Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Аудит

Створення та діяльність аудиторських фірм. Фінансовий аудит (реферат)

Зміст

Теоретична частина

3

1.1.

Мета діяльності аудиторських фірм та умови їх створення

3

1.2.

Аудит фінансової звітності

7

Практична частина. Задачі 1, 2, 3

14

Список використаної літератури

20

Теоретична частина

1.1. Мета діяльності аудиторських фірм та умови їх створення

Мета аудиту - сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у під­приємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

Основними завданнями аудиту є:

- перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійсне­них господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

- виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

- реальність визначення фінансових результатів;

- оцінка ефективності внутрішнього контролю;

- надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

Аудиторська діяльність - це один із видів підприємницької діяльності, суб'єктами якої можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Фізичні особи

Фізичними особами, що займаються аудиторською діяльністю, можуть бути гро­мадяни України, які мають кваліфікаційний сертифікат на право провадити аудитор­ську діяльність на території України. За Законом України "Про аудиторську діяль­ність" аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку. Для здій­снення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен, маючи чинний серти­фікат аудитора, зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності у виконав­чому комітеті міської, районної в місті ради або районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем проживанням даного суб'єкта та в Аудиторській палаті України як суб'єкт аудиторської діяльності.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без ство­рення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифі­каційного номера фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових пла­тежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наяв­ності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше як п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифіка­ційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

У п'ятиденний термін із дати реєстрації органи державної реєстрації направля­ють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповід­ному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності до орга­нів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та ко­пія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших дер­жав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності й за згодою цих банків у по­рядку, що встановлюється Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт підприєм­ницької діяльності зобов'язаний надіслати державному податковому органу, в яко­му він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів). Таке по­відомлення протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття рахунка (рахуючи день відкриття або закриття) подається особисто або надсилається на ад­ресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення.

Юридичні особи

Юридичними особами аудиторської діяльності є аудиторські фірми, створені на основі будь-яких форм власності (за винятком відкритих акціонерних товариств). Законом України "Про аудиторську діяльність" передбачені особливі умови ство­рення аудиторських фірм: загальний розмір частки засновників (учасників) аудитор­ської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30%; в аудиторській фірмі повинен працювати хоча б один сертифікований аудитор; керів­ником фірми може бути тільки сертифікований аудитор.

Для здійснення аудиторської діяльності аудиторська фірма повинна бути зареєс­трована як суб'єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті міської, ра­йонної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній ад­міністрації за місцезнаходженням та в Аудиторській палаті України як суб'єкт аудиторської діяльності.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності юридичні особи подають такі документи:

- рішення власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власни­ків або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є уста­новчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції") у випад­ках, передбачених законом;

- статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;

- реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про дер­жавну реєстрацію;

- документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

- документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

При підготовці установчих документів слід пам'ятати, що Закон України "Про аудиторську діяльність" забороняє аудиторам безпосередньо займатися торговель­ною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їхнього права от­римувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які мають бажання займатися аудитор­ською діяльністю, повинні зареєструватися в Аудиторській палаті України.

Порядок внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноосо­бово надають аудиторські послуги.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про аудиторську діяльність" Аудиторська палата України веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово нада­ють аудиторські послуги.

Згідно з п. 2.1 Положення про Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одно­особово надають аудиторські послуги, затвердженого рішенням Аудиторської пала­ти України від 31.10.2000 р. (протокол №95) зі змінами та доповненнями від 26.12.2001 р. (протокол № 105), крім заяви суб'єкта підприємницької діяльності для підтвердження даних, необхідних для внесення до Реєстру, новостворені суб'єкти аудиторської діяльності — аудиторські фірми подають до Секретаріату Аудитор­ської палати України нотаріально засвідчені копії статутних документів.

Для внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово нада­ють аудиторські послуги, суб'єкти аудиторської діяльності подають заяву до Ауди­торської палати України, до якої додають:

1. фізичні особи: реєстраційну картку; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію; копію сертифіката аудитора; засвідчену копію трудової книжки; відгук РВ АПУ (РВ САУ) на подані документи; документ про оплату за внесення до Реєстру.

2. юридичні особи: реєстраційну картку; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію; нотаріально засвідчені копії установчих документів; копії сертифікатів аудиторів; копію довідки органів статистики; документ про призначення керівника аудиторської фірми; відгук РВ АПУ (РВ САУ) на подані документи; документ про оплату за внесення до Реєстру.

Суб'єкти аудиторської діяльності наділені відповідними правами, мають обов'язки, обумовлені Законом України "Про аудиторську діяльність", та несуть від­повідальність за неякісне виконання аудиторських послуг.

1.2. Аудит фінансової звітності

Фінансовий результат діяльності підприємства характеризує його економічну ефективність. Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання балансового прибутку, величина якого сут­тєво залежить від правильності обчислення належних платежів (по­даток на додану вартість, акцизний збір, інші вирахування з доходу).

Для перевірки фактичного виторгу - виручки (доходу) від реалі­зації продукції (товарів, робіт, послуг) - аудитор використовує пер­винні документи на відпуск готової продукції зі складу, облікові регістри, банківські виписки про рух грошових коштів на рахунку в банку, прибуткові касові ордери на приход готівки у касу підприєм­ства, платіжні доручення на оплату відвантаженої продукції, пере­пустки на вивіз готової продукції з території підприємства.

Детальній перевірці підлягають доходи і видатки.

Щоб визначити валовий прибуток (збиток), необхідно від чи­стого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відняти суму собівартості реалізованої продукції.

Відтак для визначення фінансового результату від операцій­ної діяльності (прибутку чи збитку) необхідно від валового прибутку відрахувати адміністративні витрати, витрати на збут, інші опе­раційні витрати і додати до одержаної суми інші операційні доходи.

Потім слід встановити правильність вирахування фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування. Для цьо­го необхідно до фінансового результату від операційної діяльності долучити дохід від участі в капіталі (отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства), інші фінансові доходи (дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвес­тицій), інші доходи (дохід від реалізації фінансових інвестицій, не­оборотних активів і майнових комплексів, дохід від неопераційних курсових різниць), і відняти фінансові витрати (витрати на процен­ти та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позиково­го капіталу), втрати від участі в капіталі (збиток, спричинений інве­стиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства), інші витрати (собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, втрати від неопераційних курсових різниць, втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів).

Фінансовий результат від звичайної діяльності (прибуток, збиток) встановлюється шляхом відрахування від фінансового ре­зультату від звичайної діяльності до оподаткування податку на при­буток від звичайної діяльності.

І, нарешті, слід перевірити правильність визначення чистого при­бутку (збитку). Для цього необхідно від фінансового результату від звичайної діяльності відрахувати надзвичайні витрати (невідшко­довані збитки від надзвичайних подій - стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій), податок із надзвичайного прибутку, і додати суму надзвичайних доходів.

Таким чином, чистий прибуток (збиток) роз­раховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та по­датків із надзвичайного прибутку.

Ретельній перевірці підлягають первинні документи, що характе­ризують збитки від списання боргів через нестачі й крадіжки, через неплатоспроможність боржників, підставою для чого є рішення судів про неспроможність відповідача.

Досить старанно слід перевірити обґрунтованість відображення у бухгалтерському обліку тієї частини прибутку, яка підлягає вилучен­ню в бюджет у зв'язку із застосуванням економічних санкцій: за приховання (заниження) прибутку (доходу) від оподаткування; пені за несвоєчасне перерахування платежів у бюджет та ін. Суми таких санкцій покриваються за рахунок прибутку, що залишається у роз­порядженні підприємств, і не впливають на величину оподатковано­го прибутку.

Крім того, аудит фінансового стану встановлює платоспроможність підприємства.

Платоспроможним воно вважається тоді, коли сума активів (запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість тощо) більша або дорівнює його зовнішній заборгованості (кредити, кре­диторська заборгованість, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо).

Підвищення або зниження рівня платоспроможності підприємства слід встановити за зміною показника оборотних коштів (оборотного капіталу) як різницю між сумою поточних активів (запаси і витрати мінус зношення малоцінних і швидкозношуваних предметів плюс гро­шові кошти, розрахунки та інші пасиви) і короткостроковими борга­ми.

Отже, оцінювання фінансового стану підприємства здійснюється за даними фінансової звітності (балансу, звіту про фінансові резуль­тати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал).

Бухгалтерський фінансовий облік майна та результатів роботи кожної юридичної особи має здійснюватися відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. №996-XIV.

Аудиторський висновок має вміщувати відомості про достовірність або недостовірність даних фінансової звітності підприємства, дотри­мання ним правил ведення бухгалтерського фінансового обліку, еко­номічну оцінку його ліквідності, платоспроможності, дохідності. Крім того, у висновку аудитора підкреслюється, що достовірність фінансо­вої звітності підтверджується документами, які стосуються первин­ного фінансового обліку, грошовими документами, наявністю готів­ки, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей, необоротних активів (основних фондів) тощо.

Наприкінці висновку аудитор наголошує на позитивних і негатив­них сторонах діяльності підприємства, вказує на виявлені недоліки та порушення, викладає рекомендації щодо їх усунення, поліпшення фінансового стану.

У ринковому середовищі, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється на принципах самофінансування, а за нестачі власних фінансових ресурсів - за рахунок позичкових коштів, дуже важливо дати аналітичну оцінку фінансової незалежності під­приємства від зовнішніх джерел. Запас джерел власних коштів - це запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні кошти перевищують позичені.

Фінансова стійкість оцінюється на підставі співвідношення влас­них і позичкових коштів у активах підприємства, темпів нагро­мадження власних коштів внаслідок господарської діяльності, спів­відношення довготермінових і короткотермінових позик, достатньо­го забезпечення матеріальних оборотних засобів власними джерелами.

Одночасно аудитор з'ясовує, чи спроможне підприємство вико­нувати свої обов'язки перед бюджетом, кредитними та іншими органами.

Для цього слід перевірити:

- правильність реєстрації підприємства в органах державної податкової адміністрації;

- наявність документа на право здійснення окремих видів діяльності, статуту, установчих документів, відкритого рахунка в банку;

- структуру активів і пасивів балансу на звітну дату;

- структуру власного капіталу;

- забезпечення підприємства власними обіговими коштами;

- повноту і своєчасність сплати податків і платежів;

- фінансову сталість, платоспроможність тощо.

Для забезпечення якості проведення аудиту фінансової звітності необхідна така інформація:

- баланс;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- розшифрування дебіторів і кредиторів;

- розрахунок нормативу власних обігових коштів;

- бізнес-план;

- Головна книга;

- статистична звітність;

- податкова звітність;

- регістри бухгалтерського фінансового обліку;

- первинна документація.

Обов'язок аудитора - сформувати думку про стан фінансової звітності в цілому у вигляді аудиторського висновку.

Мета аудиторської перевірки фінансової звітності - незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності її, своєчас­ності та єдності методичних звітних показників.

На початку аудиту фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (Закону України "Про бухгал­терський облік та фінансову звітність в Україні", затвердженим Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку тощо).

Під час аудиту показників фінансової звітності для встановлення її реальності й достовірності аудитори мають виявляти нереальну дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосере­дити на контролі позовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через суд чи ар­бітраж адміністрацією підприємства пропущено і вона підлягає спи­санню на збитки. У такому випадку аудитор зобов'язаний встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб.

Аудитор також встановлює несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики, не погашені в строк; за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розра­хунками з бюджетом, з оплати праці тощо). При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована та підтверджена актами звірки, довідками тощо.

Таким чином, аудит фінансової звітності має підтвердити реаль­ність інформації про активи і пасиви підприємства.

Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати ауди­тору повну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити ви­сновок, що відпадає необхідність вносити суттєві зміни у фінансові звіти з тим, щоб вони відповідали вимогам норм (стандартів).

При цьому аудитору слід здійснити такі процедури:

- ознайомитися з принципами, прийомами і методами бухгалтерського фінансового обліку і способами їх застосування;

- простежити, яким чином клієнт збирає інформацію для включення у фінансовий звіт;

- упевнитися, що фінансові звіти складені відповідно до загальноприйнятих принципів ведення бухгалтерського фінансового обліку;

- з'ясувати, який існує зв'язок між сальдо рахунків і який вплив на результати мають відхилення.

Складовою аудиту фінансової звітності є фінансовий аналіз звіт­ності, у процесі якого слід дати оцінку фінансової сталості й плато­спроможності, зокрема розрахувати коефіцієнти і показники лік­відності й фінансової активності.

Практична частина

Задача 1.

Визначити, за якими статтями активу та пасиву балансу існує найбільша ймовірність виникнення помилок і порушень.

Відповідь:

Основними статтями балансу, де існує найбільша ймовірність виникнення помилок і порушень є статті, які характеризують негативні сторони господарської діяльності й на яких можливе завуалювання нестач, розтрат, крадіжок, а також сум дебіторської забор­гованості:

1. "Грошові кошти та їх еквіваленти” (р.230, 240), а саме "грошові кошти в дорозі”, наприклад:

- наявність сум, зарахованих на рахунки в банках не повністю або з великим запізненням;

- наявність сум, зданих у вечерню касу банку в останній день місяця і не зарахованих у перший день наступного місяця.

2. "Виробничі запаси” (р.100), а саме "незавершене виробництво”, наприклад: незаконне списання матеріалів і сировини на виробництво, застосування завищених норм їх витрат (для створення запасів, які дозволять організувати випуск неврахованої продукції);

3. "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (р.160-162), "Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом” (р.170), наприклад:

- неправильний розрахунок "Резерв сумнівних боргів” (р.162), навмисне завищення суми резерву або сум прямого списання дебіторської заборгованості (по поточній дебіторській заборгованості, не пов'язаній з реалізацією продукції) з метою завищення витрат звітного періоду і як наслідок – зменшення суми оподаткованого прибутку;

- відобра­ження у Балансі згорнутого залишку замість розгорнутого;

- неправильне визначення (оцінка) сум дебіторської заборгованості у зв'язку з коливанням курсу валют на дату складання Балансу при розрахунках в іноземній валюті;

- неправильний розрахунок суми резерву безнадійної дебіторської заборгова­ності, що може бути спричинено: відсутністю інформації за попередні звітні періоди; арифметичними неточностями; неправильним групуванням дебітором за періодами простроченості пога­шення заборгованості; шахрайством із сумами дебіторської заборгованості підзвітних осіб (списання її без підстав і документального підтвердження на загальногосподарські витрати, прострочених сум депонованої заробітної плати та ін.);

- відображена дебіторська заборгованість не належить підприємству;

- зарахування дебіторської заборгованості у валюту Балансу не за чистою реалізаційною вартістю, а за початковою вартістю виникнення (наслідком є завищення активів);

- неправильною класифікацією дебіторської заборгованості на довгострокову та короткострокову, внаслідок чого викривляється фінансовий стан підприємства при аналізі показників, що його характеризують;

4. "Нерозподіле­ний прибуток (непокритий збиток)” (р.350), наприклад, нецільове використання у поточному році прибутку, наявність фіктивних підтверджуючих документів по здійснених фінансово-господарсь-ких операціях.

5. "Відстрочені податкові зобов'язан­ня” (р.460),

6. "Готова продукція” (р.130), наприклад, товари на відповідальному зберіганні у покупців тощо.

Задача 2.

Підприємство застосовує метод нарахування зносу на МШП у розмірі 50%. Матеріальні цінності використовуються як для виробничих, так і для невиробничих потреб.

В обліку це відображається такими записами: Д-т 943 – К-т 201, 207 – на суму 50% вартості МШП у разі їх передачі в експлуатацію та списання з експлуатації.

Відповідь:

Це невірно. Такими записами (Д-т 943 – К-т 201, 207) згідно "Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань, і господарських операцій підприємств та організацій”, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року за №291 відображається реалізація іншим підприємствам і організаціям лишніх, невикористаних матеріальних цінностей. Але аж ніяк не списання МШП на загальновиробничі та невиробничі потреби.

Обґрунтуємо це більш докладніше.

На рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 "Собівартість реалізації", 91"Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут".

На субрахунку 943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів" ведеться облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо).

У нашому випадку рахунок 94 "Інші витрати операційної діяльності" кореспондує за дебетом з кредитом рахунків 20 "Виробничі запаси".

Рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

На субрахунку 201 "Сировина й матеріали" відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.

На субрахунку 207 "Запасні частини" ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

Облік МШП

Згідно з П(с)БО 9 „Запаси” малоцінні та швидкозношувані предмети визначаються за єдиним критерієм – строком служби, який в даному випадку вважається не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. До них відносяться: інструменти і приладдя, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг, спеціальне взуття тощо.

Планом рахунків для обліку МШП, які знаходяться у класі запасів, передбачений рахунок 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети".

Інструкцією № 291 уточнено, що на рахунку 22 відображаються такі МШП, як ін­струменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Рахунок 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети” призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів.

За дебетом рахунка 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети” відображаються за первинною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом – за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Існують певні особливості в обліку МШП:

- на рахунку 22 обліковуються тільки МШП на складі (тому рахунок 22 не має субрахунків);

- при відпусканні МШП зі складу в експлуатацію їх вартість списується з ра­хунка 22 на рахунки обліку витрат, (рахунки класу 9 "Витрати діяльності"). Таке списання, в свою чергу, передбачає тільки кількісний облік МШП, які знаходяться в експлуатації;

- на МШП, які обліковуються на рахунку 22, не нараховується знос.

Малоцінні та швидкозношувані предмети, термін експлуатації яких перевищує один рік або операційний цикл, відображаються у складі необоротних активів на субрахунку 112 "Малоцінні матеріальні активи" з нарахуванням амортизації.

Таким чином, для у разі передачі МШП в експлуатацію та списанню з експлуатації можливо використовувати наступні записи:

- відпущені зі складу МШП на виробництво продукції: Д-т 23 – К-т 22;

- списані МШП використані для загальновиробничих потреб: Д-т 91 (92) – К-т 22

- списані МШП використані на інші розходи операційної діяльності: Д-т 949 – К-т 22

Список використаної літератури

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. - № 996-ХIV

2. Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. за № 291 "Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій”

3. Бутинець Ф.Ф. (за ред. проф. Бутинця Ф.Ф.). Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. Вид. п'яте. – Житомир: ПП „Рута”, 2004. – 726 с.

4. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту: навч. посібник – К.: Каравела, 2004. – 568 с.

5. Усач Б.Ф. Аудит: навч. посібник – К.: Знання-Прес, 2004. – 223 с.

6. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: підручник – К.: Знання-Прес, 2004. – 253 с.

7. Чернелевський Л.М., Беренда Н.І. Аудит: навч. посібник – К.: Міленіум, 2002. – 466 с.





Реферат на тему: Створення та діяльність аудиторських фірм. Фінансовий аудит (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.