Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Банківська справа

Сучасний стан справ та напрямки розвитку карткового бізнесу в Україні (на прикладі ВАТ КБ “Надра”) (курсова робота)

Зміст

ВСТУП .................................................................................................................7

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КАРТКОВОГО БІЗНЕСУ..............10

1.1 Діючі платіжні системи та основні платіжні інструменти, що застосовуються ними..................................................................................10

1.1.1 Діючі платіжні системи.........................................................................10

1.1.2 Платіжні системи, що застосовуються платіжними системами........15

1.2 Історія виникнення, поняття і сутність платіжних карток....................17

1.3 Теоретичні основи аналізу операцій із банківськими платіжними картками............................................................................................................33

РОЗДІЛ 2 ОПЕРАЦІЇ ВАТ КБ "НАДРА З ПЛАСТИКОВИМИ КАРТКАМИ ТА ЇХ АНАЛІЗ............................................................................38

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ КБ "Надра”………..38

2.2 Емісія та технічне забезпечення операцій з платіжними картками......49

2.3 Карткові продукти ВАТ КБ "Надра” та мережа їх обслуговування.....53

2.4 Аналіз еквайрингової діяльності ВАТ КБ "Надра”…............................73

РОЗДІЛ 3 СУЧАСНИЙ СТАН ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ КАРТКОВОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ...........................................................83

3.1 Сучасний стан карткового бізнесу в Україні.........................................83

3.2 Напрями розвитку карткового бізнесу в Україні...................................97

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ.....................................................................102

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..............................................107

ДОДАТКИ..........................................................................................................111

ВСТУП

Сьогодні існує велика кількість послуг, що надаються банками своїм клієнтам. Одним із видів послуг, який найбільш динамічно розвивається є емітування пластикових карток.

Банківська пластикова картка – це інструмент безготівкових розрахунків і засіб отримання кредиту. Перші картки сучасного виду з'явилися в США на початку 1950-х рр. В подальшому система карткових рахунків була введена багатьма банками. Системи карткових рахунків отримали поширення в багатьох країнах світу, а самі розрахунки набули міжнародного характеру.

На сьогоднішній день в економіці нашої країни пройшла деяка стабілізація. Перед крупними організаціями стоять задачі більш ефективного використання отримуваних ними грошових коштів, удосконалення системи організації, переходу на нові, більш сучасні та зручні принципи управління. Поряд з екстенсивним розвитком, властивим підприємствам в попередні роки, сьогодні багато організацій намагаються перейти на нові, інтенсивні шляхи розвитку, коли увага приділяється не тільки збільшенню об'ємів випуску і виручки, але і зниженню витрат, більш ефективному використанню отриманих грошових коштів. Починається період активного вивчення власних ресурсів підприємства, розробки внутрішньої облікової політики, ініціювання аудиту, пошук більш ефективних шляхів розвитку.

Сам процес входження України в ринкові відносини перш за все був пов'язаний з перебудовою банківської системи, появою значної кількості комерційних банків, фінансових і страхових компаній, які проявляли інтерес до використання пластикових карт, різновидів яких на початок 1990-х рр. в світі було вже досить багато. Ситуація, що склалася на ринку пластикових карток нашої держави, звичайно, відрізняється від ситуації в розвинутих країнах. Абсолютні цифри, що характеризують вітчизняний сектор обслуговування пластикових карток, поки що низькі в порівнянні з аналогічними показниками західних країн. Але, не дивлячись на проблеми, в країні розвертаються і набирають обертів різні пластикові системи, і все більше людей придбають картки і стають учасниками системи безготівкових платежів за допомогою пластикових карток.

Операції з пластиковими картками відкрили нові перспективи фінансового обслуговування клієнтів і відповідно розширили можливості отримання банківського прибутку за рахунок комісійних від операцій з картками, збільшення числа клієнтів за рахунок надання послуг нового типу, зменшення витрат на обслуговування готівкового обігу та ін.

На фоні цих тенденцій вітчизняної економіки необхідно відмітити і такий аспект застосування пластикових карток, як видача по ним заробітної плати, що являється, без сумніву, найбільш прогресивною і економічною формою розрахунків. В умовах стабілізації ринкових відносин саме такі, невеликі проекти дозволяють організації перейти на інший, якісно більш високий рівень розвитку.

Переваги, пов'язані з введенням пластикових карток на українському ринку, очевидні. Для клієнтів – це можливість мати при собі тільки картку, а не готівку, що дозволяє зменшити ризик втрати грошей. Держателям карт надаються пільги при отриманні послуг на підприємствах торгівлі та сервісу, зменшуються затрати при проведенні фінансових операцій, в тому числі і покупок з використанням різних валют.

Очевидні переваги, отримувані від використання пластикових карток підприємствами торгівлі та сервісу. Це і зменшення витрат на інкасацію, транспортування і перевод в готівку коштів, і спрощення розрахунків з покупцями (відсутність здачі та підрахунку грошей покупцем і касиром), а також реклама підприємства і т.д. Безумовну цікавість являє пластикова карта і для крупних підприємств при виплаті заробітної плати співробітникам.

Інтерес держави у введенні розрахунків по пластиковим карткам також очевидний: знижуються колосальні затрати на інкасацію грошових засобів, емісію та регенерацію банкнот і монет; зпрощуються облік руху грошей і збирання податків. Технологія розрахунків без участі готівкових грошей допоможе знизити криміногенність ситуації навколо підприємств і осіб, працюючих з готівкою. Втілення таких розрахунків допоможе загладити і навіть в деякій мірі знизити темпи росту інфляції в країні. І нарешті, Україна живе в світовому суспільстві, яке уже сьогодні широко використовує системи розрахунків по пластиковим карткам, залишатися в стороні від загального процесу при розширенні культурних, політичних і економічних зв'язків з іншими країнами практично неможливо і невигідно.

Таким чином, головною метою даної дипломної роботи є вивчення і аналіз стану сучасного ринку карткового бізнесу в Україні, перспективи його розвитку. Також ми розглянемо діючі платіжні системи, застосування платіжних інструментів, поняття і сутність платіжних карток.

Для більш широкого висвітлення теми, розвиток карткового бізнесу в Україні ми розглянемо на прикладі діяльності одного з лідерів ринку пластикових карток - ВАТ КБ "Надра”.

При виконанні дипломної роботи використано ряд літературних джерел, в тому числі і нормативно-правову базу України, а саме : Закон України "Про банки і банківську діяльність", Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей", Положення НБУ про впровадження міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки, затверджено постановою Правління НБУ №37 від 24 лютого 1997 року, Положення НБУ про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене Правлінням НБУ "367" від 27 серпня 2001, а також книги, підручники, монографії і газетні та журнальні статті провідних фахівців з банківської справи.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КАРТКОВОГО БІЗНЕСУ

1.1 Діючі платіжні системи та основні платіжні інструменти, що застосовуються ними

1.1.1 Діючі платіжні системи

Платіжна система являє собою сукупність методів і реалізовуючих їх суб'єктів, забезпечуючих в рамках системи умови для використання банківських платіжних карток обумовленого стандарту в якості платіжного засобу. Одна з основних задач, яка вирішуються при створенні платіжної системи, полягає в напрацюванні і дотриманні загальних правил обслуговування карток, що входять в систему емітентів, проведення взаєморозрахунків і платежів. Ці правила охоплюють як чисто технічні аспекти оперцій з картками – стандарти даних, процедури авторизації, специфікації на використовуване обладнання та ін., так і фінансові сторони обслуговування карток - процедури розрахунків з підприємствами торгівлі і сервісу, що входять до складу приймальної мережі, правила взаєморозрахунків між банками, тарифи і т.д.

Таким чином, з організаційної точки зору ядром платіжної системи являється заснована на договірних зобов'язаннях асоціація банків. В склад платіжної системи входять також підприємства торгівлі та сервісу, що створюють мережу точок обслуговування.

На сьогодні найбільш крупною міжнародною платіжною організацією в світі є VISA International, якій належить 60% ринку банківських карток. Другою по світовим показникам є Europey International. Вона володіє 30% світового ринку. Майже в такому ж співвідношенні розподіляється картковий ринок України. Кількість VISA International в загальному об'ємі карткових продуктів складає близько 53%, а Europаy International – 47%.

У відповідності з діючим законодаством України міжнародна платіжна система – це платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і здійснює свою діяльність на території двох і більше країн, а також забезпечує перевод грошей із однієї країни в іншу.

Порядок діяльності платіжної системи визначається її правилами, встановленими платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Правила платіжної системи визначають її організаційну структуру, порядок вступу і виходу із системи, умови членства, принципи розрахунків і порядок документообороту, порядок вирішення спорів, управління ризиками в системі, систему страхування, систему захисту інформації, процедури реконсиляції (контролю) та ін.

Крім вказаних вище міжнародних платіжних систем VISA і Europay, досить відомими і поширеними в світі є DINERS CLUB, JCB і AMERICAN EXPRESS. Відмінністю цих систем від інших є їх багатоемітентність, тобто можливість поширювати картки на основі агентських угод.

Платіжна організація – це юридична особа, яка являється власником або як правило отримала право на використання товарного та іншого знаків, ідентифікуючих належність платіжних карток до платіжної системи.

Банки України можуть підписувати угоди з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем VISA International та Europаy International про членство в них. Членство в платіжній системі може бути асоційованим та принциповим.

Асоційований член – банк, який має ліцензію платіжної системи на здійснення емісії і/або еквайрингу по гарантіям, представлених платіжній організації іншим банком – принциповим членом.

Принциповий член – основний член системи, яка має ліцензію платіжної системи на здійснення емісії і/або еквайрингу платіжних карток.

Українські банки заключають угоди про принципове або асоційоване членство в таких платіжних системах, як VISA International та Europаy International.

В інших міжнародних платіжних системах (DINERS CLUB, JCB і AMERICAN EXPRESS) українські банки можуть бути тільки учасниками, тобто суб'єктами відносин, що виникають при проведенні розрахунків.

Ідея створення в Україні Національної системи масових електронних платежів (далі – НСМЕП) виникла більш ніж дев'ять років назад, коли Національний банк України затвердив концепцію системи електронних розрахунків за товари і послуги в Україні. Цей документ передбачав реалізацію концепції в два етапи. Перший – створення системи електронних платежів (далі – СЕП) між юридичними особами. Другий – введення системи електронних розрахунків за участі фізичних осіб. Перший етап було достатньо швидко й успішно реалізовано, і сьогодні Україна має, за оцінкою більшості банкірів, одну із самих ефективних СЕП в Європі. Другий етап почався з 1997 року, коли НБУ визначив створення в Україні платіжної системи по безготівковим розрахункам населення в сфері торгівлі і послуг як одне з пріоритетних завдань. Одним із основних напрямів прикладених зусиль до побудови в Україні такої платіжної системи стало створення НСМЕП.

НСМЕП – внутрішня багатоемітентна платіжна система, в якій розрахунки за товари і послуги, отримання готівки та інші операції здійснюються шляхом застосування банківських платіжних смарт-карток за технологією, розробленою Національним банком України.

Метою створення НСМЕП являється розробка і введення в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка в основному була розрахована на роботу в режимі "off-line”.

З введенням НСМЕП громадяни України мають можливість оплачувати товари і послуги в безготівковій формі шляхом застосування смарт-карток, а також зберігати і накопичувати збереження в банках на поточних і карткових рахунках. Таким чином, можна чекати не тільки значного розширення можливостей банківської системи України завдяки додатковому залученню коштів населення, але і забезпечення, дякуючи роботі НСМЕП, додаткових доходів громадян у вигляді відсотків по залишку на їх банківських рахунках.

В НСМЕП застосовуються платіжні карти із вбудованими чіп-модулями – смарт-картки.

Смарт-карта, яка являється носієм копії фінансової інформації в НСМЕП, на відміну від пластикової карти з магнітною смугою, найбільш повно задовольняє потреби безпеки. На її основі створена високоефективна оф-лайнова технологія, тобто технологія, що не потребує оперативного зв'язку з банківським рахунком під час виконання платіжних оперцій (це дуже важливо, враховуючи недостатньо високу якість вітчизняних каналів зв'зку) і яка значно зменшує експлуатаційні витрати. За рахунок цього в НСМЕП може приймати участь населення України з низькими доходами (пенсіонери, студенти, школярі), а швидкість обслуговування набагато більша, ніж при розрахунках готівкою.

В НСМЕП використовуються платіжні карти з такими платіжними інструментами, як електронний гаманець і електронний чек. Застосування електронного гаманця економічно вигідніше навіть при розрахунках невеликими сумами. Електронний чек орієнтований на застосування при середніх і значних сумах платежів.

Технологія виготовлення карток НСМЕП для банків-членів НСМЕП передбачає представлення заказу від банка відразу за двома адресами: виробнику карток і копію – в Платіжну організацію (зараз ці функції виконує Національний банк України). Після погодження з банком питань, пов'язаних з графічним зображенням його назви і логотипу на карті, виробник протягом двох тижнів зобов'язаний виконати це замовлення.

Далі з виготовленими картками здійснюється процедура ініціалізації і системної персоналізації (при цьому картці присвоюється індивідуальний номер, по якому вона регіструється в системі, і в карту заносяться актуальні версії системних ключів та інші дані). Після цього, вже у замовника, виконується банківська персоналізація (в карту записуються банківські ключі та інші дані) і безпосередньо перед отриманням карти клієнтом банку в неї записуються його дані.

До складу НСМЕП входять:

-платіжна організація;

-члени платіжної системи;

-учасники платіжної системи.

Загальне управління НСМЕП здійснює Рада Національного банку України, який:

-вирішує питання прийняття в НСМЕП нових членів;

-вирішує питання виключення із НСМЕП її членів;

-виконує арбітражні функції в межах НСМЕП;

-встановлює системні ліміти НСМЕП для кожного платіжного інструменту;

-встановлює загальносистемні комісійні;

-приймає стратегічні рішення про наступний розвиток НСМЕП;

-виконує інші функції, передбачені Тимчасовим положенням про Національну систему масових електронних платежів і угодами.

Членами НСМЕП являються банки, які підписали угоду з НБУ про вступ до НСМЕП. Член НСМЕП може виконувати функції емітента і/або еквайра в залежності від рівня організаційної та інформаційної взаємодії в системі, працювати у відповідності з вибраною моделлю роботи, що підтримується технологією НСМЕП.

Моделі роботи членів НСМЕП наступні:

-емітент;

-еквайр;

-емітент та еквайр.

З лютого 2001 року затверджена Генеральним директором УДППЗ і обговорена з Департаментом інформації Національного банку Програма введення НСМЕП в УДППЗ "Укрпошта”. Послуги, які надаються "Укрпоштою” із застосуванням платіжних інструментів НСМЕП, наступні:

-видача готівки;

-прийом готівки;

-грошові переводи;

-виплата пенсій і грошової допомоги;

-прийом комунальних та інших платежів.

Учасниками НСМЕП є юридичні або фізичні особи – суб'єкти відносин, що виникають при здійсненні розрахункових операцій за допомогою платіжних карток НСМЕП (Розрахунковий банк, Головний процесинговий центр, Регіональний процесинговий центр, держателі плтаіжних карток, підприємства торгівлі та послуг тощо), банки – члени НСМЕП. При цьому функції Розрахункового банку НСМЕП виконує Національний банк України (Операційне управління Національного банку України). Функції Головного процесингового центру виконує Центральна розрахункова палата Національного банку.

Концепція побудови НСМЕП враховує можливості використання картки НСМЕП як технічного засобу для забезпечення:

-електронної комерції;

-сервісних пільг в торгівлі;

-обслуговування пільгових категорій населення;

-страхування громадянської відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами;

-послуг в страховій медицині;

-посвідчення особи, пенсійного посвідчення і т.д.;

-розрахунки за паливо-мастильні матеріали.

1.1.2 Платіжні інструменти, що застосовуються платіжними системами

Платіжний інструмент являється носієм інформації, необхідної для пред'явлення в банк з метою здійснення переводу грошових коштів з рахунку платника і/або отримувача. Він може бути як на паперовому носії визначеної форми, так і в електронному вигляді.

До платіжних інструментів відносять документи на переказ і спеціальні платіжні засоби. В свою чергу, документами на переказ являються документи в електронному або паперовому вигляді, що використовуються банками, їх клієнтами, а також кліринговими, еквайринговими закладами або іншимим закладами – членами платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів. До документів на переказ відносяться:

-розрахункові документи;

-документи на переказ готівки;

-міжбанківські розрахункові документи;

-клірингові вимоги;

-інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

До платіжних документів відноситься і платіжна карта.

Спеціальний платіжний засіб може бути представлений в будь-якій формі, яка дозволяє зберігати інформацію, необхідну для ініціювання переказу, та ідентифікувати його держателя. Виключенням в даному випадку є паперовий носій інформації, який в силу своїх фізичних властивостей зберігати інформацію для ініціювання переказу та ідентифікації його держателя не може.

Держатель спеціального платіжного засобу зобов'язаний:

-використовувати такий засіб у відповідності з вимогами законодавства України та умовами договору, укладеного з емітентом;

-не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноваження.

В той же час слід відмітити, що спеціальний платіжний засіб може передаватися у власність або у використання клієнту в порядку, визначеному договором з емітентом.

У випадку втрати спеціального платіжного засобу його держатель повинен негайно сповістити про це емітента. В противному разі емітент не несе відповідальності за переказ коштів, ініційований до отримання такого повідомлення по даному платіжному засобу.

Операції з платіжними картками здійснюються з врахуванням вимог, встановлених законами України і нормативно-правовими актами НБУ.

Вид платіжної карти, яка емітується банком, тип носія ідентифікаційних даних (магнітна полоса, мікросхема і т.д.), реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються платіжною організіцією відповідної платіжної системи, де ця карта застосовується.

1.2 Історія виникнення, поняття і сутність платіжних карток

Попередниками сучасних платіжних карток були картки, які випускали крупні американські готелі, нафтові компанії і магазини на початку ХХ століття. Ці товарні картки мали два призначення – слідкувати за рахунком клієнта і забезпечувати механізм запису його покупок. Їх поява була логічним продовженням оплати в розстрочку.

З 1914 року торгові підприємства стали випускати картки для самих багатих клієнтів, щоб прив'язати їх до своєї мережі магазинів і продавати їм найбільш дорогі товари. На початку 20-х років ХХ століття нафтові компанії почали випускати "карти поваги” (courtesy cards), з допомогою яких водії могли робити покупки на будь-якій бензоколонці. В 1928 році розпочався випуск Charga-Plates, пластинок з вибитою адресою. В наступні 30 років крупні компанії запропонували такі нововведення, як мінімальна місячна плата, плата за фінансові послуги, 30-денний період відстрочки по платежам – і все заради максимального доходу від операцій по карточкам.

Жорстка конкуренція змусила компанії піти на значні витрати і почати емісію кредитних карток. В 1936 році зростаюча індустрія авіаперельотів, очолювана American Airlines, запропонувала власну кредитну схему, отримавшу назву Universal Air Travel Plan (UATP).

Ера сучасної універсальної кредитної картки почалася в 1949 році зі створення Diners Club. А. Блумінгдейл, Ф. Макнамара і Р. Снайдер запропонували план нового типу карток. Ця картка, ставши універсальною, дозволяла б робити покупки в торгових точках по всій країні. Важливим пунктом плану було введення третьої сторони в кредитних операціях. Diners Club ставала посередником між покупцем і фірмою, забезпечуючи кредит одному і другому та беручи плату за послуги. Зі стартовим капіталом всього в 75 тисяч доларів Блумінгдейл, Макнамара і Снайдер почали свою справу.

Прибуток вони думали отримувати з фірми-продавця, яка повинна була давати їм 7% знижки з суми покупки, а також з власника картки у вигляді щомісячної плати.

Однак потенційні клієнти не поспішали ставати держателями картки, поки її не стали приймати повсюди. Продавці ж не хотіли брати участь в цій програмі, поскільки не бачили попиту на картки. Їх також не влаштовував розмір знижки за кредит, яку вимагала Diners Club. Ще однією перешкодою для універсальних карток став опір зі сторони авіакомпаній, нафтових компаній і крупних торгових фірм, які випускали свої картки. Вони не бажали давати знижку третій стороні і боялись, що нова картка послабить їх відносини з клієнтами.

Не дивлячись на перешкоди, засновники Diners Club були впевнені в успіху. Після війни в Америці почався швидкий ріст індустрії кредиту. Вперше більша частина американців почала заробляти більше, ніж потрібно для основних потреб. За Diners Club з'явились T&E (Travel & Entertainment) компанії карток, що займалися туризмом і розвагами.

В 1958 році American Express, найбільша компанія дорожніх чеків, і Carte Blanche одночасно вийшли на ринлк універсальних кредитних карт. В цьому ж році перший і другий банки країни – Bank of America i Chase Manhattan Bank також розпочали операції з кредитними картками. Однак в 1962 році Chase Manhattan був вимушений продати свої операції із-за проблем, що виникали при передачі інформації, шахрайства і зловживання. Основною ж перешкодою в цьому бізнесі стала відсутність єдиної загальнонаціональної мережі, що особливо відображалось на невеликих банках, розвиваючих локальний ринок карток.

В 1966 році Bank of America почав надавати ліцензії іншим банкам на проведення операцій з картками BankAmericard. Рішення про розширення операцій на всю країну зустріло протидію інших крупних банків і привело до створення другої національної системи карток, що отримала назву Interbank Cards Association.

В кінці 60-х років ХХ століття Bank of America і Interbank почали спільну кампанію розсилки карток по почті. За короткий час кількість держателів карток збільшилось на декілька мільйонів. Одночасно проходив стрімкий ріст числа фірм, пов'язаних з національними системами карток. Це змусило банки, що випускали незалежні картки, приєднатися до однієї із двох національних систем. До 1978 року більше 11 тисяч банків приєдналися до однієї або до двох систем. Річний продаж досяг 44 млрд доларів, 52 млн американців були власниками по крайній мірі двох банківських карток.

В 1976 році Americard змінила ім'я на VISA. Мета – міжнародне визнання. MasterCharge в 1980 році стала називатися MasterCard. З 1969 по 1981 рік число банків, що приєдналися до MasterCard, збільшилась з 4461 до 12504, що приєдналися до VISA, - з 3751 до 12518. Спочатку і VISA, і MasterCard забороняли банкам випускати обидві картки. Однак під тиском судової влади, звинуватившої компанії в порушенні антитрестового законодавства, банки отримали право випускати дві картки одночасно.

Конкуренція зростала і в T&E індустрії. Володіючи переважаючими ресурсами, Amerіcan Express швидко обійшла своїх конкурентів Diners Club і Carte Blanche. До 1970 року у неї було в два рази більше клієнтів, ніж у першої, і в чотири рази більше, ніж у другої. В середині 70-х років розрив ще більше зріс: держателів карток Amerіcan Express було в 7,5 разів більше, ніж у Diners Club, і в 10 раз більше, ніж у Carte Blanche. Клієнти на бачили сенсу мати більше однієї карти Т&E – і цією карткою ставала картка Amerіcan Express. Diners Club і Carte Blanche були викуплені CityBank, що був в змозі більш серйозно конкурувати з Amerіcan Express. Не дивлячись на це, в останньої зараз в 12 разів більше клієнтів, ніж у Diners Club і Carte Blanche разом взятих.

Загальні основи фукціонування платіжних систем в Україні, а також відносини в сфері переказу коштів регулюються Законом України "Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. № 679-XIV, із змінами і доповненнями, Законом України "Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ, із змінами і доповненнями, Законом України "Про платіжну систему і переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ, зі змінами і доповненнями, а також іншими актами законодавства України і нормативно-правовими актами Національного банку України, в тому числі міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.

Операції з банківськими платіжними картками є досить новим напрямом банківського бізнесу, який, з одного боку, розширює спектр послуг банку, задовольняючи тим самим зростаючі потреби клієнтів, з іншого боку – є потужним джерелом ресурсів як в іноземній, так і в національній валютах.

Відповідно до чинного законодавства, платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Для забезпечення розрахунків з використанням платіжних карток банки виконують функцію емісії та еквайринг. Емісія платіжних карток передбачає відкриття карткового рахунка і випуск платіжної картки певної платіжної системи.

Таким чином, емісія банківських платіжних карток передбачає відкриття карткових рахунків, залишки за якими є додатковим джерелом ресурсів. З цією метою банки залучають до карткового бізнесу різні категорії клієнтів, пропонуючи різноманітні умови обслуговування.

Для прийому платіжних карток в мережі однієї платіжної системи, дотримання стандартів було б не обов'язковим, але, оскільки всяка точка прийому карток, будь-то магазин або відділення банку, зацікавлена в роботі по єдиним або хоча б схожим правилам, технології різних платіжних систем повинні бути по меншій мірі співставними. Співставність досягається за рахунок наслідування стандартам. Існує ряд міжнародних стандартів, які визначають практично всі якості карток, починаючи з фізичних властивостей пластику, розмірів картки і закінчуючи змістом інформації, розміщеної на карточці.

Незважаючи на те, що банківські пластикові картки зазвичай називають кредитними, насправді це не зовсім правильно: більш поширеним на ринку є дебетовий варіант платіжних карток. Дебетові картки дозволяють проводити розрахунки лише в межах залишку на картковому рахунку, тоді як кредитні дають можливість своєму власнику скористатись сумою, що перевищує цей залишок, хоча й не більшою за ліміт кредитування. Останній встановлюється банком індивідуально, залежно від статусу клієнта, його заробітної плати та інших факторів. Світові лідери, такі як VISA та EuroCard/MasterCard надають можливість банкам - членам системи випускати і обслуговувати як кредитні, так і дебетові картки. American Express та Diners Club випускають лише розрахункові картки, інші – менш відомі, орієнтовані на випуск лише дебетових карток.

Платіжні картки різних систем поділяються на різні класи, орієнтовані на певні соціальні групи клієнтів. Наприклад, основні класи VISA – Classic та Gold; MasterCard - Mass та Gold, American Express – Green та Gold. Існують також картки класів Platinum, Silver та інші. Вибір кредитної картки того чи іншого класу є передусім питанням престижу утримувача картки та істотно впливає на комплекс додаткових послуг і розмір страхового депозиту (незнижуваний залишок), що вноситься при отриманні картки. Корпоративні картки останнім часом теж почали поділяти на класи: Business картки (картки для компаній малого бізнесу) та безпосередньо Corporate картки (середній та великий бізнес).

Банківські платіжні картки можуть мати дебетову та кредитову схеми обслуговування.

Існує багато ознак, згідно яких можна класифікувати пластикові картки.

1. По матеріалу, з якого вони виготовлені:

-бумажні (картонні);

-пластикові;

-металеві.

2. По загальному призначенню:

-ідентифікаційні;

-інформаційні;

-для фінансових операцій.

Цей розподіл не є взаємовиключаючим. Наприклад, велика компанія може видати кожному своєму співробітнику карту, яка являється пропуском, дозволяючим прохід у визначені зони підприємства (ідентифікаційна функція); на цій же карті може бути записана в закодованому вигляді яка-небудь важлива інформація про держателя карти (інформаційна функція); крім того, така карта може використовуватися ще й для розрахунків в їдальнях і магазинах даної компанії (розрахункова функція).

3. На основі механізму розрахунків:

-двохсторонні системи. Виникли на базі двохсторонніх умов між учасниками розрахунків, при яких власники карток можут використовувати їх для купівлі товарів в замкнутих мережах, що контролюються емітентом карт (універмаги, бензоколонки і т.д.);

-багатосторонні системи. Дають можливість власникам карт купувати товари в кредит у різних торговців і організаціях сервісу, які признають ці карти в якості платіжного засобу. Багатосторонні системи очолюють Національні асоціації банківських карт, а також компанії, що випускають карти туризму і розваг (наприклад, American Express).

4. По виду розрахунків, що проводяться:

-кредитні карти, які пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користуватися кредитом при купівлі товарів і при отриманні касових позичок. Власнику кредитної картки відкривається спеціальний картковий рахунок і встановлюється ліміт кредитування по ссудному рахунку на весь термін дії карти, а також разовий ліміт на суму однієї покупки. В межах разового ліміта оплата покупки може проходити без авторизації;

Розглянемо загальні правила роботи з кредитною карткою:

1. Клієнт банку надає до банку заяву на отримання банківської кредитної картки. Форма заяви встановлюється банком. Дані, що приводяться клієнтом, використовуються банком для оцінки кредитоспроможності клієнта та встановлення величини ліміту (ця процедура не проводиться якщо подана заявка на дебетну картку).

2. Якщо у банку немає ніяких - зауважень клієнту відкривається спеціальний картковий рахунок. Одночасно виготовляється особиста платіжна картка, на яку наноситься необхідна інформація: прізвище та ім'я володаря, номер карткового рахунку, термін дії картки.

3. Банк-емітент встановлює різним клієнтам різні кредитні ліміти у відповідності з прийнятими банком стандартами кредитоспроможності.

4. У момент купівлі товару та послуги володар картки пред'являє її. Продавець друкує торгівельний рахунок (merchant sales draft, slip), на якому за допомогою спеціального пристрою відбиваються дані картки. Цей процес називається імпринтингом (imprinting). Торгівельний рахунок виготовляється у 3-х екземплярах. Перший отримує володар картки, другий залишається у продавця, третій відсилається банку-еквайру.

5. Якщо сума купівлі перевищує встановлений банком-еквайром разовий ліміт, торговець до оформлення торгівельного рахунку зобов'язаний провести так звану авторизацію (authorization), тобто отримати дозвіл банку-емітенту на здійснення операції. При наявності спеціальних терміналів (POS-терміналів) авторизація проводиться по кожній операції купівлі у режимі реального часу (on line). В цих випадках ліміт на одну операцію не враховується.

6. Банк торгівця (еквайр) отримує від свого клієнта кожного дня або у інші встановлені строки певним чином оформлені торгівельні рахунки. Ці рахунки розглядаються банком як еквівалент грошових сум, які належать терміновому зарахуванню на рахунок торгівця. Торговець може одразу використовувати ці гроші незалежно від того, чи відшкодує в подальшому покупець суму своєї покупки банку-емітенту. Виключення робиться лише у тому випадку, якщо покупка зроблена з порушеннями встановлених правил за свідомою участю торговця. При оплаті рахунків з торговця утримується особлива комісія у розмірі від 1 до 3 % від суми угоди.

7. Наприкінці кожного місяця банк здійснює процедуру білінга (billing) - надання Власнику картки спеціальної виписки за його рахунком з вказанням усіх операцій, що були зроблені за період, а також сум та строків погашення заборгованості.

У власника картки є два альтернативних варіанти розрахунків з банком: погасити борг без виплати відсотків протягом пільгового періоду 15-20 днів з дати платежу, або подовжити кредит за межі пільгового строку з нарахуванням підвищених відсотків. Основні етапи торгівельної операції з використанням банківської кредитної картки приведені на рисунку 1.1.

Володар картки

Торгівець

Банк-емітент

8

Банк-еквайр

5

3аа

3

2

6

Торговець

Торгівець

1


 

 

4

4

Система інформаційного обміну


 

7

7


Рис­­­­­­­­­­­­­­­.1.1. Купівля товару з використанням банківської кредитної картки

При розрахунках за товар або послугу за допомогою банківської кредитної картки Покупець надає Продавцю картку (1). Якщо сума не перевищує разовий ліміт, торговець виписує торгівельний рахунок, копія якого разом з товаром та кредитною карткою передається покупцю (2). Якщо сума перевищує ліміт торговець зв'язується з банком-еквайром для проведення авторизації (отримання дозволу на операцію) (3). Якщо володар картки - клієнт банку-еквайру (тобто останній є також емітентом картки), то авторизацію проводить сам еквайр, надається дозвіл продавцю на завершення операції (3а). Операція у такому випадку оформляється відповідно до процедури (2). Якщо ж володар картки - клієнт іншого банку, то для отримання авторизації еквайр зв'язується з банком-емітентом через систему інформаційного обміну (4). Після отримання дозволу (4а) ця інформація поступає до торговця, та операція завершується передачею товару (2). По закінченню робочого дня (тижня, місяця) торговець пред'являє банку-еквайру торгівельні рахунки по картковим операціям (5). Банк зараховує суми (за мінусом комісій) на поточний рахунок володаря. Якщо держатель картки – клієнт банку-еквайра, то останній проводить розрахунок безпосередньо з власником (6). Банк надає виписку з відображенням сум, що мають бути погашені, та строків виплати боргу. У випадку, якщо володар картки - клієнт іншого банку, схема розрахунку стає більш складною. Банк-еквайр отримує гроші від банку-емітенту через систему інформаційного обміну (яка носить назву "інтерчейндж”- interchange) (7). При цьому банк-еквайр виплачує емітенту комісію за інтерчендж. Для завершення розрахунку у відповідності банк-емітент отримує платіж від деожателя картки (8).

-дебетні картки призначені для отримання готівки в банківських автоматах чи для оплати товарів з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника карти в банку. Дебетні карти не дозволяють оплачувати покупку при відсутності грошей на рахунку.

Деякі автори виділяють в особливу категорію платіжних карт як різновид кредитних карт. Відмінність в тому, що загальна сума боргу при використанні платіжної карти повинна погашатися повністю протягом визначеного часу після отримання виписки без права продовження кредиту.

Кредитна карта являє собою такий засіб розрахунків, при якому емітент бере на себе зобов'зання не тільки перерахувати засоби клієнта на рахунки його контрагентів, але й ризик негайної оплати товарів, робіт і послуг її власника в межах установленого їм ліміту кредитування. Таким чином, кредитна карта дозволяє її власнику при здійсненні будь-якої покупки відстрочити її оплату шляхом отримання у банку кредиту (кредитної лінії).

Ліміт кредитування визначається банком емітентом кожному власнику карти на його кредитному рахунку. Цей рахунок абсолютно не залежить від звичайного (поточного, розрахункового та ін.) рахунку клієнта в банку.

Як правило, перед відкриттям кредитного рахунку банк чи відповідна компанія по випуску карток скрупульозно перевіряє фінансове положення майбутнього власника кредитної карти. А також деталі попередніх кредитних операцій клієнта – його "кредитну історію”. На основі цих даних емітент визначає сальдо грошових засобів клієнта на кредитному рахунку, а також суми можливих надходжень і списань.

Слід зазначити, що емітенти, як правило, встановлюють визначені строки, в межах яких клієнт повинен повернути банківський кредит. У випадку затримки повернення грошових коштів банк має право знімати раніше обговорені з клієнтом відсотки за кожен день прострочки. З цією метою банками доволі часто встановлюється спеціальний страховий депозит, кошти якого можуть використовуватися як для списання заборгованості банку, так і для звернення відшкодування на користь можливих кредиторів клієнта. Лише деякі банки працюють без страхових депозитів.

Багатьма банками дозволяється овердрафт – перевитрата кредитних коштів. Звичайно, користуваня кредитними ресурсами здійснюється також під проценти, причому в даному разі підвищені.

З точки зору західних економістів, кредитні картки мают визначені недоліки, до числа яких відносять: щомісячні платежі банку в розмірі 2,5 – 3% загального товарообігу, сплата вступного внеску для використання комп'ютерної системи банку, додатковий час для перевірки платоспроможності карти і наявності ліміту кредитування по ній, зацікавленість продавця в готівковому розрахунку з покупцем. Але все-таки всі переваги кредитних карт очевидні й клієнти зацікавлені в отриманні саме цього виду платіжних карт.

Дебетні карти призначені для негайної оплати товарів, робіт і послуг шляхом прямого списання з поточного рахунку власника картки на рахунок його кредитора в межах наявної там суми. В цьому випадку при недостатності суми розрахунки банком проводитися не будуть, так як ліміт, внесений при відкриті рахунку, знижуватися не може, а зобов'язання по кредитуванню клієнта банк на себе не приймав.

В окремих банках при настанні визначених умов дебетна картка може стати кредитною (такі випадки для кожного клієнта банк визначає індивідуально). Це значить, що банком при розрахунках з використанням карти може бути наданий кредит, розмір якого банк також визначає індивідуально. Розмір кредиту, наприклад, може залежати від постійних залишків на спецкартковому рахунку (СКР) і регулярності поповнення ліміту.

Всі очевидні переваги кредитних і дебетних карт проявились в так званих екзек'ютивних картках, що видаються, як правило, високооплачуваним клієнтам, крупним бізнесменам і т.д. Такий тип платіжних карт вважається найбільш престижним і відрізняється більш крупним розміром мінімального депозиту, дороговизною їх відкриття і обслуговування, а також більш високим лімітом кредитування в поєднанні з простотою отримання готівкових коштів. Представниками екзекьютивних карток сьогодні є "золоті”, "платинові”, "преміальні” та ін.

5. По категорії клієнтури, на яку орієнтується емітент:

-звичайні карти;

-срібні карти;

-золоті карти;

Звичайні карти призначені для рядового клієнта. Це VISA Classic, EuroCard/MasterCard Mass (Standard).

Срібна карта (Silver, Business) називається бізнес-картою і призначена для приватних осіб, для співробітників компаній, уповноважених витрачати в тих чи інших межах кошти своєї компанії.

Золота карта (Gold) призначена для найбільш багатих клієнтів.

В системах VISA і Europay є картки, які можуть використовуватися тільки в банкоматах для отримання готівкових грошей і в електронних терміналах: VISA Electron, Cirrus/Maestro. Вони діють в межах залишку на рахунку, по ним, як правило, держателю картки кредит не надається, і тому вони можуть бути видані будь-якому клієнту незалежно від рівня його забезпеченості чи кредитної історії.

6. По характеру використання:

-індивідуальна картка, яка видається окремим клієнтам банку, може бути "стандартною” чи "золотою”;

-сімейна карта, що видається членам сім'ї особи, яка підписала контракт і несе відповідальність за рахунок;

-корпоративна карта видається юридичній особі. На основі цієї карти можуть видаватися індивідуальні карти визначеним особам (керівникам, головному бухгалтеру або цінним співробітникам). Їм відкриваються персональні рахунки, прив'язані до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність перед банком по корпоративному рахунку має організація, а не індивідуальні власники корпоративних карт.

7. По належності до закладу-емітента:

-банківські карти, емітент яких – банк чи консорціум банків;

-комерційні карти, що випускаються нефінансовими закладами: комерційними фірмами або групою комерційних фірм;

-карти, випущені організаціями, чиєю діяльністю безпосередньо являється емісія пластикових карт і створення інфраструктури по їх обслуговуванню.

8. По сфері використання:

-універсальні карти. Служать для оплати будь-яких товарів і послуг.

-приватні комерційні карти. Служать для оплати якої-небудь визначеної послуги (наприклад, карти готельної мережі, автозаправочних станцій, супермаркетів).

9. По територіальній приналежності:

-міжнародні, діючі в більшості країн;

-національні, діючі в межах якої-небудь держави;

-локальні, що використовуються на частині території держави;

-карти, діючі в одному конкретному закладі.

10. По часу використання:

-обмежені яким-небудь часовим відрізком (інколи з правом пролонгації);

-необмежені (безстрокові).

11. По способу запису інформації на карту:

-графічний запис;

-ембосування;

-штрих-кодування;

-кодування на магнітній полосі;

-чіп;

-лазерний запис (оптичні карти).

Самою ранньою і простою формою запису інформації на карту була графічна. Вона до цих пір використовується на всіх картах, включаючи технологічно найскладніші. Спочатку на карту наносились тільки прізвище, ім'я держателя карти й інформація про її емітента. Пізніше на універсальних банківських картах був передбачений зразок підпису, а прізвище й ім'я стали ембосуватися (механічно видавлюватися).

Ембосування - нанесення даних на картку у вигляді рел'єфних знаків. Це дозволило значно бистріше оформляти оперцію оплати карткою, роблячи на ній відтиск сліпу.

Штрих-кодування – запис інформації на карту за допогою штрих-кодування застосовувалась до винайдення магнітної полоси і в платіжних системах поширення не отримала. Для кращого захисту штрих-коди покриваються непрозорим для неозброєного ока шаром і зчитуються в інфракрасному світлі.

Магнітні карти мають такий же вигляд, що і звичайні пластикові картки, тільки на зворотній стороніє магнітна полоса, а також можливі фотографія держателя і зразок його підпису. Інформація, нанесена на магнітну полосу, має ідентифікаційний характер, а вартісні показники відсутні. На лицьовій стороні карти вказуються: ім'я держателя, номер його банківської карти, шифр його відділення банку, найменування банку, символи електронної системи платежів, в якій використовуються картки даного виду, голограма – фірменний знак платіжної системи, строк використання карти.

Карти з чіпом часто називають смарт-картами. Назва "смарт-карта” (smart – інтелектуальна або розумна) пов'язана з можливістю останньої виконувати досить складні операції по обробці інформації. Основними перевагами такого виду карт є підвищена надійність, безпека і багатофункціональність. Значним недоліком є її висока собівартість. Вартість таких карт визначається вартістю мікросхеми, яка прямо залежить від розміру пам'яті. Спеціалісти поділяють смарт-карти на два види: карти з пам'яттю (захищеною і незахищеною) і мікропроцесорні карти (мають свою внутрішню логіку і практично являються мікрокомп'ютерами).

З точки зору технічних можливостей пластикові карти можна класифікувати на магнітні й мікропроцесорні (або чипові).

Магнітна банківська карта - це тільки відображення банківського рахунку власника: її магнітний індикатор містить лише інформацію про ім'я власника і номер його рахунку в банку. При використанні даної карти кожен раз необхідно звертатися до центрального комп'ютера для отримання інформації про наявність грошей на рахунку необхідних для оплати товарів.

Чіпова карта (смарт-карта) пропонує набагато більше можливостей для маніпуляції грошима, що знаходяться на рахунку. Така карта містить мікропроцесор, в пам'яті якого міститься вся інформація про банківський рахунок її власника: про кількість грошей на рахунку, максимальний розмір суми, яку можна зняти з рахунку за раз, про операції, здійснені протягом дня. Іншим словами чіпова карта – це одночасно й гаманець, і засіб розрахунку, і банківський рахунок.

Чіпова картка – на порядок більш ідеальний платіжний засіб, ніж магнітна. Завдяки своїм технічним характеристикам, а також наявності у власника особистого коду, без знання якого доступ до рахунку неможливий, чіпова картка не тільки більш надійніше захищена від підробки, але й передбачає більш широкий набір можливостей по оперуванню рахунком: крім зняття готівки через банкомат її власник зможе перевести кошти з карткового рахунку на депозитний чи інший, однак в межах того банку, який емітував картку.

До числа незручностей, виникаючих при використанні smart-карти, можна віднести, по-перше, відсутність єдиної уніфікованої системи обслуговування чіпових карт, в зв'язку з чим для "зчитування” чіпових карток різних банків необхідна наявність індивідуального термінала, і, по-друге, висока собівартісь виробництва мікропроцесорів.

Власником платіжної карти може бути як фізична особа, яка має в бунку-емітенті особистий рахунок, так і юридична особа, якій відкривається корпоративний рахунок.

Корпоратитвна карта відкривається юридичним особам і призначена для управління рахунком юридичної особи. Видається вона банком-емітентом або організацією-розповсюджувачем окремим співробітникам фірми, що мають право користуватися її коштами. Фірма може відкривати картки для декількох своїх співробітників, причому кожній карті буде відповідати свій спецкартрахунок.

Потрібно зазначити, що придбання корпоративної карти має ряд переваг. Перш за все це більш широке коло можливостей по керуванню рахунком. Крім витрат на відрядження за допомогою такої карти можна оплатити представницькі витрати, послуги перекладачів, отримати найбільші знижки в ресторанах, а іноді навіть проплачувати котракти. Власник корпоративної карти може стати учасником самих різноманітних програм своїх платіжних систем – від дорогокоштуючих медичних страховок до компенсаційних виплат за затримки рейсів і втрату багажу.

Відповідальність за неналежне використання корпоративної карти перед банком несе юридична особа – власник, а фізична особа-користувач, в свою чергу, звітується перед бухгалтерією фірми за всі витрати, проведені по корпоративній карті.

1.3 Теоретичні основи аналізу операцій із банківськими платіжними картками

Аналіз діяльності банку з використанням міжнародних платіжних карток проводиться з метою з'ясування доцільності здійснення цих оперцій як для самого банку, так і для його клієнтів, а також для доцільності його участі у міжнародних платіжних системах.

Зважаючи на те, що оцінка результатів діяльності одного банку недостатня для певних висновків щодо розвитку неторговельних операцій банку, необхідно використовувати дані про операції з платіжними картками інших українських банків, які є членами міжнародних платіжних систем. Лідером в емісії платіжних карток є ПриватБанк, який завоював 36,1% ринку, банк "Надра” – третє місце, відповідно 12,1%.

Якщо банк є учасником кількох платіжних систем, доцільно визначити структуру платіжних карток за видами міжнародних платіжних систем.

Динаміка змін у кількості карткових клієнтів, емісії платіжних карток, обсяги коштів за операціями, види операцій (операції у торговій мережі, отримання готівкового авансу) дадуть інформацію стосовно тенденцій розвитку у сфері карткового бізнесу.





Реферат на тему: Сучасний стан справ та напрямки розвитку карткового бізнесу в Україні (на прикладі ВАТ КБ “Надра”) (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.