Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Банківська справа

Загальна характеристика та договірні відносини при іпотечному кредитуванню (реферат)

план роботи

1. Застава як договірне відношення.

2. Особливості іпотечного кредитування.

3. Договірні відносини при іпотечному кредитуванні.

Список використаної літератури

1. Застава як договірне відношення

Сама по собі застава майна (рухомого і нерухомого) означає, що кредитор-заставоутримувач вправі реалізувати це майно, якщо забезпечене заставою зобов'язання не буде виконано. У силу застави кредитор має право у випадку невиконання боржником-заставником, забезпеченого заставою зобов'язання, одержати задоволення з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами. Застава повинна забезпечити не тільки суму самого боргу, але відсотки, штрафи і неустойки, передбачені за договором. Крім того, необхідно враховувати, що ринкова вартість, закладеного майна може знизитися. Отже, у всіх випадках вартість застави повинна бути вище розміру видаваного кредиту.

Заставою можуть бути забезпечені зобов'язання, як фізичних, так і юридичних осіб.

Застава виникає в силу договору чи закону. Найбільше поширення має застава в силу договору, коли боржник добровільно віддає майно в заставу, укладаючи про це договір із кредитором. Заставою може бути забезпечена тільки дійсна вимога. Це означає, що договір про заставу не носить самостійний характер, тобто його не можна укласти поза зв'язком з іншим договором, виконання якого він забезпечує.

Предметом застави може бути будь-як майно, що відповідно до законодавства України може бути відчужено заставником, а також цінні папери і майнові права.

Заставником може бути суб'єкт, якому предмет застави належить на правах власності або повного господарського ведення.

Право повного господарського ведення майном дає суб'єкту, що хазяює, право володіти, користатися і розпоряджатися майном у тім же обсязі, що і власнику, якщо законом чи власником в установчих документах не передбачене інше. Обмеження на відчуження майна існують у відношенні державних підприємств, оскільки вони повинні одержати дозвіл на заставу будинків і споруджень від відповідного комітету з керування майном.

Конкретно як застава можуть виступати:

ـ підприємства в цілому (або окремі комплекси);

ـ основні фонди (будинки, спорудження, устаткування);

ـ товарно-матеріальні цінності, товарно-транспортні документи (залізничні накладні, варранти, індосаменти, складські свідчення, контракти і т.п.);

ـ валютні засоби;

ـ цінні папери (акції, облігації, векселя, сертифікати, депозитні внески і т.д.).

Розрізняють два види застави:

ـ при якої предмет застави може залишатися в заставника;

ـ при якої предмет застави передається в розпорядження чи у володіння заставоутримувачу.

Найбільше поширення має перший вид застави.

При заставі з залишенням майна в заставника останній вправі:

ـ володіти і користатися предметом застави відповідно до його призначення;

ـ розпоряджатися предметом застави шляхом його відчуження з перекладом на набувача боргу по зобов'язанню, забезпеченому заставою.

У той же час заставник зобов'язаний застрахувати за свій рахунок предмет застави на його повну вартість, вжити заходів по його схоронності, повідомити заставоутримувача про здачу предмета застави в оренду.

Застава з залишенням майна в заставника може виступати в декількох формах, основними з який є:

ـ застава товарів в обороті;

ـ застава товарів у переробці;

ـ застава нерухомого майна.

Застава товарів в обороті (вона же застава з перемінним складом) означає, що позичальник вправі реалізувати закладені цінності за умови одночасного погашення частини заборгованості чи заміни товарів, що вибувають, іншими, відповідними даному виду кредитування цінностями на рівну чи більшу суму. Позичальник зобов'язаний забезпечити відповідний облік і збереження закладених цінностей і несе за це відповідальність. Під заставу товару в обороті кредитуються торгові і постачальницько-збутові організації.

Застава товарів у переробці означає, що позичальник вправі переробляти на своєму виробництві закладену сировину, матеріали, напівфабрикати, але при цьому заставне право буде поширяться на вироблені напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію і відвантажені товари. Під заставу товарів у переробці кредитуються державні промислові, будівельні, транспортні, сільськогосподарські підприємства.

Застава нерухомості (іпотека) - це застава підприємств, будівель, будинків, споруджень чи інших об'єктів, безпосередньо зв'язаних із землею, разом з відповідними земельними ділянками і правом користуванні ними.

Надаючи кредит під заставу будинків, устаткування й іншої нерухомості, банк повинний бути зацікавлений не тільки в ступені їхньої реалізуємості, але й у здатності позичальника дістати прибуток, достатнього для погашення кредиту, щоб уникнути продажу застави.

Банк, як заставоутримувач, при залишенні застави в заставника вправі перевіряти по документах його фактичну наявність, розмір, стан і умови збереження предмета застави. Якщо предмет застави втрачений і заставник не відновив його за згодою заставоутримувача або не замінив іншим майном, рівним по вартості, то банк-заставоутримувач вправі зажадати дострокового погашення, забезпеченого заставою зобов'язання.

Другий вид застави - застава з залишенням предмета застави в заставоутримувача, чи інакше називаною заставою, є найбільш кращим видом застави в банківській діяльності, коли:

ـ як предмет застави пропонується майно, що не є нерухомістю,

ـ майно, передача якого в заставу вимагає державної реєстрації

Це порозумівається тим, що при передачі майна у володіння заставоутримувачу (банку) останній може здійснювати найбільш діючий контроль за станом даного майна і, крім того, у банку більше гарантій щодо можливості погашення виданого їм кредиту позичальнику.

Даний вид застави може виступати в двох основних формах:

ـ тверда застава;

ـ застава прав.

Тверда застава в класичному виді передбачає передачу товару чи іншого майна банку і збереження його на складі позичальника, але під замком і охороною банку. Цінності, прийняті в заставу, повинні відповідати таким вимогам, як легка реалізуємість, можливість їхнього страхування і тривалого збереження, а також здійснення банком контролю за ними. Застосування даного виді застави сполучене для банків з визначеними труднощами і витратами, тому що це зв'язано з необхідністю здійснення такої невластивої їм функції, як збереження товарно-матеріальних цінностей.

Найбільш зручними для банку об'єктами твердої застави є товарно-матеріальні цінності і товарно-транспортні документи, а також цінні папери.

По-перше, вони передаються заставником у забезпечення позички безпосередньо самому банку, причому не вимагають особливих витрат на своє збереження.

По-друге, вони відрізняються високою ліквідністю, що має для банків велике значення у випадку невиконання боржником свого зобов'язання по позичці.

Застава прав - це нова для України форма застави і поки недостатньо відпрацьована в законодавчому відношенні. Як застава можуть виступати документи, що свідчать про передачу банку як забезпечення по позичці прав володіння і користування майном, прав на об'єкти інтелектуальної власності (авторських прав на промислові зразки, товарні знаки, ноу-хау, патенти) і ін.

Одержання предмета застави в заставу, крім необхідності забезпечити належне збереження, накладає на банк і інші додаткові зобов'язання. Так, заставоутримувач зобов'язаний направляти звіт про використання предмета застави в інтересах заставника, якщо це передбачено договором; негайно повернути заставу заставнику після виконання ним забезпеченого заставою зобов'язання.

У залежності від того, у кого залишається предмет застави, заставник чи заставоутримувач зобов'язаний застрахувати його на повну вартість на випадок загибелі від пожежі, повені й інших стихійних лих, а також на випадок розкрадання і здійснення державними органами дій, ухвалення рішення, актів, що припиняють господарську діяльність заставника. При настанні страхових випадків банк має право переважного задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування. Страхування предмета застави здійснюється за рахунок заставника.

Договір про заставу є юридичним документом, що складається окремо від того зобов'язання, що забезпечується заставою.

Договір про заставу повинний бути виконаний у письмовій формі.

ـ У ньому необхідно:

ـ відбити умови, що передбачають вид і форму застави,

ـ сутність забезпеченої заставою вимоги,

ـ її розмір і термін виконання,

ـ склад і вартість закладеного майна,

ـ права й обов'язки заставника і заставоутримувача,

ـ порядок звертання стягнення на майно боржника у випадку невиконання ним забезпеченого заставою зобов'язання,

ـ припинення права застави,

ـ порядок вирішення спорів.

У договорі про заставу повинні бути також вказані найменування і місцезнаходження обох сторін, опис і місцезнаходження майна, що закладається.

Договір застави вважається недійсним, якщо не дотримані перераховані вище умови.

Для деяких видів договорів встановлене обов'язкове нотаріальне запевняння. У цьому випадку і договір про заставу також підлягає нотаріальному запевнянню. Однак за згодою сторін нотаріально може бути завірений будь-який договір, що укладається ними, а відповідно і договір про заставу, що забезпечує виконання основного договору.

Для деяких видів майна, переданих у заставу, встановлена обов'язкова державна реєстрація застави. Це означає, що після того, як договір про заставу підписаний, а в необхідних випадках нотаріально завірений, необхідно у відповідному державному органі заставу зареєструвати. Якщо застава майна підлягає державної реєстрації, то договір про заставу вважається укладеним з моменту його реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію застави, зобов'язаний видати заставнику і заставоутримувачу свідчення про реєстрацію.

До видів майна, по яких при передачі в заставу потрібно реєстрація, відносяться:

ـ земля,

ـ підприємства,

ـ автомобільний транспорт,

ـ маломірні річкові судна,

ـ житлові будинки,

ـ квартири й ін.

Іпотека реєструється в поземельній книзі за місцем перебування підприємства, будівлі, будинку, спорудження чи іншого об'єкта. Перехід права власності чи повного господарського ведення на предмет іпотеки від заставника до іншої особи підлягає реєстрації в тій же поземельній книзі, у якій зареєстрована іпотека.

За рахунок закладеного майна заставоутримувач вправі задовольнити свої вимоги в повному обсязі, обумовленому до моменту фактичного задоволення (включаючи відсотки, збитки, заподіяні простроченням виконання, неустойку, а також витрати по змісту закладеного майна і витрати зв'язані зі здійсненням забезпеченого заставою вимоги).

Право звертання стягнення на предмет застави кредитор-заставо-утримувач здобуває, якщо в момент настання терміну виконання зобо-в'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Підставою для звертання стягнення на закладене майно є рішення суду, арбітражу чи третейського суду. Заставоутримувач (кредитор) повинний довести, що зобов'язання не виконане чи виконане неналежним образом. У тому випадку, якщо рішення суду відбулося на користь банку, йому видається виконавчий документ, на підставі якого закладене майно реалізується, і з виторгу задовольняються вимоги кредитора.

Договором про заставу заставоутримувачу може бути надане право самостійно, без судового рішення реалізовувати передане йому в заставу майно при простроченні виконання зобов'язання. У цих випадках у договорі заздалегідь визначається мінімальна продажна ціна чи встановлюється порядок оцінки або реалізації цього майна при дотриманні інтересів обох сторін.

Право застави припиняється:

ـ с припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;

ـ у випадку загибелі закладеного майна;

ـ у випадку придбання заставоутримувачем права власності на закладене майно;

ـ у випадку закінчення права, що складає предмет позики.

Нормальним (природним) випадком припинення позики є виконання зобов'язання, що забезпечується заставою. Виконання основного боргу повинне бути підтверджено відповідними документами (розпискою кредитора про одержання боргу, актом прийому-передачі предмета застави й ін.).

2. Особливості іпотечного кредитування.

Іпотечне кредитування - довгострокові позички, що надаються банками під заставу нерухомості - землі і будівель виробничого й житлового призначення. В основу цього кредиту покладена іпотека, що в перекладі з грецької мови означає застава, причому не будь-якого майна, а саме нерухомого (здебільшого будівель і землі).

Іпотека може бути встановлена на нерухоме майно, яке заставодавець має право продавати або відчужувати в інший спосіб.

До об'єктів іпотеки належать:

ـ підприємства, будівлі, споруди та інше нерухоме майно, що використовується у підприємницькій діяльності;

ـ житлові будинки і квартири;

ـ дачі, садові будинки, гаражі й інші споруди споживчого призначення;

ـ земельні ділянки.

Об'єкт (предмет) іпотеки має належати заставодавцю на правах власності або повного господарського розпорядження. Застава нерухомого майна передбачає укладення угоди про іпотеку у вигляді заставної.

Угода про іпотеку підлягає державній реєстрації. Вона здійс­нюється на підставі заяви заставодержателя з додатком до неї за­ставної. Відомості про державну реєстрацію іпотеки вносяться в заставну. Реєстраційний запис про іпотеку погашається за заявою держателя заставної або за рішенням суду про припинення іпотеки.

Заставодержатель має право передати свої права стосовно за­ставної іншій особі. Відступлення прав за заставною здійснюєть­ся заставодержателем шляхом передавального напису на застав­ній на користь нового заставодержателя, який повинен бути нотаріально засвідченим.

Про перевідступлення прав за заставною заставодержатель повинен в письмовій формі повідомити боржника за кредитним договором, який забезпечений іпотекою, на підставі чого він стає зобов'язаним виконувати свій договір перед новим заставодер­жателем.

Заставодавець за згодою заставодержателя має право передати предмет (об'єкт) іпотеки іншій особі у власність або господарсь­ке користування (розпорядження). У цьому разі іпотека зберігає свою силу, тільки всі зобов'язання за договором іпотеки перехо­дять до особи, яка придбала право на предмет іпотеки. Задово­лення вимог заставодержателя з вартості заставного майна у разі невиконання заставодавцем забезпеченого іпотекою зобов'язання (кредитної угоди) здійснюється за рішенням суду. Особливо це стосується тих випадків, коли об'єктом іпотеки є підприємство в цілому, житловий будинок, квартира.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом продажу заставного майна з публічних торгів, що проводяться спе­ціалізованими організаціями. Вибір організації, якій доручається продаж з публічних торгів предмета іпотеки, здійснюється су­довим виконавцем. Він установлює і строки проведення таких торгів.

3. Договірні відносини при іпотечному кредитуванні

Іпотечний кредит реалізується під час виконання договору про іпотечний кредит за умови дотримання встановлених Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати вимог” 2003 року.

Кредитодавець до укладення договору про іпотечний кредит має розкрити основні економічні та правові вимоги щодо надання кредиту.

Ця інформація має бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити:

ـ опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки;

ـ принципи визначення плати за договором про іпотечний кредит;

ـ положення про інфляційне застереження;

ـ порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит та юридичні наслідки цього невиконання;

ـ право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання;

ـ інші умови за рішенням кредитодавця.

Умови договору про іпотечний кредит та іпотечного договору розробляє кредитодавець.

Кредитодавець може запроваджувати додаткові процедури щодо вста-новлення платоспроможності та ідентифікації боржника.

У договорі про іпотечний кредит можуть бути зазначені:

1. вартість основного зобов'язання та порядок його амортизації, строки та розміри платежів з урахуванням інфляційного застереження або умови, що дозволять їх визначити;

2. право кредитодавця самостійно встановлювати розмір часток платежів, отриманих за договором про іпотечний кредит, та розподіляти їх між ціною зобов'язання та доходом кредитодавця;

3. згода боржника на приєднання його основного зобов'язання до консолідованого іпотечного боргу та включення іпотеки до іпотечного пулу;

4. право кредитодавця відчужувати основне зобов'язання або право отримання платежів за договором про іпотечний кредит;

5. інфляційне застереження;

6. умови страхування фінансових ризиків щодо:

ـ невиконання основного зобов'язання;

ـ неотримання платежів за цим договором;

ـ несвоєчасної реалізації предмета іпотеки;

ـ несвоєчасного отримання суми, вирученої від реалізації предмета іпотеки, або недостатнього її розміру для задоволення вимог кредитора.

Умови договору про іпотечний кредит, включений до консолідованого іпотечного боргу, змінам не підлягають.

У разі визначення в договорі про іпотечний кредит вартості основного зобов'язання таке зобов'язання має включати ціну зобов'язання та дохід кредитодавця.

Ціною зобов'язання у цьому разі є сума коштів, надана кредитодавцем боржнику, а її розмір не може перевищувати 70 відсотків від оціночної вартості предмета іпотеки.

Основне зобов'язання за таким договором про іпотечний кредит підлягає амортизації шляхом поступового зменшення його вартості внаслідок внесення платежів за договором про іпотечний кредит.

Ціна основного зобов'язання зменшується на суму таких платежів, яку кредитодавець зарахував на погашення заборгованості боржника за ціною зобов'язання.

Інфляційним застереженням є обумовлений сторонами договору про іпотечний кредит спосіб збереження реальної вартості грошових вимог та доходів кредитодавця. Таке застереження має забезпечувати індексацію платежів за договором про іпотечний кредит при сплаті основного зобов'язання.

В інфляційному застереженні та для обліку зобов'язань боржників за договорами про іпотечний кредит можуть використовуватися індексуючи умовні розрахункові одиниці або інші механізми, застосування яких не заборонено Законом про іпотеку.

Іпотека встановлюється відповідно до Закону про іпотеку щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, прав на нерухомість та користування нею, а також майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Оцінка предмета іпотеки здійснюється за згодою сторін, якщо інше не передбачено іпотечним договором.

Кредитодавець може самостійно виконувати функції іпотекодержателя або доручити виконання цих функцій іншій особі.

Іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухомість, що належить третім особам та стане власністю іпотекодавця після укладення такого договору, посвідчується нотаріусом до моменту оформлення права власності іпотекодавця на нерухомість.

Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.

Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку. Після закінчення будівництва нерухомості іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість, та ця нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. В разі зміни у процесі будівництва характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі встановленого законодавством документа про право власності на нерухомість зобов'язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, який належить іпотекодержателю. Якщо іпотечним договором передбачено, нотаріус за повідомленням іпотекодержателя накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки. У разі включення іпотеки до іпотечного пулу (об'єднання іпотек за іпотечними договорами, що забезпечує виконання основних зобов'язань, реформованих у консолідований іпотечний борг) умови іпотечного договору змінам не підлягають.

Іпотекодержатель має організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем, якщо це передбачено іпотечним договором або іпотекодержатель та іпотекодавець досягли відповідної письмової згоди. При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя.

Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до дня продажу предмета іпотеки письмово повідомити всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку обтяження на нерухомість та/або майнові права на нерухомість, що є предметом іпотеки. Ці особи мають переважне право на придбання предмета іпотеки відповідно до пріоритету їх зареєстрованих прав.

Ціна продажу предмета іпотеки має бути встановлена за згодою між іпотекодержателем та іпотекодавцем.

У разі недосягнення згоди між іпотекодержателем, іпотекодавцем щодо ціни продажу предмета іпотеки іпотекодержатель укладає з незалежним оцінювачем договір про оцінку предмета іпотеки і продаж предмета іпотеки здійснюється за ціною, не нижчою за встановлену незалежною оцінкою.

Після продажу предмета іпотеки вимоги інших осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість та/або майнові права на нерухомість, є недійсними.

Примусова реалізація предмета іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки і реалізація нерухомості та/або майнових прав на нерухомість для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору.

Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби.

Відстрочення звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається у разі, якщо:

ـ іпотеку включено до іпотечного пулу;

ـ відстрочення може призвести до істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя;

ـ проти іпотекодавця чи іпотекодержателя порушено справу про визнання його банкрутом;

ـ іпотекодавець раніше мав несплачені зобов'язання чи був неплатоспроможним;

ـ є вірогідність, що протягом періоду відстрочення не буде сплачено зобов'язання.

Для здійснення реалізації предмета іпотеки орган державної виконавчої служби укладає договір із суб'єктом підприємницької діяльності, який має право здійснювати операції з нерухомістю. Право вибору такого суб'єкта підприємницької діяльності та визначення умов реалізації предмета іпотеки належить іпотекодержателю.

У разі реалізації предмета іпотеки іпотекодержателем правовою підставою для реєстрації у встановленому законом порядку права власності покупця на нерухомість є договір купівлі-продажу.

У разі реалізації предмета іпотеки складається протокол, який підписують суб'єкт підприємницької діяльності, що організував реалізацію предмета іпотеки, та покупець предмета іпотеки.

У протоколі зазначаються:

ـ опис придбаного покупцем предмета іпотеки;

ـ ціна реалізації предмета іпотеки;

ـ інформація про покупця предмета іпотеки;

ـ дата, до якої покупець повинен повністю сплатити суму коштів за придбаний предмет іпотеки;

ـ банківський рахунок суб'єкта підприємницької діяльності, який організував реалізацію предмета іпотеки, для внесення покупцем суми коштів за придбаний предмет іпотеки.

Копія протоколу надсилається іпотекодавцю, іпотекодержателю та органу державної виконавчої служби, який здійснює відчуження предмета іпотеки протягом п'яти днів з дати його реалізації.

Покупець протягом десяти днів після підписання протоколу сплачує кошти за придбаний предмет іпотеки на зазначений у протоколі банківський рахунок суб'єкта підприємницької діяльності, який організував реалізацію предмета іпотеки.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який організував реалізацію предмета іпотеки, протягом п'яти днів після отримання коштів від покупця предмета іпотеки надсилає органу державної виконавчої служби повідомлення про здійснення такої оплати.

Протягом п'яти днів з моменту отримання повідомлення про оплату придбаного предмета іпотеки орган державної виконавчої служби складає акт про реалізацію предмета іпотеки.

В акті про реалізацію предмета іпотеки зазначаються:

ـ положення про те, що реалізація предмета іпотеки відбулась із дотриманням вимог Закону;

ـ ким, коли і де проводилася реалізація предмета іпотеки;

ـ характеристика реалізованого предмета іпотеки за даними служби, яка реєструє права власності на нерухомість;

ـ прізвище, ім'я та по батькові (найменування юридичної особи), адреса покупця;

ـ сума коштів, внесена за придбаний предмет іпотеки;

ـ відомості про документ, на підставі якого право власності на предмет іпотеки належало іпотекодавцю.

Затверджений начальником (заступником начальника) органу державної виконавчої служби акт про реалізацію предмета іпотеки видається покупцеві, а копії акта надсилаються іпотекодержателю та іпотекодавцю.

Орган державної виконавчої служби не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація відбулася. У разі відмови видати акт про реалізацію предмета іпотеки орган державної виконавчої служби повинен протягом п'яти днів повідомити про це суб'єкт підприємницької діяльності, який організував реалізацію предмета іпотеки, іпотекодавця, іпотекодержателя та покупця. Повідомлення має містити посилання на підстави відмови. Відмова органу державної виконавчої служби видати акт про реалізацію предмета іпотеки може бути оскаржена в суді.

На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна.

Свідоцтво про придбання нерухомого майна є правовою підставою для реєстрації у встановленому законом порядку права власності покупця на придбану нерухомість.

У разі реалізації предмета іпотеки, який включає майнові права щодо нерухомості, зокрема права оренди (користування) нерухомості, таке свідоцтво є підставою для переведення на нового власника прав і зобов'язань іпотекодавця за договором, який визначає умови надання і здійснення таких прав.

Розподіл виручки від продажу предмета іпотеки

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки протягом п'яти днів після одержання коштів від покупця предмета іпотеки або суб'єкт підприємницької діяльності, який реалізував предмет іпотеки протягом п'яти днів з моменту одержання копії акта про реалізацію предмета іпотеки розподіляє кошти, отримані від покупця предмета іпотеки, у такій черговості:

ـ витрати на організацію реалізації предмета іпотеки;

ـ комісійна винагорода суб'єкту підприємницької діяльності, що організував реалізацію предмета іпотеки у разі його примусового відчуження, яка не може перевищувати трьох відсотків від ціни реалізації предмета іпотеки;

ـ задоволення вимог іпотекодержателя;

ـ задоволення вимог інших осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку обтяження прав на нерухомість та / або майнові права на нерухомість, що є предметом іпотеки, відповідно до їх пріоритету на реалізований предмет іпотеки та розміру грошових вимог;

ـ решта повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, або суб'єкт підприємницької діяльності, що організував реалізацію предмета іпотеки, надсилає органу державної виконавчої служби, іпотекодавцю, боржнику та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл виручки від продажу предмета іпотеки.

У разі прийняття судом рішення про визнання реалізації предмета іпотеки такою, що не відбулася, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за ціною, яка повністю задовольняє вимоги кредитора, забезпечені іпотекою цієї нерухомості, шляхом їх заліку. В цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється актом про реалізацію предмета іпотеки та іпотекодержателю видається свідоцтво про придбання нерухомості.

список використаної літератури

1. Закон України №979-IV от 19.06.2003 р. "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”.

2. Васюренко О. В. Банківські операції: підручник - Київ, Атіка, 2003

3. Мороз А.М, Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. Банківські операції Київ, КНЕУ, 2002

4. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дис­ципліни "Банківська справа"

5. Вознюк М.І. Операції комерційних банків - Львів, К.Алерта, 2002

6. Лагутін В.Д. Кредитування - К.: Т-во "Знання", КОО, 2003.





Реферат на тему: Загальна характеристика та договірні відносини при іпотечному кредитуванню (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.