярусі росте Acer campestre.V ярусі підліску поширені Corylus avellana, Viburnum opulus, Lonicera xylosteum. У трав'яному ярусі домінують Сагех pilosa, Galium odoratum, Rubus hirtus, Athyrium filix-femina та інші неморальні види. Угрупування ценотично стабільне. Ass. Festuco altissimae -Fagetum

Має локальне поширення на висотах 1000-1100 м. Характерною ценотичною ознакою фітоценозу є значна домішка явора Acer pseudoplatanus, а також ялиці білої (Abies alba), яка входить у перший ярус. В ярусі підліску Sorbus aucuparia, Sambucus racemosa, Daphne mezereum. У трав'яному ярусі покриттям 30-40%о ростуть Festuca altissima, Oxalis acetosella, Senecio fuchsii, Prenanthes purpurea, Gentiana asdepiadea та ін. види, серед яких ряд монтанних.

Ass. Aceri -Fagetum

Угруповання поширене на верхній межі лісу на висотах 1000-1100 м (рис. 12). Приурочене до південних крутих схилів і свіжих та вологих мезотрофних едатопів. Склад лісостану 60- 70% бука, 40-30% явора, бонітет II, III. В ярусі підліску поодиноко Sorbus аисирагіа, Lonicera xylosteum. Daphne mezereum. У трав'яному ярусі покриттям 40-50% поширені Сігсеа alpina, Calamagrostis arundinacea, Polygonatum verticillatum, Senecio nemorensis, Geranium robertianum. Явір формує стійкі популяції. Ass. Luzulo -Fagetum

Це субмонтанні ацидофільні бучини, які являють собою едафічний клімакс. Фітоценози звичайно одноярусні з незначною домішкою явора. У підліску поодиноко трапляється Sorbus аисирагіа. Трав'яний ярус утворюють оліго- та мезотрофні види - Luzula luzuloides, Majanthemum bifolium, Veronica officinalis, Polygonatum verticillatum, Calamagrostis arundinacea. Фітоценози ценотично стабільні , мають снігозатримуюче значення. Ass. Fageto-Aceretum athyriosum.

Опис яворової бучини безщитникової зроблено в кварталі 5 Н.Стужицького лісництва на висоті 1210 м н. р. м. на слабо спадистому південно-східному схилі. Склад лісостану 8 Бк. 2 Яв. + Горобина. У віці 100 років середня висота 10 м, середній діаметр 34 см, повнота 0,5, бонітет V. Покриття трав'яного ярусу 60-70 %. В ньому переважають Athyrium filix-femina, Senecio nemorensis L., Rubus hirtus, Stellaria nemorum. Поодиноко виступають Millium effusum, Luzula sylvatica.

В оліго-мезотрофних умовах на верхній межі лісу поширене типове букове криволісся, представлене асоціаціями Acereto-Fagetum myrtillosum (hwnile), Sorbeto-Fagetum myrtillosum (humile).

Ass. Sorbeto-Fagetum myrtillosum (humile)

Опис горобинової бучини чорницевої зроблено на південному слабо спадистому схилі полонини Равка на висоті 1245 м н. р. м. Склад фітоценозу 9 Бк. 1 Горобина. Поодиноко трапляється ялиця. У віці 120-150 років середня висота криволісся 5 м, середній діаметр 12 см, повнота 0,7, бонітет Va. У трав'яному ярусі, загальне проекційне покриття якого становить ЗО %, переважають бореальні види -- Vaccinium myrtillus, Oxalis acetosella, Rubus idaeus, Lilium martagon, Pyrola minor. Також поширені Sedum carpaticum, Cicerbita alpina, Prenanthes purpurea. Ass. Fagetum adenostylosum

Угруповання занесене у Зелену книгу України обох видань (1987, 2009). Розташоване в Ужоцькому л-ві, на г. Бубен. Склад деревостану 100% бука лісового. Життєвий стан Fagus silvatica та Adenostyles alliaria задовільний. Угруповання ценотично стабільне, має клімаксовий характер. Найбільш характерні види трав'яного покриву -Adenostyles alliaria, Veratrum album ssp. album, Athyrium distentifolium. Ass. Fagetum scopoliosum (carniolicae)

Угрупування занесене у Зелену книгу України. Приурочене до середньо-та дуже скелястих грунтів на висоті 300-1090 м н.р.м., поширене фрагментарно. У підліску зустрічаються Corylus avellana, Salix caprea. Scopolia carniolica займає до 90 %. У трав'яному ярусі зустрічаються Symphytum cor datum, Asarum europaeum, Mercuriallis perennis, Lunar ia rediviva. Життєвий стан Fagus sylvatica і Scopolia carniolica задовільний. Угруповання ценотично стабільне.

6. КОНСПЕКТ ФЛОРИ

Конспект флори Ужанського національного природного парку складено на основі літературних даних (8, 13, 19, 20) та власних досліджень. Він включає 71 родину і 274 види рослин (табл.3).

7. ФУНКЦІЇ ЛІСІВ ТА ЇХ НАРОДНО-ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ

За останні десятиріччя в регіоні Карпат і, зокрема, у Закарпатті почастішали випадки екологічних катастроф. Суцільне вирубування лісу в минулому столітті, нерегульоване випасання худоби на полонинах і зниження верхньої межі лісу, заміна природних букових деревостанів штучними ялинниками, осушення боліт, деградація заплавних комплексів низовини під впливом меліорації та інші негативні чинники призвели до втрати функціонального ядра природного комплексу ландшафтів "гори – низовина". Виявилися сильно порушеними водорегуляційна, грунтозахисна та кліматоутворювальна функції лісу. Це підтверджують катастрофічні повені, зсуви, селі, та, як результат, - ерозія ґрунтів і втрата водних ресурсів.

Загалом, у Карпатському регіоні з кінця ХІХ- до середини 90-х років ХХ століття катастрофічні повені мали місце 21 разів, селеві потоки - 16, лавини –25 і вітровали – 12 разів, які нанесли значних збитків народному господарству . За останні 15 років на території Українських Карпат почастішали катастрофічні повені. Найбільш руйнівними вони були у 1998, 2000, 2008 і 2010 роках.

При сучасному стані багатьох лісових масивів Карпат середньорічний змив ґрунту з гірських схилів становить 0,5 см, внаслідок чого 4,5 млн. тон дрібнозему та поживних речовин ріками виносяться за межі області. Це пояснюється тим, що деградовані заплавні екосистеми низовини та наявні дамби не дозволяють замкнути цикл колообігу речовини та енергії у межах території.

У верхів'ї Тиси, на жаль, й до нині не віднайдені компенсуючі механізміи ведення лісового господарста, тому серед антропогенних змін найзначнішими є порушення лісових екосистем під впливом рубок.

Особливо швидкими темпами відбувається втрата водних ресурсів. Зокрема, рівень підземних вод на Закарпатській низовині з кінця 60-х до початку 90-х років минулого століття знизився близько на 2 м, а з середини 80-х років спостерігається тенденція до підвищення середньорічної температури повітря та збільшення кількості атмосферних опадів, що є певною мірою наслідком потепління клімату Ліси Закарпаття займають половину території області. Саме їм належить найважливіша роль у підтриманні гідрологічного режиму річок, запобіганні розвитку ерозійних процесів ґрунтів, регулюванні кисневого балансу в атмосфері. Адже букові ліси згідно з дослідженнями А. П. Чубатого (1972, 1982), затримують на своїх могутніх кронах до 25 % атмосферних опадів, їм притаманні водоохоронні і водорегулюючі властивості та кліматоутворюючі функції. Також лісам належать санітарно-гігієнічні й оздоровчі функції. Перетворюючи поверхневий стік у внутрігрунтовий, ліси сприяють нагромадженню ґрунтових вод, які живлять численні джерела, потоки й річки.

Надзвичайно важлива роль лісу в постачанні кисню, очищенні повітря від домішок отруйних газів, аерозолів, пилу, попелу, сажі, відомо, що гектар лісу за вегетаційний період засвоює в середньому до 20 т вуглекислого газу і виділяє 14 т кисню. Гектар букового лісу здатний затримати понад 65 т пилу зарік.

Поруч із вагомим екологічним і економічним значенням, гірські ліси, в тому числі і букові, мають важливе соціальне, тобто оздоровче та екотуристичне значення. Мальовничі гірські ландшафти, сприятливі температурні умови роблять їх особливо привабливим для рекреантів і туристів, в тому числі і закордонних. Розвитку рекреаційної і туристичної сфери сприяють також багаті бальнеологічні ресурси, тобто мінеральні джерела.

В Ужанському національному природному парку букові ліси також виконують рекреаційні функції завдяки своєрідності природних ландшафтів, наявності цілющих мінеральних вод, унікальності пралісових екосистем, багатству флори і фауни. Розроблено екологічні маршрути, що проходять через букові ліси, букові праліси, де туристи можуть побачити всю їх велич і красу. Ужанська долина здавна славилась рекреаційними та туристичними можливостями. Тут було створено ряд рекреаційних закладів, зокрема: база відпочинку "Красія", санаторій-профілакторій "Едельвейс", база відпочинку "Лісковець", турбаза "Дубовий гай", гірсько-лижна база "Щербин". На території парку є чудові умови для розвитку традиційних видів літнього і зимового туризму, а також різних форм екологічного та аграрного туризму, культурно-етнографічних і науково-пізнавальних турів тощо. З метою розширення рекреаційної і туристичної сфери потрібно збільшити у національному парку зону рекреаційних лісів та збільшити мережу екотуристичних стежок до найбільш цікавих природних і історичних об'єктів. Для більшого приваблення туристів необхідно розбудовувати дороги і покращити інфраструктуру туристичних закладів.


Висновки

1. Букові ліси займають площу 14905 га від всієї площі 39159 га Ужанського НПП. Вони розташовані в межах висот від 400-500 м н. р. м. до 1350 м н. р. м. і утворюють рослинний пояс шириною 600- 700 м.

2. В Українських Карпатат лише в Ужанському НПП на горі Кременець (1221 м н.р.м.) сформована первинна верхня межа букових лісів, які під впливом екстремальних факторів утворює букове криволісся.

3. Завдяки різноманітним еколого-геоморфологічним умовам букові ліси відзначаються фітоценотичною різноманітністю. Найбільшу площу займають бучини зубницеві, які є фітоценотичним ядром в союзі букових лісів. В межах формації букових лісів Fagetalia sylvaticae Pawl. 1928, на території національного парку виділено 47 асоціацій.

4. До найхарактерніших асоціацій, які є типовими для всіх бучин Середньої Європи, належать Fagetum athyriosum, Fagetum dentariosum (glandulosae), Fagetum petasitosum (albae), Acereto-Fagetum athyriosum та інші.

5. Флора букових лісів парку нараховує 71 родину і 274 види рослин.

6. З судинних рослин 80 видів включено у регіональний червоний список Закарпаття, 35 - у Червону книгу України і 2 - до Міжнародного Червоного списку.


ЛІТЕРАТУРА

1. Андрианов М.С. Вертикальная термическая зональность советских Карпат. Научные записки Львовского государственного университета. Т.40. Вып. 4, 1957.-230 с.

2. Бондарчук В.Г. Радянські Карпати.-К.: Радянська школа, 1956. - 200 с.

3. Визначник рослин України / АЛ.Барбарис та ін. - Київ: Урожай, 1965. -878с.

4. Визначник рослин Український Карпат / Під ред. B.I. Чопика. - Київ: Наук, думка, 1977. - 436 с.

5. Голубець М.А. Східнокарпатська гірська підпровінція // Геоботанічне районування УкраїнськоїРСР.-К.: Наук.думка, 1977.-С. 18-49.

6. Гринь Ф.О., Косець М.1., Білик Г.І.^ Фодор С.С. Рослинність Закарпатської області УРСР.- К.: Вид-во АН УРСР, 1954. - 206 с.

7. Зелена книга України. Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, які підлягають охороні. / Під заг. ред. член-кореспондента Національної академії наук України Я. П. Дідуха. – Київ, 2009. – 446 с.

8. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / Под общ. ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – Киев: Наук. думка, 1987. – 216с.

9. Крічфалушій В.В., Будников Г.Б., Мигаль А.В. Червоний список Закарпаття.-Ужгород: Видавництво "Закарпаття", ВАТ "Патент" 1999.-196с.

10. Крічфалушій В.В., Іванега І.Ю., Луговой О.Є. та ін. Ужанський національний природний парк.- Ужгород, 2001. - 120 с.

11. Природні багатства Закарпаття.- Ужгород: Карпати, 1987, с. 166, 177-181.

12.Стойко С.М. Заповідники та пам'ятки природи Українських Карпат.

13. Львів: Львів.ун-т, 1966: 1-142 с. И.Стойко С.М., Гадач Е., Шимон Т. та ін. Заповідні екосистеми Карпат.

14. Львів: Світ, 1991:1-248с. 12.Стойко С. М., Мілкіна Л. І. Охорона природи Українських Карпат та прилеглих територій, Київ: Наукова думка, 1980, С. 94-104.

15.Стойко С.М., Тасєнкевич Л.А. Список флори Стужицького масиву//

Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника.-Київ: Інтерекоцентр, 1997.-С.643-649.

16.Устименко П.М., Попович С.Ю. Висотна диференціація рослинності Стужицького масиву Карпатського біосферного заповідника.-Укр.бот.журн. 52(5): 703-706.

17.Устименко П.М., Попович С.Ю. Продромус рослинності Стужицького масиву Карпатського біосферного заповідника.- Укр.бот.журн. 52 (3): 414-419.

18.Устименко П.М. Фітоценотаксономічна різноманітність України: фітосозологія, методологія, аналіз та прикладні аспекти. Автореферат ...доктора біол наук, спец. 03.00.05 ботаніка., Київ, 2005. – 37с.

19.Червона книга України. Рослинний світ / Шеляг-Сосонко Ю.Р. (Відп.ред.).- Київ: Укр.енциклопед., 1996.-608 с.

20.Червона книга України. Рослинний світ/ Під заг. ред. член-кореспондента Національної академії наук України Я. П. Дідуха. – Київ: Глобалконсалтинг, 2009. – 912 с.

21. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Ценотична різноманітність // Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника.-Київ: Інтерекоцентр, 1997.-С. 643-649.

22. Hadac Е., Stoyko S.M., Bural M. Contribution to the plant communities of the Ukrainian part of the East Carpathians Biosphere Reserve // Roczniki Bieszczadzkie.- 1995. - 4.- P. 25-44.

23. Hadac E., Stoyko S.M., Terray J., Tasenkevich L., Bural M. Notes on plant communities of the protected complex Stuzhytzia - a part of the trilateral Polish Slovakian Ukrainian biosphere reserve " the Eastern Carpathians"// Укр.бот.журн. - 1995.- 52, № 5.- С. 686-696.

24.Hadac E., Stoyko S.M., Tasenkevich L. Notes on the flora and vegetation of the botanical reserve "Stinka'V/Укр.бот.журн. - 1996.- №1/2.- С. 105-111.

25.Pax F. Grundzuge der Pflanzenverbreitung in den Karpaten. Bd.III.-Leipzig, 1898,1908.

26.Zlatnik A. Prozkum prirozenych lesu na Podkarpatske Rusi. Dil 1 Vegetace a stanoviste reservace Stuzica, Javornica, Pop Ivan.-Brno, 1938.-244 S.

27.Zlatnik A. Studie о statnich lesich na Podkarpatske Rusi.- Praga, 1935.- 206 S.





Реферат на тему: Букові ліси Ужанського національного природного парку (дипломна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.