Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Біорізноманіття Херсонської та Тернопільської областей (реферат)

Зміст

1. Екологічний аналіз стану біорізноманіття Херсонської області

2. Видове різноманіття насаджень рекреаційного призначення Херсонщини

3. Біорізноманіття території Голицького ботаніко-ентомологічного заказника (Тернопільська область)

Використана література

1. Екологічний аналіз стану біорізноманіття Херсонської області

Територія Херсонщини в природно-історичному ключі розташована в Степовій зоні України: у підзонах типчаково-ковилових та сухих полинових степів, частково в підзоні різнотравно-типчаково-ковилових степів. Проте на сучасному етапі розвитку ноосфери територія Херсонщини реально не має права називатись степовою. Це обумовлено тим, що рослинність, яка надала назву степової зони, тобто степова, на території пласкої Причорноморської низовини в природному стані практично не збереглась (за винятком невеликих приморських ділянок засолених полинових степів). Усю плакорну частину до середини 20 століття було розорано і введено в кадастр земель агропромислового комплексу. Природні степові екосистеми на території Херсонщини збереглись лише в біосферних заповідниках Чорноморському і "Асканія-Нова”, та Азово-Сиваському регіональному ландшафтному парку, а також ще в деяких природно-заповідних об'єктах нижчої категорії. На землях, що не входять у реєстр ПЗФ України, степові ценози існують лише на територіях зі складними рельєфними умовами степових балках, в яких кут нахилу схилів у середньому сягає 30-60° градусів, де часто наявні виходи гірських порід та кам'янисті осипи, завдяки яким формуються бідні азональні ґрунти з хаотичним водним режимом та ін.; урвистих берегах річок Інгулець, Вірьовчина балка, правому березі Дніпра (від м. Каховка до м. Херсона), а також на берегах Каховського водосховища.

Ці та інші умови стали головними причинами того, що дані ландшафтні зони не відчули такого потужного антропогенного пресу, як плакорні частини. Небезпеку тут складають лише надмірний випас та науково необґрунтоване заліснення, які тягнуть за собою швидку заміну фітота зооценозів. Проте площа таких біогеоценозів порівняно з площею Херсонської області дуже мала, тому вони не репрезентують фізіономічність усієї території Херсонщини.

Площа Херсонської області складає 28.6 тис. км 2, а загальна площа всіх об'єктів природно-заповідного фонду 1.65 тис. км2, тобто коефіцієнт раритетності регіону 5.7%. Потрібно відмітити, що суходільні ділянки об'єктів природно-заповідного фонду складають усього 2.8%. Згідно з науково обґрунтованими рекомендаціями площа територій природно-заповідного фонду степової зони України повинна складати не менше 10%. Окрім вказаних вище об'єктів ПЗФ, на території Херсонщини нараховується 5 заказників загальнодержавного значення загальною площею 21.16 тис. га; 11 заказників місцевого значення загальною площею 25.68 тис. га; 32 пам'ятки природи і 12 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення загальною площею 376 га; 10 заповідних урочищ загальною площею 942 га; 1 дендропарк загальнодержавного значення загальною площею 210 га.

Згідно з Конвенцією про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів, у Херсонській області налічується 6 об'єктів із 22-х ВБУ України.

В Азовському регіоні:

Східний Сиваш;

– Центральний Сиваш.

У Чорноморському регіоні:

Дельта Дніпра;

– Каркінітська та Джарилгацька затоки;

– Тендрівська затока;

– Ягорлицька затока.

Загальна площа водно-болотних угідь Херсонської області складає 342870 га. Після роботи за рішеннями Рамсарської та Бонської конвенцій по охороні птахів на території Херсонщини виділені такі IBA (Important bird areas):

– Біосферний заповідник «Асканія-Нова» та його буферна зона:

– Козацькі острови в окол. м. Каховка;

– Каїрська балка в Каховському водосховищі;

– Болгарська балка в Каховському водосховищі;

– Джарилгацька затока;

– Каркінітська затока;

– Дельта р. Дніпро;

– Ягорлицька затока,

– Сиваш.

На сьогодні найважливішим фактором негативного антропогенного впливу на водно-болотні угіддя залишаються скиди неочищених побутових стоків. Рівень евтрофікації вод водно-болотних угідь помітно не змінився. Видовий склад та чисельність масових видів птахів у межах водно-болотних угідь в останні роки не зазнає помітних змін. Заходи із охорони і збереження ВБУ, які вживалися ЧБЗ, Азово-Сиваським НПП й іншими землевласниками, були спрямовані на підтримку режиму, передбаченого для відповідних зон Постановою КМ України від 08.020.1999 р. за №166. Стан більшості об'єктів ПЗФ залишається на задовільному рівні завдяки контролю за додержанням режимів, умов утримання об'єктів природно-заповідного фонду та сталих погодних умов.

Значна частина об'єктів ПЗФ (28) розташована на землях державного лісогосподарського об'єднання "Херсонліс”, під охороною його підвідомчих структур. Це 3 заказники загальнодержавного значення, 5 заказників місцевого значення, пам'ятки природи та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Об'єкти утримуються у відносно задовільному стані.

Незадовільне становище спостерігається у збереженні парківпам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення. Незважаючи на просвітницьку та виховну роботу, не вдається зупинити варварське знищення зелених насаджень населенням, до якого вдаються, у першу чергу, через економічні негаразди та бездіяльність і безпорадність у цьому плані місцевих органів влади. Також у деяких заказниках спостерігається невиконання певних умов режиму, головним чином це випасання худоби, знищення лісових насаджень, браконьєрство.

В останні роки були оформлені матеріали попереднього погодження по створенню:

– Регіонального ландшафтного парку місцевого значення "Кардашинський";

– Ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Новокаїрська балка”;

– Ботанічного заказника загальнодержавного значення "Миловська балка”;

– Заповідного урочища "Вірьовчина балка”;

– Ландшафтного заказника місцевого значення "Сірогозька балка”;

– Орнітологічного заказника місцевого значення "Бехтерська колонія чаплі сірої”;

– Гідрологічного заказника місцевого значення "Бехтерські озера”;

– Ландшафтного заказника місцевого значення «Осокорівська балка».

Відповідно до Закону України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” від 21.09.2000р. за №1989 головою Херсонської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження від 06.12. 2000 р. №1119 згідно з яким:

– створено координаційну раду з питань реалізації в області Програми;

– затверджено план роботи координаційної ради;

– затверджено положення про координаційну раду;

– Кабінету Міністрів України надані пропозиції щодо плану реалізації Програми на 2001 2005 роки з визначенням обсягів фінансування, напрямів роботи та термінів їх виконання.

Згідно з загальнодержавною програмою була розроблена регіональна програма створення екомережі в Херсонській області та надана Управлінню екології і природних ресурсів. До неї включено створення 3-х національних природних парків ("Джарилгач”, "Нижньодніпровські плавні” та "Нижньодніпровські піски"), 8 заказників загальнодержавного значення і 6 місцевого значення. Також вказується розподіл території Херсонщини відповідно до структури екомережі, тобто ті об'єкти, що можуть відігравати роль ядер біорізноманіття, екокоридорів, які ці ядра зв'язують, буферних зон та ділянок ренатуралізації. Також детально розроблена просторова структура частини екомережі Херсонщини, а саме Нижньодніпровського регіонального екокоридора. Відповідно до неї досліджений Нижньодніпровський екологічний коридор відповідає комплексу критеріїв, що висуваються при створенні та формуванні ділянок Національної екомережі України. Визначені межі екокоридору та відповідність його окремих ділянок складовим елементам екомережі. Ефективність Нижньодніпровського екокоридора для функціонування в Національній екомережі України є цілком достатньою для існування та міграцій видів рослин, грибів і тварин. Це підтверджується отриманими величинами α, β, γ індексів, долі біоцентрів, їх потужності, ступеня зв'язаності та ін. На території екокоридора виділено 20 природних ядер. З них два ядра національного масштабу, це Нижньодніпровські піски (209,4 тис. га) та Нижньодніпровські плавні (113.1 тис. га), 18 ядер локального масштабу. Природні ядра в цілому репрезентують природно-історичні зональні комплекси Нижньодніпровського регіону типчако-ковилові степи та інтразональні плавні та арени.

Встановлено, що природні ядра об'єднуються двадцятьма екокоридорами локального масштабу. Їх загальна щільність дорівнює 0.051. Це вказує на їх малу довжину порівняно з площею всього Нижньодніпровського екокоридора. Але якщо брати до уваги його загальну довжину, без урахування ширини, то довжина локальних екокоридорів перевищує його довжину на 23%. Виділено буферні зони та відновлювальні території, які разом з ядрами та між'ядерними екокоридорами складають єдиний комплекс для відновлення природного стану біоти та посилення ефективності функціонування Нижньодніпровського екокоридора. Встановлено, що значна контрастність між умовно непорушеними та малопорушеними ценозами (ядра та екокоридори), з одного боку, і катаценозами (агроценози та урбаноценози) з іншого, часто ускладнюють виділення буферних зон та відновлювальних територій. З точки зору часового аспекту екокоридор у сучасному вигляді сформувався в результаті геологічних та геоморфологічних процесів, що відбувалися в проміжку часу від міоцену до нинішнього. З кінця ХІХ століття спрацював антропогенний фактор, який переважно і став головною передумовою формування теперішнього вигляду біогеоценозів екокоридора в обґрунтованих межах.

Флора екокоридора нараховує 1386 видів вищих судинних рослин з 520 родів, 119 родин 5 відділів. За відношенням видів до екологічних факторів домінують геліофіти (67.2%), ксеромезофіти (31.6%), мегатермофіти (47.2%) та евтрофи (67.9%), що цілком закономірно для території степової зони. Відносно пристосування рослин до всього комплексу екологічних факторів у флорі переважають гемікриптофіти (36.6%). В екоценотичній структурі флори екокоридора переважають екоценоморфи петростепового комплексу 26.7% Значний відсоток (27.0%) синатропантів свідчить про зростаючий вплив антропогенного фактора на флору, а індекс синантропізації складає 50.1. У складі біоти екокоридора встановлено 197 видів раритетного біорізноманіття 98 видів рослин, 90 видів тварин та 9 видів грибів, у т.ч. 8 лишайників, які включені до природоохоронних документів різного рівня. З 19 раритетних синтаксонів лише 12 (63,2%) з них забезпечені охороною. Репрезентативність існуючої мережі об'єктів природнозаповідного фонду є недостатньою, тому розроблені та передані до відповідних державних установ 12 наукових обґрунтувань щодо створення нових об'єктів природно-заповідного фонду в місцях розташування всіх ядер біорізноманіття та ділянок локальних екокоридорів. Проведено парцелярний аналіз горизонтальної структури біогеоценозів екокоридора.

Відповідно до вищевказаного вище, раритетне біорізноманіття Херсонщини розповсюджено нерівномірно та часто його локалітети географічно віддалені одне від одного. Це знову пов'язано з майже повним антропоперетворенням плакорної частини області. Тому рідкісні види тварин, рослин та грибів пов'язані в основному з долинами Дніпра, Інгульця, інших малих річок басейну Дніпра; ДніпровськоБузьким лиманом; Каховським водосховищем; акваторіями Чорного і Азовського морів та прибережних територій та полинових степів; територією Нижньодніпровських піщаних арен. У Херсонській області нараховується 395 рідкісних видів, які занесені до Червоних списків різних рангів. З них: 17 видів грибів, у т.ч. 12 лишайників, 128 видів рослин, 250 видів тварин.

2. Видове різноманіття насаджень рекреаційного призначення Херсонщини

Більшість населення країни мешкає в урбанізованому середовищі, тому питання повноцінного відпочинку людей дуже актуальне. Надзвичайно важливе значення для його вирішення мають рекреаційні об'єкти, особливо курортні місця. Останні, крім наявності сприятливих кліматичних показників та лікувальних ресурсів, повинні передбачати умови підвищеної комфортності перебування, які досягаються, зокрема, засобами озеленення. На півдні України особливістю таких установ є те, що розміщуються вони в аридному природно-кліматичному регіоні, за відсутності природної деревної рослинності, отже, потреба в штучних зелених насадженнях тут велика, а, значить, постає проблема підбору рослин для них.

Особливості озеленення узбережжя Азовського моря почали вивчатися наприкінці 70-х на початку 80-х років минулого століття. Аналогічні дослідження окремих рекреаційних закладів Чорноморського узбережжя Херсонщини відносяться до кінця 90-х років. Тобто, цілісного уявлення про зелені насадження курортних зон, розташованих на Азовському та Чорноморському узбережжі в межах області, немає.

Об'єктами дослідження були культурні насадження міст Генічеська та Скадовська та їх відпочинкових комплексів. Сучасний стан цих насаджень ми визначали під час інвентаризацій у 1997-98 рр. Він налічує 118 видів та 25 форм: 16 видів та 10 форм голонасінних, 102 види та 15 форм покритонасінних деревних рослин з 37 родин, 74 родів. Найбільш поширеними, що зростають у всіх оглянутих насадженнях, є лише15 видів дерев (в т.ч. 3 хвойних Picea pungens, P. p. 'Glauca', Pinus pallasiana) та 4 види чагарників (1 хвойний, Juniperus sabina). У жодному місці не трапляються рослини з родів Abies Mill., Larix Mill., Pseudotsuga Carr., декоративні форми Taxus L., Chamaecyparis Spach, Buxus L., Quercus L., Tilia L., Crataegus L., Spiraea L., Berberis L., мало форм Thuja, Juniperus та інших, які давно рекомендовані для озеленення регіону.

Розроблено асортимент деревних рослин для озеленення півдня степової зони України, до якого ввійшло 412 таксонів, в тому числі 158 видів та форм масового асортименту та 254 додатково (обмеженого).

Використання рекомендованих рослин збагатить склад зелених насаджень та оптимізує їх фітоценотичну структуру. У дендрологічному парку "АсканіяНова" вирощується посадковий матеріал низки перспективних для впровадження декоративних форм та малопоширених видів рослин.

3. Біорізноманіття території Голицького ботаніко-ентомологічного заказника (Тернопільська область)

„Різноманітність” одна з невід'ємних і найважливіших якостей природи, відмінність одних елементів або їх частин, одних явищ, їх проявів від інших. За І.Г.Ємельяновим (1999): „Різноманітність” поняття універсальне, яке використовується на рівні хімічних елементів, молекул, клітин, тканин, органів, угрупувань, екосистем. Біотична різноманітність одна з найхарактерніших рис живого. Різноманітність це властивість, пов'язана з самою сутністю організації екосистем. Різноманітність екосистем обумовлюється різноманітністю угрупувань організмів як їх складових частин і обумовлено складними біотичними і абіотичними зв'язками популяцій різних видів, які утворюють угрупування.

Біорізноманітність це загальні різноманітності, варіації, варіабельність, складність і багатство життя на Землі. Біорізноманіття є передумовою для рівномірного функціонування та виживання всіх екосистем, тому його збереження є одним з основних завдань сучасності. Внаслідок людської діяльності природне різноманіття безперервно виснажується: зменшується чисельність видів та їх ареали.

Людина, в останні століття, (її діяльність) має серйозний деструктивний вплив на природні комплекси, в тому числі і на біотичні угруповання. Палеонтологічні дані, отримані К. Татариновим, та аналіз змін складу фауни хребетних на території заходу України в антропогені показав, що комплексний вплив природних процесів і соціальних явищ на Поділлі, Прикарпатті і Середньому Придністров'ї було основною причиною збіднення якісного складу сучасних фауністичних комплексів хребетних у порівнянні з пізнім плейстоценом. В останні роки все частіше висловлюється думка про те, що в сучасних умовах глобального антропогенного пресу на біосферу, існує значна ймовірність нової загальнобіосферної біоценотичної кризи, пов'язаної з остаточним руйнуванням природних екосистем і наступанням критичного етапу в еволюції біоти з малопередбачуваними наслідками. У зв'язку з цим пізнання механізмів саморегуляції екосистем, що забезпечують їх стійкість в просторі і часі, є важливою проблемою сучасної біології. Крім того, вияснення процесів, здатних протидіяти досягненню біосистемами різного ступеня інтеграції критичних рівнів різноманітності має і важливе практичне значення в плані збереження існуючої біорізноманітності — необхідної умови підтримання функціональної стійкості як окремих екосистем, так і біосфери загалом. Тому важливого значення набувають дослідження екотонів у природоохоронних цілях, з метою підвищення екологічної стабільності ландшафтів та збереження біологічного різноманіття, а також, одним із шляхів збереження біорізноманіття є формування ефективної мережі природоохоронних територій.

Дослідження і збереження фауни біотопів Голицького ботаніко-ентомологічного заказника державного значення є важливим завданням для підтримання фауністичного різноманіття регіону. На території Голицького ботаніко-ентомологічного заказника наукові дослідження біорізноманітності проводилися протягом 2000-2006 років. Різноманіття рослинного світу власне і обумовлює багатство тваринного світу, а зокрема ентомофауни. На час проведення досліджень зібрано 619 видів комах 6 рядів та 42 родини. За видовим складом найбагатшим є ряд Твердокрилі або Жуки Coleoptera, який на даній території представлений 22 родинами і 487 видами. Найбільш чисельними є родини Довгоносики Curculionidae (107 видів), Листоїди Chrysomelidae (81), Вусачі Cerambicidae (71), Жужелиці Carabidae (53), Пластинчатовусі Scarabaeidae -(48), Ковалики Elateridae (28), Шашелі Anobiidae– (12),Мертвоїди Silphidae– (11), Короїди Scolitidae (10). Багатим на видовий склад є також і ряд Лускокрилі, або Метелики Lepidoptera. В даний час знайдено 76 видів із 10 родин. Найбільш представлена родина Совкові Noctuidae (24 види), Німфаліди Nymphalidae– (11), Бражники Sphingidae (10 видів). Досить багатим за видовим складом є ряд Перетинчастокрилі Hymenoptera, представлений 5 родинами 41 видом. Ці дані є попередні, так як дослідження перебуває на початкових стадіях.

Ряд Прямокрилі Orthoptera представлений 4 родинами і 7 видами.

Видовий склад хребетних тварин представлений 4 класами, 19 рядами та 52 родинами. Земноводні Amphibia і Плазуни Reptilia нараховують 20 видів, які належать до 3 рядів 10 родин. Особливістю фауни є велика видова різноманітність класу Птахів Aves 11 рядів, серед яких найбільше представників ряду Горобцеподібних Passeriformes 42 види. Ссавці Mammalia представлені 6 рядами, 13 родинами (23види). Як відомо, на межі двох середовищ, двох стихій, екологічних і системних груп, екотонів, життя різноманітніше, динамічніше. В популяціях, приурочених до екотонів, спостерігається явище підвищеного видового різноманіття й щільності. Екотонам властивий високий рівень біологічної різноманітності, особливо коли вони займають значні площі і є достатньо стабільним протягом тривалого відрізку часу, що пояснюється явищем екотонного ефекту підвищенням видової насиченості внаслідок перекривання екологічних амплітуд різних екологічних і систематичних груп, що і спостерігається на території Голицького ботаніко-ентомологічного заказника. Вивчення екотонів відіграє велику роль в підтриманні біологічного різноманіття на глобальному, регіональному та локальному рівнях. Дослідження і збереження фауни біотопів України, а точніше Голицького ботаніко-ентомологічного заказника державного значення є важливим завданням для підтримання фауністичного різноманіття регіону.

Використана література:

1. Бойко П.М. Екологічний аналіз стану біорізноманіття Херсонської області

2. Рубцов А.Ф., Гавриленко Н.О. Видове різноманіття інтродукованих рослин насаджень рекреаційного призначення Херсонщини / Науковий вісник, 2004, вип. 14.8 c.143-148

3. Жанна Мартиненко До проблеми біорізноманіття екотонної території Голицького ботаніко-ентомологічного заказника





Реферат на тему: Біорізноманіття Херсонської та Тернопільської областей (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.