Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Біорізноманіття лісів Малого Полісся (реферат)

Зміст

1. Біорізноманіття лісів Малого Полісся

2. Структурне різноманіття лісів Малого Полісся

3. Ліси високої природоохоронної цінності Малого Полісся

Використана література

1. Біорізноманіття лісів Малого Полісся

Сучасна природоохоронна діяльність щодо біорізноманіття лісів передбачає запровадження екосистемного підходу до його оцінки і подальшої розробки практичних заходів збереження.

Зміни ландшафтів і розчленування (фрагментація) природних екосистем внаслідок сільськогосподарської діяльності та росту урбанізації, які призводять до незворотних втрат біорізноманіття, розцінюються як одна з основних загроз біорізноманіттю лісів. Фрагментація спричиняє небезпеки різноманіттю природних середовищ існування, поширенню та міграції різних видів живих організмів,веде до підсилення крайового ефекту, скорочення площ лісів, порушення їх просторової цілісності та формування ізольованих лісових масивів. Спостерігається значна позитивна кореляція між рівнем біологічного різноманіття та розміром суцільного природного масиву. Тому оцінка фрагментації лісового покриву рекомендується одним із ключових індикаторів структурного різноманіття лісів для оцінки стану й моніторингу збереження біорізноманіття як на глобальному, регіональному (екореґіонів), так і на локальному рівнях. Особливо наголошується на доцільності проведення таких оцінок в межах екологічно однорідних територій.

Тому, це повною мірою стосується лісів Малого Полісся, яке за комплексом природничих ознак ідентифікується як фізико-географічна область, розташована між Волинською височиною на півночі, Розточчям на південному заході та Подільською височиною на південному сході. Екологічна однорідність і неповторність місцевих особливостей рельєфу, клімату, ландшафтів, ґрунтів, рослинності, тваринного світу тощо послужили основою для виділення окремих таксонів різноманітних схем природничих районувань, територіально окреслених топографічними межами рівнини Малого Полісся.

Ботаніко-лісівничі дослідження в регіоні проводились протягом майже двох століть. На жаль, сучасні дослідження біорізноманіття лісів стосуються, переважно, відносно невеликої за площею східної частини Малого Полісся, яка характеризується значною збереженістю лісового покриву.

На Львівщині, де розташована основна територія Малого Полісся, лісові масиви знаходяться в безпосередньому оточенні населених пунктів та сільськогосподарських земель, часто в зонах промислових об'єктів і повсюдно розчленовані транспортною інфраструктурою. Протягом століть вони формувалися значним чином залежно від інтенсивності та перебігу проведення меліоративних робіт з регулювання стоку річок, осушення перезволожених земель з використанням відкритої дренажної мережі й гончарного дренажу тощо. Такі ліси, що зазнають потужного антропогенного тиску, потребують особливих заходів зі збереження біорізноманіття. Мета роботи полягала у оцінці стану збереженості біорізноманіття лісів Малого Полісся в межах Львівської області за показниками структурної фрагментації лісового покриву.

Територія дослідження окреслена в її класичних межах за топографічною картою.

Основою для визначення меж, розмірів та територіального розташування лісів в межах Малого Полісся послужила карта-схема лісів Львівського державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" (базове лісовпорядкування, 1991-1992 рр., масштаб 1:200000), нині. Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства. До уваги прийнято матеріали останнього безперервного лісовпорядкування карти-схеми лісових урочищ (станом на 2007 р.).

Одиницею оцінки фрагментації лісового покриву застосовано ізольований лісовий масив. Розміри масивів та відстані між ними коректувалися з використанням можливостей сайту "Планета Земля". Для визначення площ окремих лісових масивів застосована методика розрахунку параметрів різноманіття рослинності за лісотаксаційними даними з використанням технологій баз даних. Вся лісотаксаційна інформація була організована у вигляді бази даних (в середовищі Excel), де кожний лісотаксаційний виділ становить окремий запис, структурований за основними параметрами таксаційних описів земельних ділянок лісового фонду Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (станом на 2007 р.). Площі лісових масивів обраховано за сумами площ відповідних кварталів лісництв державних лісогосподарських підприємств з врахуванням площ лісів інших землекористувачів відповідно до картографічних матеріалів.

Для представлення результатів дослідження в одиницях, що можуть бути зіставленими, застосовано метод бальної оцінки окремих параметрів фрагментації лісового покриву, ранжованих за зменшенням впливу на біорізноманіття лісів.

Результати та обговорення. В межах Львівської області територія Малого Полісся (північна межа окреслена по лінії р. Солокія, м. Червоноград, р. Судилівка, південна за уступом Розточчя, Гологорів, Вороняків) займає площу близько 5,9 км2 (рисунок).

У межах окресленої території повністю розташовані землі Буського, окремі лісництва (окремі квартали лісництв) Рава-Руського, Жовківського, Радехівського, Бродівського, Львівського і Золочівського державних лісогосподарських підприємств, а також землі інших лісокористувачів (Міністерства аграрної політики України, Міністерства оборони України та ін.). Головний Європейський вододіл розділяє її на частини, що належать до басейнів річок Західний Буг і Стир (басейн р. Прип'ять). Загальна площа лісових масивів на Малому Поліссі Львівщини (за картографічними матеріалами) становить близько 1,4 км2, в т.ч. близько 70 % лісів знаходяться в межах басейну р. Західний Буг, решта в басейні р. Стир.

Показник лісистості використовується як загальний індикатор оцінки стану біорізноманіття, а також як відносний показник ступеня фрагментарності лісів. За картографічними матеріалами відносна частка площі лісових масивів від загальної території становить близько 23 %, в т.ч. близько 90 % (121,0 тис. га.) масиви в межах земель підприємств Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства. За результатами аналізу розподілу земель їх лісового фонду за категоріями господарського призначення встановлено, що лише близько 90 % цих земель (108,8 тис. га.) вкриті лісовою рослинністю. Решта зайняті об'єктами господарської та транспортної інфраструктури, болотами, річками, струмками, ріллею, просіками, меліоративними каналами, стежками тощо. Приблизно така ж ситуація спостерігається й на землях інших лісокористувачів.

Тому, за найоптимістичнішими припущеннями, орієнтовний показник лісистості Малого Полісся Львівщини становить близько 21 %, відносно більш залісненою є територія, що належить до басейну р. Стир. Площа/стійкість. За різними оцінками, мінімальна площа стійкого існування лісового масиву становить від 50-100 га (для антропогенно мало змінених територій) до 500 га (для масивів, оточених антропогенно зміненими ландшафтами). Оптимальною площею лісового масиву, яка дає змогу зберегти природну (еталонну) структуру та динаміку природних екосистем лісової зони, високе біорізноманіття, рідкісні та зникаючі екосистеми, мінімізувати вплив зі сторони антропогенно змінених територій і є достатньою для підтримки життєздатних популяцій великих хижих ссавців і птахів називають від 10 000 до 50 000 га.

Лісовий покрив Малого Полісся в межах Львівської області фрагментований щонайменше1 на 201 масив. Площі окремих масивів у межах від 5 га до 14,8 тис. га.

Понад 80 % масивів мають площі менше 500 га, які не забезпечують їх стійке існування в оточенні антропогенно змінених ландшафтів. Разом вони займають площу близько 13 тис. га, або понад 9 % площі лісових масивів. Розташовані переважно в межах території, що належить до басейну р. Західний Буг. Масиви площею понад мінімальну площу стійкого існування лісового масиву (понад 500 га) можуть бути оцінені (за показником розміру) як порівняно стійкіші до антропогенних негативних впливів. Разом вони займають понад 90 % загальної площі лісових масивів.

Ці масиви розташовані досить однорідною смугою (в напрямку пн.-зх. схід території дослідження) як в межах території басейну р. Західний Буг, так і в межах басейну р. Стир (див. рисунок). Відстані між масивами не перевищують їх власні розміри, що можна розцінювати як наявність "умови збереження повноцінної біоти".

Чотири з них: 1, 2, 4, 6 мають площі понад 10000 га, що можна оцінювати як передумову для збереження природної структури, динаміки та біорізноманіття лісових екосистем, рідкісних та зникаючих видів. Їх слід віднести до категорії "оптимальних за площею".

На особливу увагу заслуговують масиви 3, 4, 5, через які проходить Головний Європейський вододіл. Їх можна оцінити як лісові масиви високої природоохоронної цінності за критерієм "Ліси ВПЦ–4: особливі захисні функції, зокрема водозахисні, відіграють особливу роль у підтриманні водного режиму басейну (території)". Доцільно наголосити, що один з них (4) належить до категорії "оптимальних за площею".

Екологічна цілісність екосистеми, а отже, збереженість середовища існування, залежить від ступеня трансформованості периметру її границь (звивистості краю), а також характеру її структурної цілісності (фрагментації ІІ порядку). Збільшення звивистості країв лісових масивів призводить до зменшення їх компактності. Для оцінки компактності лісових масивів застосовано показник віддаленості центральної (цілісної) частини від периферійної, який опосередковано визначається як співвідношення довжини лісового масиву до діаметра найбільшого вписаного кола.

Встановлено, що в межах Малого Полісся Львівщини більшість лісових масивів площею понад 500 га характеризуються значним і високим показниками компактності.

На жаль, жоден з лісових масивів, площею понад 10000 га (категорія "оптимальних за площею"), а також, розташованих на вододілі ("лісові масиви високої природоохоронної цінності за критерієм "Ліси ВПЦ–4") не оцінений найвищим балом. Лише масиви 4 і 6 можна оцінювати як найменш трансформовані.

Структурна цілісність лісових масивів насамперед порушується лінійними об'єктами транспортної інфраструктури (автотрасами, залізницями), які розділяють їх на фрагменти, між якими ускладнюється перебіг екологічних процесів. Це також сприяє поширенню інвазійних видів тварин та рослин і, значною мірою, зменшує захищеність внутрішніх частин лісових екосистем від негативних зовнішніх впливів.

Внаслідок оцінки ступеня розчленованості лісових масивів площею понад 500 га встановлено, що лише 1/5 частина з них становлять цілісні лісові масиви.

На жаль, внутрішня структура всіх лісових масивів площею понад 10000 га (категорія "оптимальних за площею"), а також лісових масивів, розташованих на вододілі ("лісові масиви високої природоохоронної цінності за критерієм "Ліси ВПЦ–4") значною мірою порушена. Зокрема масиви 1 і 2 (розташовані в межах басейну р. Західний Буг) розділені транспортними магістралями на 7-8 фрагментів. Масиви 4 (розташований на вододілі) і 6 (розташований в межах басейну р. Стир), які попередньо оцінінені як відносно компактні, фрагментовані лише на 3 частини, а отже їх можна оцінювати як відносно екологічно цілісні.

Фрагментація природних екосистем внаслідок сільськогосподарської діяльності та росту урбанізації розцінюється як одна з основних загроз біорізноманіттю лісів.

Оцінка стану збереженості біорізноманіття лісів Малого Полісся за окремими параметрами фрагментації лісового покриву показала таке:

• незважаючи на тривалий період антропогенного втручання в процеси природного формування лісового покриву, на Малому Поліссі Львівщини наявні об'єктивні природні умови для збереження повноцінної біоти лісів, відносно кращі в межах басейну р. Стир;

• низка лісових масивів відповідають міжнародним критеріям особливо цінних лісових масивів, які забезпечують збереження природної структури, динаміки та біорізноманіття лісових екосистем, рідкісних та зникаючих видів, виконують особливі захисні функції, зокрема водозахисні.

Тому, першочергово доцільно запровадити спеціальні лісівничі та природоохоронні заходи щодо оптимізації площ та конфігурації лісових масивів, розташованих в межах головного Європейського вододілу, що відіграють особливу роль у підтриманні водного режиму території, а також щодо лісових масивів площею понад 10000 га, які є пріоритетними з точки зору збереження біорізноманіття лісів Малого Полісся.

2. Структурне різноманіття лісів Малого Полісся

Концепцією збереження біологічного різноманіття України задекларовано, що природне біологічне різноманіття як результат багатовікової еволюції, повинно бути передано прийдешнім поколінням у максимально збереженому стані. Це особливо стосується лісових екосистем, які є ключовими осередками збереження всієї природної спадщини.

Досягнення цієї мети передбачає цілеспрямовану природоохоронну діяльність щодо збереження конкретних природних об'єктів: популяцій видів живих організмів, а також середовищ їх існування. Оцінку дієвості природоохоронних заходів рекомендується проводити за динамікою стану збереженості біорізноманіття окремих територій з відносно однорідним кліматом, які характеризуються певним набором видів й екологічних угруповань.

Останній умові цілком відповідає територія Малого Полісся в межах Львівської області, яка звичайно виокремлюється як самостійна одиниця різноманітних схем природничих районувань і розташована переважно в межах області зонального вологого помірного клімату (кліматоп 3d).

Ліси Малого Полісся здавна привертали увагу дослідників. Сучасні дослідження, на жаль, створюють лише часткову картину стану їх біорізноманіття, оскільки стосуються переважно східної частини Малого Полісся. Тому зроблено першу спробу аналізу структурного різноманіття лісів західної частини Малого Полісся (в межах Львівської області) з метою попередньої оцінки стану збереженості їх природного біорізноманіття.

Територія дослідження окреслена в її класичних межах за топографічною картою з використанням можливостей сайту "Планета Земля".

Для аналізу структурного різноманіття лісів Малого Полісся Львівщини застосована методика розрахунку параметрів різноманіття рослинності за лісотаксаційними даними з використанням технологій баз даних.

До аналізу залучено матеріали безперервного лісовпорядкування земель лісового фонду підприємств Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (станом на 2007 р.). Лісотаксаційна інформація була організована у вигляді бази даних (в середовищі Excel), де кожний лісотаксаційний виділ представляє собою окремий запис, структурований за основними параметрами таксаційних описів земельних ділянок. Територіальну належність окремих ділянок до території Малого Полісся встановлено за картою-схемою лісів Львівського державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" (базове лісовпорядкування, 1991-1992 рр., масштаб 1:200000), нині Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства. До уваги прийнято картографічні матеріали останнього лісовпорядкування (карти-схеми лісових урочищ станом на 2008 р.).

Оцінка стану біорізноманіття лісів Малого Полісся в межах Львівської області виконана за результатами аналізу окремих лісівничих показників ведення лісового господарства України, які за змістом відповідають низці індикаторів збереження біорізноманіття (= параметрів оцінки стану та моніторингу), що застосовуються сторонами Конвенції з біологічного різноманіття в рамках Критерію "Збереження та відновлення біологічного різноманіття лісових екосистем".

Нашими попередніми дослідженнями встановлено, що приблизно 90 % площі лісів західної частини Малого Полісся (Львівщина) знаходяться у віданні підприємств Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, решта землі інших лісокористувачів (Міністерства аграрної політики України, Міністерства оборони України та ін.). Тому, такий обсяг вибірки даних дає змогу інтерполяцію результатів окремих узагальнень на всю територію дослідження з високим рівнем достовірності. Доцільно також підкреслити, що на землях державних підприємств лісового господарства розташовані всі лісові масиви значних площ, а також традиційно ведеться більш природозберігаюче господарювання, що є передумовами збереження переважної частки біорізноманіття лісів.

До оцінки залучено результати аналізу розподілу земель лісового фонду за категоріями господарського призначення, а також результати спряженого аналізу розподілу лісів за переважаючими лісоутворюючими породами, класифікованими за характером ареалів природного поширення на аборигенні та інтродуковані. Встановлено, що на Малому Поліссі Львівщини приблизно 10 % земель у межах лісових масивів є осередками існування компонентів біорізноманіття інших типів природної рослинності: болотної, водної, лучної та ін. (болота річки, струмки, озера, галявини, піски, кам'янисті розсипи, яри тощо), а також джерелами інвазії чужоземних, синантропних та рудеральних видів (дороги, стежки, рілля, просіки, меліоративні канали тощо).

Решту території займають землі, вкриті лісовою рослинністю, які можна класифікувати за параметром "природності" наступним чином:

● природні ліси (natural forest) ліси природного складу, утворені внаслідок природних сукцесійних процесів, в яких можлива присутність слідів антропогенних впливів займають менше третини площі всіх лісів;

● квазіприродні ліси (semi-natural forest) лісові культури аборигенних деревних видів1 займають понад 60 % площі лісів;

● насадження з перевагою інтродуцентів (plantations) або за їх участю ростуть майже на кожному десятому гектарі лісів регіону дослідження.

Слід зазначити, що в міжнародній практиці застосовують ще одну категорію ліси не порушені людиною (forest undisturbed by man), до якої відносять ліси найвищої природоохоронної цінності з точки зору збереження біорізноманіття. Такі ліси повинні відповідати певним ознакам старовікових лісових угруповань (поважний вік, природний склад і абсолютна різновіковість деревостанів, наявність вітровально-ґрунтових комплексів та ламані тощо), а також представляти собою цілісні лісові масиви значних площ, для яких або невідоме втручання людини, або воно відбулося настільки давно, що всі ознаки таких угруповань повністю відновлені.

На жаль, на Малому Поліссі Львівщини відсутні цілісні лісові масиви значних площ. Можливо, фрагменти лісів, які за окремими ознаками відповідатимуть обсягу поняття "старовікове угруповання", збереглися в межах насаджень природного походження віком понад 100 р. Виявлення й оцінка стану біорізноманіття таких осередків, потенційно цінних з природоохоронної точки зору, потребують додаткових спеціальних досліджень, в т.ч. моніторингових.

До оцінки залучено результати аналізу розподілу площ природних і квазіприродних лісів за типами лісорослинних умов (едатопів), різноманіття яких в межах однорідних за кліматом територій визначає різноманіття типів середовища існування (екотопів). Встановлено, що Мале Полісся Львівщини відзначається строкатістю середовищ існування лісових угруповань. Умови їх місцезростань варіюють від бідних до багатих, від сухих до мокрих. Всього в межах території дослідження налічується 17 типів едатопів, які представляють значну частку спектру типів середовищ існування лісових видів рослин, що виділяються за лісорослинним ефектом.

Ліси території дослідження ростуть переважно в оптимальних за ґрунтово-гідрологічними умовами для багатьох деревних порід відносно родючих та родючих місцезростаннях: свіжі та вологі сугрудові та грудові типи едатопів займають майже половину площі лісів.

Значно поширені відносно бідні, але оптимально забезпечені вологою місцезростання (свіжі та вологі субори), а також надмірно і дуже надмірно зволожені місцезростання різної ґрунтової родючості. Дуже бідні (борові) місцезростання різних ступенів забезпеченості вологою представлені на незначних площах.

До оцінки залучено результати аналізу розподілу площ природних і квазіприродних лісів за типами лісу, різноманіття яких в межах однорідних за кліматом територій визначає різноманіття типів екосистем. Строкатість середовищ існування лісових угруповань у межах Малого Полісся Львівщини зумовлює значне екосистемне різноманіття лісів, яке є найбільшим (16 типів лісу) у відносно родючих (сугрудових) типах середовищ існування.

За площею переважають екосистеми, які за еколого-лісотипологічною класифікацією ідентифікуються як вологі дубово-соснові субори (В3-дС) і вологі грабово-дубово-соснові сугруди (С3-г-дС). Ці два типи екосистем обіймають близько 45 % площі лісів регіону дослідження. Значно поширені екосистеми свіжого дубово-соснового субору (В2-дС), вологого грабово-сосново-дубового сугруду (С3-г-сД) і сирого чорновільхового сугруду (С4Влч).

Значно менші площі займають лісові екосистеми типів свіжих борів (А2С), сирих дубово-соснових суборів (В4-дС), вологих грабово-дубових сугрудів (С3-гД), свіжих та вологих грабово-дубових грудів (D2-гД, D3-гД), а також сирих чорновільхових грудів (D4Влч).

Решта типів лісу, що виділені в матеріалах лісовпорядження, формують 65-70 % різноманіття типів лісових екосистем території дослідження. Вони обіймають незначні площі: в середньому на кожен тип лісу припадає менше 100 га, тому їх можна оцінювати лише як фрагменти типів лісових екосистем. Однак, Тому, саме вони першочергово потребують спеціальних досліджень, оскільки через територіальну обмеженість є вразливими з точки зору збереження їх біорізноманіття.

До оцінки залучено результати спряженого аналізу розподілу площ природних та квазіприродних лісів за переважаючими лісоутворюючими породами, класифікованими за життєвою формою домінантів деревостанів, а також результати аналізу розподілу лісів за типами деревостанів, класифікованими за кількістю порід у їх складі (едифікаторів та субедифікаторів угруповань).

Встановлено, що ліси регіону дослідження відзначаються значним синтаксономічним різноманіттям. Зокрема, на рівні класів формацій, що виділяють за спільністю життєвої форми едифікаторів угруповань переважають світлохвойні (соснові) ліси, які займають понад 60 % площі всіх лісів. Значно поширені широколистяні ліси: чорновільхові, дубові з дуба звичайного, ясеневі, а також окремі фрагменти грабових, осикових, липових та ін. лісів з домінуванням широколистяних порід (понад 30 %). На значно менших площах ростуть дрібнолистяні (березові) ліси, трапляються окремі угруповання, що належать до темнохвойних (ялицевих, ялинових), літньохвойних (модринових), широколистяних (тополевих) і вузьколистяних (вербняків) заплавних лісів.

Встановлено, що різноманіття синтаксонів лісової рослинності рівня формацій, які виділяють за спільністю едифікаторів (домінантів деревостанів) угруповань, представлене формаціями Abieta albae, Alneta glutinosae, Betuleta pendulae, Carpineta betuli, Fraxineta excelsioris, Piceeta abietis, Pineta sylvestris, Populeta tremulae, Querceta roboris, Saliceta albae, Tilieta cordatae, Tilieta plathyphyllae тощо. Воно становить значну частку спектру рівнинних лісів заходу України. Тому, спеціальні докладніші дослідження різноманіття лісів Малого Полісся Львівщини повинні розширити цей перелік, зокрема за рахунок формацій лісо-болотної рослинності.

Ліси Малого Полісся утворені переважно олігодомінантними (2-3 породи едифікаторів і субедифікаторів угруповань) деревостанами, які займають близько 50 % площі лісів природного складу. Найбільші площі вони займають у відносно бідних та відносно родючих місцезростаннях, оптимально та надмірно зволожених.

На значних площах (близько 40 % від загальної площі лісів) ростуть монодомінантні (однопородні) ліси. Вони поширені переважно в бідних місцезростаннях: займають понад 70 % площі борів і близько 60 % площі суборів, а також вкривають значну частку площі багатших місцезростань. Зокрема, в оптимальних за ґрунтово-гідрологічними умовами для багатьох деревних порід типах середовищ існування, сприятливих для росту і розвитку складних, полідомінантних деревостанів (С2, С3, D2, D3), близько 30 % площі займають монодомінантні ліси.

Частка полідомінантних деревостанів (4 і більше порід едифікаторів і субедифікаторів угруповань), які формують осередки максимального різноманіття вищих судинних рослин лісів становить заледве 10 % загальної площі насаджень природного складу. Вони ростуть переважно в оптимальних за ґрунтово-гідрологічними умовами для багатьох деревних порід типах середовищ існування, а також у надмірно зволожених багатих місцезростаннях.

Розроблення заходів зі збереження природного біологічного різноманіття лісів передбачає насамперед оцінку його сучасного стану. Воно повинно ґрунтуватися, зокрема, на знаннях щодо екосистемного (структурного) різноманіття лісів і середовищ існування лісових видів рослин.

Оцінка структурного різноманіття лісів Малого Полісся Львівщини за окремими лісотаксаційними даними показала, що ліси природного складу ("природні" і "квазіприродні"):

● обіймають близько 90 % площі лісового покриву, решта є насадженнями за участю інтродуцентів, переважно "агресивних" (дуб червоний), що слід розцінювати як загрозу біологічного забруднення природного біорізноманіття;.

● поширені у дуже різноманітних типах середовищ існування, що зумовило значне екосистемне різноманіття лісів;

● відзначаються багатим синтаксономічним різноманіттям, яке на рівні формацій становить левову частку спектру рівнинних лісів заходу України;

● сформовані переважно монота олігодомінантними деревостанами, які створюють угруповання теоретично відносно бідні на різноманіття вищих судинних рослин, однак у певних умовах надзвичайно багаті на різноманіття мохів, лишайників, водоростей тощо.

Тому, ліси Малого Полісся Львівщини, які відзначаються значним структурним різноманіттям, потребують подальших спеціальних досліджень їх біорізноманіття, особливо в частині видової насиченості різних типів лісових екосистем.

3. Ліси високої природоохоронної цінності Малого Полісся

Поняття "ліси високої природоохоронної цінності" (High Conservation Value Forests) запропонувала Лісова піклувальна рада (Forest Stewardship Council, FSC) у 1999 р. у ході розроблення системи добровільної лісової сертифікації. Відповідно до Принципів невиснажливого управління лісами, викладених у Стандартах FSC, лісові ділянки, які містять рідкісні екосистеми або екосистеми, що перебувають під загрозою зникнення, належать до лісів високої природоохоронної цінності (тип ЛВПЦ 3). Межі таких ділянок потрібно виділяти на території суб'єкта господарювання з метою ведення спеціально зорієнтованої природоощадливої лісогосподарської діяльності.

Лісова екосистема одне з основних понять екології лісу, яке застосовують до об'єктів різної складності і розмірів (лісових біогеоценозів, типів лісу, лісових масивів, ландшафтів тощо. До категорії "рідкісних" звичайно зараховують екосистеми, що займають невелику відносну площу, тобто виявлені внаслідок спеціального аналізу екологічно однорідної території. На жаль, на відміну від окремих видів живих організмів, для яких давно розроблено Червоні книги різних рівнів, для екосистем досі не існує аналогічних загальноприйнятих критеріїв для оцінки їх рідкісності.

Сьогодні ціла низка лісових угруповань (=екосистем, виділених за ознаками фітоценозів) в межах території Малого Полісся набули статусу рідкісних і зникаючих. Здебільшого вони характеризуються цілою низкою описових ознак: флористичних, ареалогічних, філоценогенетичних тощо. Тому, недостатньо уваги приділяють кількісним параметрам їх поширення, які би давали змогу коректну процедуру виявлення екосистем, що займають невелику відносну площу (=рідкісних).

З погляду практики збереження ЛВПЦ, поняттю "тип екосистеми" відповідає поняття "тип лісу" або "група типів лісу". З огляду на відсутність сучасних узагальнень екосистемного різноманіття лісів Малого Полісся, а також відповідних дрібномасштабних карт єдиним, придатним для аналізу, джерелом інформації про поширення лісових екосистем та окремі їх кількісні параметри (площу, родючість і водозабезпеченість ґрунтів, продуктивність тощо), Тому, є картографічні матеріали базового лісовпорядкування 1991-1992 рр. (зі змінами станом на 2008 р.) та прив'язані до них матеріали безперервного лісовпорядкування земель (таксаційні описи земельних ділянок) лісового фонду підприємств Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (станом на 2007 р.).

Територію дослідження окреслено в її класичних межах за топографічною картою.

Для виділення типів лісових екосистем застосовано прийом формалізації лісотаксаційних даних, в основу якого покладено уяву про відповідність обсягів понять "тип екосистеми" і "тип лісу". У межах типів екосистем розрізняли типи угруповань, об'єднаних спільністю домінантів деревостанів. Такий підхід дає змогу надалі "прив'язати" до лісотаксаційних виділів інформацію щодо різних компонентів біорізноманіття лісових екосистем на основі використання даних відповідних спеціальних досліджень.

Спряжений аналіз розподілу площ земель лісового фонду в межах Малого Полісся виконано за категоріями господарського призначення, за типами лісу, за панівними лісоутворювальними породами (домінантами деревостанів), класифікованими за характером ареалів природного поширення тощо. У ході аналізу застосовано методику розрахунку параметрів різноманіття рослинності за лісотаксаційними даними з використанням технологій баз даних.

Обсяги ареалів природного поширення деревних видів подано за узагальненням матеріалів міжнародних баз даних. Критерієм "рідкісності екосистеми" умовно прийнято відносну частку площі, зайняту екосистемою, яка становить ≤0,01 % території дослідження. Для оцінки регіональної рідкісності угруповань застосовано модифікацію методу, запропонованого J. Izco. Оцінку ризиків зникнення біорізноманіття окремих рідкісних екосистем (угруповань) виконано за аналогією з критеріями, які застосовують до таксонів живих організмів.

Встановлено, що в межах Малого Полісся Львівщини понад 15 % території займають типи екосистем, які за екологолісотипологічною класифікацією виділяють як вологі дубово-соснові субори, вологі грабово-дубово-соснові сугруди, сирі чорновільхові сугруди, свіжі дубово-соснові субори та вологі грабово-сосново-дубові сугруди, а також свіжі грабово-дубово-соснові сугруди.

Відносно поширені (разом <2 %) свіжі соснові бори, вологі й свіжі грабово-дубові сугруди та груди, сирі дубово-соснові субори, а також сирі чорновільхові груди. Решту типів лісових екосистем виявлено на незначних площах. Серед них можна виділити низку рідкісних для Малого Полісся Львівщини типів екосистем, які ідентифікуються лісовпорядженням на площах <0,01 % території дослідження. Це, зокрема, екосистеми мокрих соснових борів, вологих березово-соснових суборів, мокрих чорновільхових грудів, свіжих та сирих ясеневих дібров, сирих судібров тощо.

Переважна більшість лісових екосистем Малого Полісся змінена внаслідок інтенсивного господарського втручання: лісовими культурами різного віку та насадженнями з різним ступенем участі у складі деревостанів інтродукованих видів зайнято 50.100 % їхньої площі. Зокрема, ціла низка рідкісних екосистем (вологих дубово-соснових суборів, сирих дібров тощо) взагалі не мають природного лісового покриву. Таку ситуацію треба оцінювати як вкрай загрозливу з погляду наявності умов для збереження всього спектру біорізноманіття лісів регіону.

У ході аналізу встановлено, що загалом екосистеми з природним лісовим покривом ліси умовно природного походження, утворені аборигенними видами дерев трапляються лише приблизно на 5 % території Малого Полісся Львівщини (табл.), а отже, їх можна віднести до категорії малопоширених. Серед них за площею переважають лісові екосистеми вологих грабовососново-дубових та грабово-дубово-соснових сугрудів, сирих чорновільхових грудів, а також вологих дубово-соснових суборів. Разом вони займають майже 4 % від площі території дослідження, або понад 20 % від загальної площі лісів в її межах. Значно рідше трапляються екосистеми вологих грабово-дубових сугрудів та грудів, свіжих і сирих дубово-соснових суборів, а також свіжих грабово-дубово-соснових суг рудів, які поширені заледве на 1 % площі території Малого Полісся.

Низка типів екосистем з природним лісовим покривом представлені на незначних площах. Зокрема, до категорії рідкісних у межах Малого Полісся (займають ≤0,01 % території дослідження) можна зарахувати екосистеми сухих, вологих, сирих та мокрих соснових борів, вологих березово-соснових суборів, свіжих грабово-дубово-соснових грудів, вологих та сирих ясеневодубових грудів, мокрих чорновільхових грудів тощо (.

Прямим наслідком незначної площі визнають вразливість таких екосистем, біорізноманіття яких з різних причин (наприклад, природно-історичc( )Tjні процеси або завдяки впливу людини) може бути повністю втрачене внаслідок навіть незначного порушення. За аналогією з критеріями, які застосовують до таксонів живих організмів, лісові угруповання в межах рідкісних екосистем, Тому, можна віднести до категорії угруповань, які перебувають у регіоні під загрозою зникнення (Endangered (EN)).

Це, зокрема, угруповання з домінуванням сосни звичайної в сухих, вологих, сирих та мокрих соснових борах, чорновільхово-ясеневі і чорновільхово-дубово-ясеневі угруповання в вологих і сирих ясеневих дібровах тощо. Зпоміж них до унікальних угруповань у межах регіону дослідження варто зараховувати всі чорновільшняки в мокрих чорновільхових грудах, які сформувалися в рідкісному для Малого Полісся Львівщини типі лісових середовищ існування (загальна площа едатопу мокрий груд становить <10 га).

Аналогічний підхід застосовано до виявлення рідкісних типів угруповань, об'єднаних спільністю домінантів деревостанів. У ході аналізу виконано оцінку їх рідкісності за трьома складовими поширення домінантного деревного виду: загального географічного ареалу, характеру загального поширення в межах території дослідження, а також територіального представництва типів угруповань з його домінуванням.

Встановлено, що серед лісів природного походження на Малому Поліссі Львівщини за площею переважають соснові ліси, які за матеріалами лісовпорядження займають понад 10 % всієї лісовкритої площі. Часто трапляються також природні насадження з перевагою дуба звичайного (≈9 %) та вільхи чорної (≈6 %), рідше берези пониклої (≈2 %), значно рідше ясеневі, грабові, осикові та липові з домінуванням липи дрібнолистої деревостани (0,1.1 %). Насадження з перевагою інших видів обліковано на незначних площах (≤0,01 % території дослідження).

Нашими попередніми дослідженнями виявлено певну тенденцію збільшення екологічної вразливості виду зі зменшенням обсягу природного ареалу поширення. Тому, на наш погляд, серед насаджень, поширених у межах Малого Полісся на незначних площах, особливою природоохоронною цінністю відзначаються угруповання за участю (домінуванням) деревних видів, що мають обмежене загальне географічне поширення.

Зокрема, ялина європейська природно поширена лише в Європі від східної частини Піренеїв до європейської частини Росії (таблиця). На Малому Поліссі ялина європейська поширена в насадженнях різного складу, віку і походження з різним ступенем участі у складі деревостанів на близько 5 % площі лісів, з яких понад 90 % штучного походження (лісові культури). Природні насадження ялини європейської з різним ступенем їх участі у складі деревостану (5-10 %) і займають близько 0,4 % від площі лісів.

Станом на 2007 р. лісовпорядкуванням було обліковано участь ялини європейської як домінантної породи на площі менше 4 га. Нашими польовими дослідженнями у 2009 р. у більшості локалітетів встановлено стрімку зміну їхньої структури і складу через інтенсивне всихання особин ялин всіх вікових стадій, зокрема підросту. Участь живих рослин у складі деревостану знизилась до 2-5 %. Таким чином, насадження природного походження з домінуванням ялини європейської в межах території дослідження імовірно збереглися лише в одному локалітеті. А отже, за найоптимістичнішими оцінками їх можна віднести до категорії угруповань, які в межах регіону перебувають у критичному стані (Critically Endangered (CR)).

Європейським типом природного ареалу характеризуються також ялиця біла і модрина європейська (табл.). У межах всієї території дослідження ялицю білу в матеріалах лісовпорядження було обліковано на площі лише 0,7 га у складі сосново-ялиново-ялицевого насадження віком 76 років.

На жаль, у 2009 р. ялицю білу відзначено тут лише у складі ярусу підросту1. А отже, угруповання за її участю в межах території дослідження, вірогідно, також варто віднести до категорії угруповань, що знаходяться в критичному стані (Critically Endangered (CR)). Природні угруповання з участю модрини європейської (переважно 5-10 % у складі деревостану) також характерні для Малого Полісся на незначних площах (близько 30 га), зокрема унікальне монодомінантне модринове насадження з незначною домішкою сосни звичайної. На жаль, через нестачу фінансування здійснити польові дослідження стану цих рідкісних угруповань не було нагоди.

Ненабагато ширший тип ареалу природного поширення притаманний буку лісовому, клен-явору та липі широколистій (табл.). Зокрема, липа широколиста, окрім Європи, трапляється лише на заході Туреччини), клен-явір у Туреччині та на Кавказі, бук лісовий в Ірані, Туреччині та на Кавказі. У межах території дослідження загалом вони також трапляються обмежено, переважно в штучно створених насадженнях.

Природні насадження з незначною участю бука лісового (звичайно менше 5 % у складі деревостанів) лісовпорядженням виділено лише в 8 локалітетах у південній частині території Малого Полісся на площі близько 16 га. Трапляються в межах окраїнно-малополіських ландшафтних природних комплексів, які межують з буковими лісами Розточчя і Поділля. Імовірно, вони є антропогенно зумовленими ценоізолятами, які доцільно спеціально дослідити на предмет оцінки їх участі у збереженні біорізноманітя Малого Полісся загалом. Окремий науковий інтерес становить єдине угруповання з домінуванням бука лісового (полідомінантне вільхово-грабово-дубово-букове), яке збереглося в масиві суцільних сосново-дубових, вільхово-дубових тощо лісів. Рідко в межах Малого Полісся трапляються також природні насадження за різною участю (переважно 5-10 % у складі деревостанів) кленаявора. Загальна площа їхнього поширення становить менше 100 га. Переважають полідомінантні угруповання за участю дуба звичайного, липи дрібнолистої, вільхи чорної, ясена звичайного тощо. Унікальними треба визнати угруповання з його домінуванням у свіжих грабово-дубово-соснових сугрудах та свіжих грабово-дубових грудах (таблиця, рис. 2).

Угруповання природного походження за різною участю липи широколистої (переважно 10-20 % у складі деревостанів) поширені в межах Малого Полісся на загальній площі заледве більше 130 га. Звичайно липа широколиста виступає в ролі содомінанта або асектатора дубових, рідше чорновільхових угруповань. До унікальних варто зарахувати угруповання з її домінуванням, які збереглися на загальній площі близько 4 га ( Незважаючи на відносно ширший природний ареал і значне загальне поширення в межах Малого Полісся клена гостролистого низка угруповань природного походження з його значною участю, на жаль, також належить до рідкісних (табл.).

Ефективним шляхом збереження біорізноманіття лісів визнають запровадження спеціально зорієнтованої природоощадливої лісогосподарської діяльності в межах лісових ділянок, що мають високу природоохоронну цінність. Одним із критеріїв лісів високої природоохоронної цінності є наявність рідкісних екосистем або екосистем, які перебувають під загрозою зникнення. До категорії рідкісних і таких, що в межах Малого Полісся Львівщини перебувають під загрозою зникнення, ми віднесли лісові екосистеми, які займають незначні площі. Це, зокрема типи екосистем мокрих соснових борів та чорновільхових грудів, свіжих та сирих ясеневих дібров, сирих судібров тощо, які ідентифікуються лісовпорядженням на площах <0,01 % території дослідження.

Лісовий рослинний покрив регіону сильно змінений внаслідок інтенсивної господарської діяльності. Більшість лісовкритої площі зайнята лісовими культурами різного віку, а також насадженнями з різним ступенем участі у складі деревостанів інтродукованих видів. Ціла низка рідкісних екосистем, зокрема, вологих дубово-соснових суборів, сирих дібров тощо, взагалі не мають природного лісового покриву. Таку ситуацію варто оцінювати як вкрай загрозливу з погляду наявності умов для збереження всього спектру біорізноманіття лісів регіону.

Лісові екосистеми з природним лісовим покривом загалом мало поширені в межах Малого Полісся Львівщини (займають близько 5 % території). Серед них рідкісними є екосистеми сухих, вологих, сирих та мокрих соснових борів, вологих березово-соснових суборів, свіжих грабово-дубово-соснових грудів, вологих та сирих ясенево-дубових грудів, мокрих чорновільхових грудів тощо. Відповідно, лісові угруповання компоненти рідкісних екосистем, також доцільно віднести до категорії рідкісних угруповань, які перебувають у регіоні під загрозою зникнення.

З-поміж насаджень, поширених в межах Малого Полісся на незначних площах, особливою природоохоронною цінністю відзначаються угруповання природного походження за різною участю деревних видів, що мають обмежене загальне географічне поширення: ялини європейської, ялиці білої, модрини європейської, липи широколистої, клена-явора, бука лісового тощо. Тому, ділянки лісів, що містять екосистеми, які представлені в межах дослідження на відносно незначних площах (зокрема, рангу типів лісу, типів лісових угруповань тощо), або компонентами яких виступають біологічні види (рослин, тварин тощо), які перебувають під загрозою зникнення, цілком відповідають ознакам лісів високої природоохоронної цінності за критерієм ЛВПЦ 3. "Лісові території, які включають рідкісні екосистеми або екосистеми, що знаходяться під загрозою зникнення".

Під час оцінювання рідкісності екосистем різних рангів потрібно зважати на те, що повноправними компонентами екосистем є всі живі організми, які мешкають в її межах і пов'язані з ними будь-якими зв'язками. Зокрема, це означає, що якщо існують типи лісових насаджень з подібним складом і структурою деревостанів, але відмінним живим надґрунтовим покривом, то це будуть різні екосистеми. Тому у виявленні рідкісних лісових екосистем вкрай важливо звертати увагу не тільки на деревно-чагарникові яруси, але й на живий надґрунтовий покрив.

Запропонований підхід до виділення типів рідкісних лісових екосистем за результатами аналізу розподілу площ лісового фонду екологічно однорідних територій за різними екологічно обґрунтованими критеріями доцільно застосовувати на першому етапі досліджень стану біорізноманіття лісів. Комплексна оцінка рідкісності лісових екосистем можлива лише за результатами узагальнень повних зведень щодо біорізноманіття всіх компонентів лісових екосистем: водоростей, грибів, лишайників, мохів, вищих судинних рослин, безхребетних та хребетних тварин, птахів тощо.

Тому лісові екосистеми, поширені в межах Малого Полісся на обмежених площах (фактично рідкісні), потребують подальших поглиблених спеціальних досліджень їхнього біорізноманіття, запровадження моніторингових спостережень за його станом та динамікою, а також розроблення спеціальних заходів охорони та збереження.

Використана література:

1. Петрова Л.М., Петров С.В. Біорізноманіття лісів Малого Полісся: фрагментація Науковий вісник, 2008, вип. 18.7 c.97-104

2. Петрова Л.М., Петров С.В,. Пацура І.М. Структурне різноманіття лісів Малого Полісся / Науковий вісник, 2008, вип. 18.8, с.80-87

3. Петрова Л.М., Петров С.В. Ліси високої природоохоронної цінності Малого Полісся: рідкісні екосистеми / Науковий вісник НЛТУ України. 2009. − Вип. 19.9, с.49-58





Реферат на тему: Біорізноманіття лісів Малого Полісся (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.