Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Аудит

Аудит активів підприємства (реферат)

план

Аудит активів підприємства

1. Аудит операцій з коштами в касі

2. Аудит операцій на рахунках у банку

3. Аудит грошових документів та грошових коштів у дорозі

4. Аудит розрахунків із підзвітними особами

5. Аудит основних засобів

6. Аудит нематеріальних активів

7. Аудит матеріальних цінностей

8. Аудит операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами (МШП)

9. Аудит розрахунків із покупцями та замовниками

10. Аудит розрахунків за претензіями

11. Аудит розрахунків за відшкодуванням завданих збитків


Тема 10

АУДИТ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

1. Аудит операцій з коштами в касі

Операції за рухом грошових коштів підлягають суцільній пе­ревірці. Здійснюючи аудит касових операцій, слід керуватися Поло­женням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72. Це Положення поширюється на усіх юридичних осіб (крім банків і підприємств зв'язку) незалежно від форми власності та виду діяльності, а також на фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної осо­би. Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка, яку вони одержують із власних поточних рахунків, має ви­трачатися виключно на визначені в чеку цілі. Розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності, а також індивідуальних підприємців з громадянами мають проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання роботи, надання послуги.

Ліміти залишку готівки в касі встановлюються усім підприєм­ствам, що мають рахунки в установах банків і здійснюють касові опе­рації готівкою. Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприєм­ства встановлюють комерційні банки за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму роботи підприємства, віддаленості його від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіка заїзду інкасаторів.

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюєть­ся Інструкцією про організацію роботи з готівкового обліку устано­вами банків України, затвердженою постановою Правління Національ­ного банку України від 19.02.2001 № 69.

Всю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати у порядку й у строки, встановлені установою банку для зарахування на їхні рахунки. Касові операції оформляються документами, типові форми яких затверджено нака­зом Міністерства статистики України (Мінстату) від 15.02.96 № 51.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибут­ковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Про приймання грошей видають кви­танцію за підписом головного бухгалтера або особи, ним уповнова­женої, і касира, завірену печаткою (штампом) касира або відбитком касового апарата.

Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (роз­рахунково-платіжними) відомостями. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером підприєм­ства або особами, ними уповноваженими.

Крім Положення про ведення касових операцій аудитор викори­стовує нормативні документи, затверджені відповідними міністерства­ми і відомствами, первинні документи щодо приймання і видачі го­тівки, касові книги і звіти касира, книги аналітичного обліку цінно­стей, що зберігаються в касі, облікові регістри за рахунком ЗО "Каса" і для зустрічної перевірки за рахунки 31 "Рахунки в банках", субра­хунками до нього 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті", 33 "Інші кошти", субрахунки 331 "Грошові документи в національній валюті", 332 "Грошові документи в іноземній валюті", 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті", 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті".

Аудит каси проводять у такій послідовності: інвентаризація каси, перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій, документальна перевірка прибуткових і видаткових касових опе­рацій.

Однак при аудиторській перевірці проведення інвентаризації не належить до числа обов'язкових процедур, які використовує аудитор для підтвердження достовірності даних, що числяться за статтею "Каса" активу балансу. Аудитор у даному випадку може скориста­тися результатами внутрішнього контролю.

Слід також врахувати, що готівку в іноземній валюті записують до акта інвентаризації із зазначенням назви і суми в перерахунку на українські гривні за курсом Національного банку України.

Під час документальної перевірки касових операцій аудитор ви­користовує такі документи:

• № КО-1 "Прибутковий касовий ордер";

• № КО-2 "Видатковий касовий ордер";

• № КО-3 і КО-За "Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів";

• № КО-4 "Касова книга";

• № КО-5 "Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей", документи безордерного оформлення приймання і видачі грошей, облікові регістри, Головну книгу і баланси на відповідні дати за ра­хунком ЗО "Каса" тощо.

Особлива увага аудитора має бути зосереджена на правильності оформлення касових документів: чи є на кожному документі розписки одержувачів грошей, чи погашаються касові документи (прибуткові — штампом "Одержано", видаткові — "Оплачено") із зазначенням дати, чи немає підчисток і виправлень.

Під час перевірки звіту касира і прикладених до нього документів аудитор зіставляє номери останніх прибуткових і видаткових касо­вих ордерів, прикладених до звіту, із записами в журналі реєстрації, щоб переконатися у повноті обліку останніх касових операцій. Якщо буде виявлено розбіжності у сумі або нумерації ордерів, з'ясовують причини. Щоб перевірити, як дотримано встановлений ліміт залишку грошей у касі, необхідно зіставити фактичні залишки грошей на окремі дати й у середньому за місяць із лімітом залишку. При підра­хунку фактичних залишків грошей у касі вилучається готівка, при­значена для виплати заробітної плати, допомоги у зв'язку з тимча­совою непрацездатністю, пенсій і премій.

Як правило, перевірка каси проводиться не рідше одного разу на квартал. Оперативний контроль за залишком грошей у касі здій­снюється на підставі звітів касира.

Використання готівки за цільовим призначенням перевіряють зі­ставленням даних про одержання в банку грошей з даними про їх витрачання (балансовим методом, тобто залишок на початок з рахунка ЗО "Каса" плюс оборот за дебетом за цим же рахунком і мінус оборот за кредитом). Для цього використовують дані звітів касира з доданими документами, дані облікових регістрів з дебету і кредиту рахунка ЗО "Каса" і журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових до­кументів.

Своєчасність і повноту внесення в банк невикористаних грошоних сум перевіряють шляхом зіставлення дати і суми зарахування грошей на рахунок відповідно до виписки банку з датою закінчення масової виплати грошей, зазначеною у дозвільному написі на платіж­них відомостях, і депонування заробітної плати та інших невиплаче-них сум, а також із датою і сумою оприбуткування грошей у касу за іншими надходженнями.

Перевіряючи касові операції, необхідно встановити їх законність, достовірність і господарську доцільність.

Особливо ретельно аналізують повноту і своєчасність оприбутку­вання у касу грошей, одержаних із банку. Повноту і своєчасність опри­буткування грошей у касу, одержаних із поточних рахунків підприємств у банку, встановлюють шляхом зустрічної і взаємної звірки даних банківських виписок із рахунків підприємств, корінців чекових кни­жок, прибуткових касових ордерів і записів у касовій квизі.

Чекові книжки, корінці використаних чеків і невикористані чеки мають зберігатися у головного бухгалтера в умовах, що виключають можливість їх втрати. Зіпсовані чеки з написом "Анульовано" слід зберігати підклеєними до корінців чеків.

Забороняється: довіряти зберігання чекових книжок іншій особі, зокрема касиру, який одержує за чеками готівку в банну, а також підписувати незаповнені чеки; виписувати чеки на пред'явника (ма­ють використовуватися тільки іменні чеки).

Для того, щоб впевнитись у повноті оприбуткування грошей за реалізовані товарно-матеріальні цінності, слід перевірити звіти про їх рух і записи за рахунками обліку їх реалізації. При цьому креди­тові записи за рахунком реалізації (за готівку) зіставляють із дебе­товими записами з рахунка каси. У разі розбіжностей слід перевіри­ти сутність зазначених операцій й встановити причини відхилень.

На кожному підприємстві матеріальні цінності мають видавати­ся тільки за наявності на накладній поставленого касою штампа "Оплачено". Готівка за продані товари чи надані послуги має здава­тися в касу підприємства. Квитанція видається за підписами голов­ного бухгалтера і касира.

Під час аудиту правильності виплати грошей за платіжними відо­мостями слід вибірково встановити, чи всі записані в розрахунково-платіжні відомості особи практично працювали на підприємстві й чи немає серед них підставних осіб, на яких виписується заробітна плата з метою її привласнення. Такі факти виявляють ціляхом зві­ряння даних відомості на виплату заробітної плати з показниками обліку особового складу і табелів, із наказами про зарахування на роботу і звільнення, з даними первинних документів про зарахуван­ня заробітної плати. Слід також перевірити підсумки в платіжних відомостях, тому що нерідко допускаються факти навмисного зави­щення підсумків у графі "До видачі на руки" на передбачувану суму привласнення. Тут необхідно звернути увагу на величину виплачених сум окремим особам із наступною перевіркою їх реальності, на справ­жність підписів осіб, що одержали гроші, на дописані суми, підчищення, необумовлені виправлення, неякісне оформлені доручення тощо.

У всіх відомостях слід перевірити справжність (автентичність) підписів одержувачів грошей. Для цього підписи в одних відомос­тях зіставляють із підписами в інших, особливу увагу звертають на виправлення і підчищення. В окремих випадках слід опитати одер­жувачів грошей, що дає змогу виявити підроблені підписи, а деколи і підставних та вигаданих осіб.

Окремо перевіряють правильність уплати і повноти оприбуткуван­ня квартирної плати й оплати комунальних послуг та інших надход­жень, для чого користуються способам зустрічної перевірки і взаєм­ного звіряння операцій, беруть письмові й усні пояснення у посадо­вих і матеріально відповідальних осіб.

Здійснюючи аудит касових операцій, слід перевірити правильність підрахунку оборотів за прибутком і видатком у касових звітах, ви­значення залишків на кінець звітного періоду і перенесення їх з однієї сторінки на іншу та відповідність залишку з рахунка ЗО "Каса" за звітом касира на кінець місяця залишку за рахунком ЗО "Каса" у Головній книзі.

Контролюючи касові операції, слід встановити відповідність корес­понденції рахунків чинним положенням і правилам ведення бухгал­терського фінансового обліку. Для цього звіти касира і прикладені до них документи зіставляють із даними регістрів бухгалтерського обліку.

Вивчаючи факти надходження грошей на поточні рахунки в бан­ках, слід перевірити правильність і повноту гарантування їх за ви­писками банку, бухгалтерськими регістрами і звітами касира.

Під час перевірки правильності списання коштів з рахунка у бан­ку особливу увагу доцільно звернути на своєчасність і повноту опри­буткування і цільового використання готівки, одержаної в банку.

На підставі даних акта інвентаризації каси і групувальних відо­мостей порушень касової дисципліни складають відповідний розділ аудиторського звіту (висновку), де відображаються встановлені фак­ти недоліків у організації і веденні касових операцій з посиланням на додані до аудиторського звіту (висновку) групувальні відомості порушень і аналітичні таблиці.

2. Аудит операцій на рахунках у банку

Операції на рахунках у банку підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банках є ви­писки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи, а також записи в облікових регістрах за рахунком 31 "Рахунки в банках". Насамперед, треба звірити залишки коштів, відоб­ражених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не га­рантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмис­не зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відпо­відність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками бан­ку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами. Важ­ливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок вста­новлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням за­лишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в по­передній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність ви­писки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних випис­ки із записами в першому примірнику особового рахунка, що знахо­диться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку.

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми (автентични­ми) документами. Бувають випадки, коли їх підробляють або при­кладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправиль­ну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у справжності документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача грошей і дати здійснення операцій) слід провести зустрічну перевірку платіжних документів, які зберігають­ся у справах підприємства, із платіжними документами в банку або у контрагента з операції. Одночасно з'ясовують правильність корес­понденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зло­вживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів (проводок), не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесен­ням підсумків з одної сторінки регістру на іншу.

Обов'язком аудитора є також перевірка правильності та обґрун­тованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах, із даними виписки банку і записами на рахунку 63 "Розрахунки з постачаль­никами і підрядниками" або на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Тут за прибутковими документами перевіряють повно­ту і правильність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, слід провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.

Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групува­ти в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші пла­тежі, пов'язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.

Перевіркою сутності банківських документів встановлюють, чи не допускалося неправильне перерахування авансів і платежів за без­товарними рахунками або оплата рахунків інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється.

Під час перевірки операцій за акредитивами слід звірити залиш­ки сум і обороти за виписками банку із записами в регістрах бух­галтерського обліку. Одноразово з'ясовують причини, які зумовили розрахунки за акредитивною формою, чи передбачена ця форма роз­рахунків договором або чи може вона застосовується як санкція з боку постачальників за несвоєчасні платежі. Потім перевіряють повноту і своєчасність використання і повернення невикористаних акредитивів, а також повноту оприбуткування матеріальних ціннос­тей, які надійшли від постачальників.

Операції з лімітованими і нелімітованими чековими книжками аналізуються з погляду їх правильності, характеру і повноти оплати. З'ясовують, чи не проводилась оплата лімітованими чеками видатків, які не включаються в авансові звіти підзвітних осіб як здійснені готівкою*.

Після встановлення подібних фактів слід визначити розмір зав­даного підприємству збитку і винних осіб. Слід також перевірити, чи збігається залишок за книжкою лімітованих чеків, відображений на корінці останнього використаного чека, із залишком на дату пе­ревірки за рахунком 313 "Інші рахунки в банку в національній ва­люті", а також із залишком за випискою банку. Залишок грошей на кінець місяця за випискою банку деколи не збігається із залишком ліміту за лімітованою книжкою. Це пояснюється тим, що видані з лімітованих книжок чеки не були до кінця місяця пред'явлені одер­жувачами в банк до оплати.

Об'єктом контролю аудитора можуть бути операції з переказами грошей з рахунка в банку на рахунки в Ощадбанк, тому що вони можуть бути пов'язані з передачею грошей підставним особам, з крадіжками коштів.

Здійснюючи перевірку операцій на рахунку 312 "Поточні рахун­ки в іноземній валюті", слід встановити, чи відповідають залишки коштів, відображені у виписці банку, залишку коштів, який значить­ся за обліком; повноту і достовірність банківських виписок і при­кладених до них документів; правильність операцій і справжність банківських виписок і первинних документів, правильність кореспон­денції рахунків за операціями на поточних рахунках в іноземній валюті й записів у облікових регістрах. Особливу увагу звертають на повноту зарахування на транзитні валютні рахунки валютної виручки, що надійшла на адресу підприємства.

Ретельно вивчають обґрунтованість списання грошей з рахун­ків підприємства в банках у дебет рахунків витрат, прибутків і збит­ків тощо.

Кожний випадок порушення кореспонденції рахунків бухгалтерсь­кого обліку перевіряється за первинними документами для того, щоб з'ясувати, чи не призвело це до навмисного перекручення облікових і звітних даних.

Під час перевірки операцій за поточним рахунком в іноземній валюті слід врахувати, що суб'єкти господарювання можуть здійсню­вати скупку, обмін, продаж валюти за ліцензією Національного бан­ку України в установленому законом порядку.

3. Аудит грошових документів та грошових коштів у дорозі

Грошовими документами, які знаходяться в касі, є поштові мар­ки, марки державного мита, векселі, оплачені путівки в санаторії, бу­динки відпочинку тощо. Перевірка грошових документів починається з повної їх інвентаризації і складання відповідного акта. Насамперед, слід встановити відповідність залишків даних аналітичного і синте­тичного обліку з рахунка 33 "Інші кошти". За даними аналітичного обліку необхідно встановити своєчасність і правильність оприбутку­вання грошових документів у кількісному і сумовому вираженні на рахунок 33 "Інші кошти".

Перевіркою операцій щодо придбання і видачі путівок у санаторії, будинки відпочинку тощо слід з'ясувати, за рахунок яких джерел вони були придбані, яку частину їхньої вартості не оплачують одержу­вачі, чи своєчасно й у повному обсязі надходять у касу гроші від одер­жувачів путівок, чи видають путівки працівникам за узгодженням з профспілковим комітетом, чи немає випадків видачі путівок особам, які не працюють на даному підприємстві. Крім того, слід встановити розмір недоплачених сум у касу підприємства, причини та осіб, винних у порушенні встановленого порядку видачі путівок та їх оплати.

Аудитом грошових коштів у дорозі слід встановити законність і обґрунтованість кожного запису за рахунком 33 "Інші кошти". Своє­часність і повноту зарахування грошових коштів у дорозі на відповідні рахунки в банках встановлюють звіркою записів за кредитом рахунка 33 "Інші кошти" (субрахунок 333 "Грошові кошти в дорозі в на­ціональній валюті") і дебетом рахунків, призначених для обліку грошових коштів. При цьому з'ясовують, чи немає серед сум у дорозі нестач готівки в касі або фактів привласнення цих сум окремими посадовими особами.

Встановлюють тривалість перебування окремих сум коштів у дорозі, оприбуткування їх на початку наступного місяця на рахунок у банку.

На рахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" враховується грошовий виторг від реалізації товарів, переведений у банк через інкасаторів, пошту або Ощадбанк. Кошти, здані безпосе­редньо в банк, на вищезгаданому рахунку враховують тільки в тому випадку, коли вони здані у вечірню касу наприкінці останнього ро­бочого дня, а зараховані на рахунок підприємства у перший день наступного місяця.

Основою записів зазначених операцій у дебет рахунка 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" є квитанції установ банку "Аваль", Ощадбанку, поштового відділення, копії супровідних відо­мостей про здавання виторгу інкасаторам банку, а у кредит — ви­писки банку.

Завдання аудитора — перевірити повноту і своєчасність зараху­вання на рахунки в банках кожної суми виторгу.

Для встановлення можливих зловживань за кожною сумою на ра­хунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" (з мину­лим терміном перерахування) дебет рахунка зіставляють з докумен­тами, що підтверджують відправлення грошей, а кредит — із випис­кою банку або прибутковим касовим ордером. У разі несвоєчасності чи неповноти зарахування грошей на рахунок у банку негайно по­відомляють начальнику контори зв'язку, адміністрації Ощадбанку і разом з ними встановлюють причини та винних осіб. Якщо у інка­саторських сумках виявляють нестачу чи надлишки грошей, пере­віряють їх у звітах каси або роздрібних торговельних підприємств. Якщо виторг здавав касир, то проводять інвентаризацію каси, резуль­тати виводять з урахуванням виявлених у інкасаторській сумці роз­ходжень сум виторгу; якщо виторг здано магазином, у якому немає касира, то виправлення вносять у товарно-грошові звіти.

Однак дебетові чи кредитові залишки на рахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" щодо кожної суми, зданої через інкасаторів, свідчать про те, що виправлення не зроблені й аудитор повинен такий факт врахувати при виведенні результатів інвента­ризації каси або товарів.

У висновку аудитори зазначають виправлені записи за відповід­ний період і встановлюють результат.

Особливу увагу слід звернути на перевірку сальдо рахунка 333 на перше число кожного місяця. Необхідно з'ясувати, чи немає фактів віднесення на цей рахунок виторгу, який належить до перших чисел наступного за звітним місяця з метою дописування товарообороту.

4. Аудит розрахунків із підзвітними особами

В умовах формування ринкової інфраструктури великого зна­чення набуває аудит дотримання законодавчих норм щодо здійснен­ня розрахункових операцій, зокрема розрахунків із підзвітними особами.

Аудит розрахунків із підзвітними особами здійснюють суцільним порядком. Ревізор керується Постановою КМУ "Про норми відшко­дування витрат на відрядження в межах України та за кордон" від 23.04.99 № 663 та Постановою КМУ від 06.09.2000 № 1398 про вне­сення змін до вищевказаної Постанови КМУ.

Основними завданнями аудиту розрахунків із підзвітними особа­ми є: перевірка дотримання правил видання авансів; контроль за своє­часністю здавання авансових звітів; перевірка правильності викори­стання підзвітних сум і оформлення документів, доданих до авансо­вих звітів, а також своєчасності повернення невитрачених сум. Крім того, завданням аудиту є: виявлення незаконних і недоцільних з господарського погляду витрат.

Джерелами аудиту є: накази і розпорядження по підприємству, авансові звіти з прикладеними до них виправдувальними документа­ми про використання підзвітних сум, звіти касира з прикладеними прибутковими і видатковими касовими документами, Головна книга, баланс підприємства, дані аналітичного і синтетичного обліку з ра­хунка 372 "Розрахунки з підзвітними особами". Сальдо цього рахунка може бути як дебетовим, так і кредитовим. Такі показники відобра­жаються розгорнено: дебетове сальдо — у складі оборотних активів, кредитове сальдо — у складі зобов'язань балансу підприємства. Ауди­тор перевіряє, чи підзвітна особа протягом трьох днів після повер­нення з відрядження або після виконання доручення подала авансо­вий звіт про використання підзвітних сум; чи до авансового звіту додані: посвідчення на відрядження, оформлене в установленому порядку (з відмітками про вибуття і прибуття), залізничний та інші квитки, копії товарних чеків, приймальні акти або розписки осіб, що прийняли від підзвітної особи придбані цінності тощо.

Авансовий звіт бухгалтерія перевіряє як з погляду правильності його оформлення йі арифметичних підрахунків, так і за суттю, тобто правильність і законність витрати кожної суми, зазначеної у звіті. Про перевірку робіиться запис на бланку авансового звіту, після чого останній затверджсує керівник підприємства. Залишок невикорис­таних сум підзвітіна особа повертає до каси підприємства.

На дебеті рахунка 372 "Розрахунки з підзвітними особами" групу­ють суми, що видакоться у підзвіт, і відображають заборгованість осіб:

• д-т рахунка 372 "Розрахунки з підзвітними особами";

• к-т рахунка 3(0 "Каса".

На кредиті рахунка 372 обліковують суми виконаних витрат (на основі авансових ЗІВІТІБ і прикладених до них виправдувальний до­кументів). Наприклад, використані гроші на відрядження на семі­нар загальногосподарського характеру буде з&писано у:

• д-т рахунка 92 "Адміністративні витрати";

• к-т рахунка 372 "Розрахунки з підзвітними особами".

Якщо гроші видавались у підзвіт на придбання деяких господар­ських матеріалів, аапасних частин, канцелярських матеріалів і є під­твердження цих витрат документами, то роблять такий запис:

• д-т рахунка 201 "Сировина й матеріали";

• д-т рахунка 207 "Запасні частини";

• д-т рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети";

• к-т рахунка 372 "Розрахунки з підзвітними особами".

Якщо працівник займався збутом продукції, будучи у відрядженні:

• д-т рахунка 93 "Витрати на збут";

• к-т рахунка 3?2 "Розрахунки з підзвітними особами".

На повернений залишок невикористаних сум підзвітною особою:

• д-т рахунка ЗО "Каса";

• к-т рахунка 3?2 "Розрахунки з підзвітними особами".

Аудитору слід встановити, чи визначено кодо осіб, що мають пра­во одержувати підзвітні суми. Далі аудитор вимагає здавання у бух­галтерію авансових звітів. До осіб, які не звітували за одержані гроші у підзвіт, застосовують заходи щодо погашення заборгованості з на­рахованої заробітної плати або через суд чи прокуратуру. Крім того, аудитор з'ясовує, чи не було випадків видачі аРансів за наявності за­боргованості за попередньо одержані суми або ридачі грошей особам, які не числяться у штаті. Також слід перевірити, чи не видавався аванс у розмірі, що значно перевищує потребу.

З виторгу видавати аванс у підзвіт не дозволяється. Аудитор звіряє аналітичний і синтетичний облік з рахунка 372 "Розрахунки з під­звітними особами", потім розпочинає суцільну перевірку документів.

Розмір добових витрат для відрядження по Україні змінився 12 ве­ресня 2000 р. (з дати опублікування Постанові КМУ від 06.09.2000 № 1398 у газеті "Урядовий кур'єр").

Добові необхідно визначати так:

• по 11.09.2000 р. включно — 6 грн (у випадку, якщо в рахунки готелів не включені витрати на харчування), 4 грн 80 коп., З грн 60 коп., 2 грн 40 коп. (якщо в рахунки готелів включені витрати на одно-, дво- або триразове харчування відповідно).

• починаючи з 12.09.2000 р. — 18 грн. (у випадку, якщо в рахун­ки готелів не включені витрати на харчування), 14 грн 40 коп., 10 грн 80 коп., 7 грн 20 коп. (якщо в рахунки готелів включені витрати на одно-, дво- або триразове харчування відповідно).

Якщо добові за "перехідними" відрядженнями були розраховані в цілому по 6 грн (4 грн 80 коп., З грн 60 коп., 2 грн 40 коп.), то необ­хідно зробити перерахунок. У податковому обліку сума перерахування добових включається до складу валових витрат.

Термін відрядження визначається керівником, але має становити не більше ЗО календарних днів в Україні, 60 днів — за кордон.

Крім того, за наявності підтверджувальних документів відшкодо­вуються витрати на проїзд туди і звідти (у тому числі багаж); на по­бутові послуги (прання, чистка, ремонт одягу, білизни, взуття), але не більше 10 % добових за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях до 50 % вартості місця; на службові телефонні переговори — за узгодженням із керівником.

Витрати на проїзд у м'якому вагоні, у каютах 1—4 групи тарифних ставок на суднах морського флоту, у каютах 1—2 категорії на суднах річкового флоту і літаком І класу відшкодовуються з дозволу керів­ника підприємства згідно з наданими проїзними документами. В інших випадках відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі).

Працівникам, що перебувають у відрядженні понад встановлені норми компенсації витрат при відрядженнях відшкодовуються та­кож витрати на оплату ПДВ за придбані проїзні документи, користу­вання у поїздах постільною білизною та найм житлового приміщення.

За період тимчасової непрацездатності особі, що була у відрядженні, виплачується допомога за лікарняними листками, дні яких не вклю­чаються до строку відрядження.

Керівникам підприємств надано право у випадках, коли розмір витрат на службові відрядження відомий заздалегідь, проводити оплату вказаних витрат за згодою осіб, що їдуть у відрядження, без подання виправдувальних документів. Розрахунок виданої суми, під­писаний керівником підприємства, зберігається у бухгалтерії під­приємства. Посвідчення на відрядження подається у бухгалтерію без звіту.

Деколи допускають складання безтоварних документів відносно заготівельних операцій і фальсифікованих документів, які оформля­ють оплату різних робіт позаштатним працівникам (роботи фактично не виконувалися або виконувалися у незначному обсязі). У даному випадку слід перевірити наявність акта приймання-здавання вико­наних робіт і порівняти його дані з фактичним обсягом виконаних робіт у натурі.

На практиці трапляються порушення операцій, пов'язаних із за­купівлями сільськогосподарських продуктів і сировини. Тому ауди­тору слід ретельно перевірити авансові звіти заготівельників і при­кладені до них закупівельні квитанції, приймальні акти, відомості за­купок тощо. Аудитори зіставляють копії квитанцій відносно номерів, дат, ціни і суми. Якщо є сумнівні документи, виїжджають на місце або надсилають письмовий запит.

5. Аудит основних засобів

До основних засобів належать матеріальні необоротні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробниц­тва або постачання товарів і послуг, надання в оренду, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційний цикл, якщо він довший за один рік). При цьому аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засо­би". Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", який має дев'ять субрахунків; за дебетом рахунка 10 відображається надходження (придбання) основних засобів, за кредитом — вибуття.

Спочатку аудитору слід впевнитися у правильності організації аналітичного обліку і визначити, чи всі основні засоби підприємства закріплено за матеріально відповідальними особами. Джерелами аудиту операцій з обліку основних засобів є первинні документи на їх надходження, вибуття і внутрішнє переміщення (акти приймання-здавання об'єктів, акти на списання, інвентарна картка, картка об­ліку руху основних засобів, інвентарний список, розрахунки аморти­зації), дані аналітичного і синтетичного обліку.

Аудитор перевіряє правильність ведення інвентарних карток ін­дивідуального і групового обліку основних засобів, своєчасне за­повнення всіх реквізитів у них. Якщо карток на окремі об'єкти не­має, аудитор пропонує керівництву підприємства відновити ана­літичний пооб'єктний облік основних засобів. Достовірність да­них про наявність і рух основних засобів перевіряють зіставленням суми за інвентарною карткою із сумою, показаною в описі інвентар­них карток.

Крім того, встановлюють відповідність даних аналітичного обліку основних засобів їхньому залишку за рахунком 10 "Основні засоби" на відповідні дати. Якщо є розходження між даними аналітичного і синтетичного обліку, то аудитор з'ясовує причини, винних осіб, визначає наслідки (недонарахування або зайве нарахування амортизації) і пропонує усунути недоліки.

Аудитор також перевіряє повноту і своєчасність проведення інвен­таризації основних засобів, правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку. Цим самим він з'ясовує, чи можна дові­ряти результатам проведеної інвентаризації, щоб зменшити ауди­торський ризик.

Повноту і своєчасність оприбуткування основних засобів можна визначити шляхом порівняння дати оприбуткування за рахунком 10 "Основні засоби" з датами, вказаними у первинних документах (актах введення в експлуатацію, актах приймання-передання основних засобів тощо).

Слід документально перевірити операції зі списання основних засобів, правильність оформлення їх, законність і доцільність вибут­тя і відображення його в обліку. Аудитор також перевіряє правиль­ність переоцінки основних засобів за відновною вартістю, її відобра­ження в бухгалтерському обліку.

Аудитом правильності проведення річної інвентаризації основ­них засобів слід з'ясувати, чи реально відображені в балансі підприєм­ства у статті "Основні засоби" (код рядка 031) їх первісна (балансова) та залишкова (код рядка 030) вартість, а також сума нарахованого зносу. Причому ця сума стосується як власних, так і орендованих основних засобів.

Для відображення в обліку реальної вартості об'єктів основні фонди періодично підлягають індексації, під час якої всі основні фонди оцінюють за відновною вартістю при одночасному встановленні їх зносу.

Переоцінена первинна вартість та знос об'єкта основних засобів визначаються як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів відоб­ражається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки — у складі затрат звітного періоду.

У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку записують:

• д-т рахунка 10 "Основні засоби";

• к-т рахунка 42 "Додатковий капітал" (423 "Дооцінка активів"). Далі ревізор перевіряє правильність ведення обліку амортизації основних засобів.

Об'єктом амортизації є окремі основні засоби, крім землі, про­дуктивної худоби, житлових будинків, споруд благоустрою, автодоріг, видавничої продукції тощо. Амортизація нараховується протягом строку корисного використання об'єкта основних засобів. Нараху





Реферат на тему: Аудит активів підприємства (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.