Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Аудит

Методика, оцінка та оформлення результатів аудиту валютних операцій підприємства (курсова робота)

Зміст

Вступ

3

1.

Теоретичні основи аудиту валютних операцій

5

 

1.1.

Мета і завдання аудиту валютних операцій

5

 

1.2.

Характеристика нормативної бази, що характеризує облік і аудит валютних операцій

8

 

1.3.

Предметна галузь досліджень при аудиті валютних операцій

14

2.

Аудит валютних операцій на підприємстві

18

 

2.1.

Планування аудиту валютних операцій

18

 

2.2.

Збір аудиторських доказів та формування робочих документів

25

 

2.3.

Типові помилки, що виявляються при аудиті валютних операцій

30

3.

Оцінка та оформлення результатів аудиту

31

 

3.1.

Рекомендації щодо усунення виявлених порушень

31

 

3.2.

Аудиторський висновок за результатами перевірки

32

Висновки

37

Список використаних джерел

40

Вступ

Досвід становлення України як незалежної держави свідчить про те, що стан її економіки та позиції на світогосподарській арені значною мірою залежать від структури, динаміки і ефективності зовнішньоекономічних відносин та торгівлі.

Питання оптимізації зовнішньоекономічної діяльності - невід'ємний суттєвий елемент розвитку господарства України сьогодні. Для розв'язання цих проблем необхідний комплексний підхід до зовнішньої торгівлі як сфери діяльності, результати якої визначаються економічною політикою держави, обраною моделлю зовнішньоекономічних зв'язків та впливом численних внутрішніх і зовнішніх чинників. І оскільки перелічені фактори впливу на результати зовнішньоекономічної діяльності регулюються державними законодавчими актами, пріоритетним постає як бездоганне дотримання цих законів на всіх етапах ЗЕД, так і рівень відповідності нормативної вітчизняної бази принципам міжнародної облікової практики.

Для підприємств України, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, основними нормативними документами з питань обліку операцій в іноземній валюті є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року №15-93 (із останніми змінами згідно Закону України 23 лютого 2006 року №3509-IV), Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України від 17.11.2004 року №555 (118 (із останніми змінами згідно Постанові Правління НБУ від 21.07.2009 року №416) та деякі інші Постанови Правління НБУ. Названі нормативні акти регламентують методологію облікового процесу, можливість здійснення перевірок з боку суб'єктів зовнішнього та внутрішнього контролю. Разом з тим, інтеграція України в світовий ринок капіталу, розвиток видів ЗЕД засвідчують гостру необхідність їх розширення та вдосконалення.

Організації і методиці обліку та аудиту операцій в іноземній валюті присвячені праці В.В. Бабича, С.Ф. Голова, В.П. Завгороднього, З.В. Задорожного, Я.Д. Крупки, М.В. Кужельного, Л.П. Кулаковської, Ю.Я. Литвина, І.І. Павлюка, В.М. Пархоменка, В.В. Сопка, М.М. Ткаченка та інших. Ці праці містять багато цінних пропозицій та рекомендацій щодо ведення обліку згідно чинного законодавства, є багато пропозицій стосовно методик проведення аудиту різних сторін діяльності сучасного підприємства, але практично ніхто з них не визначив методику аудиту валютних операцій. У працях Л.П. Кулаковської є згадування про аудит цих операцій, але тільки у сукупності із методикою проведення аудиту безготівкових розрахунків. Саме тому актуальність цієї роботи є очевидною. Усе це зумовило вибір теми курсової роботи, визначили мету, завдання і структуру роботи.

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі існуючої нормативної бази, наукової інформації та діючої практики організації аудиту операцій в іноземній валюті, виявити діючий стан організації аудиту валютних операцій на сучасному підприємстві.

Досягнення поставленої мети передбачається шляхом вирішення наступних завдань: 1) вивчити нормативну базу, що характеризує облік і аудит валютних операцій; 2) визначити предметну галузь досліджень при аудиті валютних операцій; 3) дослідити методологію і організацію зовнішнього та внутрішнього аудиту операцій в іноземній валюті.

Об'єктом дослідження є процедури аудиту валютних операцій.

Предметом дослідження є методологія і організація зовнішнього та внутрішнього аудиту валютних операцій на сучасному підприємстві України.

Теоретичною та методичною основою досліджень є праці відомих економістів розробки у галузі обліку та аудиту валютних операцій, основні положення нормативних документів стосовно обліку розрахунків у валюті при здійсненні підприємством зовнішньоекономічної діяльності.

Інформаційною базою даного курсового дослідження є наукові джерела, законодавчі та нормативно-правові документи стосовно об'єкта дослідження, матеріали періодичних видань та електронних ресурсів мережі Інтернет.

1. Теоретичні основи аудиту валютних операцій

1.1. Мета і завдання аудиту валютних операцій

Незважаючи на те, що розрахунки в іноземній валюті між резидентами України заборонені, чинне законодавство передбачає достатньо підстав для операцій з іноземною валютою, оскільки останнім часом все більше підприємств виходять на міжнародні ринки, відповідно зростає кількість валютних операцій. Тому складовою частиною обов'язкового аудита в організаціях, що ведуть зовнішньоекономічну діяльність, є аудит валютних операцій. Найчастіше аудит валютних операцій роблять і з ініціативи керівників підприємства. Однак, як показують численні перевірки контролюючими органами, валютні операції – одне із самих уразливих місць у роботі багатьох підприємств, що ведуть зовнішньоекономічну діяльність. Вчасно проведений аудит валютних операцій допоможе уникнути багатьох помилок і не понести фінансові збитки.

Операції, здійснювані в іноземній валюті, відносяться до числа найбільш складних об'єктів обліку, тому аудит цих операцій доцільно здійснювати методом суцільного контролю і доручати висококваліфікованим фахівцем.

Метою аудиту валютних операцій є вираження думки аудитора про вірогідність фінансової (бухгалтерської) звітності підприємства, на якому здійснюється аудит цих операцій, чинному законодавству України, і відповідності порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві законодавству країни [16, с.245].

Основним завданням аудиту валютних операцій є встано­влення об'єктивної істини щодо інформації про валютні операції, які здійснювало підприємство протягом певного часу, складання думки аудитором про досто­вірність, законність, повноту та об'єктивність відображених у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності цих операцій, донесення цієї думки через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Основні задачі аудиту валютних операцій:

- перевірка правильності відкриття рахунків в іноземній валюті;

- відповідність сум по виписках банку сумам, зазначених у первинних бухгалтерських документах;

- перевірка повноти і своєчасності оприбуткування валютних коштів;

- перевірка правильності переоцінки валюти й обліку курсової різниці;

- перевірка правильності документального оформлення валютних операцій.

Практичне завдання аудиту валютних операцій:

1. у разі встановлення помилок, фактів обману або інших відхилень від норми в валютних розрахунках, на прохання клієнта, надати консультацію що­до їх виправлення;

2. внести пропозиції щодо вдосконалення системи внутрішнього контролю валютних операцій;

3. у процесі перевірки аудитор може вказати шляхи покращання системи валютних роз­рахунків, запропонувати більш оптимальні рішення [16, с.247].

Для досягнення поставленої мети та виконання завдань, які стоять перед аудито­ром валютних операцій, аудитор повинен перевірити:

- правильність оплати чи отримання сум за прийняті або відвантажені мате­ріальні цінності;

- наявність виправдовувальних документів при здійсненні цих операцій і пра­вильність їх оформлення;

- повноту оприбуткування і правильність списання отриманих цінностей;

- стан синтетичного й аналітичного обліку по розрахункових операціях, пра­вильність використання відповідних рахунків Плану рахунків;

- правильність перенесення вхідного сальдо при відкритті відповідних рахун­ків Головної книги на наступний обліковий період;

Згідно ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року №15-93 (із останніми змінами згідно Закону України 23 лютого 2006 року №3509-IV) у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Саме тому однією з основних завдань аудиту валютних операцій є перевірка операцій на валютному рахунку підприємств [17, с.280].

Завданнями перевірки операцій на валютному рахунку підприємств є:

- встановлення кількості відкритих і використовуваних рахунків для розрахунків та законності здійснення операцій за кожним із них;

- перевірка своєчасності, достовірності, законності та доцільності здійснення операцій з надходження та списання коштів;

- дотримання стану платіжної дисципліни за укладеними договорами;

- обґрунтованість отримання і використання кредитів та позик, своєчасності їх погашення.

Джерелами інформації для аудиторської перевірки є:

- виписки банків за валютним рахунком та додані до них документи (заяви на внесення та отримання готівки, копії платіжних доручень, заяв на акредитив, інкасових доручень, платіжних вимог);

- облікові регістри по субрахунках 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті”, 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті”;

- інші документи, в яких відображені операції, пов'язані з рухом коштів [17, с.280].

Аудитору необхідно з'ясувати насамперед, скільки і які рахунки в іноземній валюті має підприємство, а також правильність відкриття валютних рахунків згідно з законодавством і тільки тоді починати перевірку руху коштів за кожним із них.

Операції на рахунках у банку перевіряються за їх виписками, при цьому перевіряється їх наявність і правильність перенесення залишків зіставленням залишків на кінець дня та на початок дня за кожною наступною випискою. Зіставлення цих виписок та документів, що подаються разом з ними, а також записів у відповідних облікових регістрах дає можливість виявити порушення та зловживання.

Аудитором перевіряється достовірність, законність, господарська доцільність та економічна ефективність операцій на рахунку в іноземній валюті, а також правильність перенесення даних з виписок банку до журналу №1 та відомості до нього. Доцільно проводити взаємозвіряння даних журналу №1 з даними інших регістрів аналітичного та синтетичного обліку та перевіряти правильність арифметичних дій у журналі №1 та відомості, що додається до нього. Значну увагу аудитор повинен приділити правильності складання кореспонденції за операціями на рахунках в іноземній валюті.

Під час аудиту операцій на рахунках в іноземній валюті необхідно простежити за правильністю відображення в обліку курсових різниць та правильністю паралельного обліку в різних валютах.

Слід зазначити, що з боку держави валютні операції підприємств контролюють банки, які їх обслуговують. Саме вони через зарахування всіх валютних надходжень на транзитний валютний рахунок здійснюють розподіл валютної виручки та продаж відповідної її частини. Купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку проводиться за цільовим призначенням (за умови наявності зовнішньоекономічного контракту) і контролюється установами банків.

1.2. Характеристика нормативної бази, що характеризує облік і аудит валютних операцій

Під час аудиту валютних операцій на підприємстві основними нормативними документами, якими керується аудитор, є:

- Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 р №185/94-ВР (в останній редакції Закону від 20 січня 2010 року №.1814-VI);

- Закон України "Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року №3125-ХІІ (в редакції Закону від вiд 27.07.2010 року за №2388-VI)

- Міжнародний стандарт аудиту 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність”

- Міжнародний стандарт аудиту 800 "Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення”

- Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року №15-93 (із останніми змінами згідно Закону України 23 лютого 2006 року №3509-IV);

- Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях” від 26.03.98 року №118 (із останніми змінами згідно Постанові Правління НБУ від 06.08.2009 року №467);

- Постанова Правління Національного банку України "Про скасування обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів” від 31.03.2005 року №101 (без змін);

- Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” від 30.05.2007 року №200 (із останніми змінами згідно Постанові Правління НБУ від 12.08.2008 року №241);

- Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року №291 (із останніми змінами згідно наказу МФУ від 25.09.2009 року №1125)

Також для більш чіткого уявлення стану обліку валютних операцій на підприємстві аудитор може використовувати нормативну базу, яка використовується для проведення аудиту валютних операцій у банках:

- Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про валютний контроль” від 08.02.2000 року №49 (із останніми змінами згідно Постанові Правління НБУ від 05.11.2009 року №654);

- Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам” від 17.06.2004 року №270 (із останніми змінами згідно Постанові Правління НБУ від 30.04.2009 року №265);

- Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України” від 17.11.2004 року №555 (118 (із останніми змінами згідно Постанові Правління НБУ від 21.07.2009 року №416);

- Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Правил здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб” від 14.10.2004 року №496 (без змін);

- Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України” від 12.12.2002 року №502 (із останніми змінами згідно Постанові Правління НБУ від 09.09.2009 року №538).

Відкриття кореспондентських рахунків банків резидентів та нерезидентів як в іноземній валюті, так і в гривнях здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та нормативних актів Національного банку України [5].

Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

Між суб'єктом господарювання і банком укладається договір про надання бан­ківських послуг, де обумовлюються: предмет договору, обов'язки та відповідаль­ність сторін.

Порядок проведення розрахунків в іноземній валюті регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 р №185/94-ВР (в останній редакції Закону від 20 січня 2010 року №.1814-VI) (далі – Закон) [1].

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю, іншими актами валютного законодавства України [5].

Порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні визначено Постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” від 30.05.2007 року №200 (із останніми змінами згідно Постанові Правління НБУ від 12.08.2008 року №241) [8]..

Резиденти - юридичні особи і фізичні особи-підприємці та іноземні представництва мають право використовувати з поточних рахунків готівкову іноземну валюту для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон, а також на представницькі витрати (організацію офіційних заходів за кордоном).

Одному працівнику (резиденту чи нерезиденту) може бути видано іноземну валюту готівкою та/або дорожні чеки на загальну суму, що не перевищує норм вивезення іноземної валюти (дорожніх чеків), установлених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють переміщення іноземної валюти (дорожніх чеків) через митний кордон України.

Відшкодування працівнику-резиденту, який перебував у відрядженні за кордоном, витрат власних коштів в іноземній валюті здійснюється відповідно до законодавства України у валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на день виплати зазначених коштів, а працівнику-нерезиденту, на його бажання, - як в іноземній валюті, так і у валюті України.

Юридичні особи - резиденти та іноземні представництва, що мають власні транспортні засоби (орендують, фрахтують), мають право використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для забезпечення експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном.

Морські агенти мають право використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для видачі готівкової іноземної валюти та/або дорожніх чеків капітану судна, що належить (зафрахтоване) судновласнику-нерезиденту, для оплати експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням судна, оплати праці членів екіпажу, оплати витрат, пов'язаних з репатріацією моряків із судна, що перебуває в порту України, тощо.

Юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для оплати праці, виплати премій і призів працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом.

Працівник-нерезидент здійснює вивезення з України готівкової іноземної валюти з дотриманням вимог нормативно-правових актів про переміщення валюти або може перерахувати зазначені кошти за межі України в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб.

Порядок відображення безготівкових розрахунків у бухгалтерському обліку суб'єктів господарювання регламентується Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року №291 (із останніми змінами згідно наказу МФУ від 25.09.2009 року №1125)[14]. .

1.3. Предметна галузь досліджень при аудиті валютних операцій

На основі аналізу нормативної бази, що характеризує облік і аудит валютних операцій встановили, що грошові розрахунки в іноземній валюті здійснюються тільки у безготівковій формі. Відповідно аудит валютних операцій є частиною аудиту безготівкових розрахунків підприємства.

Форми розрахунків в іноземній валюті показані на рис.1.1.

Рис.1.1. Форми розрахунків в іноземній валюті [17, ст.279]

Грошові розрахунки в іноземній валюті здійснюються шляхом перерахування грошо­вих коштів із рахунка платника на рахунок отримувача через фінансового посеред­ника - банк, який надає послуги своїм клієнтам. При аудиті валютних операцій аудитор вивчає всі джерела інформації, які відображають наявність грошових коштів на рахунках у банку як у національній, так і в іноземній валюті, їх рух (за ви­писками банків) та підстави для здійснення грошових операцій (пер­винні документи, договори).

На рис.1.2 наведена класифікація безготівкових розрахунків підприємства.

Для здійснення всіх видів банківських операцій, у т. ч. безготівкових грошових розрахунків, та для зберігання грошових коштів суб'єктам господарювання відкри­ваються рахунки у будь-яких банках України за їх вибором і за згодою цих банків. Виписки банків із цих рахунків є обов'язковим об'єктом аудиторського дослі­дження.

Рис.1.2. Класифікація безготівкових розрахунків підприємства [17, ст.281]

Класифікація рахунків у банках (як у національній, так і в іноземній валюті) для зберігання грошових коштів наведена на рис.1.3.

Рис.1.3. Класифікація рахунків підприємства для зберігання коштів у банках [17, ст.282]

Рахунки для зберігання грошових коштів в іноземній валюті у банках відкриваються лише у вигляді поточних рахунків для юридичних та фізичних осіб.

У суб'єктів господарювання облік наявності та руху грошових коштів відобра­жається на рахунку 31 "Рахунки в банках", який має такі субрахунки:

311 "Поточні рахунки в національній валюті";

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті";

313 "Інші рахунки в банку в національній валюті";

314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

За дебетом рахунка 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошо­вих коштів, за кредитом - їх використання.

Субрахунки 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" та 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті" призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.

При проведенні аудиту валютних операцій аудитор вивчає інфор­мацію, відображену на цих рахунках. Схема відображення інформації про рух гро­шових коштів наведена на рис.1.4.

Рис.1.4. Схема відображення інформації про рух грошових коштів [17, ст.282]

При проведенні аудиту валютних операцій аудитор повинен вивчити інформацію, яка відображена на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками”, особливо що стосується обліку розрахунків з іноземними покупцями та замовниками за відвантажену продукцію (крім заборгованості, яка забезпечена векселями) на субрахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями”. За дебетом цього субрахунку відображається нарахування заборгованості покупців та замовників, за кредитом – погашення заборгованості шляхом оплати на рахунки в банку.

Також потрібно уважно вивчити інформацію, яка відображена на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, а саме на субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками”. За кредитом цього субрахунку відображається наявність та збільшення заборгованості перед постачальниками в іноземній валюті, за дебетом – її погашення або списання.

Вексельні розрахунки у суб'єктів господарювання знаходять відображення на рахунках 34 "Короткострокові векселі одержані" і 62 "Короткострокові векселі ви­дані". При аудиті вивчається інформація за кожним виданим (отриманим) векселем, за строками їх погашення та за умовами вексельних розрахунків.

На рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" ведеться облік заборговано­сті покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), ви­конані роботи, надані послуги та за іншими операціями, забезпеченої векселями.

Рахунок 34 "Короткострокові векселі одержані" має такі субрахунки:

341 "Короткострокові векселі, одержані в національній валюті";

342 "Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті".

На рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" за дебетом відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за інші операції, за кре­дитом - отримання коштів на погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.

На рахунку 62 "Короткострокові векселі видані" ведеться облік розрахунків за заборгованістю постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані си­ровину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на які підпри­ємством видані векселі.

Рахунок 62 "Короткострокові векселі видані" має такі субрахунки:

621 "Короткострокові векселі, видані в національній валюті";

622 "Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті ".

За кредитом рахунка 62 "Короткострокові векселі видані" відображається вида­ча векселів для забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кре­диторів та для забезпечення інших операцій, за дебетом - погашення заборговано­сті за виданими векселями, її списання тощо.

Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх по­гашення.

2. Аудит валютних операцій на підприємстві

2.1. Планування аудиту валютних операцій

Планування аудиту валютних операцій - це досить складний процес, який допомагає аудитору сконцентрувати увагу на найважливіших напрямках перевірки, найкращим чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає можливість здійснюва­ти контроль виконання аудиторських процедур у період перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Процес планування аудиту валютних операцій умовно можна поділити на декілька етапів (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Етапи планування аудиту валютних операцій [17, ст.68]

Етап 1

Згода клієнта й укладання договору

Етап 2

Постановка мети і завдань аудиту валютних операцій

Мета: вираження думки аудитора про вірогідність фінансової (бухгалтерської) звітності підприємства, на якому здійснюється аудит цих операцій, чинному законодавству України, і відповідності порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві законодавству країни.
Завдання:

-збір загальних даних та інформації про бізнес клієнта;

-ознайомлення із системою обліку і внутрішнього контролю;

-визначення і оцінка матеріальності й аудиторського ризику;

-визначення критеріїв оцінки фінансової звітності;

-збір аудиторських доказів та їх аналіз.

Етап 3

Оцінка наявного середовища суб'єкта перевірки

Внутрішні фактори системи: управління; облік і внутрішній контроль; виробництво; фінансова діяльність; діяльність персоналу.
Зовнішні фактори сфери: економічна; політична; соціальна; юридична.

Етап 4

Складання загального плану аудиту

Етап 5

Розробка програм аудиту

Етап 6

Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської діяльності

Етап 7

Коригування загального плану і програми протягом усього процесу аудиту

Таким чином у таблиці 2.1 виділено сім етапів планування. Розглянемо послідовність планування аудиту валютних операцій підприємства детальніше.

Ha ознайомчому етапі аудиту валютних операцій перевіряється наявність зовнішньоекономічних операцій, розрахунків по них. Аудитор встановлює, якими формами розрахунків користується підприємство. Необхідно встановити, які рахунки відкриті суб'єкту господарювання і в яких банках, ознайомитись із до­говорами на банківське обслуговування, з депозитними договорами, встановити на­явність грошових коштів на момент перевірки.

Інформацію про наявність рахунків у банках необхідно відобразити в робочому документі (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Інформація про наявність рахунків в банках (витяг)

№ з/п

Номер балан­сового рахунка

Назва рахунка

№ рахунку в банку

Банк, у якому

відкритий

рахунок

Наявність договору

Дата

1.

362

Розрахунки з іноземними покупцями

49416055050506

ПриватБанк, Васильківська філія

23/4

17.01.2005

2.

632

Розрахунки з іноземними постачальниками

34777392000392

ПриватБанк, Васильківська філія

03/12

04.03.2005

3.

342

Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті

56909044528438

ПриватБанк, Васильківська філія

12/01

18.09.2009

4.

622

Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті

56909044528439

ПриватБанк, Васильківська філія

12/01

18.09.2009

Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту валютних операцій, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. В процесі такої оцінки встановлюється імовір­ність помилок у бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не може дати абсолютних гарантій його ефективності, оскільки:

- ніхто не може поручитися за відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою;

- керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме встановило;

- незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслужили довіри, можли­вий вплив на них як усередині, так і за межами підприємства;

- можливі помилки і неточності в записах, підрахунках у результаті нерозумін­ня завдання, втоми або неохайності.

Враховуючи наведені обмеження ефективності внутрішнього контролю, зовніш­ній аудитор повинен дати оцінку результативності внутрішнього контролю за таки­ми позиціями: 1) ступенем незалежності внутрішнього контролю; 2) чисельністю, кваліфікацією і досвідом персоналу, який займається внутріш­нім контролем; 3) масштабом, глибиною, напрямком і строками проведення перевірок суб'єк­тами внутрішнього контролю; 4) огляд усіх документів, які стосуються внутрішнього контролю, перевірок, які може надати клієнт; 5) ступенем впливу органів управління на роботу суб'єктів внутрішнього контролю.

Аудит системи внутрішнього контролю валютних операцій повинен підтвердити або спростувати такі вимоги щодо здійснення безготівкових розрахунків в іноземній валюті:

- несумісні обов'язки розподілені;

- безготівкові операції в іноземній валюті здійснюються у відповідності з чинним законодав­ством;

- всі операції з витрачання грошових коштів в іноземній валюті із рахунків у банках санкціонова­ні відповідною особою;

- всі безготівкові операції в іноземній валюті за надходженням відображаються в обліку;

При оцінці системи внутрішнього контролю і системи обліку валютних операцій підприємства слід пам'ятати, що всі розрахунки здійснюється лише через банк, тому довіряти цій системі можна лише після ретельного її вивчення.

Для оцінки системи внутрішнього контролю і системи обліку валютних операцій підприємства пропонується виконати відповідне тестування, зміст якого наведений нижче у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Тест внутрішнього контролю валютних операцій підприємства

№ з/п

Зміст питання

Варіант відповіді

При­мітки

так

ні

інформація відсутня

1

2

3

4

5

6

1.

Розрахунки здійснюються:

- банківським переказом;

- документарним інкасо;

- розрахунки чеками;

- документарний акредитив

+

+

+

+

 

 

2.

Наявність договору на банківське обслуго­вування

+

 

 

 

3.

Наявність у працівників бухгалтерії норма­тивних документів, що регулюють безготів­кові розрахунки в іноземній валюті

+

 

 

 

4.

Право підпису на банківських документах в іноземній валюті має:

- тільки керівник;

- керівник і головний бухгалтер;

- делеговано іншим посадовим особам

+

 

+

 

5.

Наявність окремих синтетичних реєстрів для обліку руху коштів у різних валютах

+

 

 

 

6.

Наявність суцільної реєстрації платіжних доручень на перерахування коштів в інва­люті

+

 

 

 

7.

Наявність пропусків у нумерації платіжних доручень на перерахування коштів в інвалюті

 

+

 

 

8.

Регістри обліку операцій на поточному ра­хунку в іноземній валюті формуються:

- автоматизовано;

- вручну

+

 

 

 

9.

Банківські виписки з додатками групуються і підшиваються в хронологічному порядку

+

 

 

 

10.

Облік руху коштів в іноземній валюті ве­деться в двох валютах: в іноземній валюті розрахунків і національній валюті

+

 

 

 

11.

Перерахунок залишку коштів в іноземній ва­люті здійснюється за курсом НБУ на дату звіту

+

 

 

 

12.

У звітному періоді надходив виторг в іно­земній валюті

+

 

 

 

13.

У звітному періоді здійснювалися операції з продажу іноземної валюти

+

 

 

 

14.

Наявність замовлень на продаж іноземної валюти

 

 

+

 

Продовження таблиці 2.3

1

2

3

4

5

6

15.

Наявність рахунків, відкритих в іноземних банках

 

+

 

 

16.

Наявність кредитів в іноземній валюті

 

+

 

 

17.

Наявність актів перевірок безготівкових розрахунків в іноземній валюті:

- внутрішніми контролюючими органами;

- зовнішніми контролюючими органами

+

 

+

 

18.

Чи були встановлені порушення в обліку без­готівкових розрахунків в іноземній валюті:

- внутрішніми контролюючими органами;

- зовнішніми контролюючими органами?

 

+

+

 

Проведене тестування дає змогу дати оцінку системі внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку, встановити ризик контролю і обліку та ризик невиявлення.

При низькому рівні ризику невиявлення аудитор може покластися на результати роботи суб'єктів внутрішнього контролю і зменшити кількість аудиторських проце­дур, при високому - кількість аудиторських процедур планується за максимумом, і при необхідності, може плануватися суцільна перевірка.

При підготовці загального плану і програми перевірки слід встановити рівень суттєвості (ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною).

План аудиту валютних операцій повинен складатися до початку конкретної роботи з клієнтом і врахо­вувати:

- умови договору на виконання аудиту;

- зміст аудиторського висновку, терміни його подання;

- відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

- відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;

- відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації;

- систему і форму бухгалтерського обліку;

- список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

- ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій;

- рівень суттєвості завдань аудиту;

- найважливіші етапи і завдання аудиту;

- ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

- порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними;

- сутність і обсяг аудиторських доказів;

- умови, які потребують особистої уваги (можливість помилки, обману);

- ступінь аудиторського ризику;

- список помічників, які будуть залучатися до аудиту.

При цьому слід урахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, затрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості й проведення оцінки ризиків. У складі загального плану повинна бути інформація про: а) склад аудиторської групи; б) її підпорядкованість; в) інструктаж; г) перевірку якості роботи молодих спеціалістів старшими працівниками.

У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, причому їх причини повинні докладно документуватися. Якщо перевірка проводиться не впер­ше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта щодо усунення недоліків та виконання рекомендацій попереднього аудитора.

План аудиту валютних операцій підприємства бажано погодити з керівництвом підприємства. Це дасть можливість уточнити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.

Для виконання цього плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використову­вати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програ­ма має також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських про­цедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану ау­диту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту і контролюва­ти їхню роботу. Аудиторська програма містить перелік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість за процедурами аудиту, об'єкт аудиту за кожним питанням окремо та масштаб перевірки.





Реферат на тему: Методика, оцінка та оформлення результатів аудиту валютних операцій підприємства (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.