Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Банківська справа

Cпоживче кредитування на Україні (на прикладі Ощадбанку) (дипломна робота)

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………..2

Розділ1.Концептуальі інституціональні основи організації 

розрахункового і кредитного обслуговування фізичних осіб…………6

1.1 Необхідність та сутність споживчого кредитування……………….6

1.2 Організаційно-економічні умови кредитування фізичних

осіб в сучасних умовах………………………………..……………..18

1.3 Розрахункове обслуговування фізичних осіб………………..……...26

Розділ 2.Аналіз сучасної банківської практики розрахункових і

кредитних операцій установ державного банку……………….………30

2.1 Оцінка сучасного стану споживчого кредитування в

Україні………………………………………………………………..……30

2.2 Аналіз організації споживчого кредитування фізичних

осіб в ВАТ Ощадний банк України…………………………………..…35

2.3. Аналіз кредитного портфелю ВАТ Ощадний банк України….…..55

2.4. Аналіз кредитоспроможності позичальника як метод

мінімізації кредитного ризику……………………………………….…..59

Розділ 3.Проблеми і перспективи розвитку розрахункового і кредитного обслуговування фізичних осіб на Україні………………………………72

3.1 Основні напрямки розвитку споживчого кредитування на

Україні…………………………………………………………………….72

3.2 Шляхи вдосконалення аналізу кредитоспроможності

фізичних осіб…………………………………………………………...............…...87

Висновки……………………………………………………………....………...95

Список літератури…………………...........……………………………………………102

Додатки………………………………………………………………..……….109

ВСТУП

Актуальність. В останній час споживче кредитування набуває все більшої актуальності. Пов'зано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). Особливо актуально це питання стоїть перед молодим поколінням. Для нормального проживання яким відразу хотілося мати власне житло, можливість його обладнати. Говорячи про це, я маю на увазі не предмети розкошу, а елементарні засоби для існування, які є необхідними для нормального і щасливого проживання як молодих сімей так і інших верств населення. Адже якщо ми хочемо побудувати багату і високо розвинуту країну, то це можливо лише при тій умові що кожен член нашого суспільства буде жити в добробуті та щасті. А цю проблему в деякій мірі можна вирішити за допомогою такого банківcького продукту - споживчий кредит. Адже квартиру, телевізор, меблі, холодильник та інші речі тривалого користування, які людині вкрай необхідні для нормального існування людини як члена нашого високо розвинутого суспільства.

На даний час споживче кредитування займає незначну частку в структурі кредитного портфелю державного банку та з часом все змінюється, і ті тенденції які існують в усьому світі не залишилися поза нашою увагою ( так за статистичними даними у високо розвинутих країнах близько третини обсягу всіх кредитних угод припадає на кредитування фізичних осіб, тобто на споживче кредитування). То ця тема стає все більш актуальною для нашої країни на даний час. Свідтченням цього є як державні програми по житловому кредитуванню молодих сімей так і початок активізації роботи деяких банків на цьому сегменті ринку. Зрозуміло, що спочатку ці послуги орієнтовані на більш заможних громадян нашого суспільства але з часом рамки цих категорій розширюються і є надія що не за горами ті часи, коли цей банківський продукт буде доступний кожному законослухняному громадянину. Єдиним Державним банком в Україні, який в даний момент займається споживчим кредитуванням, є ВАТ Ощадний банк України.

Ступінь висвітлення. Свідченням того що дана тема набуває все більшої актуальності є й той факт, що в останній час починається друкуватися все більше і більше статей, книжок, які в тій чи іншій мірі стосуються теми споживчого кредитування.

В підсумок можна зауважити, що хоч ця тема в останній час стає все більш актуальною і має величезні перспективи для розвитку в банківській системі України, але в українських виданнях вона висвітлена не достатньо та й то переважно в періодичній літературі. По вище вказаним книжкам не тяжко помітити що більш глибокої розробки ця тема набула в російських виданнях. На нашу думку, це свідчить про те, що впровадження такого банківського продукту як споживче кредитування в Росії назріло таким чином раніше на декілька років, ніж в Україні. Але це відставання не дуже значне, а його причинами, на наш погляд, є те що цією проблемою в Росії почали раніше займатися на рівні держави (в 1996 р. в Росії були прийняті програми президентом стосовно житлового кредитування населення, які передбачали деякі пільги для відповідних категорій населення.)

Мета. В результаті проведеної мною роботи були детально вивчені теоретичні та практичні аспекти, які стосуються як споживчого кредитування так і тих сфер з якими цей продукт стикається. Що стосується теоретичних аспектів, то вони розглянуті в першому розділі даної магістерської роботи і розкривають класифікаційні види споживчого кредиту (в залежності від цільового характеру, суб'єктів кредитних відносин, способів організації надання позичкових коштів, форм видачі кредиту, ступені покриття кредитом вартості споживчих товарів, строків надання кредиту) та детально описують всі елементи кредитного процесу з урахуванням тієї особливості, що позичальником, як правило, є фізична особа.

Методологічно – інформаційна база. Дипломна робота виконана на матеріалах відкритого акціонерного товариства Державного Ощадного банку України (далі ВАТ Ощадбанк). До розгляду приймалися дані за 2004 рік та 2005 роки. Використовувалися відомості журнальних статей та статистичних збірників, внутрішньою корпоративною мережею. При написанні роботи також користувалися законами та нормативними актами , постановами та положеннями Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, Національного банку України, підвідомчі акти ВАТ Ощадбанку, наукові монографії.

Об'єкт дослідження. Виходячи з вивчених мною теоретичних аспектів була досліджена робота суб'єкту банківської системи – ВАТ Ощадбанку на ринку споживчого кредитування. Дослідження базувалося на основі даних Правління ВАТ Ощадбанку по всіх регіональних управліннях. В результаті цього дослідження було визначене теперішнє положення ВАТ Ощадбанку України, вивчено з якими проблемами стикається банк на даному етапі своєї діяльності, процес споживчого кредитування та методи оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб, фактори які впливають на діяльність банку як в середині самого банку так і ззовні, проаналізована програма дій банку, перспективи розвитку на майбутнє та були мною розроблені рекомендації та нововведення про іпотечне кредитування.

Робота складається з трьох розділів, так в першому розділі розглядаються теоретичні основи споживчого кредитування населення, детально розглядаються види та етапи процесу кредитування. В другому розділі досліджується діяльність самого ВАТ Ощадбанку, а саме механізм споживчого кредитування в банку, проводиться порівняльний аналіз рейтингового методу оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи, та аналіз кредитного портфелю банку. В третьому розділі спочатку робиться оцінка сучасного стану ринку споживчого кредитування, а потім розглядаються основні напрямки розвитку споживчого кредитування взагалі на Україні, та зокрема в ВАТ Ощадбанку, наведені рекомендації банку, щодо роботи із заставою нерухомого майна.

На мою думку, споживче кредитування має величезні перспективи розвитку на Україні і, як визначилося, в процесі її вивчення та розробки дуже цікаві. Для мене також ця тема є новим напрямком діяльності банківської системи України ( не дивлячись на ситуацію в західних країнах), свідченням цього також є й той факт що даним напрямком діяльності банку займається невелика кількість людей, але з кожним днем все більше і більше банків починають звертати увагу на даний банківський продукт, які бачать в ньому можливість розширення своєї діяльності. Як раз всі ці фактори й вплинули на мій вибір даної теми дипломної роботи.

Практична цінність. В результаті проведеного дослідження за даною темою на основі реальних даних ВАТ Ощадбанку,враховуючи те, що даний напрямок кредитування для більшості банків є новим в їх діяльності, дуже велике значення має розробка методологічної бази по відповідному банківському продукту. Так мною були вироблені та запропоновані рекомендації по роботі банку із заставою нерухомого майна. Також були виявлені основні напрямки розвитку споживчого кредитування які, на мою думку, будуть розвиватися в найближчому майбутньому найбільш динамічно, це стосується деяких видів як короткострокового так і довгострокового кредитування. Була запропонована концепція розвитку житлового кредитування населення з ціллю підвищення доступності житла всім категоріям населення. Проведено детальний аналіз рейтингових методів оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб, як тих що використовуються вітчизняними банками так і тих, якими користуються провідні європейські банки.

РОЗДІЛ 1. Концептуальні та інституціональні основи організації споживчого кредитування.

1.1 Необхідність та сутність споживчого кредитування

Якщо з початку звернутися до історії споживчого кредитування то ще до 1917 року, то перші кооперативні заклади дрібного кредиту були створені в 60 – х роках ХІХ ст. – позико – збережні товариства. Вступний внесок в подібне об'єднання був встановлений на рівні 1 крб., а пайовий - 50 крб. Максимальний розмір позики був можливий до 80 крб. терміном на 6 місяців. Однак при нестандартних обставинах позика могла бути продовжена ще на три місяці. Позико – збережні товариства виручали селян, що не могли розплатитися з розтовщиками, допомагали знижувати та ліквідовувати недостачі, перешкоджали тенденції до розорення села. При видачі кредиту в позико – збережних товариствах враховувалась працездатність позичальника, його належність, нравові переваги і т. ін. В якості забезпечення кредиту в заставу допускався придбанний інвертар, надлишки сільськогосподарської продукції та домашня худоба.

До початку ХХ ст. в народному господарстві Росії (територія України входила до складу Росії) були створені умови для успішного розвитку кооперативної організації невеликих сум кредиту, але вже не у формі позико - збережних товариств, що потребуваливідсвоїх членів пайові внески, а кредитних, що не потребують паїв. Підйом в розвитку кредитної кооперації, що почався після 1905 року досяг кульмінації до 1912 року.

Кредитні товариства видавали позики, як короткострокові - на один рік, так і довгострокові - терміном на п'ять років з 12% річних. Призначення позик, що видавалися кредитними товариствами, було сільськогосподарським: купівля землі, її оренда, обробіток та удобрення, купівля сільськогосподарських знарядь, худоби, насіння, кормів для худоби та т. ін. Крім того, кредитні товариства могли видавати, так звані, кустарно - ремісницькі позики на купівлю знарядь кустарно - ремісницького виробництва; могли бути й "виробничі позики загального призначення": найм робочої сили, здійснення господарських будівель, спорядження для промислів, які передбачали тимчасове залишення місцяпостійного проживання. Наглядно, що кредитні товариства ризиковали видавати й невиробничі позики: на купівлю товарів для продажу,сплати боргів, осбисті витрати та жилі будівлі. Тільки при повній наявності інформації про клієнта можна було дозволити собі кредитування такого великого кола інтересів позичальника.

Розмір відкритого кредиту визначався заможністю двору, що вимірювалася цінністю основного капіталу (земля, будівлі, худоба, інвентар). Вдеяких господарствах кредит по відношенню до капіталу складав всього 4-5%.

Іпотечний кредит виник ще в рабовласницькому суспільстві, де він являв собою різновид ростовщицького капіталу, отримав розвиток при феодалізмі, але особливо розповсюдився при капіталізмі. Цей кредит дозволяє підприємцям збільшувати розмір виробничого використання вільного капіталу, землевласникам - фінансувати купівлю додаткових ділянок землі, дає можливість придбати машини, обладнання та інші засоби виробництва, тобто сприяє розвитку та зміцненню ринкових відносин. Кредит видається, як правило, на термін більше п'яти років.

Для іпотечного кредиту, крім довгостроковості , характерно залишення заставленого майна в руках боржника,який продовжує його експлуатувати. В цьому випадку залогодержатель має право перевіряти за документами та фактичну наявність, розмір та умови зберігання заставленого майна.

Діяльність українського державного банку нині зосереджена переважно на роботі з юридичними особами . Це явище тимчасове. У процесі подальшого розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають це враховувати. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які проводять фінансово–кредитні установи країн із ринковою економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними особами.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад. акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах.

Отже в загалі, для населення споживчий кредит носить тільки позитивний характер, так він прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг ), які вони могли б мати ( одержати ) тільки в майбутньому - при умові накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг, будівництва або інших.

Надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з другого боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у населення зменшується на відповідну суму платоспроможний попит, що необхідно враховувати при визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг, динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином розмір кредитів тісно пов'заний з формуванням купівельного фонду населення та його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об`єктивні, так і суб`єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов`язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні величезні.

Споживчий кредит - кредит ,який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і передається в розстрочку , якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.[43]

Суб'єктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники ) , а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи ( ломбарди, пункти прокату та інші підприємства та організації ).

Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад торгівельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не змінюється.

Об'єктом кредитування є витрати, пов'язані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.

Що стосується більш детального регулювання споживчого кредиту зі сторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це в основному проявляється в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів. Більш детальне регулювання обумовлене тим, що споживчий кредит появ'я заний з потребами населення, рівнем його життя.

Враховуючи вивчений матеріал наведемо класифікацію споживчих кредитів яка, на наш погляд, є найбільш повною та вдалою:

Таблиця1.1

Класифікація споживчих кредитів.

Класифікація споживчих кредитів

За цільовим характером

За суб'єктами кредитних відносин

За формою видачі

За способом погашення

За способом організації надення

За ступенем покриття кредитом вартості товару

За строками надання

інвестиційні

Для купівлі товарів та сплати послуг

На розвиток підсобного господарства

Цільові кредити окремим цільовим групам

На нецільові споживчі потреби

чекові

Під банківські кредитні карточки

товарні

грошові

організовані

неорганізовані

банківські

небанківські

В розстрочку (поступово)

Разовим платежем

На повну вартість

На часткову оплату

короткострокові

середньострокові

довгострокові

 


 

В країнах з ринковою економікою споживчий кредит, як зручна та вигідна форма обслуговування населення, грає велику роль в економіці країни. Тому він підвернутий активному регулюванню зі сторони держави. Регулювання здійснюється як на рівні видачі кредиту так і на рівні його використання і виражається або в заохоченні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первинну участь власними коштами в кредитній операції, або шляхом створення більш жорстокого режиму кредитування .

В різних країнах діють різні закони, що регулюють умови кредитування індивідуальних позичальників, однак їх об`єднує спільна мета: заради підвищення рівня життя споживчий кредит повинен бути доступний в необхідному об`ємі.

В нашій країні (ще за часів СРСР) аж до перебудовчих процесів в економіці (до 1987 р.) переважали два основні види споживчого кредиту: кредит на купівлю товарів тривалого користування та на житлове будівництво (індивідуальне та кооперативне). Перший вид кредиту носив побічний характер, так як його надавали різні торгові організації при посередництві кредиту Держбанку, а другий вид кредиту видавався безпосередньо кредитними установами.

З початком процесу формування ринкових форм господарювання, який супроводжувався падінням виробництва, а відповідно й товарообігу, а також активним створенням в роздрібній торгівлі комерційних структур втратило своє практичне значення кредитування населення в формі придбання товарів в торгівлі з розстрочкою платежу. Кредитування житлового будівництва, а також надання деяких інших видів споживчого кредитування (на будівництво і благоустрій садових ділянок, будівництво, купівлю і ремонт будівель в сільській місцевості для сезонного проживання, на купівлю молодняку худоби та господарське обзаведення, на невідкладні споживчі потреби ) взяв на себе банк.

Кредитування споживчих потреб населення здійснюється банком при дотриманні таких же принципів, що й при кредитуванні юридичних осіб: терміновості, повернення, цільової спрямованості, платності, забезпеченості. Важливим критерієм є платоспроможність позичальника .

Взагалі всі принципи кредитування можна розділити на дві групи:

1) загальноекономічні принципи, які характерні всім економічним категоріям ( цілеспрямованість, диференційованість );

2) принципи, що відображають сутність та функції кредиту (терміновість, забезпеченість та платність ) .

Цілеспрямованість кредитування. Суть цього принципу заключається в тому, що суди повинні видаватися лише на конкретні цілі, а саме – на задоволення тимчасової потреби позичальників в додаткових коштах. ( В цьому – відмінність кредитування від фінансування. Фінансування таких жорстких цілей не має ). Якщо позиками будуть покриватися потреби, що не мають тимчасового характеру, то видані кошти не повернуться до кредитора. Кредитування перевтілюється в фінансування без повернення. На практиці цей принцип втілюється шляхом видачі суд на конкретні цілі (об`єкти). Об`єктами споживчого кредитування виступають товарно-матеріальні цінності, потреба в коштах для поточних платежів при тимчасових фінансових труднощах і т. д.

Диференційованість кредитування. Вона заключається в наданні кредиту на різних умовах в залежності від характеру позичальника, спрямування кредиту, кредитного ризику, терміну кредитування, своєчасності повернення та деяких інших обставин .

Терміновість кредитування. Цей принцип означає, що в кредитному договорі повинен встановлюватися термін кредитування і цього терміну повинен додержуватися позичальник. Конкретний термін повернення кредиту в кінцевому рахунку визначається швидкістю кругообігу коштів позичальника.

Забезпеченість кредиту. Згідно цьому принципу кредитами повинно обслуговуватися тільки рухом реально існуючої вартості чи створення нової. Іншими словами, кожній гривні банківських коштів, що знаходяться в господарському оброті, повинна протистояти гривня відповідних матеріальних цінностей чи корисних затрат. Повернення суд повинно здійснюватися за рахунок завершення тих господарських операцій, для проведення яких вони були видані.

Платність кредиту. Принцип платності заключається в тому, що за користування позичковими коштами позичальник, як правило, виплачує кредитору судний відсоток.

Є два види споживчих кредитів:

1) На поточні цілі ( так званий кредит на невідкладні потреби);

2) На витрати капітального характеру.

Кредит на нагальні потреби (короткостроковий кредит ) може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ).

Слід відмітити, що вданий час різко збільшився об`єм просоченої заборгованості за даним кредитом. Причинами цього є по-перше, ріст безробіття, по-друге, збільшенням щомісячних платежів, по-третє, відмова перераховувати платежі в погашення кредитів.

Кредит на споживчі цілі (короткостроковий кредит ) може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням ВАТ Ощадбанку за місцем проживання. Він видається під заставу цінностей або цінних паперів.

Інші банки пропонують своїм акціонерам кредити забезпечені акціями та іншими цінними паперами даного банку. Розмір кредиту встановлюється виходячи з ринкової вартості наявних акцій у власників на момент складання кредитного договору та терміну кредитування. Максимальний розмір кредиту складає 85 % ринкової вартості акцій.

Другий вид споживчого кредиту банку – кредит на капітальні затрати ( довгостроковий ) – на відміну від кредиту на нагальні та поточні потреби потребує від населення надання звіту про його використання та документів про цільову направленість отриманих в банку сум.

В цілях надання допомоги громадянам в будівництві (реконструкції ) та придбання житла банком може видаватися три види житлових кредитів:

1) короткостроковий або довгостроковий на придбання та забудову землі під попереднє житлове будівництво;

2) короткостроковий кредит на будівництво ( реконструкцію ) житла, тобто безпосередньо для фінансування будівельних робіт (будівельний кредит);

3) довгостроковий кредит для придбання житла.

Кредитно-фінансова підтримка населення в вирішенні житлової проблеми здійснюється при використанні громадянами власних коштів, а також за рахунок державних субсидій, що отримуються на придбання житла.

Кредитування житлового будівництва виконується при умові відведення забудовнику у встановленому порядку земельної ділянки та наявності дозволів відповідних органів на будівництво житла. Відповідні документи про це повинні бути надані позичальником в банк разом з заявою на видачу суду.

Крім того, наданню в банк належить узгоджена й затверджена у встановленому порядку проектно-смітна документація, а також документи, що необхідні для визначення платоспроможності клієнта ( довідка з місця роботи ), та забезпечувальне зобов'язання.

В якості забезпечувальних зобов'язань громадяни можуть надавати договір застави нерухомого майна, поруку одного або більшої кількості громадян, страхової компанії чи інших юридичних осіб.

Підприємствам та організаціям різних форм власності рекомендовано в порядку надання допомоги своїм працівникам в покращанні житлових умов надавати гарантії на погашення житлових кредитів, що їм видані, а також частково або повністю здійснювати погашення цих кредитів за рахунок власних коштів.

Предметом застави можуть виступати:

a) земельна ділянка під будівництво, яка є власністю позичальника чи інші майнові права на цю ділянку;

b) готове житло чи об`єкти незавершеного будівництва;

c) інші види майна та майнових прав, які у відповідності до чинного законодавства України можуть використовуватися в якості застави.

Заставлене майно підлягає страхуванню заставодавцем від ризику втрати та пошкодження.

До повного погашення суми основного боргу та процентів за кредитом позичальник права без письмової згоди банку продати або переуступити майнові права на нерухоме майно третій особі.

Житлове кредитування населення здійснюється банками при дотриманні основних принципів кредитування: цільового використання, забезпеченості, терміновості, платності та поверненості.

При виявленні не цільового використання кредитів отриманих на будівництво чи купівлю житла, банк має право достроково стягнути видані кредити, а у випадку неможливості повернення кредиту позичальником банк проводить звернення стягнення на заставлене майно чи на поручителя.

У відповідності з положенням про житлове кредитування сума кредиту, що видається банком не повинна перевищувати 70% вартості придбання чи облаштування землі, будівництва (реконструкції чи вартості житла що купується). В іншій частці ( в розмірі не менше 30%) позичальник повинен брати участь власними коштами в об`єкті що кредитується. Цей момент, а також інші конкретні умови житлового ( терміни, відсотки ) повинні обумовлюватися в кредитному договорі, що заключається між позичальником та банком.

Важливим джерелом кредитів фізичним особам, не призначених на житло, кошти переміщення та освіту, є банківські кредитні картки. Банківські картки передбачують участь трьох сторін: банка – емітента кредитної картки, її власника та торгової організації, що приймає кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги. Для отримання кредитної картки клієнт повинен перерахувати в банк встановлену банком суму грошових коштів. Сплата товарів та послуг може бути проведена й без наявності коштів на рахунку клієнта, за рахунок банківського кредиту. Банк за свої послуги стягує визначений відсоток від суми кожної операції. Користувачі кредитної картки також повинні щорічно перераховувати визначену суму грошей за обслуговування картки та її щорічне оновлення.

Цей спосіб постійного надання споживчого кредиту набуває все більш широкого розповсюдження за кордоном. Такі міжнародні фінансові асоціації, як Visa, American Express, MasterCard, надають володарям їх пластикових карток практично будь-яку послугу в довільній сфері обслуговування.

Вданий момент вже багато банків працюють як з вище перерахованими картками так і з картками власних емісій. Однак слід відмітити що наша країна в даний момент ще не зовсім готова до втілення в широких масштабах кредитних карток ні технічно ні структурно, ні психологічно. Особливого розвитку вони набули в основному в найбільших містах України, а якщо розглядати більш детальніше в самих містах то здебільше це елітні магазини, бари та ресторани, банки та центральні поштові відділення.

Споживчий кредит, як будь - який інший кредит, відноситься до категорії кредиту, а отже йому притаманні всі відомі принципи кредитування. Реалізація кредитних відносин відбувається шляхом кредитування, яке реалізується з допогою процесу кредитування.

Отже, як ми бачимо, на сьогоднішній день існує досить широкий спектр банківських продуктів з споживчого кредитування, як на світовому ринку так і на ринку України. Особливо швидкими темпами розвиваються банківські продукти з використанням новітніх технологій, наприклад таких, як кредитні картки.

1.2 Організаційно-економічні умови споживчого кредитування в сучасних умовах

Процес кредитування як і будь-який процес містить у собі де – кілька етапів. Вданому випадку процес кредитування можна розділити на декілька етапів, кожен з яких вносить свій внесок в якісні характеристики кредиту та визначає ступінь його надійності та прибутковості для банку:

1) попередній аналіз ринку та розробка стратегій кредитних операцій;

2) розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв`ю з майбутнім позичальником;

3) оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику пов`язаного з видачею кредиту;

4) підготовка кредитного договору ( структурування кредиту ) та його підписання;

5) контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

Кожен банк повинен мати чітку та детально пророблену програму розвитку кредитних операцій. Бажано сформувати цілі, принципи та умови видачі кредитів різним категоріям позичальників у спеціальному документі – меморандумі про кредитну політику, де вказані пріоритетні сфери кредитної діяльності банку на майбутній період і визначені такі важливі моменти кредитної роботи банку, як розподілення повноважень при прийнятті рішень про видачу кредиту, граничні розміри суди одному позичальнику, вимоги до забезпечення та погашення кредиту, порядок видачі кредитів працівникам та засновникам банку, комплекс мір з контролю за якістю кредитного портфелю і т. ін.

Підготовка такого документу дозволяє керівництву банка виявити сильні та слабкі сторони його діяльності, його позиції по відношенню до конкурентів, визначити загальну лінію поведінки та забезпечити однозначний підхід до клієнтів працівників різних ієрархічних рівнів банку.

За даними американських аналітиків, 35 – 40% виникає в результаті недостатньо глибокого аналізу фінансового стану позичальника на попередній стадії переговорів.

Клієнт, що звертається в банк за отриманням споживчого кредиту, повинен надати заяву, де містяться початкові дані про необхідний кредит: ціль, розмір кредиту, вид та строк кредиту, можливе забезпечення.

До заяви повинні додаватися документи, які є обгрунтуванням прохання про надання кредиту та поясненням причини звернення в банк. Ці документи - необхідна складова частина заяви. Їх детальний аналіз здійснюється на наступних етапах, після того, як представник банку проведе попереднє інтерв`ю з заявником та зробить висновок про перспективність угоди.

До складу пакета супроводжуючих документів, що надаються в банк разом з заявою, входять наступні:

1) Податкові декларації. Це важливе джерело додаткової інформації. Там можуть міститися відомості яких не має в інших документах. Крім того вони можуть характеризувати позичальника, якщо буде виявлено, що він ухиляється від сплати податків з частини прибутку.

2) довідки з місця роботи позичальника про стаж роботи на підприємстві, розміри заробітної плати і утримань з неї ( виплати податків, погашення позичок (у тому числі за товари, придбані в розстрочку, утримання аліментів та інших стягнень);

3) книжки по розрахунках за комунальні послуги, квартирну плату;

4) документів, що підтверджують прибутки по вкладах, цінних паперах;

5) інших документах, що підтверджують інші доходи та витрати позичальника та його сім'ї (розрахункові документи, що підтверджують витрати по утриманню дітей в дошкільних установах, плату за навчання).

Заява надходить до відповідного кредитному працівнику, який після розгляду проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником – власником чи представником керівництва фірми, фізичної особи. Ця бесіда має дуже важливе значення для вирішення питання про майбутній кредит: вона дозволяє кредитному інспектору вияснити не тільки багато важливих деталей кредитної угоди, а й скласти психологічний портрет позичальника, виявити професійну підготовленість, реалістичність його оцінок положення та перспектив розвитку.

При отриманні заявки на кредит, банк повинен вияснити не тільки різні аспекти кредитної угоди, але й дати оцінку персональних якостей позичальника, будь це приватна особа чи керівник фірми. Оцінюючи особу клієнта банк зосереджує увагу на наступних моментах:

· порядність та чесність;

· професійні здібності;

· вік та стан здоров`я;

· наявність наступника ( на випадок захворювання чи смерті );

· матеріальна забезпеченість.

Порядність та чесність. Це ключові якості клієнта, що мають для банка першочергове значення. Банк не повинен надавати креди





Реферат на тему: Cпоживче кредитування на Україні (на прикладі Ощадбанку) (дипломна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.