Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Безпека життєдіяльності

Основи безпеки життєдіяльності за 8 клас (методичка)

Зміст
Розділ І. Здоровий спосіб життя………………………3
Тема 1. Моє здоров'я……………….………………….3
1.1.Статеві відносини. Наслідки статевих відносин. Венеричні хвороби. ………………………………………..3
1.2. ВІЛ – інфекція. СНІД…………………………….12
1.3. Насильство над особистістю. Сексуальна образа. Способи захисту від ґвалтівника…………………….…..17
Розділ ІІ. В навколишньому середовищі……………20
Тема 1. Пожежна безпека…………………….……….20
1.1. Пожежна безпека електричних мереж…………..20
1.2. Захист. план евакуації при пожежі. Пожежна безпека в навчальних кабінетах, школі, квартирі. Рятування людей. Домедична допомога. Відповідальність за навмисний підпал...........................................................24
Тема 2. Я пасажир мотоцикла та вантажного автомобіля………………………………………………….35
2.1. Основні відомості про мотоцикл…………..…….35
2.2. Безпека руху мотоцикла…………………….……36
2.3 Безпека пасажирів вантажного автомобіля……...37
Тема 3. Організація дорожнього руху……………….39
3.1. Організація дорожнього руху. Правила дорожнього руху. Пріоритети в дорожньому русі. Регулювання дорожнього руху. Проїзд перехрестя. Дорожні знаки 2,3; 2,6; 3,1-3,2; 3,6; 3,7; 3,21-3,24; 3,29; 7.3.1; 7.3.2…………………………….…………………….39
Тема 4. Забруднення навколишнього середовища..…53
4.1. Вплив сільськогосподарської діяльності на стан навколишнього середовища. Добрива. Пестициди……...53
4.2. Особливості купання у забруднених водоймищах. небезпечність купання та риболовлі у місцях зливу промислових відходів……………………………………57
Розділ ІІІ. Серед людей………………………………59
Тема 1. Держава на захисті життя і гідності людини.59
1.1. Служба охорони громадського порядку. Міліція. Суд. Прокуратура. Адвокатура……………….………..…59
1.2. Поняття покарання. Система покарань. Кримінальний кодекс України……………………………67
Тема 2. У криміногенних обставинах………………..70
2.1. Населений пункт як соціальне середовище. Правила поведінки в умовах великих населених пунктів……………………………………………………...70
2.2. Криміногенна ситуація……………………….…..77
2.3. Самозахист. Межі самозахисту………….………78

 

 

Розділ І. Здоровий спосіб життя.

 

Тема 1. Моє здоров'я.

 

1.1. Статеві відносини.

Статеве виховання спрямоване передусім на запобігання неправильному вирішенню питань, пов'язаних із взаєминами статей. Центральними серед них є морально-етичні.

Фізичний розвиток дітей і підлітків випереджає соціально-психологічне формування особистості. Тому дуже важливим є активне втручання сім'ї і суспільства в формуванні морального обличчя підростаючого покоління.

Мораль – поняття широке. Воно охоплює правила, норми поведінки людей, що визначають їхні обов'язки одного перед одним і перед суспільством. Моральність – це одна з форм суспільної свідомості, що відображає цілісну систему поглядів на сутність людини і всього суспільства.

Норми моралі не тільки підтримуються силою загальноприйнятого порядку і впливу суспільства та його думки на індивіда, а й проявляються в ідеології, сформульованих уявленнях про поведінку людини. Отже, моральність не може бути аполітичною. З позиції принципів моралі, ідеалів, критеріїв добра і зла, прийнятих у суспільстві, оцінюють поведінку людини та її вчинки.

Виходячи з підліткового періоду, юнаки і дівчата повинні мати тверді моральні принципи, що орієнтують їх на таку життєву установку, за якою сексуальна близькість може бути виправдана лише коханням. Принципи нашої моралі дають підстави твердити, що кохання – це багатогранне почуття з надзвичайно сильним емоційним зарядом, в якому, проте, фізіологічне підпорядковане духовному. Моральне й аморальне формується не на основі анатомії і фізіології, а на ґрунті суспільних принципів.

У нашій країні кохання (після досягнення юнаком і дівчиною певного віку) може бути втілене в шлюбі – відкритому громадському союзі між чоловіком та жінкою. Шлюб сформувався в процесі розвитку людства, він змінювався разом зі змінами суспільних формацій. Тому шлюб – явище передусім суспільне і тільки потім - біологічне.

Морально-етичні питання глибоко пронизують усі аспекти багатогранної роботи щодо статевого виховання дітей і підлітків: медичні, соціологічні, юридичні та ін.

Моральність, однак, не можна прищепити декларативним способом. Підліток повинен переконатись у доцільності норм, що культивуються суспільством.

Період статевого дозрівання дуже складний і важливий у житті підлітка. Він характеризується бурхливим перебігом морфологічної і функціональної перебудови організму, значними зрушеннями в формуванні особистості.

Інтенсивність статевого дозрівання залежить від багатьох факторів: стану здоров'я, характеру харчування.

Під час статевого дозрівання звичайно посилюється збудливість вегетативної нервової системи. Досить часто буває зниження працездатності, швидка втомлюваність, головний біль, немотивовані зміни настрою, дратівливість, плаксивість. Емоції не тільки не стійкі, а й суперечливі: підвищена чутливість нерідко поєднується з черствістю, соромливість з розв'язністю, з'являється надміру критичне ставлення і нетерпимість до батьківської опіки при недостатній критиці до себе. Функціональні особливості нервової системи підлітків визначають своєрідність їхньої моторики і психіки, позначених слабкістю гальмівних і переважанням збудливих процесів.

Для підлітків стають характерними виникнення підвищеного інтересу до явищ навколишнього життя, поява прагнень до особистої активної участі в ньому. Події, факти, навколишня обстановка викликають пізнавальні запити на тлі підвищеної вразливості й емоційної нестійкості.

Пробудження почуття статі починає проявлятись у наївному інтересі до своєї зовнішності. У підлітковому віці дівчаткам і хлопчикам часто хочеться здаватись старшими, ніж вони є. Деякі намагаються досягти цього розв'язністю, показною незалежністю в поведінці, особливостями в зачісці, туалеті. У цьому полягає прагнення звернути на себе увагу.

Бажання подобатись у 14-18 років цілком природне, і дорослі не повинні намагатись пригнічувати це нездоланне прагнення юності. Роль батьків полягає в тому, щоб навчити підлітків відрізняти зовнішню красу від справжньої краси.

Юнаки і дівчата мають зрозуміти, що в людині цінують не яскраву зовнішність, створену штучним мудруванням, а розум, цільність натури, чистоту і високість думок, привабливість, що доступне кожній людині при постійному духовному вдосконалюванні.

Розмовляючи з підлітками про красу, привабливість, не можна обійти мовчанкою і таке важливе питання, як мода. Загальновідомо, що все, пов'язане з модою, гостро хвилює і дівчат, і юнаків. Тому цікаво і правильно можна говорити на цю тему тільки тоді, коли батьки самі достатньою мірою компетентні в питаннях моди.

Зміцнення здоров'я підлітків значною мірою залежить від прищеплення їм гігієнічних навичок.

Гігієнічне виховання передбачає роз'яснювальну роботу серед учнів усіх класів. При цьому дітей, підлітків і юнаків та дівчат слід привчати до суворого режиму дня, виробити в них смак до занять фізичною культурою і спортом, навчити дотримувати правил особистої гігієни.

Режим дня, що охоплює всі сторони життя дітей, повинен відповідати загально прийнятим фізіологічним і гігієнічним вимогам, а окремі режимні моменти щодо тривалості і змісту передбачають врахування вікових анатомо-фізіологічних особливостей.

Пробудження і підйом школярів після нічного сну раціонально робити за годину до початку занять на першій зміні, тобто о 7-й годині. Після пробудження школяр повинен швидко встати, прибрати ліжко, виконати 10-15- хвилинну зарядку. Потім – ранковий туалет і сніданок.

Щоденна ранкова гігієнічна гімнастика (зарядка) дуже важлива для зміцнення і загартування організму. Обсяг, характер й тривалість фізичних вправ залежать од віку, статі, стану здоров'я. Навіть для хворої дитини, коли недуга поза фазою загострення, показане виконання ранкової зарядки з фізичними вправами.

Перед виконанням ранкової гімнастики треба спорожнити сечовий міхур і кишки.

Ранкову гігієнічну гімнастику слід проводити в добре провітреній кімнаті при температурі повітря 16-18 °С.

У жарко натопленому й погано провітреному приміщенні робити зарядку так само шкідливо, як і опівдні на осонні.

Після закінчення ранкової гімнастики переходять до ранкового туалету. Чистять зуби, миють рику, обличчя, шию, вуха, роблять вологе обтирання тіла чи приймають загальний душ (залежно від умов побуту).

Ранковий туалет передбачає дотримання специфічних вимог гігієни статі, Зокрема обмивання зовнішніх статевих органів. Дівчатка туалет зовнішніх статевих частин повинні робити не менше 2 разів на добу (вранці і перед сном).

Щоденні вологі обтирання тіла водою кімнатної температури, а ще краще загальний душ сприятливо впливають на нервову систему і весь організм дитини.

Особливо важливого значення набуває догляд за шкірою у підлітковому віці, коли у зв'язку з великою гормональною перебудовою у багатьох підлітків підвищується пітливість, і за несприятливих умов на шкірі, особливо обличчя і спини, можуть з'являтися вугри, які завдають багато прикрощів.

Вважають, що причиною виникнення вугрів є зміни функції сальноволосяного апарату, що відбуваються в період статевого дозрівання, і певною мірою Залежать від функцій нервової системи та розладів обміну речовин. Ефективними профілактичними заходами проти вугрів є тримання шкіри в чистоті, загартовування організму водними процедурами, забезпечення нормальної функції шлунка і кишок та інших органів і систем, заняття фізичними вправами.

Основне місце щодо тривалості в добовому розподілі часу учнів займають навчальні заняття в школі і виконання домашніх завдань.

При організації занять учнів треба враховувати фізіологічні особливості їхнього організму. Протягом дня у дітей і підлітків буває два піки підвищеної працездатності: з 8-ї до 12-ї і з 16-ї до 18-ї години. Динаміка працездатності протягом тижня свідчить про те, що в понеділок, після недільного відпочинку, вона досить висока, у вівторок і середу досягає максимуму, в четвер поступово знижується, а в п'ятницю стає найнижчою.

З метою профілактики втоми і підвищення працездатності треба урізноманітнити заняття, чергувати розумову і фізичну працю.

Продовженням шкільних занять є виконання домашніх завдань, за які треба братись після 1,5-годинного відпочинку.

Під час приготування уроків учні повинні робити перерви тривалістю 10 – 15 хв. (школярі молодших класів – через кожні 25-30 хв., старших – через 45 хв.), а після закінчення їх відпочивати не менше 1 год.

Значне місце в режимі дня школярів повинен займати відпочинок на свіжому повітрі. Це зміцнює здоров'я, підвищує опірність організму до простудних захворювань, поліпшує діяльність серцево-судинної системи, стимулює перебіг процесів обміну речовин.

Неабияке значення для збереження здоров'я дітей і підлітків має різноманітне і повноцінне харчування. Раціональне харчування є однією з найважливіших умов, які забезпечують оптимальні умови для життя і діяльності людини, а отже, сприяють збереженню і зміцненню її здоров'я.

Важливу роль відіграє організація раціонального харчування. Доведено, що повноцінне харчування підвищує стійкість організму школярів проти хвороб, сприяє високому рівню успішності.

Велику роль у житті людини відіграє сон, розлади якого часто є причиною багатьох захворювань.

Гігієнічно повноцінний сон передбачає достатню для певного віку тривалість і глибину його з точно визначеним часом засинання і пробудження.

Скорочення часу нічного сну на 1,5 – 2 год. майже на третину знижує працездатність дітей і підлітків.

Важливо забезпечити не тільки нормальну тривалість сну, а й достатню глибину його. Цього досягають неухильним дотриманням часу засинання і пробудження, прогулянками перед сном (20—30 хв.) або іграми, які заспокоюють нервову систему.

Сну сприяє тиша і темрява. Тому, лягаючи спати, треба вимкнути світло і радіо. Порушують сон занадто м'яка і тепла постіль, надмірне збудження безпосередньо перед сном, переїдання з вживанням міцного чаю, кави. Вечеряти треба не менше як за 2 год. до сну.

Деякі батьки твердять, що їхня дитина звикла спати при яскравому світлі і гаморі в квартирі. Але обстеження таких дітей показує, що вони, порівняно з дітьми, які сплять з додержанням усіх гігієнічних умов, характеризуються підвищеною збудливістю (дратівливі, плаксиві, вразливі), швидко втомлюються, мають низьку працездатність.

На збереження здоров'я впливає також раціональний, зручний і красивий одяг. За допомогою одягу люди створюють навколо себе штучно регульований мікроклімат, завдяки чому вони менше залежать від навколишнього середовища. При раціонально підібраному одягові температура повітря між шкірою та одягом дорівнює 28 – 32 °С, а відносна вологість 20—40 %.

Влітку одяг повинен бути легким, а взимку теплим. В умовах сухості і тепла дівчаткам гігієнічніше одягати спідниці та сукні. У холодну погоду, а також при виконанні робіт, пов'язаних з підніманням на висоту, доцільно носити брюки.

Білизна має бути завжди чистою і проникною для повітря. З початком статевого дозрівання у дівчат розвиваються грудні залози, що робить необхідним носіння бюстгальтера. Але він не повинен бути тісним, щоб не порушувати кровообіг і не утруднювати дихання.

Наше життя щодня спростовує вигадки про духовний, моральний занепад сучасної молоді. Чисті, сильні почуття завжди перемагають цинізм і вульгарність. Правильне виховання в дитинстві, здоровий побут, почуття колективізму, широке коло інтересів – ось реальні передумови для збереження високої моральності, повноцінної творчої праці, здоров'я, свідомого вибору друга для побудови сім'ї і довгого щасливого спільного життя.

Проституція.

Проституція – продаж жінкою свого тіла для статевих зносин, щоб здобути засоби для існування.

Вперше проституцію було узаконено в Стародавній Греції. Зростання проституції і її тяжкі наслідки призвели до організації у ХV – XVI ст. санітарної поліції, поліції моралі, до створення спеціальних тюрем для повій (Австрія, 1671), суворих законів проти проституції (Прусія, 1686). В Росії також робилися спроби боротьби з проституцією (введення „жовтих білетів”). Але всі ці заходи тільки прикривали лицемірство влади, яка лише про людське око боролась з проституцією. Насправді проституція не могла бути знищеною, бо залишалось її соціальне коріння.

Незважаючи на заходи щодо обмеження проституції, вона і досі залишається існувати в суспільстві. Тільки соціальний розвиток і підвищення культури населення можуть знищити причини виникнення проституції.

Наслідки статевих відносин.

Інтимне життя людей має багато різних, часто протилежних сторін і наслідків. В процесі статевих відносин зароджується нове життя, продовжується людський рід. Але треба розуміти, що особливістю статевих відносин є те, що переживання, пов'язане із задоволенням статевого інстинкту, в основному відокремлені від його первинної біологічної ролі – продовження роду. Це обумовило гуманізацію статевого почуття – кохання, коли взаємовідносини чоловіка і жінки приводять не тільки до почуттєвої насолоди, але і дають щастя глибокого психологічного і духовного єднання.

Зворотна сторона статевих відносин негативно впливає на людину. Тривалі статеві надмірності, безладна зміна партнерів часто проявляються загальною життєвою дисгармонією, можливістю захворіти венеричною хворобою Споживацький підхід у сфері статевого життя обертається „свободою” від відповідальності в коханні і, врешті-решт, призводить до де індивідуалізації статевих відносин і емоційної незадоволеності. В свою чергу, тривала статева незадоволеність може призвести до психічних розладів: неврастенії, депресії, адже статеве життя – важливий компонент життєдіяльності людини.

Особливості наслідків ранніх статевих відносин.

В усіх країнах світу спостерігається небезпечна тенденція зростання кількості вагітності у підлітків. Виділяють три основні групи підвищеного ризику в цьому віці.

1. Дівчата, які починають сексуальне життя (як частину сексуального експериментування з приятелями-ровесниками) раніш, ніж стануть обізнаними з його можливими наслідками.

2. Пасивні та недосвідчені дівчата, що не можуть встояти перед намаганнями, а то і вимогами партнерів, які, як правило, старші від них.

3. Дівчата з емоційними проблемами, які відчувають, переживають брак тепла і розуміння у родинному колі, для яких сексуальне життя стає досягненням, компенсацією емоційного комфорту.

Особливо непокоїть те, що сьогодні 95 % усіх вагітностей у юному віці настає поза шлюбом. Отже, надзвичайно важливим постає питання про виховання в сім'ї та суспільстві регулюючих мотивів, насамперед – почуття відповідальності за такі вчинки, за їх наслідки.

Випадки вагітності та родів у дівчаток молодших 13 років зустрічаються значно рідше, але і вони не мають тенденції до зменшення. Як правило, ці випадки зумовлені раннім статевим визріванням, прискореним розвитком організму, відсутністю статевої культури в сім'ї, де росте дитина.

У юних вагітних можуть виникнути дуже серйозні ускладнення фізичного і психологічного стану. А діти, що народилися від таких матерів, переважно хворобливі і слабкі.

Раннє статеве життя шкідливе і для юнаків. У чому полягає його шкідливість? Звичайно, вона полягає не стільки у фізіологічних збитках, які раннє статеве життя може завдати чоловічому організму і ступінь яких звичайно перебільшується, скільки у збитках психологічних. Підліток чи юнак ще не здатний по-справжньому оцінити душевні якості жінки – для цього він просто ще не дозрів особистісно. Тому статеві контакти в цьому віці виявляються малозмістовними, наближеними до „голої фізіології”. Проте, внаслідок того, що будь-які перші враження завжди найбільш яскраві, ця бездуховність статевих контактів може фіксуватись, і нерідко саме такі контакти стають єдиним способом взаємовідносин із жіночою статтю. Тим самим психологічний розвиток юнаків у цій важливій сфері не тільки начебто спиняється на примітивному рівні, а й деформується. Вони стають нездатними сприймати й пізнавати свого статевого партнера як особистість, і успіх чи неуспіх їхніх стосунків з жінками визначається лише фізіологічною сумісністю чи несумісністю. Для таких чоловіків їх потенція стає найбільшою життєвою цінністю, що визначає весь зміст їхнього життя, а втрата її чи навіть зниження – великою життєвою втратою. Звичайно, такий чоловік не перетворюється на „біологічну істоту”, але, лишаючись істотою соціальною, він стає менш повноцінним у своїй соціальній якості. Багаті на емоції, психологічно змістовні стосунки з жінкою для чоловіків мають таке саме спілкування дає змогу найбільшою мірою виявити себе людиною, а не істотою, лише наділеною тими ж елементарними функціями, що й будь-яка тварина.

1.2. ВІЛ-інфекція, СНІД, венеричні захворювання, шляхи їх розповсюдження, способи і засоби профілактики. Типові наслідки відповідних хвороб для людини та її нащадків.

Серед численних хвороб, від яких нині страждає людство, синдром набутого імунодефіциту (скорочено СНІД) є однією з найтяжчих. Цю хворобу спричинює особливий збудник – вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ). Сьогодні захворювання, в тому числі і серед дітей, зареєстровано практично в усіх країнах світу.

Вірус імунодефіциту людини відкрив французький вірусолог Л.Монтанье в 1983 р. і практично одночасно з ним – група американських учених від керівництвом Р.Галло. ВІЛ уражає і поступово вбиває клітини крові – лімфоцити, які відповідають за захист людського організму від дії різноманітних мікробів і розвитку пухлин. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців та років, знижується, і це призводить до виникнення різноманітних захворювань, передусім інфекційних, що уражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему тощо. Смерть настає саме від цих захворювань, а не від СНІДу.

СНІД – мало заразна хвороба. В результаті обстеження декількох тисяч хворих, зареєстрованих і світі, встановлено, що вірус СНІДу передається:

- при статевому контакті з хворим або зараженим вірусом СНІДу, частіше при статевих збоченнях. Використання презерватива зменшує ризик зараження;

- в результаті використання для ін'єкцій нестерильних шприців, в основному наркоманами;

- шляхом переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

- від вагітної жінки, зараженої СНІДом, новонародженому.

Вірус СНІДу не передається через повітря при розмові, кашлі тощо. При користуванні спільним посудом та іншими предметами вжитку, санвузлом, ванною, басейном і т.д. заразитися СНІДом не можна. Не беруть участі в його передачі і кровосисні комахи та членистоногі (комарі, клопи, кліщі й воші). Хоча після укусу зараженої СНІДом людини в організмі кровососів вірус деякий час зберігається, зараження ним здорової людини не відбувається через те, що кровососи тільки висмоктують кров, а не вводять її під час укусу в організм людини.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів інфекції може бути як коротким – 4- 5 тижнів, так і дуже довгим – декілька років. У середньому через 2 – 8 тижнів після інфікування в крові таких людей з'являються специфічні утворення, так звані антитіла проти ВІЛ, але в деяких випадках ці тіла з'являються через 6 місяців і більше. Клінічні симптоми виникають значно пізніше, а у 2/3 хворих взагалі може бути безсимптомна стадія перебігу хвороби протягом 1,5 – 5 років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини. Особливо небезпечним є те, що вірус уражає і клітини центральної нервової системи.

Треба сказати, що збудник СНІДу не стійкий в умовах зовнішнього середовища і чутливий до температури. Так, при температурі +56 – 58 °С вірус гине протягом 20 хвилин, а при температурі + 100 °С – миттєво. Вірус відносно швидко знищується основними антисептиками і дезінфектантами: 0,3 % розчином перекису водню, 50 % спиртом, але він відносно стійкий до ультрафіолетових променів. Якщо ВІЛ потрапляє у кров людини, знищити або евакуювати його з організму на сьогодні неможливо.

А зараз поговоримо про такі венеричні захворювання як сифіліс і гонорея.

Збудник сифілісу – бліда трепонема, яка називається ще блідою спірохетою, у 1905 р. після тривалих пошуків була відкрита німецькими вченими Ф.Шаудіном і Е.Гоффманом.

Перебіг сифілісу в деяких випадках майже безсимптомний, що тільки ускладнює прогноз захворювання, бо часом людина взагалі не має уявлення про те, що вона хвора, і лікувати сифіліс розпочинають надто пізно, іноді лише після несподіваної появи серйозних ускладнень, до яких належать тяжкі ураження центральної системи та внутрішніх органів.

Трепонема може проникати в організм через слизову оболонку будь-якої частини тіла, а також через шкіру, якщо на ній є хоча б найменша подряпина чи тріщина. на місці початкового проникнення вона починає посилено розмножуватися й водночас поширюється лімфатичним шляхами, посилено розмножуючись і тут; зовнішніх ознак захворювання протягом 4 -5 тижнів ще немає. Цей період сифілісу називається інкубаційним.

Після цього на місці проникнення трепонеми утворюється так званий твердий шанкер – виразка чи ерозія (садно) округлої форми завбільшки з ніготь мізинця з блискучою поверхнею; вона практично безболісна й має в своїй основі значний набряк тканини, що міститься нижче; цей набряк досить різко відмежований від навколишніх незмінених тканин і має характер тонкої, ніби хрящової пластинки. Через 7 -10 днів після появи твердого шанкеру різко збільшуються регіональні (тобто найближчі до нього) лімфатичні вузли: вони рухливі, безболісні й можуть досягати розмірів голуб'ячого яйця. Після цього збільшуються усі лімфатичні вузли тіла. Залежно від загального стану організму й особливостей шанкеру (виразка чи ерозія) твердий шанкер загоюється, не залишаючи сліду, або ж залишає рубець, особливо значний, якщо шанкер ускладнився іншою інфекцією. Тривалість цього періоду сифілісу, що називається первинним, дорівнює приблизно 4 – тижням.

При подальшому прогресування хвороби з'являються явища інтоксикації організму: загальна слабкість, нездужання, головний біль, біль у м'язах, суглобах і кістках (біль посилюється вночі), підвищення температури.

Якщо хворобу не лікувати, то приблизно через 2 – 3 місяці висип самовільно зникає, і хвороба переходить у вторинний прихований період. У цей час кількість трепонем в організмі зменшується внаслідок того, що посилено виробляються специфічні захисні речовини. Проте інфекція ще досить сильна для періодичних загострень, які проявляються новими висипаннями на шкірі. Кожне з них має назву рецидиву, а відповідний період сифілісу називається вторинним рецидивом. Так може тривати 2 – 5 років, доки хвороба не перейде в третинний період.

В третинний період сифілісу в організмі розвиваються тяжкі склеротичні зміни внутрішніх органів – печінки, підшлункової залози, легень, залоз внутрішньої секреції тощо. Характерні для третинного сифілісу й глибокі ураження судин.

А зараз поговоримо ще про одне венеричне захворювання – гонорею.

Основна початкова ознака гонореї – інтенсивне виділення гною із сечівника, а також значна різь і печія, які посилюються при сечовипусканні; можуть бути й болісні позиви на сечовипускання, пов'язані з поширенням інфекції на сечовий міхур. Ці ознаки з'являються через 1 – 3 дні після статевого контакту, під час я кого відбулося зараження, і через 7 -8 днів досягають найбільшої інтенсивності. Якщо хворого не лікувати, то через кілька тижнів хворобливі явища затихають і далі хвороба переходить у хронічну форму, розвиваючись майже безсимтомно або з незначними симптомами, до яких хворий швидко звикає. Але треба пам'ятати, що повного видужання ніколи не буває без відповідного лікування.

Можливість прихованого чи майже безсимптомного перебігу гонореї має важливе епідеміологічне значення: саме такі хворі є поширювачами інфекції. А в гострому періоді захворювання люди уникають статевих контактів.

отже, підводячи підсумок, треба зробити щонайменше два висновки: відповідь на питання – заразиться людина венеричною хворобою чи ні – прямо залежить від її поведінки; за умови правильної поведінки ймовірність захворювання дорівнює нулеві; роль виховання в боротьбі з венеричними хворобами значно вища, ніж у боротьбі з будь-якими іншими інфекційними захворюваннями. Можна стверджувати, що стійкість людини до венеричних хвороб має не тільки біологічні, а й соціальні підстави.

1.3. Психічне та фізичне насильство над особистістю.

Під фізичним насильством слід розуміти нанесення особі удару, побоїв, заподіяння їй тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, спричинення смерті. До фізичного насильства має бути, очевидно, віднесене і застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою привести особу у безпорадний стан.

Під психічним насильством слід розуміти застосування погроз до особи, її залякування висловлюваннями, жестами чи іншими діями про застосування фізичного насильства до самого потерпілого чи до його родичів (наприклад, до дитини), а так само про знищення або пошкодження майна потерпілого чи його родичів, погроза розголошення відомостей, що ганьблять честь і гідність потерпілого.

Сексуальна образа (сексуальний контакт без згоди) і відповідальність за нього.

Сексуальні контакти між чоловіком та жінкою повинні ґрунтуватись на взаємній повазі один до одного. Особи чоловічої і жіночої статі мають в інтимних зносинах статеву свободу.

Статева свобода для жінки – це право жінки самостійно і вільно обирати час, місце та партнера для статевих зносин. Поруч із статевою свободою стоїть і її статева недоторканність – абсолютна заборона для кожного чоловіка вступати статеві зносини з жінкою всупереч її волі або не беручи до уваги таку волю.

Якщо чоловік посягає на статеву свободу і статеву недоторканність особи жіночої статі, то тим самим він скоює злочин, передбачений статтею 152 Кримінального Кодексу України.

Стаття 152, Зґвалтування

1. Зґвалтування, тобто статеві зносини з застосування фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої, -

карається позбавленням волі на трок від трьох до восьми років.

2. Зґвалтування, вчинено повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених ст. ст. 153-155 цього Кодексу, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Зґвалтування, чинене групою осію, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього –

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

4. Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього –

карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Поведінка, що може спровокувати на сексуальне насилля. Способи захисту від ґвалтівника.

Кримінологічні дослідження свідчать, що більшість зґвалтувань скоюється у травні - вересні, ввечері і вночі. Серед потерпілих від зґвалтування переважають дівчата та жінки у віці до 24 років; понад 80 % жертв неодружені.

Зверніть увагу на такий факт!

За даними кримінальної статистики більше 60 % потерпілих від зґвалтування своєю легковажною поведінкою сприяли скоєнню злочину. Майже кожна третя з постраждалих знаходилась у стані сп'яніння, інші йшли з незнайомими чоловіками в безлюдні місця, на квартиру, дачу, погоджувались на прогулянку машиною.

Однак у 40 % випадків зґвалтувань поведінка жертви до злочину була нормальною, такою, що не провокувала на насилля.

А зараз деякі поради дівчатам:

1. Будьте розбірливі в знайомствах. Уникайте малознайомих і тим більше нетверезих компаній. Не називайте сумнівним особам свою адресу і номер телефону.

2. Ввічливо відмовляйте на запрошення незнайомого чоловіка відвідати розважальні заклади (кафе, ресторан), а також, незалежно від приводу послухати музику, подивитися відеофільми, придбати дефіцитні речі і т.д., категорично відмовляйтесь зайти в його квартиру.

3. Якщо ви помітили, що за вами рухається автомобіль, перейдіть на інший бік або змініть напрямок руху. Відмовляйтесь від пропозиції випадкового знайомого підвезти вас на машині, особливо в темний час доби.

4. Намагайтесь не залишатись одна на дачі, особливо в періоди, коли основна маса дачників знаходяться в місті.

5. Опинившись в незнайомому місті, не користуйтесь запрошенням сумнівних осіб переночувати в них. Краще залишитись ночувати на вокзалі або в аеропорту.

6. Не ходіть без дорослих далеко від дому: в ліс, на річку тощо, не виїжджайте далеко до друзів, не засиджуйтесь допізна. Якщо це сталось, зателефонуйте додому, щоб вас зустріли на зупинці. Не приймайте пропозицію незнайомого провести вас додому.

7. Для забезпечення особистої безпеки можна використовувати газовий балончик, газовий тюбик, гумову грушу, нашатирний спирт тощо. Навчіться попередньо ним користуватись, щоб не спричинити собі неприємностей.

8. Якщо вас намагаються примусити до близькості, то перед тим, як кликати на допомогу, використовуйте засоби психологічного впливу: твердим і рішучим тоном вимагайте припинити спробу насильства. Скажіть, що ви чекаєте друга, батька, що ви хворі тощо. Будь-яке зволікання може привести до появи сторонніх громадян, працівників міліції, знайомих.

Розділ ІІ. В навколишньому середовищі Тема 1. Пожежна безпека Пожежна безпека електричних мереж 1.1. Запобігання виникненню пожежі від електричного струму.

Пам'ятайте про те, що порушення правил експлуатації елек­троприладів може призвести до короткого замикання, переван­таження проводів електромережі, іскріння та нагрівання кон­тактних з'єднань.

Причинами виникнення короткого замикання є порушення ізоляції, зовнішні механічні пошкодження, переплутування проводів повітряних вводів у будинки під дією вітру та наки­дання на них металевих предметів.

Перевантаження електропроводки у побутових умовах вини­кає при одночасному ввімкненні в мережу декількох спожи­вачів струму (настільних ламп, електроплиток, прасок, радіо­приймачів тощо). У цьому випадку проводи через проходжен­ня по них струму значної величини швидко нагріваються до високої температури і створюють небезпеку виникнення пожеж.

З'єднання проводів нагріваються у випадку слабкого контак­ту або з'єднання проводів скрутками замість пайки чи зварки. Поганий контакт у цьому місці може викликати підвищення температури проводу і, якщо місце нагріву контактує з займи­стими предметами, ці предмети спалахують.

Велика кількість пожеж виникає від побутових електропри­ладів. Люди залишають увімкнений прилад на тривалий час без нагляду, що викликає сильне нагрівання приладу і пожежу.

Наслідком порушення правил експлуатації, неуважності, забування нерідко стає займання телевізора.

Більшість займань телевізорів пов'язано з тим, що в процесі експлуатації ізоляційні та конструктивні матеріали розігріва­ються до високої температури, виникає іскріння, електрична дуга. Займання може виникнути дуже швидко. Через 2—4 хви­лини займаються зовнішні елементи телевізора, тому навіть при

короткочасному залишенні приміщення телевізор потрібно обо­в'язково вимкнути.

Причиною пожежі може бути попадання та накопичення пилу на елементах, які знаходяться під високою напругою. Пил перекриває контакти і виникає електрична дуга.

Якщо в телевізорі виникло загоряння, необхідно негайно відімкнути його від електромережі, витягнувши вилку з розет­ки. Якщо горіння продовжується, слід негайно викликати по­жежну команду за телефоном «01» і приступити до гасіння.

Джерело займання необхідно накрити щільною мокрою тка­ниною або залити водою.

Особливу увагу слід звертати на плавкі запобіжники або ав­томати, які встановлюються на квартирних електрощитках для захисту внутрішньої електромережі. Заміну перегорілих плав­ких запобіжників слід здійснювати тільки каліброваними (6,10 або 15А) заводського виготовлення.

Запобігти пожеж від вказаних причин допоможе дотримання таких елементарних протипожежних правил:

— не використовувати несправні або саморобні електрозапо­біжники;

— періодично перевіряти стан електропроводки в домі (квар­тирі), запросити спеціаліста-електромонтера;

— не зав'язувати електропроводи у вузли, не підвішувати їх на цвяхах;

— абажури та плафони з тканини, поліетилену не викорис­товувати без спеціальних каркасів, щоб електролампи не дотор­кались до цих матеріалів. Вкручувати в такі абажури та плафо­ни дозволяється лампи потужністю не більше 40 Вт;

— праски, плитки та електрочайники необхідно встановлю­вати на негорючі підставки (з металу, цегли тощо) далі від штор, фіранок та інших займистих предметів;

— не залишати ввімкнутими в мережу прилади без нагляду.

Правила гасіння пожеж, викликаних електричним струмом.

Якщо горить електричне обладнання або проводка, то насам­перед треба вимкнути рубильник, вимикач або викрутити елек­тричні пробки, а вже потім починати гасити вогонь. Якщо знеструмити мережу не вдалось, то треба пам'ятати такі особли­вості:

1. Не можна застосовувати воду для гасіння пожежі в елек­троустановках, які знаходяться під напругою.

2. Пожежу в електроустановках під напругою не можна га­сити всіма видами пінних вогнегасників, бо піна має високу електропровідність.

3. Для гасіння електроустановок під напругою до 1000 В засто­совуйте порошковий вогнегасник (наприклад, ОП-5, модель 01).

4. Якщо загорівся телевізор, його треба зразу відімкнути від електромережі, а потім гасити водою через верхні вентиляційні отвори задньої стінки (стояти збоку). Якщо поруч знаходяться штори або інші легкозаймисті предмети, необхідно насамперед накинути на нього ковдру, щоб вогонь не перекинувся на інші речі, і лише після цього бігти за водою або домашнім вогнегас­ником.

Якщо вибухнув кінескоп, дуже небезпечний отруйний дим, тому, намагаючись справитись з вогнем, затримайте дихання самі і попередьте інших; дітей краще відразу ж вивести з квар­тири.

Використання пожежного інвентарю та підручних засобів на першій стадії розвитку пожежі.

Дуже добре, якщо у вашій квартирі є вогнегасник. Він допо­може боротись з вогнем на початковій стадії загоряння. Про вогнегасники треба знати таке.

Побутові вогнегасники поділяються на пінно-хімічні, по­вітряно-пінні, вуглекислотні і порошкові.

Найбільш розповсюджені вогнегасники пінно-хімічні ОХП-10 та хімічні повітряно-пінні ОХВП-10.

Інструкція по користуванню вогнегасником написана на його корпусі. Треба не забути перед використанням вогнегасника прочистити сприск за допомогою прив'язаної до ручки шпиль­ки. Справа в тому, що засмічення отвору сприску, через який буде поступати розчин, може призвести до вибуху вогнегасни­ка. І ще одне попередження: хімічними пінними вогнегасниками не можна заливати електроприлади і електропроводку, які знаходяться під напругою. Інакше можна отримати електротравму.

В порошкових вогнегасниках використовується бікарбонат соди, який «засипає» вогонь, приблизно як пісок. Призначені вони для гасіння бензину, гасу, дизпалива, лаків, фарб та ін., у тому числі і електроприладів, напруга яких не перевищує однієї тисячі вольт.

Для цієї ж мети підійдуть вуглекислотні вогнегасники, які містять скраплений газ, вуглекислотний ангідрид, який, випа­ровуючись, сильно охолоджує (аж до утворення сухого льоду) палаючі поверхні. Він найбезпечніший при гасінні електропри­ладів.

Необхідно пам'ятати, що всі вогнегасники працюють невели­кий проміжок часу: пінні — 60—80 секунд, вуглекислотні — 25—45, порошкові — лише 10—15. Тому приводити їх у дію тре­ба безпосередньо біля місця пожежі і працювати без розкачки.

Струмінь вогнегасника не можна розбризкувати скрізь і по­троху. Струмінь треба спрямовувати в одне місце і не відводи­ти, поки вогонь не буде загашений.

А що робити, коли вогнегасник відпрацював своє?

Треба бігти до пожежного щита (якщо він є поруч) і набрати води чи піску у відро, яке висить на ньому.

Засипаючи піском палаючі поверхні, ви перекриваєте над­ходження до вогню кисню і тим самим гасите вогонь. Особливо добре використовувати пісок (сухий пісок!) для гасіння елект­роприладів, що знаходяться під напругою.

Якщо нема піску, його можна замінити пральними порошка­ми і порошкоподібними засобами чищення.

Такий же ефект досягається, якщо полум'я закрити цупкою і щільною тканиною, негорючим матеріалом.

Дуже погано, якщо нема під рукою протипожежних засобів. У таких випадках малі осередки пожежі можна гасити мокрою ган­чіркою, мокрим віником. Вогонь збивається мокрою ганчіркою ударами зверху або розмазуванням води по палаючій поверхні.

Якщо вогонь розростається — відкривайте на повну по­тужність крани і підставляйте під них відра.

Використовуйте обидва крани — з холодною і гарячою водою. Зливний отвір заткніть пробкою, щоб у ванну набиралась вода, яка проливається з відер. Зачерпувати воду відром з наповне­ної ванни швидше, ніж чекати, доки вона набіжить з крана.

1.2. Захист План евакуації при пожежі.

При виникненні пожежі вже на першій стадії виділяється теплота, токсичні продукти згоряння, можливі обвалення кон­струкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені строки. Показником ефективності процесу є час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будинок загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей з окремих приміщень і будинку в цілому менша критичної тривалості пожежі, що ста­новить небезпеку для людини. Критичною тривалістю пожежі вважається час досягнення при пожежі небезпечних для люди­ни температур і зменшення вмісту кисню у повітрі. Не вважа­ються евакуаційними виходи, що пов'язані з механічним при­водом (ліфти, ескалатори), сходи, які не розташовані у сходових клітках. Евакуаційних виходів з приміщення кожного повер­ху має бути не менше двох. Мінімальна ширина шляхів еваку­ації — не менше 1 м, дверей — 0,8 м. Двері на шляхах еваку­ації мають відчинятися у напрямку виходу зі споруди. У кож­ному приміщенні (поверху) слід вивісити план евакуації людей і матеріальних цінностей.

На плані слід відзначити:

— першочергові дії при виникненні пожежі;

— місця розташування телефонів, пожежних кранів, вогне­гасників;

— основні та запасні маршрути евакуації.

Способи оповіщення населення про пожежу.

При виникненні пожежі, яка має значні масштаби, вступа­ють в роботу штаби цивільної оборони, які інформують населен­ня про стихійне лихо. Для того, щоб населення вчасно ввімкнуло радіо або телевізор, використовують сигнали транспортних за­собів, а також переривчасті гудки підприємств.

Запам'ятайте! Завивання сирен, переривчасті гудки підприємств і сигнали транспортних засобів означають поперед­жувальний сигнал «Увага всім!» Почувши цей сигнал, негайно вмикайте теле- і радіоприймачі і слухайте термінове повідомлен­ня місцевих органів влади або штабів цивільної оборони. Усі подальші дії визначаються їхніми вказівками.

В сільській місцевості, на дачних територіях можна застосо­вувати «класичні» сигнали оповіщення — часті удари в дзвін або в підвішену на стовпі рейку.

Правила пожежної безпеки у навчальних кабінетах, школі, квартирі (домівці).

Як уже зазначалося, найбільш розповсюдженими причина­ми пожеж є: необережне поводження з вогнем, ігри з вогнем, неправильна експлуатація печей, газових і гасових приладів, порушення правил користування електропобутовими прилада­ми, товарами побутової хімії тощо.

Попередити пожежу неважко. Потрібно тільки пам'ятати про правила пожежної безпеки та виконувати їх.

Насамперед будьте обережні при поводженні з відкритим полум'ям. Не кидайте непогашені сірники, не розводьте багать поблизу будівель.

Необхідно слідкувати за справністю гасових приладів, не встановлювати їх у коридорах загального користування, в про­ходах, сходових клітках, а також біля займистих перегородок, меблів, штор й інших предметів домашнього користування.

Не можна ставити на запалені гасові прилади важкий та гро­міздкий посуд (виварки, відра), бо вони можуть перекинути при­лад і викликати пожежу.

Забороняється заправляти гасові прилади бензином. Заправ­ляти їх потрібно тільки освітлювальним гасом вдень при елек­тричному освітленні, причому заповнювати резервуар гасом можна не більше ніж на 3/4 ємкості. Після заправки його необ­хідно насухо протерти. Щоб запобігти спалаху, не можна доли­вати гас у неохоловші прилади. Не можна надто накачувати повітрям резервуар примуса. Запас гасу для нагрівальних приладів повинен зберігатись у невеликій кількості в металевій тарі, яка щільно закривається.

Велику небезпеку являє собою газ. Внаслідок пошкодження або несправності газопроводу він може проникнути у приміщен­ня, змішатись з певною порцією повітря та утворити вибухоне­безпечну суміш. Для вибуху достатньо невеликого джерела вог­ню - сірника або електричної іскри, яка може виникнути при ввімкненні штепселя в розетку або при користуванні вимикачем.

Іноді з деяких причин припиняється або слабшає подача газу, і вогонь газової плити гасне. Якщо під час відсутності подачі газу крани не були перекриті, а надходження газу відновилось, в приміщенні може утворитись вибухонебезпечна суміш.

При експлуатації газових плит, печей та колонок необхідно дотримуватись таких правил:

— щоб запалити газ, спочатку необхідно запалити сірник і тільки потім трішки відкрити кран. Коли газ загориться і полу­м'я вирівняється, можна відрегулювати подачу газу;

— перед тим як запалити газ в печі, необхідно відчинити на 2—3 хвилини дверцята печі, щоб очистити пальник і димохід від газу, який випадково міг там накопичитись;

— якщо подача газу припинилась, необхідно негайно закри­ти крани пальника та газопроводу;

— категорично забороняється залишати газ, який горить без нагляду;

— не можна залишати на ніч газ, який горить.

Слід пам'ятати, що не можна користуватись газовими прила­дами у тих випадках, якщо полум'я відривається від пальника, вибивається з-під нагрівача або сильно нагрівається кожух водо­нагрівача. При появі запаху газу в приміщенні слід негайно за­гасити піч, відчинити вікно та двері, закрити загальний кран на газопроводі та провітрити приміщення. Суворе та систематичне виконання протипожежних вимог при експлуатації газових при­ладів дозволить уникнути нещасних випадків і пожеж.

Для ремонту квартир, догляду за меблями, домашніми реча­ми тощо застосовують товари побутової хімії. Багато з них містять летючі вогненебезпечні речовини, які у суміші з по­вітрям утворюють вибухонебезпечні концентрації. Недотриман­ня правил пожежної безпеки при зберіганні та використанні таких матеріалів у побуті може призвести до вибуху та пожежі.

Зберігати вогненебезпечні речовини слід у приміщеннях, де немає відкритих джерел вогню, в герметичній тарі, далеко від нагрівальних приладів.

Не можна зберігати вогненебезпечні матеріали у хлівах, підвалах житлових будинків.

При роботі з фарбами, розчинниками, клеями на нітрооснові слід ретельно провітрювати приміщення.

В процесі роботи та після її закінчення не можна застосову­вати відкритий вогонь і вмикати освітлення та електроприлади до повного провітрення приміщення.

Особливі заходи перестороги необхідно застосовувати при користуванні пожежонебезпечними хімікатами в аерозольній упаковці. Не можна розпиляти аерозольну продукцію поблизу відкритого полум'я, зберігати її поблизу нагрівальних приладів.

Окремо слід сказати про вимоги пожежної безпеки щодо утримання територій, які прилягають до житлових будинків, школи.

Зазначені території повинні постійно утримуватись в чистоті. Відходи займистих матеріалів, опале листя та суху траву необ­хідно регулярно прибирати та вивозити з території.

Дороги, проїзди, під'їзди до будівель і пожежних вододжерел, а також підходи до пожежного інвентаря повинні бути зав­жди вільними.

Протипожежні розриви між спорудами не повинні викорис­товуватись для зберігання матеріалів та обладнання, а також для стоянки автотранспорту.

Щоб запобігти пожежі у школі, необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки щодо утримання споруд і приміщень.

Розміщення меблів та обладнання у приміщеннях не повин­но перешкоджати евакуації школярів і підходу до засобів поже­жогасіння. В коридорах, вестибулях, холах, на сходових клітках і дверях евакуаційних виходів повинні бути вказівні знаки безпеки.

Евакуаційні підходи, виходи, коридори, тамбури та сходи не повинні захаращуватись різними предметами та обладнанням. В період перебування дітей у школі двері евакуаційних виходів допускається зачиняти тільки з середини за допомогою засувів, які легко можна відчинити без ключів.

У приміщеннях, пов'язаних з перебуванням школярів, кили­ми, паласи, килимові доріжки тощо слід прикріплювати до підлоги.

На горищах не дозволяється сушити білизну, влаштовувати склади, архіви, майстерні тощо. Не можна прикріплювати до димоходів радіо та телевізійні антени.

Двері від горищ та технічних приміщень повинні бути постійно зачинені на замок. Ключі від замків слід зберігати в певному місці, доступному для їх отримання в будь-який час доби. На дверях горищ і технічних приміщень повинні бути написи, які визначають призначення приміщень місце зберігання ключів.

Зовнішні пожежні драбини і огорожі на дахах будівель повинні утримуватись у справному стані. Допускається нижню частину зовнішніх вертикальних пожежних драбин закривати легкоз'ємними щитами на висоту не більше 2,5 м від рівня землі.

Слухові вікна на горищах повинні бути засклені та зачинені.

Приямки вікон підвальних і цокольних приміщень повинні утримуватись у чистоті. Не допускається встановлювати на приямках і вікнах нез'ємні металеві грати, захаращувати приямки та закладати цеглою вікна.

Перед початком опалювального сезону котельні, калориферні установки, печі та інші прилади опалення, системи вентиляції, кондиціювання повітря повинні бути ретельно перевірені та відремонтовані.

Димоходи печей та димові труби необхідно очистити від сажі перед початком опалювального сезону і не менше одного разу в два місяці протягом опалювального сезону.

Біля отвору печі на дерев'яній підлозі повинен встановлюватись металевий лист розміром не менше 50 × 70 см.

Категорично забороняється розпалювати печі гасом, бензином та іншими легкозаймистими речовинами.

Не допускається робота печі з несправними та відчиненими дверцятами, а також використання для печі дров, довжина яких більша глибини па ливника.

На горищах усі димові труби та стіни, в яких проходять димові канали, повинні бути побіленими.

Попіл з печей повинен вигрібатись в спеціальному металеву тару (з ніжками і щільною кришкою) і видалятись у спеціально відведені місця.

Паливо (дрова, вугілля, торф тощо) необхідно зберігати в спеціальних приміщеннях не ближче 10 м від будівель. Не допускається зберігати паливо у підвальних та цокольних приміщеннях з горючими перекриттями.

Якщо дотримуватись наведених правил пожежної безпеки, то пожежа у вашому домі, школі ніколи не виникне.

Рятування людей.

Запам'ятайте основні правила рятування людей, які опини­лись в зоні пожежі.

1. Потерпілих треба витягти (навіть волоком) на свіже по­вітря, щоб вони не померли від чадного газу, задухи або висо­кої температури.

2. В першу чергу допомогу слід надавати дітям і літнім людям.

3. При великій задимленості під'їзду використовувати схо­ди для евакуації не можна. Добігти до низу ви можете просто не встигнути.

4. Використовуйте для спуску (підйому) зовнішні драбини, які з'єднують верхні і нижні балкони, або виходьте через лоджії квартир сусідніх під'їздів.

5. Якщо неможливо вийти на вулицю через вхідні двері і вікна перших поверхів, підіймайтесь на дах. Там є чим дихати і легше організувати рятувальні роботи.

6. При перебіганні через охоплені вогнем приміщення необ­хідно позбавитись від горючого синтетичного одягу, замінивши його на шерстяний або бавовнянопаперовий. Шию слід обмота­ти шарфом або рушником, на голову надягти зимову шапку і опустити «вуха». Потім слід облити себе водою. Накритись з го­ловою мокрим покривалом, пальтом, плащем, шматком цупкої бавовнянопаперової тканини. Захистити дихальні шляхи мок­рою тканиною. Перебігати вогонь треба швидко, на одному ди­ханні.

7. У приміщенні, де багато диму, слід рухатись, пригнувшись або навіть повзком, бо внизу менша концентрація диму і шкідли­вих його речовин.

8. Відчувши, що на вас загорівся одяг, — не думайте бігти! Біг лише підсилить інтенсивність горіння, роздмухає полум'я. Краще скинути одяг, а якщо це неможливо — впасти на підло­гу і, перекочуючись, збити полум'я. Ще надійніше накрити палаючу поверхню шматком щільної тканини, пальтом, плащем і, міцно притиснувши, дочекатись, доки вогонь потухне.

9. Надаючи допомогу людині, на якій загорівся одяг, треба звалити її, облити водою або збити полум'я тканиною. Тільки

не треба закривати людину з головою, щоб гаряче повітря не обпалило їй дихальні шляхи.

10. Якщо ви знаходитесь на верхніх поверхах будинку і за­лишити приміщення нема змоги, як би вам не було жарко і страшно, як би ви не задихались — не думайте стрибати вниз. Стрибки з вікон і з балконів, розташованих вище четвертого поверху, в половині випадків закінчуються трагічно. Треба си­діти і чекати на допомогу, вас обов'язково врятують.

11. Стрибати з вікон припустимо лише при крайній необхід­ності і тільки з нижніх поверхів. При цьому з вікна потрібно не вистрибувати аби як, а сісти на підвіконня, опустити вниз ноги, розвернутись обличчям до стінки, зачепитись руками за підвіконня, повиснути на витягнутих руках і стрибнути, трішки зігнувши ноги в колінах.

Домедична допомога постраждалим від пожеж.

Найбільш характерними наслідками для здоров'я людей, які перебували в зоні пожежі, є отруєння чадним газом і опіки.

Отруєння чадним газом. При отруєнні чадним газом у люди­ни з'являється головний біль, загальна слабкість, нудота, іноді блювота, сонливість, озноб, а іноді і втрата свідомості.

Потерпілого необхідно негайно винести на свіже повітря, а якщо отруєння відбулось взимку, — в тепле приміщення, яке провітрюється, покласти на спину і тепло вкрити.

Необхідно звільнити потерпілого від одягу, який стискає (ремінь, комір), дати понюхати нашатирного спирту і слідкувати за тим, щоб він не заснув. Якщо потерпілий у свідомості, необ­хідно заставити його випити гарячий чай або каву. У важких випадках отруєння слід терміново викликати лікаря.

Якщо потерпілий не дихає, необхідно зробити штучне дихан­ня, якщо ж дихає — штучне дихання робити шкідливо.

Опіки. Опіками називають пошкодження тканин людського організму, які виникають внаслідок дії високої температури (термічний опік), різних хімічних речовин (хімічні опіки). При пожежах люди отримують термічні опіки.

Дії при отриманні термічного опіку такі. Перш за все необ­хідно вивести потерпілого із зони дії вогню, швидко прибрати палаючий або тліючий одяг чи загасити його.

Щоб зменшити біль і припинити набряк тканин, з цією ме­тою в літній час можна облити потерпілого водою або щільно загорнути в ковдру, покривало, килим або в який-небудь інший матеріал достатньої величини.

Особливо треба бути уважним до дітей. Буквально занурити дитину у воду, а потім зняти колготки і всі речі. На дорослому потрібно розрізати тліючий одяг і зняти його, намагаючись не пошкодити і не забруднити опікову поверхню.

При поширених опіках загорнути потерпілого в чисте прости­радло, терміново викликати «швидку допомогу» або доставити його в лікувальний заклад на носилках. При опіках кінцівок необхідна іммобілізація шиною або яким-небудь підручним матеріалом. Якщо немає блювоти, дати багато питва, краще води з додаванням кухонної солі і харчової соди — по чайній ложці на літр води.

До приїзду «швидкої допомоги» для зменшення болю мож­на дати потерпілому 1—2 таблетки анальгіну, аспірину.

При дрібних поверхневих опіках необхідно швидко охолоди­ти обпечену шкіру водою, льодом, снігом протягом 5—10 хви­лин — до зменшення болю.

В холодний, тим більше зимовий час, слід зігріти потерпіло­го, оскільки охолодження негативно впливає на стан потерпі­лого і сприяє розвитку шоку.

При опіках першого ступеня (коли шкіра тільки почервоніє) пов'язки можна не накладати. Достатньо декілька разів на день обробити обпечену шкіру спеціальними аерозолями типу « Левіан», «Вінізоль», «Оксициклозоль», «Пантенол», які призначені для лікування поверхневих опіків.

При опіку другого ступеня (коли утворилися пухирці, при­чому деякі з них тріснули і порушилась цілісність епідермаль­ного покриву — верхнього шару шкіри) обробляти ділянку опі­ку спиртом не можна, оскільки це викликає сильний біль. Пу­хирці не можна проколювати: вони оберігають опікову поверхню від інфекції. На ділянку опіку слід накласти стериль­ну пов'язку (стерильний бинт або пропрасовану тканину).

Слід зазначити, що обпечену шкіру не можна змащувати жиром, зеленкою, міцним розчином марганцівки, бо лікарю важко буде встановити ступінь враження тканини.

Відповідальність за навмисний підпал; пожежу, що сталася за необережного поводження.

Кримінальний кодекс України в статтях 194 та 196 передбачає відповідальність особи за навмисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу (позбавлення волі від 3 до 15 років).

Відшкодування матеріальних збитків постраждалим від пожеж.

Відшкодування матеріальних збитків постраждалим від пожеж здійснюється особою, яка спричинила пожежу (незалежно від форми вини) в повному обсязі.

Тема 2. Я пасажир мотоцикла та вантажного автомобіля Основні відомості про мотоцикл 2.1. Види мотоциклів.

Мотоцикл — дво-, або триколісна (з причіпною коляскою) самохідна машина, призначена для пересування по шляхах різного про­філю. Мотоцикл має двигун внутрішнього згоряння з робочим об'ємом понад 50 см³. Вперше мотоцикли почали застосовува­тись у країнах Західної Європи наприкінці XIX століття.

За призначенням мотоцикли поділяються на:

— дорожні;

— спортивні;

— спеціальні (вантажні, патрульні тощо).

Правила дорожнього руху прирівнюють до мотоциклів мото­ролери, мотоколяски та механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.

Активна та пасивна безпека конструкції мотоцикла.

Мотоцикл є доволі небезпечним транспортним засобом, при невмілому користуванні яким можна отримати різні травми. В конструкції мотоцикла передбачено ряд пристроїв, які змен­шують ймовірність отримання тілесних ушкоджень. До таких пристроїв належать:

— дуги безпеки, які перешкоджають повному падінню мото­цикла на землю і тим самим запобігають притисканню мотоцик­ліста і пасажира;

— захисне переднє скло;

— захисні щитки біля ніг мотоцикліста;

— поперечна рукоятка на сідлі для пасажира, за яку він по­винен триматись під час руху мотоцикла.





Реферат на тему: Основи безпеки життєдіяльності за 8 клас (методичка)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.