Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Аудит

Зміст та структура аудиторського звіту і аудиторського висновку (курсова робота)

Зміст роботи

Вступ

3

1.

Робочі документи аудитора: поняття, класифікація.

5

2.

Поняття про аудиторський звіт і аудиторський висновок.

9

3.

Структура аудиторського висновку.

11

4.

Види аудиторських висновків та їх зміст.

13

5.

Примірне складання безумовно-позитивного аудиторського висновку по результатам аудиту АТ "Катрін”

21

Висновки

23

Список використаної літератури

25

Додатки

26

Вступ

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерцій­них підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників.

Власники, і насамперед колективні власники - акціонери, пайовики, а також кредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тім, що всі численні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відбиті в звітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, у них нема відповідного досвіду, і тому мають потребу в послугах аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для прийняття рішень в області економіки й оподатковування.

Аудиторські перевірки необхідні державним органам, судам, прокурорам і слідчим для підтвердження вірогідності цікавлячої їхньої фінансової звітності.

Потреба в послугах аудитора виникла в зв'язку з наступними обставинами: можливість необ'єктивної інформації з боку адміністрації у випадках конфлікту між нею і користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами); залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути дуже значні) від якості інформації; необхідність спеціальних знань для перевірки інформації; часта відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Усі ці передумови привели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, що мають відповідні підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг. Аудиторські послуги - це послуги посередників, що установлюють вірогідність фінансової інформації.

Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу і дає можливість оцінювати і прогнозувати наслідку різних економічних рішень.

В даній курсовій роботі ми розглянемо такі поняття, як "робочі документи аудитора”, "фінансовий звіт”, "аудиторський висновок”. Основні зусилля докладемо для розгляду саме аудиторського висновку, його структуру, види аудиторських висновків. Аудиторський висновок є єдиним комунікаційним каналом між аудитором, зовнішніми користувачами та власниками підприємства, фінансова звітність якого була перевірена аудитором. Аудиторський висновок, по суті, є тим містком, завдяки якому аудитор, що во­лодіє значним обсягом інформації, передає її користувачам у стис­лому виді.

На прикладі результатів аудиту АТ "Катрін” складемо один з видів аудиторського висновку: безумовно-позитивний.

При написанні даної роботи мені довелося працювати з законами, багатьма документами, довідниками та підручниками. Які саме джерела - можливо подивитися у списку використаної літератури.

1.Робочі документи аудитора: поняття, класифікація

Хід аудиторської перевірки та її результати мають бути докумен­тально оформлені. Документальне оформлення аудиту вважається однією із найважливіших умов його кваліфікованого проведення. Основною метою підготовки робочих документів є підтвердження того, що аудиторська перевірка була проведена відповідно до прийня­тих принципів аудиту.

Відповідно до ННА 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки" робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час прове­дення аудиторської перевірки.

Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення, в ній реєструються результати аудитор­ських процедур, виконаних для підтвердження прийнятих аудито­ром рішень.

Зміст робочої документації значною мірою є питанням професій­ного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необхід­ності документувати кожне спостереження або обстеження. Склад, форму і кількість робочих документів аудитор визначає в кожному конкретному випадку самостійно.

Робочі документи аудитора мають відповідати ряду певних вимог:

- містити достатньо повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, який не брав участі у цій перевірці, міг скласти чітке уяв­лення про виконану роботу і підтвердити висновки цієї перевірки;

- документи мають бути складені під час перевірки, складання їх після завершення перевірки і підготовки аудиторського висновку не припускається;

- повинні враховувати інформацію не лише звітного періоду, що перевіряється, а й дані попередніх періодів;

- давати можливість оцінити фінансову звітність згідно з вста­новленими критеріями і ознаками;

- містити інформацію необхідну чи корисну при наступних ауди­торських перевірках;

- відображати стан і оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві і ступінь довіри до неї;

- фіксувати проведені аудиторські процедури з перевірки та оцінки системи бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої облікової політики і відповідність бухгалтерського об­ліку встановленим принципам, стандартам, вимогам і чинному законодавству;

- документи мають бути складені чітко і розбірливо, скорочен­ня або умовні позначення, що використовуються, повинні бути по­яснені.

Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов'яз­кові реквізити: назва аудиторської фірми, назва підприємства-клієнта, назва документа, період перевірки, зміст (викладення аудиторських процедур, методи та прийоми аудиторської перевірки, отримані ре­зультати, висновок аудитора по факту перевірки), порядковий но­мер, номер сторінки в аудиторському досьє, прізвище аудитора, що склав документ, його підпис та дата складання документа.

Конкретний склад і зміст робочих документів визначається ауди­тором, виходячи з характеру проведеної роботи, типу і складності діяльності підприємства-клієнта, стану бухгалтерського обліку та надійності системи внутрішнього контролю клієнта.

Залежно від різних ознак робочі документи аудитора можна кла­сифікувати наступним чином.

За часом ведення і використання: довгострокового використання; нетривалого використання.

За джерелами отримання: отримані від третіх осіб; отримані від підприємства-клієнта; складені аудитором.

За характером інформації: правового характеру; про структуру і організацію підприємства-клієнта; про систему бухгалтерського обліку; про систему внутрішнього контролю; про економічні основи діяльності підприємства-клієнта; аудиторські організаційно-функціональні документи; документи оцінки аудиторського ризику; аудиторські документи з перевірки окремих показників фінансової звітності; кореспонденція аудитора; аудиторський висновок; пропозиції та рекомендації.

За призначенням: інформативні (надають інформацію про господарські операції); перевіркові (свідчать про перевірку стану активів, зобов'я­зань, власного капіталу); підтвердні (відповіді на запити); розрахункові; порівняльні; аналітичні.

За ступенем стандартизації: стандартні; вільної форми.

За формою надання: графічні; табличні; текстові; комбіновані.

Класифікація робочих документів є реально діючим механізмом, який дає змогу підвищити якість проведеного аудиту і сприяє більш повному задоволенню потреб замовника в обґрунтованій ауди­торській інформації.

Сукупність робочих документів, складених аудитором до почат­ку та в ході перевірки фінансової звітності підприємства-клієнта, представляє собою аудиторське досьє (папку), що має свій номер, дату початку і закінчення аудиторської перевірки.

При формуванні робочої документації конкретної перевірки не­обхідно дотримуватися певної послідовності її оформлення: доку­менти підготовчого періоду, документи робочого періоду, доку­менти завершального етапу перевірки. Кожному етапу аудиторської перевірки характерне складання певних робочих документів ауди­тора, черговість яких у цілому дозволяє додержуватися прийнятої послідовності документів у досьє: організаційні, адміністративні, документи аудиторських процедур, інші аудиторські дані, аудитор­ський висновок, рекомендації і пропозиції.

Протягом всього терміну ведення досьє, а також після завер­шення аудиторської перевірки і надання висновку клієнту аудитор повинен забезпечити належні умови зберігання документів. Врахо­вуючи, що вся інформація, яка міститься в робочих документах, є конфіденційною і не підлягає розголошенню, а робоча документація є власністю аудитора, зберігати її необхідно в архіві, спочатку по­точному, а надалі в постійному.

Термін зберігання документації визначається як практикою ауди­торської діяльності, так і терміном позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора. Виходячи з цього, мінімаль­ний термін зберігання документації не повинен бути меншим трьох років з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.

Неналежне зберігання робочих документів може потягти за со­бою серйозні наслідки, включаючи притягнення до відповідальності, тимчасову заборону проведення аудиторської діяльності, позбавлення сертифіката через відсутність в аудитора можливості довести належне виконання ним своїх обов'язків у зв'язку з відсутністю або непра­вильним веденням робочих документів.

Як правило, робочі документи можуть надаватися в розпоря­дження сторонніх осіб тільки за прямою згодою клієнта. Аудитор не має права і не зобов'язаний представляти робочу документацію іншим особам, включаючи податкові та інші органи, крім випадків, передбачених законодавством.

Замовник також не має права вимагати, щоб аудитор надав йому робочі документи. Аудитор самостійно вирішує питання про мож­ливість представлення і ознайомлення клієнта з робочою докумен­тацією, що є власністю аудитора.

Раціонально організоване ведення робочої документації дає можливість мінімізувати час на оформлення виконаних аудитор­ських процедур і узагальнення одержаної інформації, покращує якість проведення аудиторської перевірки і розширює можливості контролю аудиту.

2.Поняття про аудиторський звіт і аудиторський висновок

Відповідно до ст.7 Закону України "Про аудиторську діяльність", ННА6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки", ННА26 "Аудиторський висновок", ННА28 "Аудиторські висновки спе­ціального призначення" результати аудиторської перевірки повинні бути оформлені аудиторським звітом і аудиторським висновком.

Аудиторський звіт є додатковою підсумковою документа­цією. Додаткова підсумкова документація не є обов'язковою і видається замовникові в тому випадку, якщо аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це обумовлено договором чи додатковою угодою.

Додаткова підсумкова документація оформлюється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор посилається на неї, або як самостійний документ.

Додаткова підсумкова документація оформлюється у вигляді ауди­торського звіту чи звіту про проведення аудиту або звіту про резуль­тати проведення аудиту.

Аудиторський звіт потрібен тільки замовнику і може бути опуб­лікований тільки з його дозволу. У разі, якщо клієнт збирається опублікувати аудиторський звіт або у випадках злиття підприємств, реорганізації, заснування нового підприємства, аудитор повинен розпочати необхідні заходи для забезпечення того, щоб зміст ауди­торського звіту, наміченого до публікації, не вводив в оману кори­стувачів, іншими словами, щоб не сталося перекручення його змісту і значення. Тому аудитор повинен рекомендувати клієнтові зверну­тися спершу до нього за дозволом про публікацію.

Залежно від мети аудиторської перевірки та її результатів ауди­торський звіт за формою і змістом не може бути стандартизованим і, як правило, це великий за обсягом документ, який містить вияв­лені порушення у фінансово-господарській діяльності підприємства-клієнта.

Аудиторський висновок розрахований на широке коло корис­тувачів. Його публікація є свідоцтвом того, що фінансова звітність підприємства-клієнта як в цілому, так і у всіх деталях відповідає чинному законодавству, методології ведення бухгалтерського об­ліку, визначеної внутрішнім регламентом облікової політики підпри­ємства-клієнта, і є достовірною.

Аудиторський висновок є єдиним комунікаційним каналом між аудитором, зовнішніми користувачами та власниками підприємства, фінансова звітність якого була перевірена аудитором. Аудиторський висновок, по суті, є тим містком, завдяки якому аудитор, що во­лодіє значним обсягом інформації, передає її користувачам у стис­лому виді.

Відповідно до мети складання аудиторський висновок має на­ступні призначення:

- стислий, змістовний, цілеспрямований висновок незалежно­го спеціаліста про фінансову звітність підприємства-клієнта;

- правовий акт, тому що у визначених законом випадках лише наданий аудитором висновок є доказом про результати роботи підприємства-клієнта, якому можуть довіряти збори акціонерів, за­сновники, податкова адміністрація та інші користувачі фінансової звітності;

- імплікована (логічна) заява аудитора про те, що він профе­сійно, належним чином виконав свої обов'язки і представив об'єктивний висновок про фінансовий стан і результати діяльності під­при-ємства-клієнта.

Через необхідність подання інформації у стислій формі ауди­торський висновок перетворився в надзвичайно офіційний набір висловлювань-фраз, кожна із яких має особливе значення. Ці ви­словлювання схожі на юридичні фрази і називаються "професій­ною мовою". Будь-яке відхилення від стандартних професійних ви­словлювань розглядається зацікавленими користувачами як значне і може нести в собі важливу додаткову інформацію.

Тому при складанні аудиторського висновку важливо знати на­ступне:

- форму аудиторського висновку без застережень (безумовно позитивного аудиторського висновку) і значення фраз, які при цьо­му використовуються;

- випадки, коли видається аудиторський висновок з застере­женнями (умовно-позитивний, негативний, відмова від надання ви­сновку), і фрази, які використовуються при їх складанні;

- випадки, коли при наявності висновку без застережень може бути доцільним включення додаткової інформації - пояснювально­го абзацу, що підкреслює певний аспект фінансової звітності.

3.Структура аудиторського висновку

Суттєві елементи аудиторського висновку визначаються міжнародними та національними нормативами аудиту, міжнародною та національною практикою.

Аудиторський висновок складається у вільній формі, але обо­в'язково в ньому мають бути наступні розділи.

Заголовок

У заголовку аудиторського висновку зазначається про те, що аудиторська перевірка проводилася незалежним аудитором, дається назва аудитора або аудиторської фірми, наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки. Термін "незалеж­ний аудитор" використовується для того, щоб провести відмінності між аудиторським висновком і звітами, які можуть бути надані іншими особами, наприклад, працівниками підприємства.

Адресат

Аудиторський висновок повинен бути адресованим відповідним чином, як цього вимагають умови угоди або національні правила. Як правило, аудиторський висновок призначається або акціонерам, або Раді директорів, або Комітету з цінних паперів.

Вступ

Аудиторський висновок повинен містити інформацію про склад фінансової звітності та дату її підготовки. У цьому розділі необхід­но відзначити, що відповідальність за правильність підготовки фінансової звітності покладається на керівництво підприємства-клієнта та про відповідальність аудитора за аудиторський висно­вок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

Масштаб перевірки

В аудиторському висновку необхідно чітко викласти зміст робо­ти, коротко описати масштаби і найважливіші аспекти аудиту. Цей розділ дає впевненість його користувачам в тому, що аудиторська перевірка здійснена згідно з вимогами законодавства та нормами, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського об­ліку. У цьому розділі відзначається, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансова звітність не має суттєвих помилок; про те, що аудитор використову­вав принцип вибіркової перевірки інформації, та дається оцінка ауди­тором обґрунтованості вибору підприємством-клієнтом облікової політики та загальна оцінка всіх представлених звітів. Завершує цей розділ положення про те, що в ході перевірки була створена адек­ватна основа для прийняття висновку за фінансовою звітністю.

Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність

Аудиторський висновок повинен чітко і однозначно відображати дум­ку аудитора з приводу того, що фінансова звітність повно і достовірно в усіх суттєвих аспектах подає інформацію про фінансовий стан і результа­ти діяльності підприємства-клієнта згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Дата аудиторського висновку

Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки, а саме в той день, коли керівництво підприємства-клієнта підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку. Дата інформує користувачів про те, що аудитор врахував вплив на фінансову звітність і на аудиторський висновок подій та операцій, що стали відомі йому і які відбулися до вказаної дати. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною, або після підпису аудитора.

Підпис аудиторського висновку

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

Адреса аудиторської фірми

В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезна­ходження аудиторської фірми, яка може розміщатися як у кінці ауди­торського висновку після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми.

4.Види аудиторських висновків та їх зміст

Аудиторський висновок може бути позитивним, умовно-пози­тивним, негативним або надається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства-клієнта.

Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним, умов­но-позитивним, негативним або дається відмова від надання виснов­ку про фінансову звітність підприємства.

Структура формування видів висновків показана на рис. 4.1.

Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконано наступні умови:

- аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

- надана інформація достатня для відображення реального ста­ну справ у клієнта;

- є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

- фінансова звітність підготовлена відповідно до прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, яка відповідає вимо­гам чинного законодавства;

- фінансова звітність складена на основі дійсних облікових да­них і не містить суттєвих протиріч;

- фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Схема 4.1. Структурний вигляд формування аудиторського висновку

Аудитор повинен врахувати також стан бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства-клієнта.

У безумовно-позитивному аудиторському висновку думка ауди­тора про достовірність фінансової звітності підприємства-клієнта означає, що ця звітність підготовлена таким чином, щоб забезпечи­ти в усіх суттєвих аспектах відображення активів, зобов'язань і влас­ного капіталу на звітну дату і фінансових результатів діяльності за звітний період, виходячи з нормативних актів, що регулюють бух­галтерський облік і звітність. За зміст такого документа аудитор по­винен нести відповідальність.

Зразок безумовно-позитивного аудиторського висновку показано у Додатках.

У позитивному висновку можуть бути використані такі стверджу­вальні вислови, як "відповідає вимогам", "дає достовірне і дійсне уяв­лення", "достовірно відображає", "відображає реальний стан ..." тощо.

Коли фінансова звітність підприємства-клієнта не відповідає ви­могам, за яких можливе надання безумовно позитивного висновку, аудитор повинен правильно кваліфікувати обставини, що призво­дять до цього.

Перелік цих обставин містить наступне:

1. Невпевненість, зумовлену:

- обмеженням у сфері аудиту (аудитор не може отримати всю необхідну інформацію і пояснення);

- обмеженням у часі перевірки, які диктуються клієнтом;

- ситуаційними обставинами (подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства);

2. незгоду, зумовлену:

- невідповідністю прийнятої облікової політики вимогам стан­дартів бухгалтерського обліку;

- розходженням в думках щодо відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку;

- незгодою зі способом надання або ступенем розкриття інфор­мації про факти або суми у фінансовій звітності;

- порушенням чинного законодавства;

3. окремий випадок, коли прорахунки та відхилення, виявлені аудитором під час перевірки, було усунуто до моменту складання аудиторського висновку. При цьому є підстави для складання умов­но-позитивного висновку із застереженням аудитора, що показники звітності є достовірними з урахуванням відхилень за станом на відпо­відну дату, яка передує даті складання аудиторського висновку.

Будь-яка невпевненість чи незгода є підставою для відмови від надання безумовно-позитивного аудиторського висновку і подаль­ший вибір його виду визначається фундаментальністю невпевненості чи незгоди.

Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна непевність). У зв'язку з неможливістю перевірки окремих фактів аудитор не може висловити свою думку щодо вказаних моментів, але вони мають об­межений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за ви­нятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про від­повідність господарської діяльності чинному законодавству. Систе­ма обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна незгода). Деякі операції оформлені з порушенням встановленого порядку. Однак вказані моменти мають обмежений вплив на стан справ у ціло­му і не викривляють дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає мож­ливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інфор­мація свідчить про відповідність здійснюваної господарської діяль­ності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодав­чим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних (справжніх) фінансових даних і в цілому достовір­но відображає фактичний фінансовий стан.

Зразок умовно-позитивного аудиторського висновку з нефундаментальною невпевненістю та умовно-позитивного аудиторського висновку з нефундаментальною незгодою показано у Додатках.

Невпевненість чи незгода є фундаментальними, якщо вплив чин­ників, що зумовили їх, на фінансову інформацію настільки значний, що суттєво (в цілому або в основному) перекручує дійсний стан підприємства-клієнта, в тому числі з урахуванням сукупного ефек­ту усіх невпевненостей та незгод.

Наявність нефундаментальних невпевненостей і незгод передба­чає складання умовно-позитивного аудиторського висновку. Зразок можливо подивитися у Додатках.

Наявність фундаментальної незгоди може призвести до представ­лення клієнту негативного аудиторського висновку. Аудитом встановлені порушення. До­пущені порушення викривляють реальний стан справ у цілому (в основному). Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінан­сової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінан­совий стан.

Зразок негативного аудиторського висновку можливо подивитися у Додатках

Наявність фундаментальної невпевненості може стати підставою для відмови від надання аудиторського висновку. У зв'язку з неможливістю пе­ревірити факти аудитор не може висловити думку щодо вказаних моментів. Представлені моменти суттєво впливають на дійсний стан справ у цілому. У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських свідчень аудитор не може видати об'єктивний аудиторський висновок.

У деяких випадках надається аудиторський висновок без за­стережень з відмінними від стандартних формулюваннями з пояснювальним абзацом. Такий висновок надається у випадку за­довільних результатів і достовірності розглянутої фінансової звітності, коли аудитор вважає необхідним надати додаткову інформацію.

Причини, коли необхідно додати пояснювальний абзац, наступні:

1. Наявність суттєвих невпевненостей.

При підготовці фінансової звітності керівництво підприємства-клієнта зазвичай робить певну кількість прогнозних оцінок (про можливість погашення дебіторської заборгованості, про передбачу­вані терміни амортизації). Як правило, на ці питання можна знайти 1 відповідь. Інколи виникають ситуації, коли на момент складання фінансової звітності об'єктивний прогноз неможливо зробити. Така ситуація називається "ситуацією невпевненості", наприклад, сума за результатами судових позовів. Існують специфічні ситуації, в яких під питання ставиться спроможність клієнта продовжувати діяльність функціонуючого підприємства:

- суттєві збитки від господарської діяльності;

- стійка нестача обігових коштів;

- неспроможність клієнта розрахуватися по боргах у строк;

- втрата крупних клієнтів.

У цих ситуаціях аудитор повинен визначити, чи зможе його клієнт продовжувати свою діяльність протягом оглядового періоду (1 рік). Якщо аудитор прийде до висновку, що є серйозні сумніви в спро­можності клієнта продовжувати діяльність, має місце суттєва не­впевненість.

При наявності суттєвої невпевненості аудитор повинен перш за все оцінити, чи були релевантні факти адекватно відображені у фінан­совій звітності, чи в примітках до звітності. У таких випадках ауди­тор повинен додати до аудиторського висновку пояснювальний аб­зац про наявність суттєвої невпевненості:

- невпевненість є вірогідною і суттєвою;

- невпевненість можлива і є суттєвою, і її вірогідність скоріше велика, ніж мала;

- невпевненість можлива і вона має високий рівень суттєвості.

Завдання формулювання пояснювального абзацу полягає в тому, щоб проінформувати користувачів фінансової звітності про наявність невпевненості, навіть якщо ця інформація відображена у фінансовій звітності або з ймовірністю випливає з її ретельного аналізу.

2. Порушення послідовності та логіки обліку.

Аудитор повинен звертати увагу на обставини, при яких бух­галтерські принципи не застосовувалися послідовно, тобто була порушена послідовність у поточному періоді порівняно з мину­лим. Загальноприйняті бухгалтерські принципи вимагають, щоб зміни в облікових принципах або у порядку їх застосування здійснювалися в бік переважно кращого принципу, і щоб наслідки таких змін ретельно пояснювалися. Якщо такі перетворення мали місце, аудитор повинен додати пояснювальний абзац про характер змін, що відбулися. При цьому аудитор повинен відрізняти зміни, Що впливають на послідовність обліку від тих, які впливають на співставність, але не торкаються принципів послідовності.

До пер­ших змін відносяться, наприклад, перехід від оцінки запасів за ме­тодом ФІФО на ЛІФО, включення ще однієї компанії в консолідо­вану звітність, виправлення помилок у застосуванні бухгалтерських принципів шляхом переходу від незагальноприйнятих до загаль­ноприйнятих.

До другої групи змін відносяться, наприклад, скорочення пе-Ріоду амортизації активів, виправлення арифметичних помилок, зміни форми і порядку надання фінансової звітності, продаж дочірньої компанії тощо. Зміни другої групи не вимагають включення до ауди­торського висновку пояснювального абзацу.

3. Винятковість ситуації.

За деяких певних обставин аудитор може виділити той чи інший конкретний момент, пов'язаний з фінансовою звітністю, незважа­ючи на те, що він надає аудиторський висновок без застережень. Наприклад, наявність неординарних господарських операцій, важ­ливі події після дати балансу.

4. Аудиторський висновок з використанням роботи інших ауди­торів.

Якщо аудитор покладається на результати виконання частини ауди­ту іншою аудиторською фірмою, що трапляється в тих випадках, коли клієнт має розгалужену структуру філій, підрозділів, то основ­на аудиторська фірма може або:

- не посилатися на іншу аудиторську фірму (інша аудиторська фірма досліджувала несуттєву частину звітності, аудитори іншої ауди­торської фірми добре відомі головній аудиторській фірмі або знахо­дилися під її пильним контролем);

- в аудиторському висновку навести посилання на іншу ауди­торську фірму. Такий висновок називається сумісним. Застосовуєть­ся в тих випадках, якщо робити огляд перевірки іншої аудиторської фірми нераціонально або, коли частина фінансової звітності, що пе­ревірялась іншою аудиторською фірмою, є суттєвою щодо загаль­ного обсягу звітності;

5. Надання аудиторського висновку з застереженнями.

Аудиторський висновок з застереженнями видається тоді, коли головна аудиторська фірма не хоче брати на себе відповідальність за роботу, виконану іншою аудиторською фірмою.

5. Примірне складання безумовно-позитивного аудиторського висновку по результатам аудиту АТ "Катрін”

Аудиторський висновок незалежного аудитора Сологуба П.І. про проведення зовнішнього аудиту АТ "Катрін” з 23.10 2004 по 01.11.2004 року.

Керівництву АТ "Катрін”, Київська область, Васильківський район, смт Калинівка, вул. Залізнична – 158.

Вступна частина.

Нами було проведено перевірку доданої фінансової звітності у складі: баланс станом на 1 січня 2004 р. та звіт про фінансові результати та їх використання за 2004 звітний рік підприємства АТ "Катрін”. Відповідальність за надану звітність несе керівництво підприємства. До наших обов'язків входить підготовка висновку на основі інформації, отриманої під час аудиторської перевірки цього звіту.

Масштаб перевірки.

Перевірку сплановано і проведено відповідно до нормативів аудиту, що діють в Україні, та міжнародних стандартів аудиту для отримання достатніх доказів відсутності суттєвих помилок у звітності підприємства.

Під час аудиторської перевірки проаналізовано бухгалтерські принципи, які використовувалися підприємством, розглянуто оцінки матеріальних статей балансу, застосовувані керівництвом підприємства, і звітності в цілому. Ми вважаємо, що зібраної під час перевірки інформації досить для складання висновку.

Висновок аудитора про перевірку.

Ми підтверджуємо, що надана інформація дає дійсне та повне уявлення про реальний склад активів і пасивів та результати діяльності суб'єктів перевірки. Господарсько-фінансова діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства. Система бухгалтерського обліку, прийнята на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам. Звітність складена за дійсними даними бухгалтерського обліку та достовірно відображає у всіх суттєвих аспектах фактичне фінансове становище підприємства.

Незалежний аудитор (сертифікат серії ТМ № 234675885)

Сологуб Павло Іванович ____________________

Дата складання висновку : " 2 " листопада 2004 року

Адреса незалежного аудитора:

Сологуб П.І. (ліцензія серії РЛ № 5658840999 від 23.11.2000 року)

02453, Україна, м. Київ, вул. Російська –23, офіс 23

Телефон (044) 256 – 34 – 54

р/р № 12312345675 в АКБ "Аваль”, м. Київ, МФО 06453, ЗКПО 89675

Висновки

Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час прове­дення аудиторської перевірки.

Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов'яз­кові реквізити: назва аудиторської фірми, назва підприємства-клієнта, назва документа, період перевірки, зміст (викладення аудиторських процедур, методи та прийоми аудиторської перевірки, отримані ре­зультати, висновок аудитора по факту перевірки), порядковий но­мер, номер сторінки в аудиторському досьє, прізвище аудитора, що склав документ, його підпис та дата складання документа.

Сукупність робочих документів, складених аудитором до почат­ку та в ході перевірки фінансової звітності підприємства-клієнта, представляє собою аудиторське досьє (папку), що має свій номер, дату початку і закінчення аудиторської перевірки.

Аудиторський звіт є додатковою підсумковою документа­цією. Додаткова підсумкова документація не є обов'язковою і видається замовникові в тому випадку, якщо аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це обумовлено договором чи додатковою угодою.

Аудиторський висновок розрахований на широке коло корис­тувачів. Його публікація є свідоцтвом того, що фінансова звітність підприємства-клієнта як в цілому, так і у всіх деталях відповідає чинному законодавству, методології ведення бухгалтерського об­ліку, визначеної внутрішнім регламентом облікової політики підпри­ємства-клієнта, і є достовірною.

Аудиторський висновок складається у вільній формі, але обо­в'язково в ньому мають бути наступні розділи: заголовок, адресат, вступ, масштаб перевірки, висновок аудитора про перевірку фінансової звітності, дата аудиторського висновку, підпис аудиторського висновку, адреса аудиторської фірми.

Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним, умов­но-позитивним, негативним або дається відмова від надання виснов­ку про фінансову звітність підприємства.

У безумовно-позитивному аудиторському висновку думка ауди­тора про достовірність фінансової звітності підприємства-клієнта означає, що ця звітність підготовлена таким чином, щоб забезпечи­ти в усіх суттєвих аспектах відображення активів, зобов'язань і влас­ного капіталу на звітну дату і фінансових результатів діяльності за звітний період, виходячи з нормативних актів, що регулюють бух­галтерський облік і звітність.

Наявність нефундаментальних невпевненостей і незгод передба­чає складання умовно-позитивного аудиторського висновку.

Наявність фундаментальної невпевненості може стати підставою для відмови від надання аудиторського висновку.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про аудиторську діяльність" Затверджено постановою Верховної Ради України від 22 квітня 1993 р.

2. ННА 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки"

3. ННА 26 "Аудиторський висновок"

4. ННА 28 "Аудиторські висновки спе­ціального призначення"

5. Аудит. Практическое пособие ред. А.Кузьминского - К.: Учетинформ, 1996

6. Аудит і аудиторська діяльність За ред. Л.С. Шатковської - К.: Урожай, 1996

7. Білуха М.Т. Аудит. - К.: Вища школа, 2000.

8. Н.Бутинець Ф. Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів. 2-е вид., перероблене та доповнене. – Житомир, ПП. "Рут", 2002

9. Л.П. Кулаковська, Ю.В. Піча, Організація і методика аудиту: навч. посібник – Київ, "Каравела”, 2004

Додатки

Додаток.1.

Структура безумовно-позитивного аудиторського висновку

Назва та суть розділу

Приклад тексту

1 . Заголовок

Аудиторський висновок незалежної аудиторської фірми "ААА"

2. Замовник висновку:

1 ) для підтвердження річної звітності:

- AT (за винятком фінансово - кредитних установ);

- товариств з обмеженою відповідальністю (окрім фінансово-кредитних установ);

- інвестиційних фондів та інвестиційних компаній;

- комерційних банків;

2) для підтвердження переданого балансу підприємств, які приватизуються

Акціонерам AT ...

Керівництву AT . . .

Державній податковій адміністрації

Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку України

Учасникам ТОВ ...

Керівництву ТОВ . . .

Державній податковій адміністрації

Акціонерам (учасникам) AT (ТОВ) . . .

Керівництву AT (ТОВ) ...

Державній податковій адміністрації

Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку України

Фонду державного майна

Акціонерам (учасникам) . . .

Керівництву . . .

Державній податковій адміністрації

Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку України

Керівництву . . .

Фонду державного майна

3. Вступна частина

Нами було проведено перевірку доданої фінансової звітності у складі: баланс станом на 1 січня 200_ р. та звіт про фінансові результати та їх використання за 200_ звітний рік підприємства ___________________ Відповідальність за надану звітність несе керівництво підприємства. До наших обов'язків входить підготовка висновку на основі інформації, отриманої під час аудиторської перевірки цього звіту.

4. Масштаб перевірки

Перевірку сплановано і проведено відповідно до нормативів аудиту, що діють в Україні, та міжнародних стандартів аудиту для отримання достатніх доказів відсутності суттєвих помилок у звітності підприємства.

Під час аудиторської перевірки проаналізовано бухгалтерські принципи, які використовувалися підприємством, розглянуто оцінки матеріальних статей балансу, застосовувані керівництвом підприємства, і звітності в цілому. Ми вважаємо, що зібраної під час перевірки інформації досить для складання висновку.

5. Висновок аудитора про перевірку

Безумовно позитивний аудиторський висновок

Ми підтверджуємо, що надана інформація дає дійсне та повне уявлення про реальний склад активів і пасивів та результати діяльності суб'єктів перевірки. Господарсько-фінансова діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства. Система бухгалтерського обліку, прийнята на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам. Звітність складена за дійсними даними бухгалтерського обліку та достовірно відображає у всіх суттєвих аспектах фактичне фінансове становище підприємства,

6. Підпис аудиторського висновку

Аудитор аудиторської фірми "ААА" (сертифікат серії А № ______ )

_____________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові)

7. Дата складання аудиторського висновку

" ____ " ______________ 200 __ р.

8. Адреса аудиторської фірми

Аудиторська фірма "ААА" (ліцензія серії _____ № ____________ від " ___ " ___________ 200 __ p., 02000, Україна, м. Київ, вул. ________ AT ________ , офіс № _________ . Телефон ( ____ ) ______________ р/р № ________ в АКБ "БББ", м. Київ, МФО _______ , ЗКПО _______

 

 

 





Реферат на тему: Зміст та структура аудиторського звіту і аудиторського висновку (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.