Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Банківська справа

Рейтингова оцінка діяльності банків: метод Camel, методика Кромонова (реферат)

Зміст

1. Роль і значення рейтингової оцінки діяльності банків.

2. Особливості менеджменту банку на основі методу CAMEL.

3. Оцінка результативності та ефективності банківського менеджменту на підставі методики Кромонова.

Список використаної літератури

1. Роль і значення рейтингової оцінки діяльності банків

Проблема забезпечення фінансової стійкості, надійності та стабільності банківської системи в цілому та кожного її суб'єкта не є суто вітчизняною проблемою. Особливо актуальною вона стала в останні два десятиліття. За даними досліджень Міжнарод­ного валютного фонду (МВФ), у період з 1980 р. більше двох третин країн - членів МВФ зіткнулися з економічними трудно­щами, пов'язаними з проблемами у банківському секторі. Криза ощадно-позикової системи США мало не підірвала економічний потенціал цієї країни і потребувала величезних ін'єкцій держав­них коштів. Від гострих банківських криз потерпали країни Скан­динавії, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Це вказує на те, яке велике значення має фінансова стійкість і надійність банківського сектору для макроекономічної стабільності еконо­міки країни.

Для прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо здій­снення активних операцій із банками, тобто рішень, які відпові­дають обраному співвідношенню прибутковості й ризику, суб'єкти господарської діяльності, приватні особи й самі банки потребують об'єктивної інформації про фінансовий стан своїх банків-партнерів. Для задоволення саме цієї потреби і слугують публічні рейтинги, що присвоюються банкам рейтинговими агенціями. Такі рейтинги дають можливість будь-якому користувачеві рейтингу здійснювати порівняльну оцінку різноманітних банків без прове­дення детального аналізу їх фінансового стану.

Перші рейтинги банків з'явилися в США, порівняно з рейтингами компаній вони більш молоді. Це було пов'язано із включенням таких банківсь­ких інструментів, як векселі, деривативи та інші цінні папери, в розряд ринкових або таких, що пропонуються широкому колу ін­весторів, котрі не обов'язково є клієнтами банку. Перший рейтинг був опублікований у 1973 р. агенцією Moody's Investors Service, а згодом був опублікований рейтинг агенції Standard & Poor's.

Основний принцип складання рейтингу полягає в тому, щоб відбити стан учасника ринку серед йому подібних за допомогою у певний спосіб обробленої інформації.

У суспільстві з ринковою економікою банківський рейтинг - це насамперед інструмент демонстрації інвестиційної привабливості банку через уміння його менеджменту професійно і прибуткове працювати в такій склад­ній сфері, якою є фінансовий бізнес.

Банки аналізуються з трьох позицій:

ـ по-перше, з позиції кредитоспроможності або надійності комерційних паперів, термінових боргів, значних депозитних сертифікатів, кредитних угод, документарних акредитивів та ін­ших інструментів, емітованих банками;

ـ по-друге, інвестиційної надійності для потенційних покупців акцій банку;

ـ по-третє, стра­хової надійності для корпорацій зі страхування депозитів та ризиків банку, що стало особливо актуальним після кризи страхування депозитів у 1984-1985 pp.

Оцінці підлягає кожен комерційний банк або банківський холдинг, котрий працює на ринку і є залеж­ним від ринку, тобто має бажання отримати кошти на ринку або акцепти на акредитиви. При цьому зовнішній аналіз необхідний навіть за умови чітко організованої системи регулювання та бан­ківського нагляду, оскільки він має інші цілі й нерідко приводить до інших висновків відносно діяльності банку.

Методика обробки інформації для визначення рейтингу, як правило, є професійною таємницею, тобто "ноу-хау” спеціалізо­ваних рейтингових агенцій. Мірилом її якості є авторитет тієї або іншої рейтингової агенції.

Інформація, що надходить від банків і про банки від третіх осіб, піддається фаховому первинному опрацюванню і перетворюється в групу показників. Основне за­вдання банківського рейтингу полягає в тому, щоб дати компле­ксну оцінку становищу банку на ринку, на підставі котрої приват­ний вкладник або юридична особа - клієнт банку зможе при­йняти те або інше рішення.

Більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банк, виходячи із:

- оцінки фінансової стійкості;

- оцінки ділової активності;

- оцінки ліквідності;

- оцінки ефективності банківського менеджменту.

Оціночні показники являють собою коефіцієнти, що розраховуються на основі даних балансу комерційного банку та звіту про прибутки і збитки. Національний банк України рекомендує при визначенні узагальнюючої оцінки фінансового стану банку використовувати загальновідому систему CAMEL. Друга, менше відома методика рейтингової оцінки діяльності банку за методом Кромонова використовується як резервна методика, але в останні часи інформаційно-аналітичним центром Асоціації українських банків на основі цієї методики розроблений програмний комплекс, що дозволяє оцінювати надійність і рейтинг комерційних банків України. Розглянувши і порівнявши ці дві методики, ми зможемо відмітити особливості цієї ще не дуже розповсюдженої методики.

2. Особливості аналізу менеджменту банку на основі методу CAMEL

Експертна оцінка керування банком проводиться за наступними критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Всі інші компоненти мають сильний чи задовільний рейтинг. Безумовна відповідність законам і нормативним актам. Маються адекватні внутрішні правила роботи банку, що цілком виконуються. Очевидні цілісність, компетентність і здатність керувати банком.

Рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільне. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи в основному адекватні і виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком.

Рейтинг 3 (посередній). Багато компонентів системи посередні чи задовільні. Частково не дотримуються закони і нормативні акти. Необхідно поліпшити розроблені правила роботи банку чи більш ретельно їх дотримуватися. Виникають деяка стурбованість методами керівництва і сумніви в компетентності банку.

Рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи посередні і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і встановлених нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи банку або він не витримується. Очевидні факти незадовільного керівництва.

Рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів системи є граничним чи незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і нормативів. Правила роботи відсутні чи не витримуються. Неякісне керівництво чи некомпетентність керівного складу.

Результативним показником діяльності банку є величина одер­жаного прибутку. Рівень окупності прибутком статутного і за­гального капіталу, активів (у тому числі дохідних), а також ви­трат банку характеризує їх рентабельність.

Оскільки в сучасних умовах витрати часто зростають неза­лежно від рівня господарської фінансової діяльності банку, а під впливом погіршення загальної економічної ситуації в державі, то прибуток, який часто за масою невисокий, не мо­же характеризувати рівень окупності. Тому рівень ефективно­сті управління банком необхідно визначати поряд з віддачею прибутком ще і доходом.

За цим принципом і сформована система основних алгоритмізованих показників, які детально характеризують ефективність менеджменту банка.

І. Рентабельність за доходом

1. Загальний рівень рентабе­льності - розмір балансового прибутку (П6) на 1 грн доходу (Дз):

2. Окупність витрат доходами - розмір доходу (Д3) на 1 грн витрат (В3):

3. Чиста процентна маржа - розкриває рівень дохідності активів від процентної різниці:

4. Чистий спред - розкриває рівень дохідності активів від процентних операцій:

5. Інший операційний дохід - свідчить про рівень дохідності активів (Аз) від інших нетрадиційних послуг і до­ходів інших (Ді):

6. "Мертва точка” прибутко­вості банку - показує мінімальну дохідну маржу для покриття всіх витрат, після чого банк по­чинає заробляти прибуток:

7. Продуктивність праці, грн - рівень доходу (Дз) на одного середньоріч­ного працівника (СП):

ІІ. Рентабельність по чистому прибутку

8. Рентабельність активів, % - Рівень окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічних активів у цілому (Азаг):

9. Рентабельність дохідних активів - рівень окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічних активів у цілому (Ад):

10. Рентабельність загально­го капіталу - рівень окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічного загального капіталу (Кзаг):

11. Рентабельність статутного фонду (акціонерного капіталу) - рівень окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічного акціонерного капіталу (Ка ):

12. Рентабельність діяльнос­ті за витратами - рівень окупності чистим прибутком (ЧП) усіх витрат банку (В3):

13. Продуктивність праці се­редньорічного працівника - рівень чистого прибутку (ЧП) на одного середньорічного працівника (СП)

3. Оцінка результативності та ефективності банківського менеджменту на підставі методики Кромонова

Для виявлення кількісного взаємозв'язку різних статей, чи груп розділів балансу банку використовують метод коефіцієнтів. Найбільш повною й універсальною є методика Кромонова, де як критерії надійності в методиці використовують шість коефіцієнтів.

1. Генеральний коефіцієнт надійності (k1) - відношення капіталу банку до працюючих активів. Показує ступінь забезпеченості ризикованих вкладень банку його власним капіталом, за рахунок якого будуть погашатися можливі збитки у випадку неповернення того чи іншого працюючого активу. Цей коефіцієнт, що представляє особливий інтерес для кредиторів і вкладників банку, розраховують по формулі

k1 = K / АР

де, К - розмір власного капіталу банку: сумарна величина усіх фондів + нерозподілений прибуток + резерви під можливі втрати по позичках + резерви під забезпечення цінних паперів - витрати майбутніх періодів - інші дебітори - акції, викуплені в засновників;

АР - розмір працюючих (ризикових) активів: сумарний обсяг позичкової заборгованості, включаючи прострочені кредити і відсотки по них + вкладення в цінні папери + засоби на кореспондентських рахунках у банках + засоби для участі в господарської діяльності інших організацій + лізингові операції + розрахунки по факторингових операціях.

2. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (k2) - відношення ліквідних активів банку до його зобов'язань "до запитання", що показує, чи використовує банк гроші клієнтів у якості власних кредитних ресурсів і якою мірою клієнти можуть претендувати на одержання відсотків по залишках на поточних рахунках, а також якою мірою їхні платіжні доручення забезпечені можливістю банку швидко робити платежі. Цей коефіцієнт, що представляє найбільший інтерес для клієнтів, що перебувають в банку на розрахунковому і касовому обслуговуванні, розраховують по формулі

k2 = ЛА / ОВ

де, ЛА - ліквідні активи, що включають гривневі і валютні засоби на кореспондентських рахунках банку + готівка в касі й у шляху (гривни і валюта) + операції з валютою на біржі + резерви в НБУ + вкладення в державні цінні папери;

ОВ - зобов'язання "до запитання", що включають величину залишків на поточних рахунках клієнтів + інші пасиви + зобов'язання перед емітентами, цінні папери яких поширює банк + внески громадян на термін до одного місяця + засоби в розрахунках + + несквітовані суми по виписках НБУ.

3. Крос-коефіцієнт (k3) - відношення всіх зобов'язань банку до працюючих активів:

k3 = СО / АР,

де СО - сумарні зобов'язання банку, що включають зобов'язання "до запитання" + депозити + внески громадян і депозити на термін більш одного місяця + отримані міжбанківські кредити;

АР - розмір працюючих (ризикових) активів: сумарний обсяг позичкової заборгованості, включаючи прострочені кредити і відсотки по них + вкладення в цінні папери + засоби на кореспондентських рахунках у банках + засоби для участі в господарської діяльності інших організацій + лізингові операції + розрахунки по факторингових операціях.

4. Генеральний коефіцієнт ліквідності (k4) - відношення ліквідних активів і захищеного капіталу до сумарних зобов'язань банку, що показує забезпеченість засобів ліквідними активами, нерухомістю і цінностями, довірених банку клієнтами. Іншими словами, цей коефіцієнт характеризує здатність банку задовольнити вимоги кредиторів у мінімальний термін при неповерненні виданих позичок і розраховується по формулі:

k4 = (ЛА + ЗК) / СО

де, ЛА - ліквідні активи, що включають гривневі і валютні засоби на кореспондентських рахунках банку + готівка в касі й у шляху (гривни і валюта) + операції з валютою на біржі + резерви в НБУ + вкладення в державні цінні папери;

ЗК - захищений капітал, що включає основні засоби банку (за винятком нематеріальних активів) + активні залишки групи рахунків капітальних вкладень + дорогоцінні метали;

СО - сумарні зобов'язання банку, що включають зобов'язання "до запитання" + депозити + внески громадян і депозити на термін більш одного місяця + отримані міжбанківські кредити

5. Коефіцієнт захищеності капіталу (k5) - відношення захищеного капіталу до усього власного капіталу, що показує, наскільки банк враховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщає в нерухомість, цінності й устаткування.

Цей коефіцієнт можна використовувати також як непрямий показник обґрунтованості банку (банки, розраховані на короткочасний термін діяльності, звичайно не вкладають кошти в розвиток). Його розраховують по формулі

k5 = ЗК / К.

де, К - розмір власного капіталу банку: сумарна величина усіх фондів + нерозподілений прибуток + резерви під можливі втрати по позичках + резерви під забезпечення цінних паперів - витрати майбутніх періодів - інші дебітори - акції, викуплені в засновників;

ЗК - захищений капітал, що включає основні засоби банку (за винятком нематеріальних активів) + активні залишки групи рахунків капітальних вкладень + дорогоцінні метали.

6. Коефіцієнт фондової капіталізації прибутку (k6) - відношення власних ресурсів банку до грошей, що внесли засновники. Поряд з ефективністю роботи банку він характеризує його незалежність від окремих засновників:

k6 = К / УФ

де, К - розмір власного капіталу банку: сумарна величина усіх фондів + нерозподілений прибуток + резерви під можливі втрати по позичках + резерви під забезпечення цінних паперів - витрати майбутніх періодів - інші дебітори - акції, викуплені в засновників;

УФ - статутний фонд + дооцінка валютних внесків засновників.

Для всіх банків повинний бути розрахований також коефіцієнт, що одержала назва "фільтр Кромонова", що дорівнює відношенню загального розміру капіталу банку до його позитивної частини. Банки з коефіцієнтом менш 0,1 (чи "які, згубили" за рахунок збитків капітал більш ніж на 90 %) повинні бути виключені з рейтингу.

Для складання загальної формули надійності введене поняття оптимального банку, що задовольняє основним критеріям надійності і має наступні коефіцієнти:

k1 = 1; k2 = 1; k3 = 3; k4 = 1; k5 = 1; k6 = 3

Оптимальним з погляду надійності вважається банк, у якого:

- обсяг виданих кредитів не перевищує власного капіталу;

- засоби на розрахункових рахунках його клієнтів цілком забезпечені ліквідними активами;

- ризику піддається не більш третини всіх довірених йому засобів;

- сукупні зобов'язання покриваються ліквідними активами, нерухомістю і цінностями;

- капітал інвестований у нерухомість і цінності;

- сума, спрямована на розвиток, утроє перевищує внески засновників.

Для того щоб привести всі коефіцієнти до сумірних величин, коефіцієнти k3 і k6 розділили на 3, інші - на 1. Потім була розрахована питома вага кожного з уже приведених до сумірної величини коефіцієнтів. Зокрема, що має найбільший інтерес для вкладників коефіцієнт k1 має максимальну питому вагу - 45. Другим по значимості є коефіцієнт k2, рівний 20, потім відповідно k3 = 10, k4 = 15, k5 і k6 - по 5.

Отже, загальна "формула надійності":

N = (k1/1)× 45 + (k2/1)× 20 + (k3/3) × 10 + (k4/1)× 15 + +(k5/1)× 5 +(k6/3)× 5

Використовуючи цю модель, можна проаналізувати надійність конкретного комерційного банку.

Список використаної літератури

1. Герасимович А.М., Алексеєнко І.М. Аналіз банківської діяльності: підручник – К.: КНЕУ, 2003

2. Кочетков В.М. Основи управління сучасним комерційним банком – К.: МАУП, 1998

3. Кочетков В.М. Аналіз банківської діяльності: теоретико-прикладний аспект: Монографія – К.: МАУП, 2001

4. Масленченков Ю.С. Фінансовий менеджмент у комерційному банку: фундаментальний аналіз – М.: Перспектива, 1996

5. Черкасов В.Є. Фінансовий аналіз у комерційному банку – М.: ИНФРА-М, 1995

6. Шілер Р.І. Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення – К.: Наукова думка, 1998





Реферат на тему: Рейтингова оцінка діяльності банків: метод Camel, методика Кромонова (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.