Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Адаптація підросту й культур в процесі їх змикання (реферат)

Молоді насадження на вирубках формуються з куртин підросту та біогруп культур. Саджанці і самосів пристосовуються до мікрокліматичних умов вирубок. При відсутності дернового процесу і достатній висхідній кількості головних лісоутворювачів процес формування і змикання відбувається відносно швидко. Вирішальне значення в цьому процесі мають біоекологічні особливості порід, їх відповідність корінному типу, висхідна густота.

В культурах значну роль відіграє якість (сортність або стандартність) посадкового матеріалу. Деякі переваги має використання збільшених за розміром саджанців та сіянців: зменшується їх витрата, скорочується кількість та інтенсивність агротехнічного догляду. Великі надії покладались при цьому й на скорочення самого періоду змикання. Та, на жаль, вони не всюди виправдались. В цій справі успіх залежить від уміння знайти оптимальні якісні варіанти і параметри: вік, висоту саджанців, співвідношення надземної і підземної частин.

Проробка цього питання Закарпатською лісодослідною станцією показала, що необхідно враховувати так званий період адаптації. Це стосується, в першу чергу, культур, створених саджанцями збільшених розмірів.

Початковий період індивідуальної адаптації рослин спостерігається відразу після посадки. Ознаки початкової адаптації: уповільнений ріст (повна відсутність поточного приросту у висоту), слабке нарощування фітомаси асиміляційного апарату (хвої, листя). В цей період, як показали аналізи, відбувається досить активне нарощування дрібного коріння. Тривалість цього періоду пристосування буває різна і залежить від породи, висхідних розмірів саджанців, їх віку і якості. У крупніших дерев цей період значно довший, але у більшості головних наших порід він закінчується за один вегетаційний період (сформується коренева грудка и верхня брунька на стовбурці). Саме в цей період, в перший рік вегетації, в культурах спостерігається найбільший відпад.

Наступний період індивідуальної адаптації саджанців (2-й рік) характеризується стабілізацією поточного приросту, поки ще уповільненого (2-5 см), початком формування лінійного приросту (річних кілець), потовщенням кореневої шийки, розвитком крони. Продовжується відпад, викликаний технологічними причинами (недосконалою агротехнікою посадки). У рослин, що не вийшли з першої стадії адаптації, майже не спостерігається сезонний приріст (ранньо-літній, осінній), а є один невеликий загальний (1-4 см). Нормально адаптовані саджанці на другий рік вегетації значно збільшують поточний приріст у висоту. Особливо це помітно у дуба і бука.

У добре приживлених саджанців цих порід в середині літа, коли трапляється посушливий період, перший сезонний приріст у висоту майже припиняється, а потім, під час дощів, знову збільшується і восени закінчується закладанням верхівкової бруньки. В районах з посушливою осінню та швидким зниженням температур ця брунька формується надто рано (на початку жовтня), а в теплих кліматичних поясах ріст продовжується. Цим якраз і вимірюється довжина вегетаційного (лісівничого) періоду.

Виходячи з набутого досвіду, можна відзначити, що у бука і дуба при розмірах надземної частини 2-річних сіянців 30-50 см період адаптації не перевищує 1-2 роки. Бук при якісній посадці пристосовується до нових умов протягом одного вегетаційного періоду. Але при значному пошкодженні, підрізці та підсушуванні коріння, відпад бука в культурах буває більшим, ніж у дуба.

Супутники дуба - ясен і явір - в культурах більш витривалі. Ясен - мегатроф гігрофіт і може використовуватись як головна порода. Явір добре приживлюється навіть на щебенюватих грунтах. Обидві породи мають слабо розвинений асиміляційний апарат, але кореневі системи - компактні, мичкуваті, масивні. Тому в культури можна використовувати 2-3-річні саджанці більших розмірів (60 см і більше).

В культурах ялини і ялиці задовільні результати одержано при посадці 2-3-річних сіянців 25-30 см висхідної висоти і школованих 5-річних саджанців висотою 50-60 см. Період адаптації не перевищує одного року.

Використовувати занадто високі саджанці (більше зазначеної висоти) не слід. Це призводить до втрат приросту, збільшення періоду пристосування і змикання.

Одним із найбільш характерних якісних показників посадкового матеріалу при перенесенні його на лісокультурну площу є співвідношення надземних та підземних органів рослин в лінійних одиницях. Оптимальним для хвойних є 2:1, 3:1; для листяних 3:1. Збільшення коріння по відношенню до стебла гарантує більшу життєздатність рослини. Для наукових потреб ці співвідношення вираховують у вагових одиницях, що практично здійснити важче. Відомо, що його оптимум для ялини знаходиться в межах 9:1,8:1; модрини 1,8-2:1, кедрової сосни 1,5:1. Такими показниками можна нехтувати, якщо застосовувати метод посадки з кореневою грудкою, переносячи саджанці в тимчасових контейнерах з шкілок безпосередньо на лісокультурну площу. Цей метод вважається найбільш ефективним.

Таким чином, від наведених розмірів саджанців, їх віку і стану залежить виживання та ріст культур, процеси змикання та формування насаджень. Але все ж таки визначною ознакою, яка безпосередньо впливає на змикання культур, є висхідна густота (табл. 1).

У лісокомбінатах при переводі культур в покриту лісом площу користуються методом облікових площадок, на яких визначаються вік культур, породний склад, густота, середня висота, ступінь змикання. Проектне змикання порівнюється з фактичним і дається загальна оцінка. Змикання молодняків - це найважливіший лісівничий показник.

Тривалість періоду змикання буває істотно різною залежно від типу лісу і родючості грунту. Наприклад, дубові культури змикаються за період від 5 до 9 років, при густоті - 3-6 тис. штук на 1 га. Мінімальний термін змикання дуба - 4-5 років (при висоті 1,4-1,9 м, густоті 6,4-6,9 тис. шт./га). Букові культури можуть зімкнутися за 5-6 років (при мінімальній висоті 1,5-1,8 м, густоті 4,3-4,5тис. шт./га).

Таблиця 1

Динаміка змикання 5-річних дубових культур в залежності від густоти

Розміщення, м

Варіанти густоти, тис. шт./га

Середнє значення, см

Площа проекції крон, м2

Показник змикання

висоти

приросту у висоту

середнього дерева

всього насадження

1x1

10,0

130

21

98

9800

0,98

2x1

5,0

136

24

ПО

5500

0,55

2,5x1

4,0

145

26

126

5040

0,50

3x1

3,3

138

25

134

4422

0,44

3,5x1

2,8

147

31

135

3780

0,38

В Чинадіївському лісництві лісник Береш В.Ю. виростив посівні букові культури за 5 років і своєчасно передав їх в покриту лісом площу. Культури ялини в оптимальних умовах змикаються також в 5-річному віці (при густоті 5,1-5,5 тис. шт./га).

В Рахівському лісокомбінаті інженер лісових культур Приступа В. М., кандидат біологічних наук, ретельно слідкував за тим, щоб культури ялини і ялиці закладалися добре школованими саджанцями. В шкілку висаджують 2-річні сіянці висотою 15-20 см, які після дорощування впродовж 2-3 років досягають потрібних розмірів. В посадку надходять збільшені саджанці (5-6-річні, висотою 50-60 см). Таким методом можна на 50% скоротити строк змикання культур ялиці, яка звичайно "сидить" до 8-10 років.

Існує ще один зручний метод (за Д.Д. Лавриненком) якісної оцінки лісових культур. Ступінь змикання визначається з допомогою коефіцієнта, що вираховується як відношення середньої висоти до середньої віддалі між рослинами. Якщо відношення досягло одиниці або більше, це свідчить про те, що змикання культур почалося. Повне змикання наступає, коли висота культур в 1,5-2 рази перевищує середню віддаль між рослинами.

При оцінці культур треба враховувати, що і підріст, і культури на вирубках мають, в основному, групове розташування. Кількість і розміри біогруп культур залежать від характеру природного відновлення, його складу та розмірів існуючих прогалин, тобто від ступеня забезпечення вирубки підростом.

На вирубках, де існує загроза пригнічення, доцільно вводити кулісно-ланкові та біогрупові культури. Останні рекомендуються при куртинному розташуванні підросту. Оптимальний розмір біогруп встановлено в межах: 3 х 4, 4 х 4, 5 х 5 м. В кожну сусідню біогрупу садять відмінну від першої породу, щоб сформувати у майбутньому змішане насадження.

В районі поширення вітровалів слід своєчасно визначити категорію вітроударності і раціональне співвідношення в складі культур вітровальної ялини (30-50%) та вітростійких порід.

Список використаної літератури:

1. В.І. Гніденко Відновлення і формування лісу на вирубках / Ужгород: "Патент", 1997, - 123 с.

2. Лавриненко Д .Д. Створення лісових культур у дібровах України. К.: Урожай, 1970. С.177.

3. Пастернак П.С. Лісові грунти Українських Карпат. Ужгород: Карпати,1967. С. 169.





Реферат на тему: Адаптація підросту й культур в процесі їх змикання (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.